ПРОЗА, етюди, оповідання, нарис
| Грудень 2011 |
Божевільна |
| Тамара Шевченко |
Пам'яті Голодомору 1932–1933 років. Лютий 1933 року. Невеличке селище на півдні України стояло неначе зачароване… Сніг вкрив усе: товсті розлогі акації, стрункі тополі, вишневі та абрикосові садки, невисокі хатини, городи. Щойно зійшло сонце, сніжинки заіскрилися, вигравали сріблястими відтінками, але ця краса зовсім нікого не радувала. У свіжому повітрі іноді чувся тріск гілок, які ламалися і падали від нестерпного снігової ноші. Цей тріск відлунювався стогоном. Незвичайна тиша різала слух, не давала спокою. Не було видно жодної пташки, жодного сліду тварини на снігу... Не гавкали собаки. Такою холодною зимою не з усіх димарів ішов дим. Восьма година ранку, але доріжки не були протоптані, люди не ходили вулицями, дітлахи не поспішали до школи... Село прокинулося від несамовитого крику. Це кричала Марія Гриценчиха. Вона ще в листопаді поховала чоловіка та двох діточок, а ще двоє пухли від голоду у холодній хаті. Марія бігла вулицею в одній брудній подертій сорочці, заповстане волосся розсипалося по плечах, перелякані очі щось шукали. Жінка падала у сніг, розгрібала його босими ногами, піднімалася, і знову якась невідома сила несла її вперед: – Оленочко, донечко моя єдина, хоч тебе я врятую, ти не помреш, я не допущу цього! Знову спіткнулася об щойно зламану здоровенну гілку, зраділа, що знайшла її. Із криком та плачем Марія потягла знахідку до своєї убогої землянки. Невдовзі від хати Гриценків селом понісся грюкіт, який довго не припинявся. Мабуть, жінка рубала дрова, бо з часом із димаря потягся дим стовпом. Божевільний крик та стогін чувся ще дуже довго. |
Помилка в тексті? Виділіть її та натисніть:
Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».
ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)
УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").