ПРИГОДИ
| Грудень 2011 |
Четверо. Ніч. Мішок грошей |
| Іван Кідрук |
День стояв літній, привечоровий, він іще не згас, але вже був насичений розмаїттям плодів сільської господарки, гарячого кохання, юнацьких мрій і дзвінких крадіжок. Найгучнішу крадіжку щойно вчинило троє парубійків — із глухого села Молотилки — Іван, Митько та Гриць. Повернувшись з армії чи ще звідкілясь, не знайшовши путньої роботи в селі, не відчувши прихистку й у місті, де наcтирливі рекетири та інші навколоринкові пройди вже суворо розподілили: що, де й кому, хлопці надумали вдатися до власного скороспілого заробітку. Шлях до того заробітку їм підказали бравурні кінобойовики та бульварні друковані бестселери, якими рясно торгували на всіх кутках і закапелках. Ось їхній сценарій, який вони ретельно запланували зреалізувати під кінець цього літнього дня, коли з торгових точок вивозять денну виручку. Під час зупинки біля однієї приміської шопи інкасаторської машини – допотопного «уазика», хлопці метнулися до водія, бризнули під ніс із балончика, вицідили під ніс іще одному з охоронців, вихопивши перед цим із його рук тугенький експедиторський мішок. Третьому охоронцеві, а це виявився штатний працівник міського управління МВС, порснути відразу не встигли – той професійно затулився рукавом і затявся витягати з кобури табельного пістолета. То його добряче пристукнули дверцятами міліцейського «уазика», аж потому додали в обличчя ядучо-пекельної суміші. Потім парубійки про всяк випадок розбили рацію, забрали мобілки, усілися у свої задрипані жигулі, які ще до їхнього повернення з війська потяг на вулиці чи то шваґро Івана, чи то дівер Митька, чи то ще якийсь родич, та й дременули світ за очі. І ось тепер Іван, Митько та Гриць відчайдушно котили від міста рівною, як промінь сонця, асфальтівкою, маючи намір на зручному повороті чкурнути кудись у кущі та в глухомані розділити крадені гроші. Бадьорий настрій повнив юні душі, як морський вітер груди новобранців, пухкенький мішечок обіцяв фінансову перспективу. Наймолодший із грабіжників – капловухий Гриць — разів зо п’ять засовував руку в мішок, шелестів купюрами, мрійливо заплющував очі. |
Помилка в тексті? Виділіть її та натисніть:
Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».
ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)
УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").