Уклін тобі, Осанна, в цей день великий
Уклін тобі, Осанна, в цей день великий
(свято української матері)
З ІСТОРІЇ СВЯТА
У травні, коли прокинеться від сну природа, коли задзвенить у блакиті пташиний спів, коли травою і квітами замаїться земля, теплий весняний вітер принесе до нас Свято матері.
Друга неділя травня повинна стати великим днем у кожній родині, у кожній громаді.
Свято це прийшло до нас з Американського континенту. У 1914 році конгрес СІЛА прийняв постанову про введення нового державного свята – Дня матері. Пізніше цей день стали відзначати в державах Північної і Середньої Європи.
У 1929 році Спілка українок Галичини звернулася до громади з пропозицією започаткувати святкування Свята матері в Галичині.
Свято має подвійний характер: родинний і громадський. У родинному колі діти готували для матусь подарунки, намагалися бути чемними, слухняними, допомагали у роботі.
Громадське свято виражалося в тому, що на вулиці сіл, міст виходили святково одягнені діти, дорослі з квітами, прапорцями в руках. Пісні, вірші, вистави, музика – усе було для милих, добрих, самовідданих і витривалих матерів.
На початку XX століття церковна громада називала травень
місяцем Божої Матері. А у другу неділю травня відбувалися святкові богослужіння за здоров’я матерів.
Свято повинно бути масовим. У цей день – все для рідної матусі: подарунки, посмішки, вірші, пісні, теплі слова; концерти, лотереї і забави. Музика, танці, композиції з квітів присвячені жінці – Матері.
Зала святково прибрана. На задньому плані сцени – ікона Божої Матері, прибрана вишитим рушником. Збоку – заповідь Господня: «Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі», а також плакати зі словами Т. Г. Шевченка: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі.
Виходять двоє ведучих в українських костюмах.
1–й ведучий.
Багато в світі різних слів
і різних виразів чимало,
Та найласкавіше із них
І найрідніше слово – мама.
2-й ведучий.
Хоча б яку ти вибрав із доріг,
Хоча б якими ти пішов шляхами,
Та через терни горя і зневір
Ти повертаєшся до мами.
1–й ведучий.
Ці теплі руки і вуста,
Що так в дитинстві зігрівали.
Це ніжне серце, ніби птах,
Завжди з тобою мандрувало.
2-й ведучий.
Спіши до неї крізь літа,
Шануй, люби, не дай тужити,
Бо лиш вона – і рідна, і свята –
З тобою вічно буде жити.
1–й ведучий.
Мамо! Берегине наша! Це ти тихою колисковою оберігала мій сон в дитячі літа. Це ти навчала мене жити за законом правди, будила совість, берегла від ганьби, і я стаю на коліна перед любов’ю і добротою, перед мужністю і ніжністю твоєю.
2-й ведучий.
Мамо Україно! Богине – берегине долі народної! Це ти в часи лихоліть підносила дух і совість дітей своїх. Це ти трунком степів і гір поїла, сповнюючи «гордістю і відвагою. Це твої згорьовані очі йшли за нами по всіх великотрудних дорогах, не давали забути, хто ми, чи? ми діти. І я низько вклоняюсь перед скорботою і величчю твоєю.
1–й ведучий.
Щасливі ми, що народилися й живемо на багатій, щедрій землі України. Це земля наших предків. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які сьогодні відроджуються.
2-й ведучий.
У всьому цивілізованому світі Свято матері відзначають у другу неділю травня. Згідно з традиціями, до 1939 року це свято відзначали і на нашій українській землі. Це свято Божої Матері, матері України і рідної, найдорожчої всім нам неньки.
1–й ведучий.
Мати, мама, матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдорожча, наймиліша. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материна ласка гріє нас до старості.
2-й ведучий.
Серце матері благословенне сповнене любові і краси. Мова матері животворна, сповнена любові, ласки, тепла.
1–й ведучий.
Слово Мати – вічне і неповторне, як світ. Минуло понад 2000 років відтоді, як воно освятилося ласкою неба. Земна жінка від Духа Святого народила Сина Божого.
О небо і земле! Благословен той день і час, благословенна Мати Божа, та, що в муках народила нам Ісуса Христа.
Звучить вірш Ю.Ігоркова «Небесна мати».
НЕБЕСНА МАТИ (Молитва)
Діво Маріє, ясна Мати Божа,
Ти між святими, наче квітка гожа
З небесного, святого огороду.
Поклін тобі від нашого народу!
Ти Непорочна Сина породила,
Бога, що Його вічна слава й сила,
Ти з Ним терпіла, Ти з Ним жаліла,
Тепер ти в вічній славі нам князюєш
І, певно, ту молитву щиру чуєш,
Що лине ген в небесні зеніти,
Як моляться Тобі вкраїнські діти.
О, вислухай тих просьб, небес Княгине,
Нехай наш нарід встане, не загине,
О, випроси нам ласку там, на небі,
Подай нам поміч у важкій потребі.
Ми віримо. Ти зішлеш нам підмогу,
До щастя вкажеш нам святу дорогу,
– І будеш з нами вічно, завжди й всюди,
У світлій славі. Амінь. Хай так буде.
1–й ведучий.
Мама, мати, матуся!
Так ми звертаємось до найближчої, найдорожчої, найдобрішої, наймилішої для нас людини.
2-й ведучий.
Дитина і мати. Картина звичайна.
А все ж наче сонця промінням осяяна,
Блакитом мальована, сонцем залита
І стежками-чаром веселки сповита…
Загорнена в вічність… в безмежні простори
І краща, ніж земних митців архітвори.
В ній все те – найкраще, що має вселенна,
Її малювала рука божественна.
Чисті звуки серця – і біль, і сліз море,
Посвята, і розкіш, і щастя, і горе…
Дитина і Мати. Картина звичайна.
Життя ви нового – велика тайна.
Виходять на сцену діти 8-10 років.
Всі. Мамо!
1–й ведучий.
Ми плоть від плоті діти ваші. Всі. Мамо!
2-й ведучий.
Нас багато у вашій святій оселі, а ви – одна. Тому приймаємо ваше благословення як Божу благодать… На все життя…
Всі.
Мамо! Я дитина. Ви в красі своїй земній і небесній, як великодня писанка у веселці барв.
Всі. Мамо!
4-а дитина.
Прости своїх дітей, вірних і невірних прийми блудних синів і дочок. І благослови всіх материнською любов’ю.
Виконується «Пісня про рушник».
1–й ведучий.
Мій отчий дім, де всі стежки мої
Веселками ясними перевиті,
Де у садах співають солов’ї,
Де шлях в світи лежить в високім житі.
Мій отчий дім! Ти дав мені усе.
Моя Вкраїна, піснею багата,
Ввійшла у серце співом голосним,
Як та любов, яку дарує мати.
Мій отчий дім, не перебудь в мені
Пристанищем дитинства тимчасовим.
Мій отчий дім, даруй мені пісні
І мамине до болю рідне слово.
Звучить пісня «Де ти, моя стежино». Вибігають 3 дівчинки (у віночках, українських костюмах).
1-а дівчинка.
Гей, дівчатка-голуб’ятка,
Радьмося.
2-а дівчинка.
Та виходьмо на травицю,
Граймося!
3-я дівчинка.
Та виходьмо на травицю в добрий час,
Нема таких співаночок, як у нас!
Діти ведуть хоровод «Кругом Мариноньки» або танцюють «Кривий» танець.
1-а дівчинка.Про що виспівує струмок?
Хлопчик. Про літо золоте.
2-а дівчинка. Про що співає колосок?
Хлопчик. Про те, як він росте.
3-я дівчинка. Про що виспівує земля?
Хлопчик. Про неба синяву.
1-а дівчинка. Про що співаєм ти і я?
Хлопчик. Про маму дорогу.
Звучить пісня про маму.
2-а дівчинка.
Гей, гуртуймось та злучімося,
Українські діти.
Зранку, змалку вже учімося,
Для Вкраїни жити.
3-я дівчинка.
Поставаймо пара в пару
У громаду бучну,
Затанцюймо веселенько
Під музику звучну.
Діти читають вірші К. Вагилевича «Ой, маю я три матері…», Р. Крамара «Мама», Л. Полтави «Три матусі», вірш «Моя мама» і вірш М. Гуляра «Знаймо, хто ми…».
ОЙ, МАЮ Я ТРИ МАТЕРІ….
Ой, маю я три матері та всі три хороші,
- Три матері, як три квітки, як три красні рожі!
Перша мати – Непорочна, як лілея біла,
Із Дитятком-Немовлятком, Пречистая Діва.
Друга мати – це найкраща на світі країна,
Земля наша, наша славна ненька Україна.
Третя мати – що ж про неї гарного сказати?
Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати.
Ой, маю я три матері та всі три хороші,
– Три матері, як три квітки, як три красні рожі!
Танець.
1-й хлопчик.
Як дітей колишеш ти недремно,
То не раз змахнеш краплину поту.
Що ж, прислів’я мовить недаремно.
«Хто не мав дітей – не мав клопоту».
1-а дівчинка.
Матусина пісня біля колиски, плетеної з лози чи різьбленої з дерева. У цей час творилася найбільша таємниця людського буття – переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів.
Ой щоб спало, щастя знало.
Ой щоб росло, не боліло.
На серденько не кволіло,
Соньки-дрімки в колисоньки,
Добрий розум в голівоньки.
Цієї пісні не може бути без мами
– найріднішої для кожного з нас людини.
1-й хлопчик.
Заспівай мені, мамо… Заспівай мою дитячу колискову, мою колискову-барвінкову, в яку переливається твоя любов, в якій виграє світ з пухнастими сіренькими котиками, ніжними сон-дрімотами.
Мама виконує колискову. Діти (плетуть віночки).
1-а дівчинка.
Моя наймиліша з усіх людей ненька,
Тиха, мов голубка, щира й миленька.
Нема в цілім світі, всім вам признаюся,
Кращої, ріднішої, як моя матуся.
2-а дівчинка.
Я свою матусю так щиро кохаю,
Що і розказати не вмію, не знаю.
В кожного дитяти найдорожча мати,
Знає це сирітка, ронить сльози зрідка.
3-я дівчинка.
Коли я хворенька, прийде моя ненька,
Тільки раз погляне, – мені легше стане.
Мені все говорить щовечора ненька,
Що я українка, мов квітка пишненька.
4-а дівчинка.
Мені все говорить матусенька-душка,
Що я України мала щебетушка.
Не раз коло мене сяде моя мати
– Про славне минуле мені розказати.
5-а дівчинка.
Наша мама стіл накрила, Напекла і наварила.
Стільки страв смачних, Що не з’їсти їх усіх.
Залишилось ще й на ранок – Із вечері на сніданок.
Ми сказали коротко: «Наша мама -золотко».
6-а дівчинка.
А ми ось віночок сплели за хвилинку,
Щоб ним заквітчати матір-українку.
7-а дівчинка.
А ми гарну пісню на честь матері склали,
Що ніде у світі її не співали.
Звучить пісня «Чорнобривці».
1-й ведучий.
Уклін тобі, тобі осанна!
В цей день великий, люба ненько,
За ті важкі години ранні,
За золоте твоє серденько,
Що все віддало б в любім зриві,
Щоб тільки ми були щасливі,
Дарунків, золота не маєм,
Щоб до ніг тобі зложити.
Однак тут спільно присягаєм,
Що, доки тільки будем жити,
Любов сердець своїх маленьких
Тобі дамо, кохана ненько.
Дамо любов, дамо пошану,
Мольбу зашлем Христові Богу,
Щоби кріпив її, кохану,
І літ дожити дав їй многих,
Щоб діти всі цілого світа
Співали їй «Многая літа».
Всі співають «Многая літа».
Авторство, на жаль, не встановлено
За матеріалами: http://1uholiday.biz
Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».
ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)
УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").