Барви осені

Мета.Вчити бачити розмаїття природи восени; узагальнити знання учнів про осінь як пору року; розвивати увагу, уяву, спостережливість, почуття прекрасного, допитливість; виховати любов до краси рідного краю, природи.

Обладнання.Свято проводиться в актовому залі; зал прибраний макетами дерев, кущів, калини. По сцені розкидано різнокольорове листя дерев: червоне, жовте, зелене. В залі на столі стоїть ваза з квітами.

Хід заняття.

Вчитель.Після задушливого літа настала золота осінь. Навкруги чисте і прозоре повітря. По синьому небі біжать легенькі хмарки. Пташки полетіли у вирій. А осінній гай дуже красивий. Яскрава позолота огорнула дерева, кущі, трави.

1-а дитина.

Настала осінь.

Холодом повіяло навкруг.

Все більш береться золотом

Зелений ліс та луг.

Злітає листя зливою

І падає німе.

Вітерець пісні наспівує,

А сам все дужче дме.

2-а дитина.

Ніби притомилось

Сонечко привітне,

У траві пожовклій

Молочай не квітне.

Облетіло літо

Листячко із клена.

Лиш ялинка в лісі

Сонячно-зелена.

Журавлі курличуть:

-         Летимо у вирій!

Пропливає осінь

На хмаринці сірій.

3-я дитина.

В парках і садочках,

На доріжки й трави

Падають листочки

Буро-золотаві.

Де не глянь, навколо

Килим золотистий,

Віти напівголі,

Небо синє, чисте.

Вчитель.Діти, сьогодні до нас в гості у цей осінній гай прийшла красуня, а щоб дізнатися, хто це, треба відгадати загадку.

В зеленім лісі побував

Якийсь художник – і поволі

Дерева перефарбував

У золотисто-жовтий колір.

-   Ти хто такий? – я здивувавсь. –

Чому тебе не бачив досі?

- То придивився,  –  хтось озвавсь, – 

І ти тоді побачиш…

Діти.Осінь.

(На сцені з’являється Осінь. Вона принесла із собою кошик із овочами і фруктами ).

4-а дитина.

Красуня Осінь, ти така чарівна,

Найкраще платтячко вдягла,

І я люблю тебе найбільше,

Бо ти – як фея лісова.

Осінь.

Дякую! Дякую вам за теплі слова!

Ось в садах, гаях блукаю,

Жовті шати одягаю,

Золотисту стелю постіль –

Жду я сина зараз в гості.

Діти.Хто ж твій син?

Осінь.Відгадайте загадку тоді дізнаєтесь хто мій син.

Роздає він всім гостинці:

Груші, яблука в торбинці,

Бараболю у мішку,

А капусту у візку.

Діти. Та це ж осінній урожай!

(На сцену заходить хлопець у костюмі урожаю, а за ним діти у костюмах овочів).

Вчитель.

Нумо дружно всі, малята,

Урожай збирать багатий.

Всі ми підем на город,

Тож ставайте в хоровод.

( Пісня «Урожай»).

Осінь.Так, зараз всі повинні працювати. Адже недарма кажуть: «Посієш упору – будеш мати зерна гору». Отож зараз потрібно зібрати вчасно урожай, який був посіяний, посаджений весною.

Урожай.Добрий день! Радий вас бачити! Адже на сьогодні вже майже всі зібрали свій урожай. І я прийшов не сам, а з друзями.

Морква.

Кожна знає, що морквиця

На городі – мов цариця.

Коси довгі, кучеряві,

Та ще й платтячко яскраве.

Я смачна і вітамінна,

І не гірше апельсина.

Той, хто моркву поважає,

До ста років доживає!

Буряк.

Ой, розхвалилася, дивіться!

Ти не схожа на царицю!

Я від тебе красивіший:

Червоніший і товстіший.

Український борщ чудовий

По усіх краях відомий.

У борщі я головний,

Борщ без мене не смачний!

Огірок.

А зелені огірочки

Всі вживають залюбки.

Нас шанують не даремно:

Дух наш свіжий і приємний,

На канапці і в салаті

Ми і в будень, і на святі.

Помідор.

Що ж то огірок – вода.

Як немає – не біда.

Помідор – смачний, кругленький,

Має щічки червоненькі.

До смаку я в кожній страві.

Роблять соки і приправи.

Соус, борщик і салат

Люди з радістю їдять.

Цибуля.

На цибулю нарікають,

Що до сліз я допікаю.

Вибачте, та я не винна,

Бо я лікарська рослина.

Соком з медом почастую

І здоров'я подарую.

Часник.

Часничок я білозубий.

Ви мене не бійтесь, люди.

Хоч гіркий я – та корисний.

Всім мене потрібно їсти.

Хто мій зуб з’їдає сміло,

Буде мати зуби білі.

Диня.

Кожний знає: жовта диня

На городі господиня.

Я – солодка, соковита,

Покуштуй – не схочеш пити.

А як їстимеш саму,

Всі хвороби прожену.

Гарбуз.

Не сваріться, любі, годі!

Я найстарший на городі!

Я – великий, бокастий,

Жовтогрудий і смугастий.

Я –чудовий дар осінній,

З гарним та смачним насінням.

Хто їсть кашу гарбузову,

Буде сильним і здоровим.

Вчитель.Ой, а що це за квіти у руках Осені? Такі чудові, гарні і пахучі.

Осінь.

Та це ж хризантеми – осінні квіти.

Хризантема тайну знає –

Аж під осінь зацвітає.

Щоб її красою ми

Милувались до зими.

5-а дитина.

Йдуть і йдуть, йдуть дощі.

Стали чорними кущі,

І дерева чорні стали,

Бо листочки всі опали.

Тільки дуб стоїть у листі

І калинонька в намисті.

Вчитель. Коли восени ідуть дощі – в лісі ростуть гриби. Отож і вони теж сьогодні завітали до нас на свято. А які саме – дізнаємось із загадок.

Осінь.

Хто сидить на білій ніжці

Біля шляху під листком?

Шляпка червоненька,

В крапочку біленьку.

Діти.Це – мухомор.

Мухомор.

Я мухомор, я людомор,

Червоний, наче помідор.

Кашкет цяцьковий, розлогий,

А сам стрункий і довгоногий.

Серед урочища грибного

Не знайдеш красеня такого.

Та отруйний я, пам’ятай,

Мене побачиш обминай!

Урожай. Послухайте і мою загадку.

Всі ми в шапочках - брилях

Заховались під кущі.

Бо як вийдемо на шлях –

Враз опинимось в борщі.

Ці гриби ростуть восени всією сім’єю разом.

Діти.Це – опеньки!

Опеньки.

Ми опеньки, ніжки тоненькі,

Шиї, мов цівки, круглі голівки.

А як більші підростаєм,

Парасольки розкриваєм.

Вчитель.Ще на нашу лісову галяву завітав білий гриб. Послухаємо його.

Білий гриб.

Я – гриб-боровик.

Маскуватися звик.

Мусив ліс обійти,

Щоб мене знайти.

А кому знайти удасться,

Знай, тому всміхнулося щастя.

Бо смачнішого нема

Між грибами усіма.

Хто не вміє нас шукати,

Тим адресу можу дати.

Ми і в лісі, й на галяві,

Корінь білий, верх смаглявий.

Вчитель.

Вітер плаче, вітер віє,

Дощ осінній дрібно сіє.

Жовкне листя, в’януть квіти,

Скрізь калюж понамито.

Осінь.

І ніде не видно пташки,

А ні бджілки, ні мурашки,

І метеликів нема,

Недалеко вже зима.

1-а дитина.Ось і підходить наше свято до кінця. Осінь… Дивовижна пора, яка вже відходить у минуле; як довго ми чекали її, мріяли побачити її красу, почути клекіт журавлів, помилуватися її справжньою красою.

2-а дитина.Тільки чарівниця-осінь змогла зробити таке диво. На душі сумно, адже осінь відходить. Не треба сумувати, через рік ми знову зустрінемо її з гарним настроєм та веселою усмішкою. До зустрічі!

 

Авторство, на жаль, не встановлено

За матеріалами: http://piskirichicki.ucoz.ua