Новорічний вечір

Ведуча 1:

Нє, ну ти прикинь, яке западло, шукай їм серед ночі Діда Мороза і Снігурку.

Ведуча 2:

Та не бурчи, знайдеш, головне місця треба знати.

Ведуча 1:

Ага, думаєш я тих місць не знаю, але бос хоче справжніх.

Ведуча 2:

Справжніх? А хіба то не вигадка?

Ведуча 1:

Нє, я тобі отвєчаю. Батя – урод мене завжди бабаєм лякав, коли я в нього цигарки тирила. І шо ти думаєш, одного дня він приперся до хати і конкретно на мене наїхав.

Ведуча 2:

Завал. А то шо справді завал був?

Ведуча 1:

Та без базару. Ти б тільки харю його бачила: носюра синій, морда не брита, а перегаром тхне що здохнути можна, але себе називати не забуває, я бабай.

Ведуча 2:

Ти знаєш, у нас часу обмаль, нам треба менше триндіть, але більше робить.

Ведуча 1:

Так, особливо в мене.

Ведуча 2:

Ой, і чому це?

Ведуча 1:

Так, тільки ти мені не завідуй, добре. Я короче йду на одне мєроприятіє і буду в 0 годин 0 хвилин виплигувать з новорічного торта гола і казать «З Новим роком».

Ведуча 2:

Зовсім гола.

Ведуча 1:

Ти шо гониш. Зовсім гола сказала так. У мене на голові буде корона.

Ведуча 2:

Завал. О дивись, хтось іде.

Ведуча 1:

Та це ж Дід Мороз і Снігурочка.

Ведуча 2:

Ти шо того. Ти думаєш я така дурочка, щоб у них вірить.

Дід Мороз:

Добрий вечір, дорогі друзі.

Снігурка:

Раді Вас вітати.

Ведуча 1:

Здоров.

Ведуча 2:

Замовкніть.

Дід Мороз:

О, які не виховані леді.

Снігурка:

Дівчата говоріть більш нормативною лексикою.

Ведуча 2:

Ти шо гониш?

Снігурка:

Я не гоню, дід гонить, а я п’ю.

Дід Мороз:

Я бачу, вас потрібно забрати на північний полюс і там дати декілька уроків про етику.

Ведуча 1:

Сам туда вали, нам краще на Київ – Чоп. Там хоч толк буде.

Дід Мороз:

Толк буде тоді, коли наш ведмідь вас побачить, от він у нас над усіма керує.

Ведуча 2:

Ти чо всерйоз?

Снігурка:

Я вам отвєчаю. Ведмідь у нас найкрутіший, щось не так, лясь по башці, а лапа у нього важка.

Ведуча 1:

Нічого подібного, наш бос за нас забашляє.

Дід Мороз:

Що зробить?

Ведуча 2:

Ну бабло відвалить!

Дід Мороз:

Снігурко, поясни, про що вони говорять?

Снігурка:

Їхній бос дасть нам різні папірці з різними дядьками.

Ведуча 1:

Стоп стоп стоп. Ми взагалі-то вас шукали щоб ви привітали нашого босового синка.

Дід Мороз:

Якого босового, якого си-синка, ми взагалі прийшли в школу, щоб привітати наших гостей Новим роком.

Ведуча 2:

Так, взагалі, для чого ми тут зібрались?

Ведуча 1:

Так вибачте будь-ласка нас за нашу суєту.

Ведуча 2:

Ми хочемо щиро привітати вас з цим святом.

Ведуча 1:

І в цьому нам допоможуть наші друзі.

Снігурка:

А ось, до речі і вони.

Ведуча 1:

Ми вас запрошуємо у нашу казкову новорічну ніч.

Снігурка:

Вітаємо Вас з Новим роком. Нехай у цьому році збудуться усі ваші найзаповітніші мрії.

Дід Мороз:

З новим роком.

Пісня Новий рік з репертуару гурту ТІК.

Новий рік

Не сумуй , коли сніг за вікном

Замітає нездійснені мрії.

Новий рік за святковим столом

Нам дарує щасливі надії.

Хай із кожного дому рік старий забере

Всі турботи й незгоди торішні.

І у кожній оселі запалять святкові

Вогники новорічні.

Кохай і радій , і диво відбудеться.

Годинник старий б’є дванадцятий раз.

Повір у мрію і бажання збудуться.

Загадуй їх швидше, поки є час.

Кохай і радій , світ сповнений радості

Свято дарує нам казку одвічну.

Те, що не сталось, - неодмінно станеться

У ніч новорічну.

Не сумуй , коли друзі старі,

Забулись тебе привітати.

А ти їх привітай і добра побажай

У новорічне свято.

Щоб зібратися щиро у дружньому колі.

разом - набагато тепліше.

Бо із друзями краще святкується.

Святкується веселіше .

Ведуча 1:

Тринадцятого січня за народною традицією святкували новий рік, або щедрий вечір, за християнським календарем – це день преподобної Меланки. В народній традиції ці свята об’єдналися. Ми зараз покажемо як раніше відбувалися ці святкування.

Сценка «Свято Меланки».

(На сцені відтворено обстановку української світлиці. Вікна, двері, ікони вбрані святковими вишитими рушниками. Підлога застелена самотканими доріжками. Лавки вкриті доріжками. Два столи вкриті вишитими скатертинами. На одному столі стоять різні святкові страви. Другий стіл (невеличкий) для ворожіння. На покуті стоїть «дідух». Господиня оселі (тітка Софія) в хаті сама. Порається біля столу. Потім повертається до глядачів.)

Господиня Софія:

Від Катерини до Меланки ворожать дівчата:

Рано-вранці воду в роті

Приносять до хати.

Випікають балабушки:

Не прості — чарівні.

Потім цілий день щедрують,

Збираючи гривні.

А як се гуляння стихне,

Прибіжать до хати

І до самої півночі стануть воркотати.

Давно я вже мешкаю в цій хаті сама. Але у свята моя хата не лишається пустою. На Катерини прибігали дівчата ворожити та й на Андрія. А вже після Святого Миколи майже кожного вечора збиралися дівчата й хлопці на вечорниці. Та й на Різдво Христове колядники до моєї хати приносили все, що наколядували. Співали, жартували й вечеряли.

Господиня Софія(відходить од вікна, звертається до глядачів): Весело на свято Меланки. Он і в сусідів щедрувальники щедрують. (її спиняє голосний гомін та сміх під вікном.)

Дівчата(разом):

Щедрий вечір, добрий вечір, пані господині!

Господиня Софія:

То ви б до хати зайшли, дівчата!

Дівчина 1:

Та чи ви не знаєте, тітонько, що дівчата до хати не заходять!

Господиня Софія.

Добре, роздивлюся вашу Меланку. А чи розкажете щось про неї?

Дівчина 2:

Розкажемо! Звичайно, Розкажемо!

(показують Меланку і розказують про неї)

Дівчина 1:

Наша Меланка у Згарі була. У Згарі була — Згарівську воду пила.

Дівчина 2:

На камені ноги мила, Білий хвартух замочила.

Дівчина 3:

Повій, вітер буйнесенький, Висуши хвартух тонесенький! Повій, вітер, туди-сюди, Висуши хвартух межи люди!

Дівчина 1:

Повій, вітер, на болото, Висуши хвартух, як золото!

Дівчина 2:

Повій, вітер, на дубині, Висуши хвартух на дівчині! Добрий вечір!

Господиня Софія:

А здорові були, дівчата! Хто з вас «скарбник», щоб Меланці «на вінок» гроші кинути?

Дівчина 1:

Я! Тітонько! Я!

(Господиня дістає з гаманця гроші й дає першій дівчині.)

Господиня Софія:

Дівчата, а чи прийдете ви ще сьогодні до мене.

Дівчата:

Так звичайно, ми ще хочемо сьогодні поворожити. Обов’язково прийдемо, після того, як прощедруємо.

(дівчата йдуть, господиня продовжує поратись біля столу)

Щедрувальник 1:

Дозвольте защедрувати.

Господиня Софія(піднімається з лави, відчиняє двері):

Звичайно, щедруйте! А я вас пригощу смачненько!

(Заходить ватага щедрувальників з «козою». «Коза» (Максим) лишається за дверима.)

Щедрувальник 2:

Хочете вірте, хочете ні —

Уже на білому коні

Появився Новий рік.

Веселий, як торік.

В українській вишиванці,

Заблищав, як промінь вранці.

Нехай віє, сіє, дує,

Хай здоров'я всім дарує!

Щедрувальник 3:

Хай щастить усім в усьому,

І завжди, і всюди.

Гарний настрій у всіх буде.

На свята і в будні.

Щедрувальник 4:

Чути, чути, чути дзвін,

За сто сім далеких гір.

То з далеких свят сюди

Іде свято Коляди!

Щедрувальник 1:

Ми на тую коляду

Налаштуємо звізду.

Ще й Меланку вберемо,

І козу приведемо.

Щедрувальник 2:

Щедрик, щедрик, щедрівочка!

До вас наша мандрівочка!

Час настав прощедрувати,

З Новим роком привітати!

Щедрувальник 3:

Дозвольте «козу» завести?

Господиня Софія:

Заводьте! Побачимо, яка вона у вас: чи велика, чи маленька, чи висока, чи низенька!

(Забігає «коза», пританцьовує, чіпляється до щедрувальників. Уся ватага співає пісню: «Ой, візьмися, козю, в боки».)

Ой, візьмися, козю, в боки.

Ой, візьмися, Козю, в боки

І покажи нам свої скоки.

Гоц Коза, дуц Коза!

Коза й козенята.

Які ріжки, такі й ніжки,

Такі й оченята.

Скоч, Козуню, до полиці,

Чи нема там паляниці?

Скоч, Козуню, до стола,

Чи нема там пирога?

(Потім починає мекати і бігати хатою, ще щось шукаючи.)

Щедрувальник 1:

Дайте Козі вівса,

А для нас — ковбаса.

Дайте Козі ячменю,

А нам грошей повну жменю!

(Господиня обдаровує щедрувальників.)

Щедрувальник 2:

Дякуємо господині, що нашій «козі» дали гарні дари від усієї душі!

Щедрувальник 3:

Дай вам, Боже, щоб на полі всього родилося доволі.

Щедрувальник 4:

Із колоска — жмінька, із снопка — мірка!

Щедрувальник 1:

Щоб у рідній вашій хаті всі завжди були багаті!

Щедрувальник 2:

Добрий вечір! Щедрий вечір!

(Щедрувальники виходять.)

(Господиня порається біля столу)

Господиня Софія.

Мабуть, скоро дівчата прийдуть.

(Приходять дівчата)

Дівчина 1:

Тітонько, а чи ми не запізнилися?

Господиня Софія:

Ні, не запізнилися. Саме вчасно.

Дівчина 2:

Тітонько Софія, а каші ви нам приготували?

Господиня Софія:

Авжеж, мої любі, наварила. «Ох, ця каша, розгониха наша... Нехай вже буде хоч яка гречка, аби не суперечка».

(Господиня загортає горщик із кашею в рушник, віддає дівчатам.)

Дівчата:

(Ідуть із хати. Стають під вікном і голосно вигукують, кожна по черзі.)

Доле, доле, моя господиня, йди за мій стіл, зі мною вечеряти. (Повертаються до світлиці.)

Господиня Софія:

То й що, дівчата, зазвали долю на вечерю?

Дівчина 1:

Так, тітонько, покликали.

Господиня Софія.

А тепер ідіть попід вікна підслуховувати. Потім розкажете, хто що почув.

(Дівчата йдуть.)

Господиня Софія:  (зітхає, сідає за стіл)

Пам’ятаю, як була молодою дівчиною, як чекали ми цього свята, також ворожили. Як нам весело було.

(Потім повертаються дівчата)

Господиня Софія:

Ну, що, щось почули?

Дівчина 2:

А що це значить: я почула, як в одній хаті тітка сказала: «Зніми, Каїре, стару скатертину, та застели нову, святкову»?

Господиня Софія:

Це дуже гарна прикмета. Куплять тобі нову сукню чи хустку.

Дівчина 3:

А я таке почула: «Піди, Івасю, винеси води корові».

Господиня Софія:

Врочить тобі доля піти заміж наступного року.

Дівчина 1:

А я чула, як тітка наказала дочці своїй ікони прикрасити.

Господиня Софія:

Це, голубонько, значить, що і в тебе будуть нові прикраси: сережки або каблучка.

Дівчина 2:

А я почула, як дядько в хаті сказав: «Сядь, Миколо, не пустуй!»

Господиня Софія:

Сидіти тобі, дорогенька, ще рік у дівках.

Дівчина 3:

А я почула, як чоловік та жінка сварилися.

Господиня Софія:

Ой, будеш ти з хлопцями сваритися цілий рік.

Господиня Софія:

Ох, пташенята мої, розщебеталися. А ходімо на вулицю, побачимо, що там відбувається.

(Усі одягаються, виходять на вулицю.)

Дівчина 1:

А що це за куль соломи, тітонько Ірино? Він стояв у Вашій хаті на найпочеснішому місці.

Господиня Софія:

Та це ж «дідух», дівчата. У ньому—душі моїх померлих родичів. Вони весь час охороняють мене й мою оселю від лиха. Роблять «дідуха» на Різдво, з першого чи з останнього зжатого снопа жита, та ставлять у хаті на покуті. А під Василя душі відлітають до раю, то й «дідуха» треба спалити.

(Господиня підпалює «дідуха».)

Дівчина 2:

Щось мало людей на нашому кутку.

Господиня Софія:

А поки горітиме дідух давайте заспіваємо. То, може, хтось до нас і завітає.

(Дівчата починають співати пісню «Чорні очка», під час пісні до дівчат підходять хлопці і всі разом співають.)

Чорні очка

Чорні очка, чорні очка як терен,

Чорні очка як терен, як терен, як терен,

Коли ж ми ся поберем, поберем?

Поберемся, поберемся в неділю,

Поберемся в неділю, в неділю, в неділю,

Маю ж на тя надію, надію.

Прийде така, прийде така неділя

Прийде така неділя, неділя, неділя,

Що в нас буде весілля, весілля.

Куди ж ти мя, куди ж ти мя поведеш,

Куди ж ти мя поведеш, поведеш, поведеш,

Як ти хати не маєш, не маєш?

Поведу тя, поведу тя в чужую,

Поведу тя в чужую, в чужую, в чужую,

Поки свою збудую, збудую.

Постав хату, постав хату з лободи,

Постав хату з лободи, з лободи, з лободи,

А в чужую не веди, не веди.

Чужа хата, чужа хата такая,

Чужа хата такая, такая, такая,

Як свекруха лихая, лихая.

Як не лає, як не лає, то бурчить,

Як не лає, то бурчить, то бурчить, то бурчить,

А все ж вона не мовчить, не мовчить.     

Коза:

Ось, дивіться скільки зірок на небі. Вже Новий рік настав.

(Вітають один одного з Новим роком)

Щедрувальник 1:

Ходімо по селу людей всіх вітати з Новим роком!

Всі разом:

Ходімо. З Новим роком!

Ведуча 1:

Наша Україна дуже співуча, славиться своїми талантами, своїми щирими та відвертими людьми. Тому ми зараз покажемо, оспівуючи в пісні нашу країну, яку ми дуже сильно поважаємо і любим.

Пісня «Як у нас на Україні» з репертуару Катерини Бужинської

Як у нас на Україні

Тече річка-невеличка,

Через гори, через гай.

Рано вранці небо кличе,

Вставай сонце - вставай.

Розбуди усе навколо,

Хай почує рідний край.

Пісню гарну, серцю милу,

Добрим людям співай.

Як у нас на Україні -

Всі лани квітучи,

Так у нас на Україні -

Люди всі співучи.

Хай же щастя буде довгим

І пісень багато,

Бо без пісні в Україні

Не буває свята.

Як у нас на Україні -

Всі лани квітучи,

Так у нас на Україні -

Люди всі співучи.

Хай же щастя буде довгим

І пісень багато,

Бо без пісні в Україні

Не буває свята.

Тече річка в синє море,

Прокладає собі путь.

І малі струмки прозорі,

Сивині все отдають.

По землі вода гуляє,

Напуває рідний край.

Все довкола оживає,

Співай земле, співай.

Як у нас на Україні -

Всі лани квітучи,

Так у нас на Україні -

Люди всі співучи.

Хай же щастя буде довгим

І пісень багато,

Бо без пісні в Україні

Не буває свята.

Як у нас на Україні -

Всі лани квітучи,

Так у нас на Україні -

Люди всі співучи.

Хай же щастя буде довгим

І пісень багато,

Бо без пісні в Україні

Не буває свята.

Як у нас на Україні -

Всі лани квітучи,

Так у нас на Україні -

Люди всі співучи.

Хай же щастя буде довгим

І пісень багато,

Бо без пісні в Україні

Не буває свята.

Як у нас на Україні -

Всі лани квітучи,

Так у нас на Україні -

Люди всі співучи.

Хай же щастя буде довгим

І пісень багато,

Бо без пісні в Україні

Не буває свята.

Сценка «Прийом молодого вчителя на роботу»

(Директор школи сидить за столом, приходить молодий вчитель)

Молодий вчитель:

Добрий день!

Директор:

І ти не хворій. Чого тобі?

Молодий вчитель:

Я приїхала влаштовуватись на роботу за направленням.

Директор:

Ну і де направлення, показуй.

Молодий вчитель:

Ось воно.

Директор:

Так, диплом хороший, ану крикніть що-небудь.

Молодий вчитель:

Як крикнуть.

Директор:

Як у лісі кричите.

Молодий вчитель:

А-а-а.

Директор:

Та не тек, якось голосніше, не соромтесь.

Молодий вчитель:

А-а-а.

Директор:

Так, щось із голосом слабовато. Ану полайтеся.

Молодий вчитель:

Що прямо тут.

Директор:

Тут всі свої. Будьте ласкаві, на мене.

Молодий вчитель:

Нахабка.

Директор:

Ні, давайте щось по справжньому.

Молодий вчитель:

Справжня нахабка.

Директор:

Як ви з дітьми будете працювати. Ви подумайте, як ви з дітьми працювати будете. От як вчитель запізнився на роботу, що ви йому скажете.

Молодий вчитель:

Щоб більше такого не було.

Директор:

І будете замість нього працювати. А охоронець, заснув на посту і викрали все шкільне майно, що ви йому скажете?

Молодий вчитель:

Щоб це було в останній раз.

Директор:

Так, диплом звичайно в вас хороший, але на роботу я вас взяти не можу.

Молодий вчитель:

Як не можете.

Директор:

Так, не можу і все.

Молодий вчитель:

Я що, дарма п’ять років в інституті навчалась? Дарма держава мені стипендію платила?

Директор:

Так, продовжуйте, продовжуйте.

Молодий вчитель:

Проклята бюрократка, сидиш тут, штани протираєш, коза.

Директор:

Все, те що треба. Ви прийняті. З завтрашнього дня на роботу.

Сценка «Льоха».

(за столом сидить  діджей радіостанції «Тіпа-радіо»)

Діджей:

Доброго дня, дорогі радіослухачі. Вас вітає Тіпа-радіо, в ефірі час заявок, які ми обов’язково виконаємо. І ось у нашу студію перший дзвінок. Ало. Доброго дня, представтесь будь-ласка.

Льоша:

Мене звати Льоха.

Діджей:

Дуже приємно, яку пісню будемо ставити.

Льоша:

Що, що.

Діджей:

Пісню яку слухати будемо.

Льоша:

А ясно, поставте пісню «Ла ла ла всё будет хорошо».

Діджей:

Добре, спеціально для вас звучить ця пісня.

(Звучить приспів пісні)

Діджей:

Ось перша заявка виконана, і в нашу студію ще один дзвінок. Ало.

Льоша:

Привіт.

Діджей:

Щось голос у вас дуже знайомий, представтесь будь-ласка.

Льоша:

Ви мене не впізнали, це я, Льоха.

Діджей:

Дуже везе сьогодні Олексію, деякі роками не можуть до нас додзвонитися, а він уже другий раз за сьогодні. Чого ви ще хочете, Олексію.

Льоша:

А можна пісню дослухати.

Діджей:

Навіщо.

Льоша:

Та класна пісня.

Діджей:

Ну добре, слухаємо.

(Звучить приспів пісні)

Діджей:

Ось і закінчилась улюблена пісня Льоши, і в нас новий дзвінок. Ало.

Льоша:

Ало.

Діджей:

Це знову ви.

Льоша:

Знов я. Я привіт хочу передати.

Діджей:

Який привіт, це неподобство.

Льоша:

Привіт передаю мамі, татові, усім своїм друзям і собачці Жучці.

Діджей:

Добре, останній раз. І тільки для собачки Жучки звучить ця пісня.

(Звучить приспів пісні)

Діджей:

У нас у студію новий дзвінок, сподіваюсь, це не від Альоши. Ало, не мовчіть, Ало, ви що, злякалися.

Льоша:

Я не злякався. Це знову я.

Діджей:

Ну що це таке, хто впустив.

Льоша:

Я тут, поставте пісню «Адрес, не грусти Амиго».

Діджей:

Адйом Альоша, адйом. Боже, хоч один дзвінок сьогодні нормальний буде. Ало.

Лєна, дівчина Льохи:

Ало.

Діджей:

Як я рада чути цей приємний жіночий голос, представтесь будь-ласка.

Лєна:

Мене звати Лєна.

Діджей:

Дуже приємно Лєна. Чого бажаєте.

Лєна:

Я, я хочу передати трубочку своєму другові. А ось і він бере трубочку.

Льоша:

Ало, це я, Льоха. Я думав, ви трубку кинете.

Діджей:

Ви правильно думали, це неподобство, я зараз не тільки трубку кину, я зараз в міліцію подзвоню. Ало, міліція.

Льоша:

Ало, ви не туди попали.

Діджей:

А хто це?

Льоша:

Льоха.

Діджей:

Все більше він нам не помішає.

(кидає навушники з мікрофоном)

(стук, в двері, заходить помічниця діджея Тома)

Тома:

Іра, там до тебе хтось прийшов.

Діджей:

Хто там іще.

Тома:

Та не знаю, якийсь там Льоха.

(Діджей вибігає з кімнати діджея).

Сценка «Побачення».

(на лавці сидить дівчина Марина, до неї підходить хлопець Саша)

Саша:

Привіт крихітко, сумуєш?

Марина:

Та є трохи.

Саша:

Ідемо зі мною, проведемо зі мною незабутній вечір.

Марина:

Звучить, але в 23.00 мене вдома чекає мама.

Саша:

Мама чекає, тобі що десять років. На побачення ходиш з мамою.

(підходить Тома – мама Саші)

Саша:

Мамо, ти що тут робиш?

Тома:

Ану додому.

(Саша біжить додому).

Танець.

Ведуча 1:

Увага, а зараз конкурс. Для участі у конкурсі потрібно два учасники (хлопці).

Конкурс.

Хлопцям до пояса за допомогою шнурка прив’язуються пластикові пляшки. Вони повинні вдаряючи цими пляшками по клубку, провести цей клубок по вказаному шляху.

Сценка Телешоу.

(на сцені ведуча Маша, її знімає оператор Ваня)

Ведуча:

Доброго вечора! З вами наша нова телепередача, вона називається Зернет, раніше вона називалася Вікна, але після розширення ми почали змінювати назву. Ось до чого ми дійшли. Гостем нашої програми буде простий учень звичайної школи. Запрошуємо його.

(заходить учень Саша)

Саша:

Добридень.

Ведуча.

Добридень. Розкажіть, що вас привело до нашої телепередачі?

Саша:

Розумієте, в мене жахливе життя, цей жах вже триває цілих вісім років.

Ведуча:

В чому ж полягає той жах?

Саша:

Нерви вже не витримують.

(учень п’є заспокійливе)

Ой, перепрошую. Як тільки я приходжу до школи, всі вчителі налітають, і зразу загружають мене своїми питаннями. Приходять навіть ті, які не мають уроків.

Ведуча:

Цікаво, як вони дізнаються про ваш прихід?

Саша:

Не знаю, може інтуїція, а може телефон.

Ведуча:

Жах, ви про самогубство не подумували?

Саша:

Частіше про вбивство.

(учень знову п’є заспокійливе)

Коли я приходжу до школи, вони налітають зі своїми питаннями. Я ж жива людина, а не якась там ходяча енциклопедія. А вони мені зразу свої два, два, два.

Ведуча:

Інших не питають?

Саша:

Ну ви порівняли, коли я приходжу до школи, вони автоматично забувають про всіх інших учнів.

Ведуча:

Ситуація зрозуміла, що ж запрошуємо класного керівника.

(заходить класний керівник Максим Валентинович)

Максим Валентинович.

Добрий день!

Максим Валентинович (звертається до Саші):

Сидиш, совість тебе не мучить. До речі, де ти був учора, чому я тебе не бачив у класі?

Саша:

Ось ви бачите, знову починається. І так кожний божий день.

Максим Валентинович:

Чому ти не учишся? Ти що, хоч бути тупаком, як ти думаєш дальше в світі жить?

Ведуча:

О такі от пристрасті. А зараз ми запрошуємо ще одну людину, яка внесе ясність в цю заплутану, я б навіть сказала драматичну ситуацію. Зустрічайте, директор школи.

(заходить директор школи Катерина Анатоліївна)

Катерина Анатоліївна:

Так, знову передираєтеся, і що я маю робити з цими двома бовдурами, один на двійки спустився, мені перед колегами соромно. А другий не може власного сина виховати, ти ж його класний керівник, то що не можеш у школі виховувати. А що це за лампочки й камери? Гей за двері! Що це таке за двері!

(всі втікають)

Гумореска «Як Кузьму провчила жінка його мила».

Як Кузьму провчила жінка його мила

Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні,

Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані.

Лежить собі, проглядає журнали й газети.

А дружина варить, смажить, готує котлети.

Пообідав Кузьма смачно, запалив «Казбека».

— Ну чого ти,— пита жінку,— така недалека?

Тільки в тебе і балачки про борщі й олію,

І ні слова про театри, про драматургію.

А є жінки! Збоку глянеш — ходить, як Аїда.

Драматургів усіх знає аж до Евріпіда.

Так і сипле: Тіто Гобі, Карузо, Фелліні,

Есамбаєв, Магомаєв, Кобзон, Паганіні...

А ти яка? Ти ж не тямиш в цьому ні бельмеса.

Ти ж не можеш відрізнити Брамса від Бернеса.

Давно тебе не бачив я в хорошому платті.

Тиняєшся у тапочках, в дешевім халаті.

Ти забула, що є в світі жіночі принади —

Перманенти, манікюри, духи та помади.

Я хотів би бути мужем культурної дами,

А ти чавиш помідори, бряжчиш друшляками,

Що побачиш — вишні, сливи,— пхаєш у консерви...

Я не можу, розумієш? Здають уже нерви.

Через добу повернувся наш Кузьма додому.

Зустрічає його жінка в платті голубому.

Очі чорним підведені, на губах помада.

Закрутило Кузьмі в носі від духів «Еллада».

Плаття модне, вузесеньке, облягає форми,

Ще й коліна не прикриті — такі тепер норми!

Посадила Кузьму в крісло, сіла проти нього.

Як французька кінозірка, виставила ноги.

У Кузьми від здивування потилиця змокла.

А дружина запитує: — Ти читав Софокла?

Тобі, може, до вподоби п'єси Евріпіда? —

Сопе Кузьма: — Відчепися! Подавай обідать.

Нащо мені Евріпіди? Нащо їхні п'єси?

— А ти ж казав, що у мене дрібні інтереси,

Що немає шику-блиску, манери негарні.

Я сьогодні простирчала півдня в перукарні.

Перукар просив, між іншим, щоб прийшла я знову.

Запевняв, що я похожа на Любов Орлову.

Не було у мене часу возиться з обідом,

Так я тобі й замінила обід Евріпідом.

Сценка «Екзамена не буде».

(на лавочці сидять двоє учнів – Коля і Ваня, готуються до екзамену, до них підходить третій учень – Максим)

Максим:

Екзамену післязавтра не буде.

Коля і Ваня.

Ура (радіють).

Максим:

А екзамен буде взавтра.

Коля і Ваня:

Що (доганяють і лупцюють Максима).

Максим:

Стоп, стоп, стоп. Вчитель, який має приймати екзамен захворів.

Коля і Ваня:

Ура (радіють).

Максим:

Через це екзамен буде приймать завуч.

Коля і Ваня:

Що (доганяють і лупцюють Максима).

Максим:

Стоп, стоп, стоп. А взавтра у завуча день народження.

Коля і Ваня:

Ура (радіють).

Максим:

Через це екзамен перенесли на сьогодні.

Коля і Ваня:

Що (доганяють і лупцюють Максима).

Максим:

Стоп, стоп, стоп. Я ж вам довідки від лікаря дістав, щоб від екзамену звільнили.

Коля і Ваня:

Ура (радіють).

Максим:

Ти вагітний, а ти з псіхушки.

(Коля і Ваня біжать за Максимом, той втікає зі сцени).

Пісня під мелодію пісні з репертуару Софії Ротару Одна калина.

Сумно, сумно аж за край,

Намітає снігу на весь урожай

В Антарктиді тане лід

Бо у Косеневі в школі Новий Рік.

Бушує в Крайній ураган

Вродив цунамі океан,

І снігопади там розвалюють хати,

Та й в Косеневі сніг лежить

Снігурка з холоду дрижить

Куди нещасній від морозу утекти

Сумно, так і не засну,

Краще по шампанське в магазин піду

Утішає лиш одне

Новий Рік настане і до нас прийде

Нехай лунає добрий сніг,

Бо він сьогодні переміг

Бо місяць грудень знов буяє надворі

Той сніг нам дуже дорогий

Бо він врятує від нудьги

Веселе свято знов кружляє навкруги

Сценка «Про пташку».

(випуск новин, сидять двоє ведучих: Іра і Іванка)

Іра:

Добрий вечір!

Іванка:

Ми маємо для вас трагічну новину. Минулої зими важко довелося нашим пернатим друзям. Одна маленька пташечка, перелітаючи з гілки на карниз, не втрималась і впала на тротуар.

Іра:

Мешканець будинку номер 7 Козюленко К.П. побачив це у вікно. Не вагаючись він кинувся на допомогу.

Іванка:

Пенсіонер Голопупенко К.С., який трапився йому на сходах, потім розповідав у лікарні лікарю, що теж поспішав на допомогу пташці, та не встиг розминутися з Козюленком К.П., а поверх був восьмий...

Іра:

Коли Козюленко К.П. вискочив на вулицю, пташки вже не було. Її підібрав таксист Моторний Павло Петрович, який для цього навмисно висадив пасажирів, хоча ті й поспішали на вокзал.

В дорозі пташка захотіла пити. Автофургон "Молоко" (водій Сметана О.І.) змінив маршрут слідування "Молокозавод - магазин "Дієта" і на розі Померанчової вулиці та Ленінського тупику (а) наздогнав таксі з пташечкою, наїхавши на кіоск "Морозиво".

Адміністрація магазину "Дієта" позитивно оцінила вчинок водія. Молоко, що прокисло, було прийнято, як нормальне і в той же день реалізоване населенню.

Іванка:

Тим часом пташці ставало дедалі гірше, потрібна була термінова медична допомога: камфора, вакцина, йод, антибіотики, добре слово.

Головний лікар центральної лікарні Вано Габріельович Саакян все своє життя присвятив лікуванню хворих. Та це випадок особливий - пташка!

Іра:

Через супутник зв'язку він зв'язався з академіком Пільбау. Консультація тривала кілька годин і коштувала у доларах стільки ж , скільки коштує супутник.

Іванка:

"Терміново потрібна кров" - вирішили вони. 127 було добровільних донорів.

Іра:

Було отримано пожертвування і від учнів однієї з середніх шкіл.

Іванка:

Люди робили все, що могли. Радіо повідомило про циклон, що насувається, та війська протиповітряної оборони...

Іра:

Операція тривала всю ніч. Місто не спало, хоча й не було світла. Вранці, коли перші промені сонця, що сходило, освітили притихле місто, професор Саакян, знявши марлеву пов'язку , сказав: "Буде жити" і знепритомнів.

Іванка:

Так закінчилась ця воїстину дивовижна історія. Пташка була доставлена в окрему палату на першому поверсі, де й була незабаром з'їдена кішкою. Як встановило слідство, кіт Барсик, він же Мурзик, він же Васька, 1993 року народження, уроженець підвалу будинку номер п'ять , проник у відкрите вікно з метою власної наживи. За що й був залишений без вечері.

Ось і усе.

Ведуча 1:

Увага, а зараз знову конкурс. Потрібно дві команди по 4 учасники.

Конкурс

Учасники конкурсу повинні перенести монети з одного місця в інше, затиснувши їх між ногами, виграє та команда, яка першою перенесе всі монети.

Сценка «Як правильно святкувати Новий Рік»

(на сцені двоє дівчат Іра і Лєна)

Іра:

Я знаю, як правильно святкувати Новий Рік.

Лєна:

Стоп, стоп, стоп. А чому ти а не я.

Іра:

Тому, що я знаю, як правильно святкувати новий рік.

Лєна:

Звідки ти знаєш, ти взагалі з тих людей, у кого під ялинкою не подарунків, не цукерків, а порожні пляшки.

Іра:

А в тебе під ялинкою порожні коробки лежать з фантиками. Тіпа тобі хтось подарував.

Лєна:

А такі як ти цілу новорічну ніч радіо слухають.

Іра:

А ти одну й ту саму СМС-ку всім своїм друзям відсилаєш, а потім через дві години сама її обплювуєш.

Лєна:

А такі як ти люди під час привітання Президента з Новим Роком фотографуються на фоні телевізора.

Іра:

А ти по всій хаті розкладеш апельсини, щоб новим роком пахло.

Лєна:

А такі як ти люди, коли їздять на таксі, говорять: «слухай, заплати за таксі, а то в мене здачі з тисячі не буде.

Іра:

А ти з тих людей, хто на Новий Рік з фотоапаратом приходить, все фотографує, а потім фотки в контакті викладає, тіпа Іра танцювала на столі, головою в салат впала.

Лєна:

А такі як ти люди приходять в гості 31 грудня, а виходять 3 січня. Поки все не дожреш, не підеш.

Іра:

Ладно, заспокойся, ми обидві добрі.

Лєна:

І тому, щоб відмітити Новий Рік на 12 балів

Іра і Лєна (разом):

Не робіть так, як ми.

Танець під пісню Mаdcon - Freckylikeme

Гумореска «Три листи від кума з города Сухума».

Три листи від кума з города Сухума

Перший...

Другий...

Третій

Прийми привіт, кумасенько,

Від рідного кума

Із кавказького курорту

Поблизі Сухума!

Був я вчора в питомнику,

Здєшнім зоопарку.

Там із мене мєстний майстер

Цокнув фотокартку.

Те, що в мене за плечима -

То не просто сітка,

А велика загорожа -

Шимпанзяча клітка.

Я на фоті получився

Разом з шимпанзою.

Не наплутай: я спереді,

Шимпанза - за мною.

Підкралося, кляте стерво,

Й надурняк знялося,

А мені платити гроші

За обох прийшлося.

Знялось воно та й змилося.

Що із нього взяти?

Воно ж босе й зовсім голе,

Живе без зарплати.

Я відрізав би цю мавпу,

Так ні в якім разі

Ніхто ж мені не повірить,

Що був на Кавказі.

На цих строках прощай, кума,

Та бувай щаслива!

Жінці фото не показуй,

Бо вона ревнива.

Лети, лети, мій листок,

Із Кавказу на восток.

Остаюсь навіки кум,

З уваженієм -

НАУМ.

Сценка «Визначник правди».

(на сцені мати – Аліна, син – Андрій, визначник правди – Ваня)

Мама:

Привіт сину, ти знає, що я сьогодні купила визначник, який визначає, говориш правду чи брешеш. Так що ти сьогодні отримав?

Андрій:

П’ять.

(визначник б’є Андрію запотиличника)

Мама:

Не бреши мені, кажи правду.

Андрій:

Чотири.

(визначник б’є Андрію запотиличника)

Мама:

Яка чудова річ цей визначник, я тепер завжди буду знати, чи говориш ти правду, чи ні. Ну так скільки ти сьогодні отримав?

Андрій:

Ну три.

(визначник б’є Андрію запотиличника)

Мама:

Ти будеш говорити правду, чи ні?

Андрій:

Так, два.

Мама:

А я в твої роки, коли була такою як ти, вчилася лише на одні п’ятірки.

(визначник б’є матері запотиличника)

Сценка «Зірване побачення».

(на лавочці сидить дід – Міша, читає газету, до нього підходить хлопець – Андрій, сідає біля діда)

Дід:

О, здоров, ти що на побачення прийшов, чи що?

Андрій:

Так, на побачення.

Дід:

Молодець, вчасно прийшов, хвилина в хвилину.

Андрій:

Та ні, у нас побачення у 18 годині, а я прийшов трохи раніше, раптом вона раніше прийде.

Дід:

Наївний хлопець.

Андрій:

Ну хай не приходить, я тут почекаю, подумаю про неї.

Дід:

Ну давай, давай.

Андрій:

Ось вона зараз мабуть сидить, п’є чай, і своїми білосніжними зубами печиво жує.

Дід:

Чавкає.

Андрій:

Та ні, ви що, вона охайна. Вона йде до дзеркала і носа пудрить.

Дід:

На якому бородавка.

Андрій:

Та ні, ви що, у неї бородавок немає, а потім вона зачісує волосся.

Дід:

З якого сиплеться лупа.

Андрій:

Та ні, в неї лупи ніякої немає. Вона потім взує свої туфельки.

Дід:

На свої криві ноги.

Андрій:

Та ні, ви що, хто вам взагалі дав право про неї таке говорити? Ви її ще навіть не бачили, вона сама краща всіх у світі.

Дід:

Краща всіх?

Андрій:

Так.

Дід:

Почекай тут декілька годин, тоді дізнаєшся, хто мені дав право таке про неї говорити.

(дід іде)

(збоку стоїть дівчина – Марина і баба – Іра, хлопець їх не бачить)

Баба:

Стоїть, чекає, про тебе думає.

Марина:

Ну я піду.

Баба.

Та куди, підожди. Дівчина повинна запізнюватись. Постій, подумає про тебе трохи,

любити більше буде.

Марина:

Правда.

Баба:

Ось тобі хрест.

Марина:

Тоді я піду в магазин.

(до Андрія приходить дід, сідає на лавочку)

Дід:

Ну вже дев’ятнадцята година, де твоя принцеса?

Андрій:

Та вона мабуть сидить з подружками і п’є чай. І лівою рукою держить літрову чашку і відтопирівши свій кривий мізинець з обрубаними нігтями, жує свого батона з маслом.

Дід:

Чавкає.

Андрій:

Да, да чавкає, аж за вушима ляпає. А потім вона вдіває свої туфельки.

Дід:

На свої здорові лахматі ноги.

Андрій:

Да на свої здорові лахматі. Потім вона ще бере взуває свої туфельки на свої лапи.

Дід:

Ну гаразд, успіхів тобі.

(дід іде)

Андрій:

Ну гаразд.

(до Андрія приходить Марина)

Марина:

Привіт коханий, давно мене чекаєш.

Андрій:

Давно.

Марина:

Сумував.

Андрій:

Так, сумував.

Марина:

Ти напевне думав про мене.

Андрій:

Знаєш, мабуть я тебе не заслуговую.

(Андрій іде зі сцени, за ним біжить Марина).

Марина:

Ну, почекай.

(проходять дід з бабою)

Дід:

Ну, що стара, шість нуль на мою користь.

Баба.

Шість нуль.

(дід і баба ідуть зі сцени)

Ведуча 1:

А зараз знов конкурс. Потрібно три пари учасників, троє хлопців і троє дівчат.

Конкурс танцювальний. Кожна пара повинна танцювати, утримуючи між собою м’ячики без допомоги рук. Танці під різну музику, виграє та пара, що довше втримає м’ячик.

Новорічні привітання (на сцену виходять учасники концерту)

Дівчина 1:

З Новим Роком хочемо вас привітати

І найкращі побажання у світі щиро вам сказати

Дівчина 2:

В рік новий в казковий час

Хай здивує щастя вас

Рік добра і рік кохання.

То ж приймайте побажання.

Дівчина 3:

Хай буде в новий рік схожий на диво

Щоб кожен день жилося радісно й щасливо

Щоб вам здійснились всі надії і мрії

Дівчина 4:

Дай Боже вам любові і тепла

Добра в сім’ї і затишку в оселі

Щоб щастя світла музика текла

В різдвяні свята, щедрі і веселі

Хай здійснює бажання рік новий

Хай ваші підприємства розцвітають

З чудовим святом радості і мрій

Ми щиро і сердечно вас вітаєм

Хлопець 1:

З новим роком, з новим щастям

Хай завжди в очах іскриться

Успіх, радість і кохання

Хай здійсняться всі бажання

Хлопець 2:

Зичим сонця та світлих надій

Миру й втіхи на кожному кроці

Також здійснення планів і мрій

У прийдешньому новому році

Дівчина 1:

Новий рік прийшов в цей час

Щастя й радість все для вас

Тож бажання загадаєм

Дружно пісню заспіваєм

Пісня під музику з пісні З Новим роком з репертуару Аліни Гросу (слова дещо змінені)

З новим роком

Свято прийшло в молоду країну

Сміх принесло в рідну Україну

В світі настав Новорічний вечір

Щастя бажаєм старим і малечі

Сніг намете на лани і гори

Лід принесе і на Чорне море

Радість прийшла і приходить свято

В кожні дворі і у кожну хату.

Приспів:

З новим роком, новим, новим роком!

Всім у світі щастя й тепла.

З новим роком новим, новим роком!

Щоб під небом пісня плила.

З новим роком, новим, новим роком!

Щоб до сонця доля вела.

З новим роком, новим, новим роком!

Всім бажаєм щастя і добра.

Щастя і добра.

Щастя і добра.

Сяє усе, в Києві і Львові

Сміх і добро, будьте всі здорові!

Гості прийшли в Чернівцях і Рівнім

Друзі мої, будьте всі щасливі!

Свято спішить в Харків і Карпати

Роки ідуть, всі живіть багато!

Сніг навкруги в Крайній й Косеневі

Друзі мої будьте всі веселі

Приспів. (2)

 

Австори: Заруба Лєна та Сімончук Тома

За матеріалами: http://www.koseniwskaschkola.cc.ua