Відлітають птахи з рідного гнізда

Мати:           

Доню моя, ти подібна сьогодні

На ніжну троянду, квітку Господню.

Юність безгрішна – ніжність ранкова,

Все ще в почині – і дія і слово.

Та я вже бачу і серцем знаю:

З квіту такого зла не буває.

Повтори мене, дочко в синіх щебетах ранніх,

В біло трепетних і замріяних ночах.

Не затримуйся довго на глухих полустанках,

Щоби жар непокою не згас, не затяг.                                                   

І коли я над вечір у безвість полину,

Не схились, не спіткнись у жалобі – журбі.

Повтори мене, дочко, повтори мене, сину,

І я житиму знову удруге в тобі

Ведуча 1:     

Шановні випускники, батьки!

Попереду ще іспитів багато

Ви їх складаєте, буде все гаразд!

Чого ви зажурились, мами й татка?

Це ж зрілість до дітей прийшла в цей час!

Ведуча 2:                 

І ви, матусі не журіться,

На славу й честь благословіть синів.

І будьте певні, весело всміхніться,

І доньок ви своїх благословіть.

Ведуча 1:      Запрошуємо до слова маму

(Виступ матері)

(Випускниці виконують пісню "Чорнобривці")

(Лірична музика)

Ведуча 1:

Дорогі випускники ! Сьогодні ви ввійдете в абсолютно новий для вас світ. Весь цей          час ви стояли тільки біля його дверей. Ми віримо що талант і щастя будуть вам вірними супутниками в цій дорозі, а чарівна музика дитинства звучатиме у вашому серці ритмом останнього шкільного вальсу.

Ведуча 2:                 

І день новий горить уже світанням,

У путь – дорогу знову кличе вас,

І обіймає музика прощальна

Ваш одинадцятий, найкращий в школі клас.                                  

(випускники танцюють вальс)

Ведуча 1:     

Школа – це величезний світ, всесвіт, у якому є два центри – вчитель і учень. Саме вчителі і учні перетворюють  звичайну будівлю в особливий, гамірливий, бурхливий,       але доброзичливий будинок, де з кожним роком одні розумнішають, інші мудрішають       і всі разом стають ближчими і рідними один одному.

Ведуча 2:                 

Шановні випускники! Радійте, танцюйте, співайте, ви сьогодні випускники, сьогодні         ваш день, ваше свято! А завтра буде нове, надзвичайне, але цікаве студентське життя,          буде багато цікавих відкриттів.

Ведуча 1:     

Прийшла найпрекрасніша пора людського життя – дитинство, і  за шкільними порогом для вас почнеться доросле життя, а дитячі забави, ігри залишаться з вашими        молодими друзями.

(Виходять випускники співають пісню "Детство")

(Звучить мелодія пісня про вчительку)

Випускник 1:

Перша вчителька! Навічно вона залишиться в пам’яті кожного випускника. Вчителька, яка відчинила двері до країни знань, яка навчила читати і писати, бути добрими і уважними до людей, добросовісно відноситися до праці.

Випускник 2:          

Сьогодні слово щирого визнання, подяки і любові звучать для вас, наші шановні перші вчителі – ………………………………………………………….

Випускник 3:          

Я знаю, що колись, як буду я доросла,

І пройду коридором школи я,

Постане в пам’яті моя хороша,

Найперша, рідна вчителька моя.

Надаємо ж слово тут ми вам,

Знаєм – є про що у вас сказати.

Ваші ж бо підказки завжди там,

Де так складно вашим пташенятам.

Ведуча 1:      Слово для побажань надається першій вчительці наших випускників ……………………………………………………………….……….

(Виступ вчителів)

(виходять джентльмени випускники, під мелодію джентльменів)

Джентльмен 1:Добрий вечір, Пані та панове,

Джентльмен 2:Мадам і місьє,

Джентльмен 3:Дами и господа,

Джентльмен 4:Леді и джентльмени!

Джентльмен 1:На цій сцені знову джентльмени 11 класу.

Джентльмен 2:Мені здається, сер, правильніше сказати, що не знову а востаннє.

Джентльмен 3: Ну, звичайно ж, востаннє, адже ми завтра ми підемо (сумно зітхає) в життя.

Джентльмен 4:Джентльмени, веселіше! Будьте оптимістами ми ж ідемо (весело) в життя, а не з життя

Джентльмен 1: Невже не знайдеться когось, хто б продовжив нашу джентльменську справу!

(Звучать акорди, виходять малі джентльмени)

Джентльмен молодший 1:Добрий вечір випускники і випускниці !

Джентльмен молодший 2:Вчительки та вчителі!

Джентльмен молодший 3: Дідусі та бабусі!

Джентльмен молодший 4:  Мами та татусі!

Джентльмен молодший 1:   Досить, досить, зупиніться! Ми не для цього сьогодні тут.

Джентльмен молодший 2:  Ми готові прийняти естафету від наших випускників.

Джентльмен молодший 3:   Джентльмени, (звертається до випускників) чи підходимо ми на вашу роль?

Джентльмен молодший 4: Ми обіцяємо, що будемо багато їсти.

Джентльмен молодший 1: Займатися спортом.

Джентльмен молодший 2:            Вивчимо правила хорошого тону.

Джентльмен молодший 3: Навчимося ходити на дискотеки.

Джентльмен молодший 4:  Слухати "Про ді джі", …

Джентльмен молодший 1: Гуляти з дівчатами.

Джентльмен молодший 2:  Танцювати хіп – хоп, брейк – данс

Джентльмен молодший 3: Одне слово – будемо такими як ви.

Джентльмен 1:Я бачу, джентльмени, це достойна для нас зміна

Джентльмен 2:Так сер, я думаю, що плечі цих джентльменів достойні, щоб на них перекласти наші атрибути.

(підходять до малих, перекладають на їхні плечі шарфи і тиснуть їм руки відходять в сторону).

Джентльмен молодший 1:            Дякуємо за довіру, сер.

Джентльмен молодший 2:            Джентльмени, можливо, і нам щось варто подарувати нашим старшим колегам.

Джентльмен молодший 3: О, так сер. Я думаю, що їм згодяться ось такі біленькі хустинки.            

(виймають хустинки.)

Джентльмен молодший 4:            А для чого їм хустинки ? Що, їм немає чим витирати носа?

Джентльмен молодший 1:            Та що ви, сер Це щоб було чим помахати рідним, коли будуть від’їжджати вчитися у великі міста.

(виходять 4 випускники)

Випускник 1:В мистецтві людину, яка веде творчий клас, називають "майстер".

Випускник 2:У спорті того, хто готує команду – тренер.

Випускник 3:На підприємстві його ім’я – начальник

Випускник 4:В дитячому садочку – няня.

Випускник 1:А ще його можна назвати опікуном, другом, адвокатом, психотерапевтом,

Бойовим командиром.

Випускник 2:Ви всі, мабуть здогадалися, що мова йде про тих, хто за всі роки навчання був   ближче до нас всіх.

Випускник 3:Це – наші класні керівники – …………………………………………

Випускник 4:Кожний з них віддав нам часточку свого серця, своєї душі.

Випускник 1:Шановний ………….. Спасибі вам за те, що ви завжди йшли нам назустріч, завжди розуміли і підтримували нас!

Випускник 2:Хай доля ніколи не зраджує вас, і буде безхмарним життя і красивим.

Щоб юним себе почували весь час,

Здоровим, натхненним і завжди щасливим.

Випускник 3:Запрошуємо Вас до слова, шановний ………………...

(Виступ класного керівника, вручають квіти)

Випускник 4:Наступні наші щирі слова до наших класних керівників …………………

Випускник 1:Ви відкрили нам очі на загальнолюдські цінності, такі, як дружба, взаємоповага, справедливість, чесність, порядність, любов до ближнього .

Ми завжди пам’ятатимемо ваші уроки.

Випускник 2:Звичайно, ми приносили вам інколи й гіркі хвилини, і засмучували вас своєю неслухняністю, невивченими уроками. Вибачте, нас і згадайте  лише хороше. Адже світлих хвилин у нашому спільному житті було, врешті – решт , набагато більше.

Випускник 3:Запрошуємо Вас до слова, дорогі ………………………………….

(виступ класних керівників).

Випускник 1:          

Шановний класний керівник

У день такий урочистий святковий

дозвольте вашу працю вшанувать

всім побажати Вам добра, любові

І на прощання пісню  заспівать         

(випускники співають пісню "Вона")

Випускник 2:Так, дитинство – маленька безтурботна країна. Кожному з нас доводиться бувати в ній лише один раз в житті. Згодом стежина до тієї країни заростає дорослими турботами та проблемами.

Випускник 1:І скільки б не шукали ми цю країну на карті – даремно, бо не знайдемо.

Лише приємні щирі спогади і мрії мають чарівну здатність повернути нас у дитинство.

Випускник 2:

Ви трішечки заздрите малечі шкільній , -

В них скільки ще буде цікавих подій.

Вони вас зібрались вітати неначе

Говорить що істина в - слові дитячім.!

Випускник 1:Шановні випускники вас вітають теперішні господарі країни дитинства

(виходять першокласники, розповідають вірші про випускників)

(виходять 3 випускники)

Випускник 1:          

Пройшли роки

І від землі в нас сила,

Земля зростила дочок і синів,

А школа мудрості навчила,

Терпіння і доброти.

Випускник 2:          

Будь благословенна наша школа,

Хай Господь тебе хранить,

І нехай біда ніколи

В твої вікна не влетить.

Випускник 3:          

Розстаємося з тобою,

Ти нас , школо пам’ятай.

Гірко, зі слізьми й тугою

Просимо прости й прощай.

(співають пісню "Я свободен")

(Виходять випускники)

Випускник 1:11 шкільних років… Як швидко вони пролетіли. Погляньте на (називає ім’я дівчинки) хто у цій стрункій, симпатичній дівчині впізнає ту маленьку кнопочку – дівчинку з величезними бантами і трішки зляканими очима, яка з        таким трепетом віддала своє рученятко в турботливу руку вчителя?

Випускник 2:А хто в цьому високому і врівноваженому хлопцеві впізнає того гамірливого хлопчика, який був колись ледь – ледь вищим за свого портфеля, але поважно, хоча з поглядуванням на маму,  пішов на перший в своєму житті урок?

Випускник 3:Так, з того прекрасного , неповторного часу пройшло не багато і не мало, а аж

11 років. З тих пір 11 раз вклонялися  шкільному ганку білі осінні айстри, 11 раз відшуміли над рідною школою зимові золотім, 11 весен білим цвітом Запалювались яблуні і летів над нами білий тополиний пух, запаморочив голову аромат бузку.

Випускник 4:11 років вів нас по життю учитель, так саме учитель з великої букви. Вчитель завжди поспішав до учнів. Їх веселий щебіт вливав нові сили у втомлене серце Вчителя, дитячі посмішки продовжували нову енергію, допитливий погляд пробуджував думку.

Випускник 1: Вчитель терпеливо витримував ваше баловство,  недисциплінованість, витримував, щоб вивести нас в життя.

Випускник 2:Пройде час ми надіємось, що він зітре із пам’яті гіркоту, пом’якшить біль. А радощі не зачепить… Навіть маленькі. Навіть незначні.

Випускник 2:Саме ці радощі будуть миготіти в темряві минулого, як зірки цієї червневої ночі – яскраві, неповторні, красиві і трішки загадкові.

Ведуча 1:Сьогодні радіють за своїх учнів, проводжають їх на дороги самостійного життя ті, хто багато років розкривав перед ними таємниці наук, проводив цікаві позакласні заходи, допомагав організувати вечори, конкурси, змагання, хто вболівав за них не менше, ніж батьки, хто радів їхнім успіхам і засмучувався через невдачі.

Випускник 2: Це – вчителі кожен з них залишив у душах дітей добрий слід.

(Слово випускникам)

Випускник 1:          

Промчали роки. Від землі в нас сила

Земля зростила дочок і синів

А школа всіх нас мудрості навчила,

Терпіння й доброти від вчителів!

Випускник 2:          

Усі знання одержані  важливі

І всім згодяться згодом на землі

За те, щоб добрі ви були, і терпеливі,

Спасибі, дорогі учителі.

Випускник 3:          

За труд важкий, недоспанії ночі,

Вклоняємося низько до землі,

За лагіднії усміхненії ,очі

Спасибі, дорогі учителі!

Випускник 4:          

За вашу ласку, чуйність і турботу,

За те, що підняли нас на крилі,

За повсякденну клопітну роботу,

Спасибі, дорогі учителі.

Випускник 5:          

Як сонце зійде, ми покинем школу,

Розійдемось у світ по всій землі,

Та не забудем вас в житті ніколи

Спасибі, дорогі учителі!

Випускник 6:          

Друзі, а все ж таки в нашій школі

Випускник 1:Найкрасивіші

Випускник 2: Найсимпатичніші

Випускник 3: Найрозумніші,

Випускник 4: Найерудованіші,

Випускник 5: Найталановитіші,

Випускник 6: Найлюдяніші,

Випускник 1: Найвеселіші,

Випускник 2: Найпедагогічніші педагоги

Випускник 3: Саме ті люди, які є інтелектом нації.

Випускник 4: Люди з великої літери. Люди, киї мають не лише золоті руки, золоті голови, а й Золоті серця!

Випускник 5: Люди, гідні найвисокогарніших слів, найвищих нагород.

Випускник 6:          

Вам доземно вклоняємось ми,

За любов, за турботу, горіння!

Ми дорослими стали людьми,

Тож спасибі за ваше терпіння.

(Виходять 2 випускники)

Випускник 1:Чимало наказів, пам’яток видали директор та його заступники за час нашого навчання в школі.

Випускник 2:А сьогодні ми, випускники 20…. року, склали пам’ятки директору, завучу та всім вчителям школи.

Випускник 1:Отож, пам’ятка директору школи.

1. Директор правий.

2. Директор завжди правий

3.  Директор  не спить - він відпочиває

4. Директор не їсть – він набирається сил.

5. Директор не запізнюється – він затримується на діловій зустрічі.

6. Директор не п’є – він дегустує.

7. Директор не читає в робочий час газет та журналів – він збирає необхідну                           інформацію.

8. Директор не залицяється до молодих учительок – він просто приділяє їм увагу.

9. Директор ніколи не припускається помилок – їх роблять підлеглі.

  10. До кабінету директора можна увійти зі своїми ідеями, але виходити з кабінету                     треба з ідеями директора.

Пам’ятка завучу школи

1.                  Кожному вчителю видати індивідуальний номер на бірочці.

2.                Прослідкувати, щоб після уроків бірочка з номером висіла на щитку.

3.               В учительській від свого столу до столів провести сигналізацію з кодом, який би відповідав індивідуальному номеру вчителя.

4.               Встановити пульт із червоною кнопкою, яка буде реагувати тільки на дотик вашого пальця.

5.               Коли вчитель де б він не був, почує сигнал – кидає все і біжить в учительську, щоб дізнатись про заміну.

6.               Запам’ятати дату народження кожного вчителя, щоб не турбувати його на першому уроці.

7.               Менше змінювати розклад. Бо після "вікон" і "дверей" може у декого вийти "шах" або "мат".

8.               Бути уважним до прохань учителів і вимог учнів.

Пам’ятка вчителю, складена учнями 11 – х класів

Учитель повинен:

1.                  Бути спокійним і врівноваженим , життєрадісним і привітним.

2.                  Мати свій індивідуальний стиль і старатися, щоб один урок був не схожий на інший, щоб не було стандарту.

3.                  Виробляти красивий голос, не "бубніти" собі "під носа".

4.                  Підтримувати свій фізичний стан на належному рівні, щоб до класу "влітати", а не заходити, човгаючи ногами.

5.                  Не заходити в школу, коли двері перекриті шваброю.

6.                  Одягатися красиво і модно, якщо є можливість, а нема – учні допоможуть.

7.                  Не приходити голодним на роботу, щоб потім не бігати коридорами школи з булочками в руках.

8.                  Проводити контрольні роботи в цікавій формі: під музику або за чашкою кави.

9.                  Дозволяти робити шпаргалки, але не давати ними користуватися, бо це шкідливо впливає на зір учня.

10.              Не записувати постійно одних і тих же учнів, бо інші також чекають своєї черги.

11.              Із – за дрібниці не телефонувати батькам, щоб у вас не боліло серце.

12.              Посміхатись, радіти, передавати учням позитивні емоції, бо всі учні вас         люблять і поважають.

Ведуча 1:Звичайно, кожен учитель хоче працювати у нашій школі, але, щоб краще працювати, він повинен знати, як саме і якими документами керуватися.

Ведуча 2:Дорогі вчителі! Я думаю, що після такої серйозної розмови прийшов час розважитися. Давайте з вами повернемось трішки назад, у минуле, у той час, коли ми з вами, шановні колеги, насолоджувалися неперевершеною майстерністю танцюристів шоу           балету "Рибка".

Ведуча 1: Отож, зараз, на цій сцені – шоу – балет "Рибка". Зустрічайте їх!

(Пісня, танець "Рибка").

(Виходять 6 випускників)

Випускник 1:          

Ще пам’ятаємо ми ранні наші кроки,

Коли ви повели нас в перший клас

Дорогу показали в світ широкий,

Країну знань відкрили ви для нас.

Випускник 2:.         

Бувало, біля дошки ми німіли,

Забувши теореми чи вірші,

Спасибі, що ви лагідно сварили,

Шановні, дорогі учителі.

Випускник 3:          

За труд важкий, недоспанії ночі

Вклоняємося низько до землі,

За лагідні, усміхненії очі –

Спасибі, дорогі учителі!

Випускник 4:          

Як сонце зійде, ми покинем школу,

Розлетимось у світ по всій землі.

Та не забудем  вас в житті ніколи

- Спасибі, дорогі учителі!

Випускник 5:          

І в день такий урочистий, святковий,

Дозвольте вашу працю вшанувать,

Всім побажати вам добра, любові

І на прощання пісню заспівать.           

(Випускники співають пісню "А ми любили")

Виходять випускниці, переодягнені в прибиральниць.

"Прибиральниці"

-Ой,  втомилась, я замаялася…Зовсім ніякого спочинку нема…

-Ой, і не кажи, Наталко… Що за діти тепер пішли? Жах! Натопчуть, нагадять, а ми прибирай Ось як раніше діти     були не те що нинішні.

-Та отож, не те! Взяти хоча б той випуск, який Ю.П. випускала!

-Це який? – такий випуск. Це тих кого Ю.П. першими випускала?

-Так, вірно, ти нічого не плутаєш Наталю? Тож 2005 року випуск був! Вже нащо виховані діти були!

-Та отож , отож…Всі як люди, - культурні, а виховані які! Ніде папірця зайвого не кинуть.

Все в кармани – і додому, І додому несуть. А деякі навіть місяцями до школи не ходили – щоб багнюки не натоптати.

-Та прямо диво, а не діти! 

-Як телевізори ламповані, ну в смислі, що зараз таких не випускають.

-Так, виросли вже. Іноді, що правда, заходять, розповідають, хто ким став.

-Ой, розкажи! Цікаво ж дуже!

-Ну, я про всіх одразу не пригадаю. Ну, ось, наприклад, (…………) панімаєш? Так він у нас у розвідці теперича шпигуном працює, шифрується, щоб його ніхто не побачив.

- Так його і в школі майже не побачити було: Ну а  …………… - він то ким став?

-Він у нас тепер – відомий підприємець. Робота в нього – прямо як у казці!

-Як у казці?

-Так, так! Сидить собі в хатинці, торгує курячими ніжками!

-Та невже.

-Вже, Наталко, Ось ти ……….. пам’ятаєш? Нізащо не здогадаєшся, Де вона тепер!

-Ну, розкажи, вже розкажи! У монастир вона пішла, настоятильницею -  настоює на лимонних шкірочках. Пляшки ото бачила – "сповідь Монаха". А хто його, думаєш, сповідував?

-Та і що! А я за те знаєш, кого бачила? …

-Іде ж ти її бачила?

-Де – де … вона ж у нас тепер фотомодель! Ти "Плейбой" останній читала?

-                     А я всі номери читала – я ж його переплачую! І де ж воно там?

-                     На обкладинці, звичайно!

-                     Так там написано – Клавдія Шиффер!

-                     Шиффер у тебе, … , з’їхав з даху! Я ж тобі кажу – самісінька…

-                     А й чого? А ось Коля Кислий як виріс! Він у нас тепер скульптор – пам’ятники різні робить, крупні форми … Обіцяв навіть у школі фонтан побудувати, як у Брюсселі "Пісяючй хлопчик".

-                     Теж мене здивував – ато я хлопчиків не бачила… А я ось нещодавно… зустріла! Багатий став! Биків розводить!

-                     Тю! Та що з них прибутку то - , з биків!

-                     Так він їх не просто розводить! Він биків на бабки розводить!

-                     А… Ось воно як… Значить. Усім в житті поталанило… Слухай, а ти про …..нічого не чула?

-                     Та ні… а ти про ……………….. нічого не знаєш?

-                     Та ні, не знаю…

-                     (разом до глядачів) А може ви чули?

(співають)

Як навчався у нас  - рідну школу не забудеш.

Пригадаєш навчання своє…

Ти відверто кажи – ким ти будеш, ким ти будеш.

Я тобі відповім хто ти є, хто ти є.

Ведуча 1:Дитинство… яка чудова, весела, безтурботна, щаслива пора.

Ведуча 2:Нещодавно були ще зовсім дітьми наші випускники, а сьогодні їм на зміну підростають їх братики й сестрички.

Ведуча 1:

Сьогодні у наших мам і тат

Хвилюючий дебют,

Бо їхні первістки в широкий світ

Дорослого життя ідуть.

Отож прийшли їх нині проводжати

Шкільна родина, я і мама з татом.

Випускник 1:

Сюди прийшов я, друзі, зовсім не дарма.

Одна їдка проблема мій мозок обійма.

Моя сестричка нині школу закінчила.

І всі фінанси в свої руки захопила.

Модняча сукня, туфлі, зачіска хітова,

П’янкі парфуми і каблучка нова.

Плакали наші грошики, які зібрали

Навіть мені нічого вже не перепало.                                                   

Випускник 2:

А моя сестра ой братці!

Куди вже тій Мадонні браться?

Одна лиш досконалість і краса,

І має талію таку лише оса.

Вона найкраща, бо моя!

Та перевершу, безумовно, її я.

У мами буде досвід прехороший,

А татко наскладає більше грошей

І ……… менша – буде "Міс - краса",

Чи Василиса – позолочена краса.

Випускник 3:

Не лише сестрички можуть бути гарні

    І зайві клопоти тут, друзі марні.

    Бо в мене брат, як Клод Вандам,

    І знецінити його нікому я не дам!

    І не дешево він мамі обійшовся,

    По базарах походити нам прийшлося!

    Правда, з зачіскою клопотів не має,

    Бо майже під "нуль" завжди чуприну підстригає!

Випускник 4:

Подивлюсь на брата і тепер –

    Буду й я галантний кавалер.

    Приклад з тебе, брате буду брати

    Щоб ще більше вміти й більше знати.

    Щоби в Будищах і в Лозівку

    Славилися наші ………………..

Учень 1:

В мене братик - просто клас

    Закінчив 11 клас

    Піде далі він навчатись,

    Буду дуже я старатись

    І на нього так рівнятись.

Учень 2:

Матусю тату, ви  - неповторний мій початок

    Відкиньте геть журбу й тривогу,

    Хай милостивий Бог пророчить вам достаток

    А я завжди прийду вам на підмогу.

Учень 3:

Моя опора і надія – мама й тато,

Моє дитинство юність щира,

Й невмируща старість

Пошли їм Боже молодості так багато,

Здоров’я, силу, мудрість і запальність.

Учень 4:

Тепер, матусю, справи хатні

    Лягатимуть на плечі брата,

    А він до прибирання хлопчик здатний

Бажання та уміння може наверстати.

Випускник 1:

Дивіться, друзі, які юні наші всі батьки.

    І поки дітвора їх в школі, їм молодіти все-таки .                                                              

Випускник 2:

Отож, шановні, треба висновки робити:

    Ви молоді, - доки вчаться в школі діти.

 (всі виходять   "Детство")

(Виходить 2 випускники)

Випускник 1:А тепер ми звертаємося до тих, хто ще залишиться в стінах нашої школи.

Говоримо вам щиро і відверто: ми любили цей дім . Ми завжди поспішали до нього, шанували всіх, хто в ньому  працює і навчається.

Випускник 2:Своєю поведінкою намагалися не посоромити честі його. На правах старших наказуємо вам: - Бережіть, пильнуйте свою честь і честь школи. Не оскверняйте її негідними вчинками.

Випускник 1: Поважайте і шануйте тих, хто щоденно з відкритим серцем приходить сюди,

    щоб дати вам розуміння світу, знання.

Випускник 2: Бережіть школу, дбайте про чистоту, порядок. У цих стінах навчалися ваші

    батьки. Сюди через деякий час приведемо своїх дітей ми з вами.

Випускник 1:Бережіть для них школу, дбайте про неї, прославляйте її.

(Підходять 6  випускників)

Випускник 1:          

Вот повесть о школе подходит к развязке , 

Дописаны главы, досмотрены сны,

Уже не надеясь на чьи-то подсказки,

Мы сами решать все задачи должны.

Випускник 2:          

Не каждая тропка окажется гладкой,

Не все испытания будут легки.

И жизнь перед нами лежит, как тетрадка,

В которой пока еще нет и строки.

Випускник 3:          

Закончится праздник, начнется урок,

Урок, на который не звонит звонок.

Випускник 4:          

Уже мы не сядем с тобою за парты,

Учитель с журналом уже не войдет.

И там не проскочишь уже на шпаргалке,

Там счет на другие оценки идет.

Випускник 5:          

Плохую отметку уже не исправишь,

С урока того невозможно сдержать.

Випускник 6:          

Каникул там нет, перемен – не бывает,

И можешь минут ты там не считать.

Випускник 1:          

Урок этот наш никогда не прервется ,

Урок этот вечен. Он – жизнью зовется .

Випускник 2:          

И мы обещаем, что этот урок

Мы выдержим с честью.

Клянемся в том ныне.

Чтоб школа гордилась

И вся Украина. 

(Всі випускники підходять до краю сцени)

Ведуча 1:Дорогі випускники!  11 років вів вас по життю учитель, віддаючи тепло свого

серця. Були хвилини, коли серце втомлювалось. І тоді учитель поспішав до своїх учнів. Їх веселе щебетання вливало нові сили в стомлене серце, дитячі посмішки народжували нову енергію, допитливий погляд пробуджував думки.

Ведуча 2:І це продовжується вічно, доки здатне битися серце вчителя, віддаючи  дітям

любов і тепло. Збережіть у серцях маленькі вогники від вогню великої вчительської любові до вас. Нехай спогади про рідну школу світять вам навіть тоді, коли згасає віра в себе. Нехай школа залишиться для вас тим  промінчиком любові і добра, котрий  вказує, як іти, щоб не спотикнутися. Не забувайте, що навчилися ви  для того, щоб розум і серце віддати людям. Не заплямуйте доброго імені свого роду,   честі своєї школи, котра дала вам путівку в життя.

Ведуча 1: Щасливої дороги, дорогі випускники!         

 (Випускники співають пісню  "Если ты хочешь")

 

Авторство, на жаль, не встановлено

За матеріалами: http://konserg.ucoz.ua/