Любіть Україну!
Любіть Україну!
Дівчинка. Україно! Мій духмяний дивоцвіт,
Голубінь над чистим золотом колосся.
Через терни йшли до волі стільки літ,
І настав той світлий день, коли...
Разом. Збулося!!!
Хлопчик. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України урочисто прийняла Акт проголошення України незалежною, самостійною, демократичною державою.
Дівчинка. З Днем народження, незалежна Україно!
Сьогодні ми святкуємо твою шістнадцяту річницю.
Ведуча. … років незалежності...
Для історії шістнадцять років – зовсім небагато. А як же довго наш народ ішов до цього свята! Ішов через утиски, в’язниці й сибіри упродовж усієї історії від часів Київської Русі до наших днів. На цьому шляху загинула незліченна кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність.
Ведучий. Україна... В одному цьому слові і для нас, і навіть для чужинців бринить музика смутку і жалю... Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними, безіменними, невідомо коли і ким складеними піснями.
Хлопчик. Народе України! Твоєю силою, волею. Словом утвердилася на нашій рідній землі самостійна Українська держава – Україна.
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну
У сні й наяву, вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Яка ж вона довга в століття, у цілі віки,
Година негоди, що люд український гнітила.
Із сивої пам’яті сміло ідуть козаки,
А шаблі, мов блискавки,
Сині жупани, мов крила.
Ведуча. Ми з історії України знаємо, що в боротьбі за незалежність ми зобов’язані насамперед українському козацтву. Очолювали його відомі українські гетьмани і старшини. Сьогодні відроджується козацька слава, дух лицарства у генах нашого народу.
Славна Січ ворогам ішла навстріч,
Рідну землю захищала і народ наш прославляла!
Лиха ж отчий край зазнав...
Людолов нас чатував, щоб позбавить дому.
Бранців до галер кували, ржею злоби пожирали...
Шляхта нас вогнем пекла, на тортури прирекла.
Цар Петро і Катерина зневажали наш народ.
Але наш народ боровся.
І Хмельницький в нас знайшовся,
І Сірко, і Дорошенко,
Й Полуботок, й Морозенко...
Рабства каламутну ніч переборювала Січ.
Козаків боялись зайди, бо була в них сила
Правди!
Ведучий. Ми з вами маємо усі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо переживала найважчі випробування і не скорилася. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.
Ведуча. Запорізька Січ була високоморальною, істинно християнською державою у тодішньому світі. Козацтво жило за високими законами честі. Навіть настромлені на польсько-шляхетських і петриковсько-меншиковських палях, підвішені на турецьких залізних гаках за ребра козаки вмирали з іменем України на устах, яку ніжно називали ненькою ( згадаймо, як помирали козаки в повісті М.Гоголя « Тарас Бульба »).
Ведучий. Козацька Україна, як і у колишні києво–руські часи, була прикладом Європі в області інтелекту і духовності. Відзначимо хоча б першу у світі конституцію гетьмана Пилипа Орлика ( 1710 р.) і перше «національне» українською мовою) Євангеліє (середина XVI ст.). Коли християнський світ ще молився латинською мовою, а Московія - старослов’янською, козацька Україна вже мала свій так званий Пересопницький Новий Завіт рідною мовою. Він зберігся. На цьому Євангелії присягають Президенти сучасної України.
Пісня «Ой у лузі червона калина ».
Ведуча. Звернемося знову до поетичного слова Тараса Шевченка. Він – не просто поет – це нація в мініатюрі, її душа, ідея. В українських селах на найвиднішому місці висять оповиті рушниками портрети Тараса. Як ікони... З Шевченка, з його « Кобзаря » почалося відродження народу. Ця книга віддзеркалює весь український менталітет, як крапля роси відбиває світ.
Кожна важлива риса душі українця коріниться у віршах і поемах Тараса Григоровича. А його геніальне послання: « І мертвим, і живим, і ненародженим...»! Ніхто краще не сказав про націю.
« І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм
в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє »
« У вас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась! »
Кров’ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми.
Все розберіть... та й спитайте
Тоді себе: що ми?
Чиї сини? Яких батьків?
Ким? За що закуті?
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Ведучий. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру. На думку російського письменника Миколи Чернишевського, «можна не знати тисячі наук і бути освіченою людиною, але не любити історію свого народу може тільки людина нерозвинена розумово».
Ведуча. Знання мови народу, серед якого живеш, - ознака культурної освіченої людини, знання рідної мови – священний обов’язок кожного.
Ведучий. Українська мова – співуча й натхненна,- як тебе переслідували? В 1896 році вийшов новий декрет царського уряду, що заборонив усяке українське слово. Цим нелюдським « указом » було строго заборонено друкувати, щоб там не було, українською мовою українські вистави, прилюдні промови, навіть співи на концертах. Здавалося, що вже прийшов усьому кінець. Помилився ворог у своїх затіях, бо тут пророчий клич нашого генія прийшов народові на допомогу й загримів по всій Україні могутнім акордом живого слова:
В тобі шелест очеретів,
Цвіт садків вишневих,
Тихий скрип лісів соснових,
Мальовничі села.
В тобі, моя рідна мово,-
Жива міцність духу.
Зачарованість Десни,
Тиха хвиля Бугу.
В тобі, мово Черемоша,
Бурхливе струмління,
І народу в тобі, мово,
Цілюще коріння.
Пісня «Про мову ».
Ведуча. В умовах незалежності нашої держави мова, хоч і не без труднощів, поступово займає гідне місце у суспільстві. У Декларації продержавний суверенітет України зазначається, що Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій. Водночас право на національно-культурний розвиток гарантується представникам усіх національностей, які проживають на території нашої держави.
Ведучий. 1 грудня 1991 року. Важлива, довгоочікувана подія в історії України. Понад 90 відсотків громадян, які взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловились за незалежність України.
Ведуча. 1 грудня 1991 року українці довели усьому світу, що вони прагнуть жити в своїй державі і розбудовувати її за власними принципами.
28 червня 1996 року прийнято одну з найдемократичніших конституцій.
У листопаді-грудні 2005 року український народ довів своє прагнення жити в правовій державі. Але майбутнє цієї держави – це ми: сьогоднішні учні та студенти, які мріють і прагнуть жити в державі, де панує право і соціальні гарантії, де кожна людина зможе себе реалізувати.
Настала переміна!
У цьому ж – ні найменшого гріха,
На Україні буде Україна,
А не чиясь окраїна глуха.
Це так природно!
Так здається просто...
Що генієм омріяне пророцтво
Урешті-решт усе-таки збулось!
Ведучий. Ми - майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками піднесімо іі культуру, своїми досягненнями славмо її. Будьмо гідними своїх предків, любімо рідну землю так, як заповідав великий Тарас, бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
І сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
Люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
Коли ти не любиш Вкраїну!..
Любіть у труді, у коханні, в бою,
Як пісню, що лине зорею...
Всім серце любіть Україну свою –
І вічні ми будемо з нею!
Це - мій народ.Спогорда не дивись,
Що руки в нього з праці вузлуваті.
Душа його пречиста, як те свято,
А в серці думка й пісня обнялись.
Пісня: «Про Україну ».
Дай нам, Боже, сили і снаги,
Щоб цвіли Дніпровські береги,
Щоб жили гуртом, не поодинці,
На землі щасливі українці.
Я на рідній мові друзям щастя зичу,
Хай добро хлібину кожному несе.
У гостинну хату щиро всіх покличу,
І вони, я певен, зрозуміють все.
І вони, я певен зрозуміють слово,
Де матусі ласка, батькове тепло,
Де вкраїнська мова пахне барвінково,
Де вкраїнська пісня розправля крило.
Рідне слово моє - в нім озвуться віки,
Рідне слово моє – і крізь хмари сія.
Словом вишию день - простелю рушники,
А на тих рушниках - Україна моя.
Хлопчик. Все що мріялось нами,
С повнилось, настало!
"Ще не вмерла Україна"-
Гордо прозвучало!
Звучить Гімн України.
Авторство, на жаль, не встановлено
Джерело: http://alina.ucoz.ua
Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».
ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)
УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").