Живе могутня Україна!

Диктор.

Ти чуєш, як шумить Дніпро,

Як лине пісня солов’їна?

То все на щастя, на добро,

То наша рідна Україна.

Не згасла проведена зоря,

Не впала правда на коліна.

У кожній думі Кобзаря

Живе могутня Україна.

В боях щербили ми шаблі

І воскресали на руїнах.

По всій землі, святій землі

Гриміла славна Україна.

І слава Хортиці гучна,

І Берестечка кров невинна –

То все вона, для всіх одна,

То наша вільна Україна.

Тут все твоє - степи, гаї,

У небі туга журавлина.

Нехай повік в душі твоїй

Не згасне наша Україна.

Ведуча 1. Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть!

Ведуча 2. У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську Академію. Україна виколисала велетнів сили і духу - таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік, можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини. І сьогодні ми святкуємо річницю проголошення незалежності нашої держави.

Дівчинка.

Україно! Мій духмяний дивосвіт

Голубінь над чистим золотом волосся

Через терни йшла до волі стільки літ,

І настав тай світлий день коли

Разом .

Збулося!

Хлопчик .

Все що мріялось нами

сповнилось, настало

"Ще не вмерла Україна"

Гордо прозвучало!

Звучить Гімн України.

Виходять дівчинка і хлопчик з хлібом.

Дівчинка.

Хліб - сіль на рушнику несу.

Любов несу всесвітню.

Люблю людей я над усе,

Як люблять землю рідну.

Прийміть цей хліб,

Як символ достатку і життя.

Хлопчик.

Даруєм хліб на рушнику -

І ніби між серцями сонце сходить,

Таке ясне, неначе згода

Між двох людей і між народів.

Дівчинка.

Даруєм хліб на рушнику

На доброту і на взаємність,

І відстані найдальші меншають,

І радісніше жити на віку.

Хлопчик.

Допоки хліб - допоки світ,

З ним щастя і великі справи.

Подоба в нього від землі,

А суть - од правди.

Заходить українець і українка.

Українка.

Любіть Україну як сонце любіть,

Як вітер і трави і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Українець.

Яка ж вона довга в століття, у цілі віки,

Година негоди, що люд український гнітила

Із сивої пам’яті сміло ідуть козаки,

А шаблі мов блискавка, сині жупани мов крила.

Козак.

До звука звук, струна струні одвітна

А всі - одвітні серцю Кобзаря

А вже козацьке військо маком квітне,

І спалахнула Хортиці зоря

Ці звуки, звуки золото тривожні,

Закличний марш: агей козацтво в путь.

І як струна, душа правдива кожна,

З глибин історії, вони ідуть. ідуть.

Гей долиною, гей широкою козаки ідуть.

Виконується пісня "ОЙ на горі та й женці йдуть.

Українець.

Пам’ятаймо, чиї ми сини,

Коци будні на серці чи свято,

Знову бачиться з давнини

Україна зажурена мати.

І зруйнована бачить січ,

Де мій пращур лежить серед поля,

А йому похилилась до віч,

Україна немов Тополя.

З’являється у жалобі Мати-Україна.

Україна.

Сину, сину... А Він мовчить...

Сину, сину, скажи що не будь...

Жовте листя на вітах тремтить,

І летять журавлі у небо.

Українка.

Затуляли чужинці в обіймах наш рот,

І перевертні кривдили зраджену мову,

Вилив душу в пісні український народ,

І живе мій народ у співучому слові,

(Виконується українська народна пісня.

Українець.

Ми Українці від Тараса,

Мазепи й Сковороди...

Було сліз більше, ніж води.

Нас голодом не раз морили,

І в очі населяли страх.

Ой наші мовчазні могили

Куди не глянь - по всіх світах....

Ведуча 1.

Соловки, сибіри, магадани....

Вороги народу де ваш лік?

На душі на думці - скрізь кайдани

Тридцять сьомий розпроклятий рік.

Ведуча 2.

Так мало непогорблоних прямих,

Окрилених високою метою.

І хто нас визволить од нас самих,

Від страху перед правдою святою?

Диктор.

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя.

Своїм стражденним і незлим обличчям

Я син, тобі доземно уклонюсь.

Ведуча 1.

Між лавок і фальшивих од,

Між порнографії і страху

Він виросте - новий народ

Що за Вкраїною на плаху.

Він буде добре знати шлях...

Яким ішла його Вкраїна:

Де був капкан, де злоби цвях,

А де насилля і руїна.

Він гляне - Богом із висот - Навпіл.

Суворо й пильно гляне,

Мій гордий праведний нарад,

Який зненавидить кайдани.

Який над все поставить честь

Свою і славу України...

(Лунає пісня "Ой у лузі червона калина"). Виходять 3 українці:

Українець 1.

Вставай Україно! Вставай!

Виходь на дорогу свободи

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи.

Українець 2.

Вставай, Україно! Вставай!

Єднай Чорне Море й Карпати

І свій переболений край

Не дай ворогам розламати!

Українець 3.

Ми народ, що вийшли із народу,

Клянемось в благословенну мить

Всі свої тисячолітні болі,

В славу України перелить.

Ведуча 1.

Це Мій народ. Спогорда не дивись.

Ще руки в нього з праці вузлуваті,

Душа ж його пречиста, яко свято,

А в серці дума й пісня обнялись.

Ведуча 2.

Під синім небом України

Зазолотилися жита

У чуйнім серці воєдино

З'єдналась палітра та.

Бо ще дано нам споконвіку -

Душею, що не любить крику

Єднати землю й небеса.

Українець.

Дай нам, Боже, сили і снаги,

Щоб цвіли Дніпровські береги,

Щоб жили гуртом, не поодинці

На землі щасливі українці

Ведуча 2.

Я на рідній мові друзям щастя зичу

Хай добро хлібину кожному несе.

У гостинну хату щиро всіх покличу

І вони, я певен, зрозуміють все.

І вони, я певен зрозуміють слово,

Де вкраїнська мова пахне барвінково,

Де вкраїнська пісня розправля крило.

Ведуча 1.

Рідне слово моє - в нім озвуться віки,

Рідне слово моє – і крізь хмари сія.

Словом вишию день - простелю рушника,

А на тих рушниках - Україна моя.

(Звучить пісня "Роде наш красний").

 

Авторство, на жаль, не встановлено.

Джерело: http://ukped.com