Сценарій шкільного вечора “ОСІННІЙ БАЛ”

Ведучий 1. Осінь... Золота пора... Скільки приємного, таємничого, цікавого вона несе з собою. Недарма про неї так багато написано віршів, пісень, оповідань. І, мабуть, немає такого художника, який би не оспівав осінь на полотні.

Ведучий 2. Жовкне, опадає листя. Ідеш по вулиці, а під ногами відчуваєш шепіт кленових, дубових, липових листочків. Здається, що кожен із них розповідає свою осінню казку, свою коротеньку історію.

Ведучий 3. Опустили берези свої жовті коси. А вітер розчісує їх. Тихо шелестить листя, ніби про щось розмовляє. Прийшла до дерев осінь і принесла їм золотисті стрічки.

Ведучий 1. В задумі ліс, в німім чеканні
Промайнули гомінливі дні.
Відлетіли солов’ї останні,
Ліс замовкнув і осиротів.

Ведучий 2. Тільки небо усміхнулось чисте,-
Гралось сонце у рудій траві.
Облетіло пожовтіле листя...
Побіднішав ліс у самоті.

Ведучий 3. Марить, жде, що знов зазеленіє,
А холодний вітер гілля гне.
Жити менше, як живе надія,-
Ліс осінній цього вчить мене.

Виконується номер художньої самодіяльності.

Ведучий 1. Догорає короткий осінній день, схиляє свою жовтогарячу голові на повитий серпанком обрій, ніби вкладається спати.

Ведучий 2. Осінь, увійшовши в свої права, повелася спочатку суворо, все чогось хмурилася, сльозилася, а потім пом’якшала. Очистилось небо від хмар, по густій блакиті вийшло гуляти золоте сонце.

Ведучий 3. Воно не гріє по літньому, але золотить дерева, вкриваючи кожен листочок таким витонченим мереживом, що навряд чи й художник зміг би намалювати їх на папері.

Ведучий 1. Вже не прийма земля настирливих дощинок,
Все більше у калюжах відблисків небес,
І серед листу жовтого воскрес
Буянням трав пригноблений барвінок.

Ведучий 2. У хмарах трублять сурми журавлині
Гаї скидають шати золоті.
І пишно грає барвою на самоті
Зелена хвоя юної ялини.

Ведучий 3. Тендітні руки вогняного змія
Все рідше ніжність віддають землі.
В кирею, зіткану із сивої імли
Вона вгорнулася, зітхає і німіє.

Виконується номер художньої самодіяльності.

Ведучий 1. Зрання спросоння встанеш і біжиш швидше подивитися, як прокидається природа після осінньої холодної ночі. В своє дозвілля нам так приємно поблукати стежками осіннього замріяного лісу.

Ведучий 2. І ось ти бредеш навмання лісовими хащами. І верховіття дерев привітно, із вдячністю тобі кивають, а гілля тягне до тебе свої гілочки, ніби хоче привітатися.

Ведучий 3. Де-не-де з дерева злітає тоненьке павутиння і навіть від цього тобі стає приємно і радісно на душі, що ліс ще живе своїм життям.

Ведучий 1. Ось проміння сонця сягають уже коріння дерев, а згодом сонце починає сідати – наступає надвечір’я.

Ведучий 2. Із дерев помаленьку спадає листя, танцюючи в повітрі свій останній осінній танок.

Ведучий 3. І це листя, злітаючи з дерев, перетворюється на нескінчений жовтогарячий дощ.

Ведучий 1. У осені жовті крила – 
Туманів згубився пух.
І ранок упав несміло
На роси у широкий луг.

Ведучий 2. У осені добрі думки,
Мов яблука в садах.
Спадає безсоння шумно
Дощами на замерзлий дах.

Ведучий 3. А осінь така грайлива,
Як крапля із павутин...
Стоїть чорноока нива,
Схилившися на жовтий тин.

Виконується номер художньої самодіяльності.

Ведучий 1. Осінь припадає до землі.
Слухає свою останню тишу.
На відлітнім літовім крилі
Золотом листи у вічність пише.
Рідна доля ходить по стежках 
Пам’ятає кожен слід твій теплий...
Осінь тут, як мамина рука,-
Покладає дім посеред степу.
Ось і підійшов до завершення наш сьогоднішній іще один осінній вечір.

Ведучий 2. Ми намагалися на ньому розповісти про чудову осінню пору.

Ведучий 3. Хотіли навчити вас милуватися осінню, донести до ваших сердець її красу.

Разом. До зустрічі на наступному “ОСІННЬОМУ БАЛІ”.

Авторство, на жаль, не встановлено.

Джерело: http://talschool.ucoz.ua

Помилка в тексті? Виділіть її та натисніть: CTRL + ENTER