Мово моя українська

Святково прибраний зал. На сцені ведучі (юнак і дівчина в національному вбранні) та читці.

Ведуча.

Мово моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену –

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прикована,

В чистій воді смакована,

Болем очей придивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров’ю моєю змішана

І аж до скону залишена

В серці моїм. Ти звеш всюди

Добрих людей до бесіди.

Ведучий. Із святом вас, шановні друзі, із святом шанувальники рідного слова. Мова – то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги.

Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води.

Ведуча. Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як і піднялася наша Україна.

Проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце. А основою, джерелом культури є материнська мова.

І той, хто не знає рідної мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі.

Ведучий. Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх.

Скарбе мій єдиний! З тобою я найбагатший і найдужчий в світі, без тебе – перекотиполе, що його вітер несе в сіру безвість, в імлу небуття.

Звучить пісня «Гей шуми, Великий Луже».

Учень 1.

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих – рідна мова

Вишневих ніжність пелюстків,

Сурма походу світанкова.

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа.

Учень 2.

Все в тобі з’єдналося, злилося,

Як і помістилося в одній! –

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій,

Ти даєш поету дужі крила,

Щоб підносить правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину

І тобі рости, не в’януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі – великого народу

Ніжна і замріяна душа.

Учень 3.

Щира втіхо – рідна мово

Краю отчого окраса,-

Є в тобі вогонь Тараса,

Щира втіхо, рідна мово.

Учень 4.

Трембітна мова. Музико. Калино.

І споконвічна  і назавжди моя.

До тебе завше я душею лину.

Марія… мрія… мамине ім’я.

Зорею, казкою ти снила тихо,

Коли в колиску клала немовля,

Вела за ручку, берегла від лиха

Вчила перше слово вимовлять.

На сцені дівчатка-старшокласниці вишивають рушники і співають.

З вечора вечірнього аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку…

Під цю мелодію танцюють з рушниками. Потім стають двома півколами. На сцені з’являється дівчинка у вінку із стрічками -  Мова, а за нею маленькими хлопчики-Частини мови.

Перша дівчинка. Купана-Цілована хвилями Дніпровими.

Друга дівчинка. Люблена-голублена сивими дібровами.

Третя дівчинка. З колоска пахучого, з кореня цілющого,

Четверта дівчинка. Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози

Усі. Наша мова.

П’ята дівчинка. Як осмута матерів,

Шоста дівчинка. Думи сивих кобзарів,

Сьома дівчинка. І дівочі переспіви синіх вечорів,

Восьма дівчинка. Виплекана веснами і серцями чесними,

Усі. Наша мова.

Мова.

Як путівець між нивами – проста,

Барвиста, наче далеч веселкова,

Такою увійшла до нас в уста

І в долі заясніла ваша мова.

З роси, проміння, шуму колосків

Я вам дарую чисте першослово,

Аби з ясних слов’янських берегів

У світі засвітитися дніпрово.

Іменник.

Є в світі слів багато,

Але дорожчі всіх

Іменник: син, мати,

Оселя, дім, поріг.

А ще – слова «родина»

І «ненька-Україна».

Не забуваймо їх.

Прикметник.

Мово, моя мово! Мово кольорова!

Ой яке барвисте кожне твоє слово:

Синій, червоненький, любий, дорогенький,

Щирий, добрий, золотий, -

Ось прикметник я який.

Займенник.

Є добрий друг в іменника,

В числівника й прикметника.

А звуть його займенником –

Така ось арифметика.

Як втомляться іменники

У реченнях стояти,

До себе звуть займенників

Від утоми рятувати.

Дієслово.

Трудитись, працювати, любити і чекати,

Сіяти, ростить, збирати.

Вирости – до зір дістати.

Скільки різних діє справ

На сьогодні я почав.

Числівник.

Можу вам порахувати

Скільки є озер, морів,

Скільки є зірок на небі,

Скільки в морі кораблів.

Прислівник.

Зустрілося слово,

Спинилося слово:

Полюби мене калиново.

Зникало в степу

І з’являлось як мрево:

Полюби мене тополево.

Виходило вдаль

І верталося знову:

Полюби мене ще й  кленово.

Усі.

Всі ми любим нашу мову

Наче пісню вечорову

І служити будем їй,

Нашій мові дорогій.

Ведучий. Україна та культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Тисячі найкращих українців пройшли через сталінські репресії, беріївські концтабори. Особливо тяжко каральний меч тоталітарного режиму вдарив по інтелігенції. Письменники, вчені, художники переслідувалися за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови.

Під мелодію «полонезу» М.Огінського або іншої музики на сцену, де горять свічки, виходять учні з портретами репресованих письменників, називають їхні імена, дати і місце загибелі.

Ведуча.

О мово! Через і та через ї

Чи пак, через одну та дві сльозини

Іти на Соловки та Сингаї

За «гріх» судилось не одному сину.

Звучить пісня «Виший ми, мамо, сорочку» на слова Михайлова, музика Романишина.

Ведучий.

Древній обікрадений народе!

Над тобою прошумів розбій.

Та кати не вкрали твою вроду,

Не зсушили дужий мозок твій.

Ведуча. Попри всі труднощі ти вистояв, ти був, є і будеш, бо ти – український народ. За тобою майбутнє.

Закінчує свято вчитель поетичними рядками Івана Малковича «Напучування сільського учителя».

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,

але ти, дитино,

покликана захищати своїми долоньками

крихітну свічечку букви «і»,

а також,

витягнувшись на пальчиках,

оберігати місячний серпик букви «є»,

що зрізаний з неба

разом із ниточкою.

Бо кажуть, дитино,

що мова наша солов’їна.

Правильно кажуть.

Але затям собі,

що колись

можуть настати і такі часи,

коли нашої мови

не буде пам’ятати

навіть найменший соловейко.

Тому не можна покладатися

тільки на солов’я,

дитино.

 

Авторство, на жаль, не встановлено

Джерело: http://dubanevychi.info

Найважливіше
з теорії детективу!

Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com

Читати журнал "Дніпро" Статті

ОГОЛОШЕННЯ

До уваги передплатників!

Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!

Передплатити журнали можна:

на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;

за телефоном:
(044) 454-12-80;

у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ

«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»

(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!

Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.

Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.

Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.

Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").