Сценарій новорічної програми

Звучать фанфари. Світло в залі згасає. Завіса відкривається.

КАРТИНА 1

Гниле болото або лісові хащі. Виходить Лісовик. Кує зозуля. 

Лісовик: Отакої, знов я повинен чекати цих нездар. Водяник, ти де? 

Водяник(вилізає з болота): На місці я, Лісовику, не галасуй. І Страшко давно тебе чекає. 

Страшко: Ага… (Злізає з дерева.) 

Лісовик: Так, що ми сьогодні зробили. Перший я. На лося деревозвалив? Звалив. Дітей у темний ліс заманив? Заманив. Ще гриби в кошику  Червоній Шапочці підмінив  на мухомори…

Страшко: Супер… 

Водяник: Я, я, зараз я! Човен із рибалками перевернув, пловцям  п’ятки лоскотав. Вони ледь не втопилися! Сомів та щук посварив. Така велетенська бійка була! Сила! 

Лісовик: А ти, Страшку? 

Страшко: А я, а я… А я як вийшов… Усі одразу впали… Мабуть, злякалися. 

Лісовик: Де там наша Кікімора ходить. Постійно запізнюється на  збори. 

Водяник: Та вона, мабуть, на черговому кастингу. Усе хоче в зірки потрапити. 

Лісовик: Уявляю: наша Кіка в «Шансі» — ой, не можу… 

Страшко: Ні! Ні! Нехай краще  її візьмуть у якийсь серіал. Наприклад, «Моя прекрасна няня». 

Лісовик: Та ні! «Не родися красивою». 

Водяник: А родися Кікіморою… 

Усі сміються.Прибігає Кікімора. Усі замовкають і вишиковуються. 

Кіка: Хі-хі. Привіт, хлопчики. Що ви тут робите? Хвастаєтеся один перед одним. Пустуни та ледацюги. 

Водяник: Та я тобі за такі слова. 

Кіка: Ой-ой, злякав. Одна я, бідненька, працюю. І день і ніч, і день і ніч. І навіть  зараз іду з роботи по лісі та як зарегочу. Ось так. (Дурно сміється.) Усі білки з дерев упали — думали, землетрус. 

Лісовик: Ой, Кікочко, ти в нас професіонал! Не те що ці… телепні. (Замахується.) 

Кіка: А яка, хлопці, у нас програма на новорічне свято? Я собі зробила  новий прикид: плаття з яскравого шмаття, прикрашене сушеною гусінню, зачіска  зі свіженької соломи… (Крутиться.) 

Лісовик: Красунечко наша. 

Страшко:Супер… 

Водяник: Кікімора, вона і є Кікімора… 

Кіка: Що ти сказав. Та я тобі… (Починається бійка.) 

Лісовик(розкидає  всіх):  Ну ти, Водянику, прямий як свинячий хвіст. Хто ж це жінкам   правду каже?  Кікочко, ти його не слухай. Ти в нас найчарівніша Кікімора в усьому Гнилому болоті. У тебе такі гарні противні маленькі очі, такий миленький  мініатюрний носик,  та й уся ти в нас  просто диво… Правда, Страшку? 

Страшко: Ага, Кіко, ти навіть красивіша за мене… 

Кіка: Так ось, пустуни. Ви, мабуть, знов, як завжди, будете в новорічне свято на галявині лежати та своїми капостями хизуватися. А ось я чула, що  в    Палаці культури (клубі, школі) діти готують новорічний концерт і розваги, вони будуть танцювати, співати, жартувати, кажуть, і ялинка там  буде, і подарунки всім роздаватимуть… 

Лісовик: Мабуть, буде весело. 

Страшко(мрійно): Супер… 

Водяник:   А ми знову будемо нудьгувати. 

Кіка: Так я вам і пропоную!  Треба  якось їм свято зіпсувати, а собі  зробити! 

Ліший: Молодець, Кіко. Щоб таке вдіяти поганеньке-поганеньке. 

Страшко: А давайте їх з’їмо… 

Кіка: Подавишся, дурний ненажеро. 

Водяник: Може, заллємо все водою, тоді їх чудові новорічні костюми зіпсуються. 

Лісовик: Я придумав краще! Ми костюми концертні в дітей поцупимо та все інше, що вони до свята  приготували, і собі на Гнилому болоті таке свято влаштуємо для всієї Нечистої Сили. Ну як? 

Страшко:    Супер… 

Водяник:    Ти мене вже дістав. Увесь час одне й те саме: супер, супер. Ти ще хоч одне слово знаєш? 

Страшко: Ага. Знаю. «Кльово». Так зараз уся молодь говорить, а я в неї  вчуся. 

Кіка: Учився б чомусь  корисному. 

Лісовик: Годі сперечатися. Якщо ви згодні з моїм планом, треба швидко переходити до його виконання. Ти, Кіко, як найспритніша, відповідаєш за крадіжку костюмів і реквізиту. Ти, Водянику, поцупиш фонограми з музичним оформленням. Ти, Страшку… Щоб тобі доручити таке посильне… 

Страшко: Я можу піти в буфет і з’їсти в них усі пиріжки… 

Лісовик: Ні, тупачку, ти поцупиш  якийсь реквізит, одним словом, усе, що  в них буде погано лежати.  

Кіка: Кажуть, у них завжди погано лежать мікрофони. 

Страшко: Супер. Ой, кльово. 

Лісовик: А я вкраду  найголовніше — сценарій, і стану режисером нашого свята. 

Страшко: Сценарій — це така булочка? Чи пампушка? (Облизується.) 

Кіка: «Кльовий» ти мій! Сценарій – це важливий документ свята! У кого сценарій —  той на святі головний! Не побоюся цього слова – головний режисер! 

Усі (у захваті): Кльово! Круто! Класно!  Яка  ти,  Кікіморо,  розумна… 

Кіка: Уперед, до справи!!! 

Всі кричать  і вибігають.Завіса закривається. 

КАРТИНА 2 

Світло згасає. Концертний зал. Генеральна репетиція. На авансцену виходить Режисер (неуважна людина, яка завжди все губить, трошки капризна та нервова, як і більшість творчих людей). За  ним (або нею) бігають завжди дві помічниці (1,2).

Режисер: Увага! Увага! Починаємо репетицію новорічного  концерту. Де мій сценарій? (Подають.) Так. Мікрофон? Дякую. Окуляри? Де я подів мої окуляри? 

Усі шукають навкруги, потім помічають, що окуляри на голові в режисера. 

Режисер: Ось вони!Освітлювач! Світло готове? 

Голос: Ми готові. (Миготить світлом.)

Режисер: Перша пушка? Друга пушка? (Включають пушки.) 

Режисер: Декорації готові? 

Художник  (виглядає з-за куліс):  Робимо останні штрихи. 

Режисер: Звукорежисер? Звукорежисер?!Знову запізнюється. 

Звукорежисер:Усе в порядку. Я на місці. А в мене ще немає сценарію. 

Режисер(до помічниць): Яке безладдя!!! (Побігли віддавати.)  Усі на сцену, готуємося до генеральної репетиції.

КАРТИНА 3

Завіса відкривається. Юні артисти (танцюристи, співаки, циркачі) займаються під команди своїх керівників. Посередині сцени — ялинка, красива, але ще вогники не горять. Художник дописує щось, машиніст сцени  лаштує декорації, час від часу вибігає костюмер, приміряє костюми, обміряє дітей. Робоча обстановка. Як тільки завіса повністю відкривається, усі вибігають зі сцени. 

Режисер: Увага! Починаємо генеральну репетицію! 

Один за одним на фоні всієї цієї метушні проходять  концертні номери (як на генеральному прогоні, може, щось не до кінця, може, із зупинками по команді керівника й із його поправками. Режисер у мікрофон запрошує артистів на сцену – практично веде концерт. 

У цій частині концерту виконуються номери, переважно з використанням реквізиту, який у подальшому буде вкрадений поганими героями та за допомогою якого  вони будуть намагатися відтворити виступи дітей-артистів. 

Режисер(плескає в долоні):   Усім дякую. 10 хвилин перерви, потім продовжуємо генеральну репетицію. 

Усі вибігають зі сцени. Звучить музика. З’являються бандити, крадуть усе, що бачать. (Пошепки коментують: «Бери, бери костюми. — А це що таке? — Це мікрофон. — А де сценарій? — Ось він! Тримай, Кікочко…») і вибігають зі сцени.) 

На сцену виходить Режисер із Помічницями. 

Режисер: Увага! Усі готові? Подовжуємо генеральну репетицію. Де мій сценарій? А мікрофон? (Шукають.)     

Голос звукооператора:У мене пропали всі фонограми!!! 

Режисер: Де я поклав свої окуляри? Невже й вони зникли? 

Костюмер:Пропали всі костюми. Що робити? 

Режисер(бігає по сцені): Усе пропало! Усе пропало. Нас обікрали. 

Усі в розпачі. 

Режисер: Свято відміняється, поки не знайдемо грабіжників. 

Завіса закривається.

КАРТИНА 4

Режисер(до дітей у зал): Діти, ви не бачили, які злодії нас обікрали. Бачили? Хто? Лісовик? Страшко? Водяник? Кікімора? Ай-яй-яй. Якщо ми не знайдемо  викрадачів, свято не відбудеться… 

Із залу вибігає найменший Козак (хлопчик в українському вбранні). 

Козак 1:Я бачив, вони побігли до Гнилого болота, щоб там улаштувати своє свято. 

Режисер: Що ж робити? Як урятувати наше свято? Ми ж діти, хіба ми зможемо перемогти ворогів, навіть якщо знайдемо? 

Козак 1: Обов’язково переможемо. 

Режисер (іронічно): Хто? Ти? Теж мені Василь Вірастюк! 

Козак: Не я, а ми! Українські козаки. Ми хоч і не дорослі, але дуже сильні. Бо займаємося спортом, багато працюємо та незабаром обов’язково станемо такими ж могутніми, як найсильніша людина світу —українець Василь Вірастюк! Хлопці, виходьте сюди. 

Звучить музика, виходять козаки, роблять кілька вправ (якісь силові або гімнастичні), стають струнко. 

Козак 2: Ми готові вирушити в дорогу, знайти та покарати грабіжників. 

Козак 3: Не хвилюйтеся, ми цих неуків обов’язково переможемо… (Грають м’язами.) 

Козак 1 (знизу дивиться на великих): Або перехитруємо! 

Режисер: Спасибі, хлопці, бажаємо вам  удачі!!! 

Звучить музика. Гладіатори виходять через зал, усі їх проводжають.

КАРТИНА 5

Завіса відкривається. 
Гниле болото. Злодії зібрали всіх своїх помічників і роблять спробу зробити концерт. (Пародія на проведення репетиції, пародії на номери танцювального та циркового колективів. Усе це виходить кумедно та незграбно, злодії всі пересварилися. Лісовик  – режисер, хоч і у викрадених окулярах і зі сценарієм, але не може нічого путнього вдіяти зі своїми «артистами». 
У номерах-пародіях можна комічно відтворити всім знайомі образи: «Танці з зірками» — Могілевська – Яма, «Шанс» — Кузьма, герой «Караоке на майдані» — можна поспівати та походити з шапками по колу й т.п.). 
Усі номери об’являють, наприклад: «Найкращі танцюристи у світі —Кіка та Лісовик» або «Уперше на сцені, смертельний номер —Водяник-акробат. 

Водяник: Клянуся своїм улюбленим болотом, ти, Кіко, чудово танцюєш. 

Кіка: Але ти, Водянику, мені всі ноги відтоптав. 

Страшко: Отримав, Водянику? 

Лісовик: Нездари, ви нічого не вмієте. Теж мені — «артисти». Усі геть! 

Гонить усіх зі сцени. Вони ховаються від нього. 

Кіка: Слухай, Лісовичку. А може, повернемо ці кляті костюми справжнім  артистам і попросимо, щоб вони нас хоч чомусь навчили. 

Водяник: Краще давайте втопимо ці костюми в болоті. 

Страшко: Бо ніякі ми не артисти. 

Кіка: Ми нездари та невдахи. 

Лісовик: Що нам бідним робити… 

Усі збираються посеред сцени, плачуть. 
У цей час з’являються козаки, налаштовані по-бойовому. 

Козаки: Ось вони. Хапай їх. Оточуй! 

Козак 1: Стійте, хлопці! Тут уже нема кого хапати! 

Підходять до «артистів». 

Козак: Шановні, у вас щось трапилося? 

Лісовик: Хотіли стати артистами… 

Водяник: Зробити собі свято… 

Кіка: А я хотіла стати суперзіркою… 

Страшко: І нічого не вийшло! 

Козак 1: А тому нічого не вийшло, що, замість крадіжок та капостів, краще чомусь доброму навчилися б. 

Лісовик: Хто ж нас буде вчити? 

Страшко: Нас усі не люблять… 

Знову плачуть. 

Козак 2: А  за що вас любити? Коли повернете вкрадене, попросите пробачення, може, ставлення до вас і зміниться… 

Кіка: Ні, нас не пробачать. 

Водяник: Ми заслуговуємо покарання. 

Козак: Та ви вже самі себе покарали. 

Лісовик: Це правда… 

Кіка: Візьміть нас в артисти. Ну будь ласка… 

Козак 1: Щоб стати артистами, панове, треба багато працювати, робити зарядку,  ходити на репетиції… 

Водяник: І тоді ми станемо справжніми артистами? 

Страшко: І нас запросять на справжню сцену? 

Козак 1: На справжню сцену й на справжній концерт. 

Страшко: Супер! 

Кіка: Це ти будеш «супер», а я — «супер-пупер», тьфу, «суперстар», тобто суперзірка.  

Козак 2: Скоріше збирайте речі й пішли! 

«Артисти»: Ура! Уперед! 

Збирають речі. 
Усі виходять.

Завіса закривається.

КАРТИНА 6

На авансцені зажурений Режисер із Помічницями. 

Режисер: Яка ганьба! Підвести стільки глядачів. А через півгодини з’явиться Дід Мороз  та Снігуронька. Що ми їм покажемо? І козаки  не з’являються, невже злодії їх перемогли. 

Звучить музика. Через зал козаки  ведуть горе-артистів, які несуть украдені речі. 

Режисер:  Ось вони. Ми врятовані. Свято відбудеться. Які ж ви  сміливі, шановні козаки. Перемогли таких страшних крадіїв. 

Помічниці забирають реквізит, уносять. 

Козак: Не такі вони вже й страшні. Скоріше кумедні. 

Козак 2: А на крадіжку зважилися, бо дуже мріють стати артистами. 

Режисер (підходить до Лішого): Будь ласка, віддайте мені мій сценарій та мікрофон. (Забирає.) Пробачте, а це не мої окуляри? (Забирає, надягає, розглядає крадіїв.) А ви справжній Лісовик? 

Лісовик: Так. А ти сумніваєшся? (Насувається на нього.) 

Режисер (не помічаючи ворожості): А хто ця мила дама? 

Кіка (у захваті): Я мила. Чули?  Я справжнісінька болотяна Кікімора. А це мої  друзі —Водяник та Страшко. 

Режисер: Яка удача. Я так давно мріяв написати  сценарій про життя Нечистої Сили. Прошу вас, будьте моїми консультантами. 

Лісовик: Але ми хочемо бути й артистами. 

Режисер: Про таке я й мріяти не міг. Запрошую вас на головні ролі майбутньої вистави. 

Усі: Ура. 

Страшко: Супер. 

Режисер: А зараз до роботи. Усі готові? 

Усі служби: Готові. 

Режисер: Чудово! Встигли! Бо саме зараз у нас з’явиться найголовніша дійова особа новорічного свята. Хто це, діти? Правильно! Дід Мороз! 

Звучить новорічна мелодія. Виходить Дід Мороз. Вітає дітей. 

Дід Мороз:

Доброго дня, любі хлопці й дівчата.

Всіх вас я радо вітаю зі святом!

Бачу, які ви гарненькі, чудові.

Будьте щасливі завжди і здорові. 

Снігуронька:

Це свято радісне й веселе,

І душу людям зігріва,

Стає тепліше у оселі,

Хоча надворі і зима.                        

Його не можна не чекати,

Воно приходить на поріг –                        

Це світле і щасливе свято,

Що має назву НОВИЙ РІК. (Усі разом.) 

Дід Мороз: Які ж ви всі гарні, святкові, видно, що дуже ретельно готувалися до свята. 

Снігуронька: Дивись, Дідусю! Яка тут чудова ялинка! Тільки на ній ще не палають новорічні вогні. 

Дід Мороз: А ми, онученько, це зараз швидко виправимо!

Хай пісня святкова над нами лунає,

А чудо-ялинка вогнями засяє! 

Звучить музика. Запалюється ялинка. 
Звучить пісня про Новий рік.                   

Режисер:   Шановний, Дідусю Морозе!  Дякуємо Вам за вітання та дужепросимо бути гостем на нашому новорічному концерті. Адже діти-артисти так готувалися до свята. 

Дід Мороз: Я із задоволенням залишуся та подивлюся ваш концерт. 

Дід Мороз виходить у зал. 

Режисер: Починаємо новорічний концерт.  

Концертна програма. Її ведуть режисер та наші «нові» артисти. Кожен їхній вихід – кумедний та веселий, вони можуть забувати слова, виштовхувати один одного на сцену, не справлятися з мікрофонами, можуть навіть звалитися зі сцені… 
Останній номер – пісня Снігуроньки. 
У фіналі пісні всі учасники програми виходять на сцену. 
Режисер представляє учасників концерту. 
Фінал.

Автор: Єрмоленко Ніна

Джерело: http://veselun.info/  

Помилка в тексті? Виділіть її та натисніть: CTRL + ENTER