Новий рік  для старших класів

Стіл. На столі чай. Сидять двоє.

Ларін: Ну що, капітане Казанцев, він же Казанова, через твої

любовні походеньки нам сьогодні чергувати по відділку?

Казанцев: Не можна кохання в душі прив’язати,

Не можна чекати чи просто сидіти.

В красивих дівчат, щоб очей не зламати,

Та як в цьому світі народяться діти.

Ларін: Ти, Казанцев, свою лірику залиш для дівчат. І мене на

рифмологію не підбивай.

Сиджу ось з тобою, на опера схожий,

А за вікном вечір тихий, погожий.

І люди удома столи накривають,

А я тут з тобою чаї розпиваю.

Казанцев: Браво, браво, браво! Ларін, а хочеш свіжий анекдот?

Значить так. Питає суддя підсудного: «Чому ви тричі підряд

пограбували один і той самий магазин?» ― «Річ у тім, пане суддя,

що перший раз я там узяв плаття для дружини. Але ж ви знаєте

жіночі примхи… Потім я два рази приходив його міняти».

Ларін: Ха-ха-ха. Дуже смішно. Головне, щоб ніяких пограбувань

не було сьогодні. Бо як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш.

(Заходить няня Віка.)

Віка: Очуміти! Справжні менти.

Казанцев: Мадам, дозвольте представитися: Казанова, капітан

міліції Казанцев.

Ларін: Андрій, капітан міліції Ларін.

Віка: Дуже приємно. Я Віка, няня Шаталіна Максима Вікторовича,

точніше ― його дітей.

Ларін: І що чарівна няня Віка шукає в нас? Можливо, приємну

компанію на Новий рік? Тоді я можу вам запропонувати себе як

кандидата.

Казанцев: Капітан Ларін хотів сказати, що він кандидат на

чергування у відділку. Інша справа я: вільний, неодружений,

приємний, який може й хоче показати вам місто.

Віка: Очуміти! Які цікаві методи роботи сьогодні в міліції…

Я з заявою прийшла,

І речдок вам принесла.

Новорічного свята діти чекають,

Та Діда Мороза ще й досі немає.

Це є неприємність, скоріше, це драма.

А ось і речдок – це його телеграма.

Ларін (читає телеграму):

Ви нас зустрічайте, ми вже у польоті,

Летимо ми до вас на своїм вертольоті.

Казанцев: О Господи, та хто ж це в наш час вибирає такий вид

транспорту. Не можна скористатися послугами компанії «Авіалінії

України» або «600-тим мерседесом»?

Ларін: Який мерс? Він же з казки, а там в основному олені, сані,

літаючі килими.

Казанцев: Який відсталий народ ці казкарі. Просто антикваріат

якийсь. Інша справа ми, молоді, чи не так, няньо Віко? Може, узяти

нам таксі й…

Віка: Заяву прийміть про зникнення Діда Мороза та Снігурки.

Міри прошу я прийняти

І для нас їх розшукати.

Ларін: Заява в обмін на телефон.

Віка: Та будь ласка, ось візьміть. Буде час ― тоді дзвоніть.

Казанцев(вириває візитку в Ларіна): Це спеціалізація моя, так що

дзвонити буду я. (Придивляється.) От чорт, Іжевська Жанна

Аркадіївна. От нянька, розіграла нас як дітей.

Ларін:  Так тобі й треба. Думай краще, що будемо робити із заявою

Прудковської Віки.

Казанцев: Так, не сміши мої підкови. Невже ти думаєш, що це

серйозно?

Ларін: Думає в нас керівництво, а ми працюємо. Пропоную

зустрітися з інформатором. (Виходять.)

Інформатор Петро сидить таі читає газету.

Ларін: Здоров, Петро. (Забирає газету та сідає поряд на неї.)

Петро: Здоровіших бачили, громадянине начальнику. Чого такий

лимонний?

Ларін: Та дружина від Дукаліса пішла, не лишила йому ні копійки.

Петро: Та це не проблема. От моя теж не лишила мені ні копійки,

але навіть не збирається йти від мене. Оце біда так біда.

Казанцев: Може, ви ще поплачете тут разом, а я піду десь із

кимось познайомлюся.

Ларін: Значить так, Петре, слухай сюди: зараз підключаєш усю

свою босоту, трясеш, перевертаєш місто, а Діда Мороза та Снігурку

у відділок приводиш. Зрозумів?

Петро: Впав в дитинство наш Андрюха,

Для лапші розвішав вуха.

Зайди в кафе, де грають «Мурку»,

Склеїш там любу Снігурку.

Казанцев: Тихо, тихо. Ти тут нам культурним людям не грубіянь.

Це справа честі й мундира, трьох дітей та однієї няньки.

Петро: Я так і знав. Шерше ля фам.

Добро, піду, буду шукати.

А що я буду з цього мати?

Ларін: Вибирай:

Страхи в «мавп’ятнику» нічні

Чи курси з віником річні?

Петро: Злі ви, а я до вас з вірою та правдою.

Казанцев: На ось цукерку. Глюкоза допоможе тобі швидше бігати.

Уперед, брате, уперед! (Ляскає по плечу.)

Повернулися у відділок. Приходить Віка з Машею та Ксюшею.

Ларін: О, няня Віка, а де ж кружка?

А з вами що, ваша подружка?

Віка: Очуміти! Це Маша та Ксюша – доньки Максима Вікторовича.

А за комплімент на рахунок моєї молодості – окреме «мерсі».

Маша: Віко, давай я піду просто на дискотеку. Для чого мені твій

Дід Мороз. Ти хочеш, щоб мене засміяли однокласники?

(Збирається йти.)

Віка: Стояти! Ніхто нікуди не йде. Доки наша доблесна міліція не

доставить нам сюди цілими та неушкодженими Діда Мороза й

Снігурку.

Ксюша: Якщо комусь цікаво, то Дід Мороз і Снігурка – вигадані

казкові неіснуючі персонажі, придумані дорослими з метою

керування діями дітей шляхом свідомого перекручування

реальності, щоб підпорядкувати їхню поведінку власним інтересам.

Казанцев: Дитинко, ти що тільки-но сказала?

Ксюша: Пояснюю для капітана міліції: міф, казка – це лише

вигадки дорослих для затуманення мозку дитини, що породжує

уяву. Давайте я уявлю собі Діда Мороза та Снігурку й ми підемо

додому. Шкода тільки, що уява ― нематеріальна субстанція.

Казанова: Маленька ти наша, розумна, аж страшно. На, з’їж

цукерку.

Ксюша: Дякую.

Казанова: Нема за що.

Ксюша: Сама знаю, що нема за що, але няня Віка вчила дякувати

людям.

Ларін: Стоп. А в нас є одна підозріла особа. Іменує себе

Попелюшкою. Ксюша, може, ти допоможеш нам розібратись і

вияснити, чи вона справжня?

Ксюша (сідає на стіл): Легко! Шляхом дедуктивного мислення.

По-перше, Попелюшка – дівчинка.

Ларін: Тут співпадає, давай, Казаново, веди її сюди.

(Заходить Попелюшка.)

Ксюша: По-друге, Попелюшка любить тварин. Як у тебе з цим?

(Попелюшкакиває, що так.)

Ксюша: По-третє, Попелюшка танцювала на кухні з віником

Перевіряли?

Ларін: Ні, але зараз зробимо. Маестро,  музику. Попелюшці ―

віника.

(Попелюшка танцює з віником.)

Ксюша: По-четверте, вона ще повинна вміти співати.

Ларін: Мікрофон Попелюшці.

(Попелюшка співає пісню)

Ксюша: То які у вас сумніви?

Ларін: Ксюшо, ти геній.

Віка: А то! Наша Ксюша ―  майбутній Шерлок Холмс.

Маша: Так, Шерлок Холмс, Доктор Ватсон і місіс Хатсон. Якщо

ми вже тут надовго, то давайте хоч телевізор подивимося.

Казанцев: А що там дивитися, крім реклами та новорічних пісень?

(Пісня від 11 класу.)

Маша: Віко, або ми йдемо додому, або ти дозволяєш одягти мені

міні-спідницю.

Віка: Ми йдемо додому. (Виходять.)

Казанцев: Ех, шкода, такі дівчата пішли.

(Приглядається й бачить записку на ниточці.)

О, мабуть, це вони загубили.

(Дістає та читає.)

«Ця ниточка приведе вас до розв’язання проблеми в пошуках Діда

Мороза та Снігурки в тому випадку, коли її смикне людина з

такими ознаками: волосся ні світле ні темне; зріст ні великий ні

малий; очі ні голубі ні карі; і зараз посміхається».

(Знаходить таку людину серед присутніх, вона тягне нитку на

рахунок «один-два-три», і десь вибухає хлопавка.)

Казанцев: О, тут ще з іншої сторони припис: «Ха-ха-ха». Ну,

жартівники, начувайтеся, знайду ―  у білий колір перефарбую.

Ларін: Що, Казаново, підірвали твій авторитет?.. Та щось не чути й

не видно нашого інформатора. (Заходить Петро з «Чаклункою».)

Казанцев: О! Легкий на спомин. Ти кого нам привів? Хіба вона

схожа на Снігурочку чи Діда Мороза?

Петро: Не кип’ятись, товаришу капітане. Вона точно знає, де їх

треба шукати. Її тільки потрібно потрясти, і вона вам усе розкаже.

Ларін: Ну от, довір такій людині справу, він обов’язково її

спаплюжить. Іди вже звідси.

Казанцев(до «Чаклунки»): Що, шановна, будемо зізнаватися самі

чи допомогти?

Чаклунка: А ти питай, може, я тобі сама все розповім.

Казанова: Ти знаєш, де зараз Дід Мороз і Снігурка?

Чаклунка: Знати не знаю, але можу підказати код до інтернет

скриньки, де є інформація про це. Пиши: А… Я… У… ГАЙ…

Ходила по квітку ось таку  (Сміється.)

Ларін: Ах ти, негіднице, нас дурити? А в мавп’ятник не хочеш?

Чаклунка: Ні, ні, ні. Я все зрозуміла. Є людина, яка бачила їх

сьогодні та знає, де вони можуть бути. Можу скласти фоторобот.

Тільки мені потрібен помічник-художник.

(Конкурс «Художник» для одного учасника із залу. Суть конкурсу

―  із зав’язаними очима під диктовку Чаклунки намалювати

портрет.)

Казанцев(показує «портрет», що вийшов): Під цей портрет навіть

жоден рецидивіст не підходить.

Ларін: Пропоную. Ідемо на вулицю. Затримуємо всіх підозрілих.

Працюємо з ними конкретно.

(Ідуть у зал, задають будь-які питання та вибирають 5 хлопців і 6

дівчат.)

Казанцев: І що ми будемо з ними всіма робити? Навіщо нам їх

стільки?

Ларін: Зараз відсіємо зайвих. (Конкурс танців «Стань у пару».

Суть конкурсу ―  5 хлопців стоять у центрі спинами один до

одного. Навколо під швидку музику танцюють 6 дівчат. Як тільки

музика зупиняється та змінюється на повільну, дівчата

вибирають собі пару. Хто лишився без пари – вибуває і при цьому

забирає будь-кого з хлопців. Проходить конкурс. Лишається 1

пара.)

Казанцев: Глянь на них, щасливі разом. Хай ідуть собі.

Ларін: Що ж нам робити! Може, Мухомору подзвонити?

Казанцев: А може, собаку викликати?

Ларін: А може, пограти в слова-домовлялки? Я перший.

(Грають у гру. Перший називає початок музичного гурту, а інший

―  закінчення.)

(Чай – вдвойом

Руки – вверх

Город – 312

ВІА – ГРА

Отпєтиє – мошеннікі

Дискотека – Аварія

Океан – Ельзи

Друга – Ріка

Танок на Майдані – Конго

Вовк і – семеро козенят

Дід Мороз ―  Снігурочка)

З’являється Снігурочка.

Казанцев: Ларіне, це мені здається, чи ти теж її бачиш?

Ларін: О! Снігурочка, але де ти була до цих пір?

Снігурочка: Їхала я до дітей

На святковий ювілей.

Джип в дорозі поломився,

Потім рекет причепився.

То таможники закрили,

Але скоро відпустили.

І, як бачите, в цей час

Я вітаю щиро вас.

Казанцев: Покажіть мені тих, хто міг забрати свято в дітей, хто

хотів образити таку красу.

Ларін(показує «фото»): Подивись уважно, може, когось

упізнаєш? (Снігурочка показує на двох.)

Казанцев(біжить у зал): Ти й ти. (Хапає двох учнів.)

Як вам не соромно, ображати таку чарівність. Значить так.

Покарання вам – бій за нашими правилами. (Конкурс «Лусни

кульку». Суть ―кожному до спини прив’язується надута кулька.

Виграє той, чия не лусне.)

Заходить Віка.

Віка: Очуміти! Вони тут граються. Я бачу, ви знайшли Снігурочку.

А де Дід Мороз?

Ларін: А він… скоро буде. (Шепоче Казанцеву.) Тягни час.

Казанцев: А хочеш, я тобі фокус покажу?

Віка: Ну давай.

(Конкурс «Ручка в пляшку». Суть конкурсу ―  до пояса на ниточці

прив’язується ручка. Довжина нитки ― нижче колін. Учасникимають ручкою попасти в отвір пляшки, не використовуючи рук.)Художні номери класів.

Виходить Ларін у костюмі Діда Мороза.

Ларін ― Дід Мороз: Добрий вечір вам, громадо!

Бачу, що зустріли радо.

Зачекались ви на нас,

Забарились ми до вас.

Снігурочка: Вини тут нашої нема,

Всьому виною ніч й пітьма.

Та ми вже тут і вас вітаєм,

І здоров’я всім  бажаєм.

Ларін ― Дід Мороз: Через ріки, через гори

Прокладали до вас путь.

Не злякали нас морози,

Хуртовини, що гудуть.

Снігурочка: Із вітанням новорічним

Входимо у кожен дім.

Щастя, радості сьогодні

Вам бажаємо усім.

Зростайте, мужнійте, навчайтесь,

Дружіть і завжди усміхайтесь.

Хай радісним буде цей рік,

А щастя із вами навік.

З іншої сторони залу заходить незрозумілий дід із посохом і

бородою.

Віка:Очуміти! Ще один дід. І хто з вас справжній?

Дід Мороз(справжній): Я і є справжній.

Та зустрів я розбишак,

Не повірити ніяк...

Хтось їм дав такий наказ:

Не впускать мене до вас.

Не дали сказать ні слова,

Неохайна у них мова,

Шубу вкрали і торбину,

Ще й побили мені спину.

Казанцев: Знов заява, кримінал,

І під Новий рік аврал.

Дід, писать заяву будем?

Чи в честь свята це забудем?

Дід Мороз: Господь із ними, вже нехай…

Боже, розуму їм дай.

Добрими в житті щоб стали,

Старість щоби шанували.

Ларін(знімає шубу): Ось візьми, дарую. Носи на здоров’я.

Снігурочка: Хай цікавим життя буде,

Хай шанують, цінять люди.

Хай в сім’ї буде достаток,

Щастя йде у кожну хату.

Дід Мороз: Нехай ввечері і зрання

Всі збуваються бажання.

Хай щастить же вам в усьому ―

І в великому, й в малому.

Усі (хором):   З Новим роком!!!

Святкова дискотека.

 

Автор: Новак Любов  Миколаївна,педагог-організатор Голосківської ЗОШ І―ІІІ ст.

Джерело: http://goloskivlt.at.ua