Чарівний випускний

(Музика: «Про Попелюшку»)

Попелюшка. Сьогодні у короля бал. Я так мріяла на ньому побувати. Навіть уві сні я чула чарівну музику, під яку я танцювала у світлому залі серед прекрасних дам і кавалерів. Але мачуха сказала, що бал не для Попелюшки… Як прикро, що моя мрія знову не здійсниться!..

Фея. Люба дівчинко! Невже ти не знаєш, що в людей щирих і добрих мрії обов’язково збуваються? Я допоможу тобі відчути себе щасливою. Сьогодні в тебе є шанс побувати на випускному балу в нашій школі. Це свято ми влаштуємо на честь своїх найстарших дітей – учнів 11-го класу.

Вже дорослими стали діти –

Самостійності час настав,

Тож давай їх разом покличем…

Разом. Запрошуємо, любі, на перший ваш бал!

Фея. За давньою традицією своїх дітей на перший бал привели батьки та класні керівники …Зустрічайте їх добрим словом, поглядом світлим, музикою та оплесками. (Фея представляє учнів: дівчаток ведуть татусі, хлопців - мами)

Попелюшка. Скільки краси, блиску, яка чарівна музика! Я і справді потрапила на бал!

Фея. Прощальний бал! Скільки у ньому спогадів, мрій, сподівань, радості і смутку. Серце переповнює любов до рідних людей.

Урочистий вечір, присвячений випуску учнів зі школи, оголошується відкритим.

(Звучить Державний гімн України, квіти несуть до обеліску)

Фея.  На святі присутні гості …

Фея. Попелюшко, як ти думаєш, що таке атестат?

Попелюшка. На перший погляд, нічого особливого, така собі непримітна річ.

Фея. Але в ньому результати роботи багатьох років у школі.

Попелюшка. А ще, мабуть, це символ звільнення від власної скутості, дитячої обмеженості, від надмірної опіки дорослих.

Фея. А ще атестат – свідчення того, що закінчив середню школу.

Попелюшка. А ще, мабуть, знак того, що ти можеш пізнати життя у всій його повноті.

Фея. Атестат зрілості – так називається документ про закінчення школи. Ось і прийшла до вас, дорогі випускники, ця урочиста хвилина – одержання документа про середню освіту.

Фея. Слово для привітання надається директору школи …

Класний керівник. (у супроводі музики)

Всім заправляє час,

Його нестримний вітер

Відносить нас щодень на тисячі доріг.

Що побажати моїм дорослим дітям

Перед далекою дорогою у світ?

Зацікавлені очі затихли в чеканні…

Ось вона – неповторна і хвилююча мить.

Підходьте до мене, мої неповторні,

Зараз почну я всіх вас хвалить.

Фея. Наказ про випуск учнів 11-го класу зі школи читає заступник директора з навчально-виховної роботи …

(Атестати вручає директор школи, вручення атестатів.)

Фея. Випускників вітають гості …

Попелюшка. Дорога Феє, а не зможемо ми зараз заглянути до майбутнього?

Фея. Звичайно, адже в казці все можливо.

(Сценка: «Уляна і Стецько»)

Попелюшка. Горда дівчина, я думаю хлопцям потрібно задуматися.

Фея. Сьогодні бал, сьогодні бал. Принцеси мої відійшли від дзеркал, а хто ото стоїть, поглянь?

Попелюшка. Це юнаків зірковий вал.

Фея. І я також до вас прийшла, з собою радість принесла. Впізнали, друзі, хто ж це я? Так, добра фея.

Попелюшка. Бал сьогодні випускний, радісний він і сумний. У кожного характер свій, і кожен має безліч мрій.

Випускниця 1. Нічого в світі вічного немає, усе колись з’являється й зникає. Це знають всі, і це не зміниться ніколи. Лише одне вічне – шлях до школи.

Випускниця 2. Промайнули літа, мов хмаринка за обрій далекий, і до школи стежинка. Протоптана вся вже вкінець. У руках атестат – наша праця сумлінна й нелегка. Атестат – праці лавровий вінець.

Випускниця 3. Полишивши турботи вдома, що нас змітають, наче вал, довірившись собі самому. Ми потрапили на бал.

Випускниця 4. Це бал не той,  не світський давній. Ні. Це найвищий злет останній. Найстарших учнів, що ідуть. У світі обирати путь.

Випускниця 5. Кружляє світ, хвилює і підносить. І наближа щасливу нашу мить. Твоє "люблю”, не вимовлене досі, у вальсі цім прощальнім прозвучить.

Випускниця 6. Притих наш клас у літньому цвітінні. Замруть гілки, хитнувшись на стіні. Нехай в одну зіллються наші тіні. В освітленому класному вікні.

Випускниця 7. Сьогодні ми зі світлою печаллю. Перейдем всі через шкільний поріг. Хай буде нам безмежний вальс прощальний. Провісником незвіданих доріг.

Випускниця 8. Завтра стрінем на світанні. Сонце ясен схід. Ляже в буйнім квітуванні. Перед нами світ. Закружляє нас з тобою. На прощання вальс.

Разом. Рідна школа із любов’ю проводжає нас. (Вальс)

 Фея. Хвилюються сьогодні не лише випускники. Шалено б’ється серце й у їхніх батьків, адже тато і мама ще пам’ятають себе такими ж юними і щасливими.

Попелюшка. А тут така несподіванка: донька-красуня  на високих підборах і серйозний, вищий за тата, син.

Одинадцятикласник 1. Де рідна хата, вишень два ряди, палахкотіли ще осінні квіти. Сказала мати: «В школу, сину, йди!». Сказав нам тато: «Вчіться, любі діти!»

Одинадцятикласник 2. Якщо є щось на землі святе, то перш за все мама й тато.

Одинадцятикласник  3.  Рідні наші батьки! Дякуємо за те, що дали нам життя, що завжди любили нас, вірили в наші сили.

Одинадцятикласник 4. Ваші натруджені руки, добре серце завжди допомагатимуть у житті, а промінь сімейного вогнища світитиме в далекій і незвіданій дорозі.

Одинадцятикласник 5. Під крилом далекою зорі. Слухаєм дитинства свого казку. Чим заплатимо вам, батьки, за недоспані ночі й ласку?

Одинадцятикласник 6. Знаю тату, згадую не раз. Твоє правдиве слово й мамину турботу, але виросли крила у нас. І готові ми всі до польоту.

Одинадцятикласник 7.  Рідна матусю! В далеку дорогу. Діти твої вирушають сьогодні! Дай нам на щастя свою настанову. Усмішки сяйво і тепло долоні.

Одинадцятикласник 8. Слово батьків завжди цінувалось, мало велику вагу в родині. Час настає – і батьки проголосять. Родинну пораду дорослій дитині своїй.

Батько. Доле! Де ти? Відгукнись! Нашім дітям усміхнися, дай їм вдачу доброї людини, дай їм щастя вірне, лебедине.

Мати. Жива традиція народу України: Зерном пшеничним у дорогу проводжать, і рушником, що вишитий червоним. Дорогу у майбутнє вистелять.

Батько. Ідіть же, діти, в світ по рушниках розшитих. Нехай дорога вам квітами розквіта. Червоний колір хай життя лише дарує. На щастя, на любов, на долю, на літа.

Мати. Хай щедрою для вас земля вкраїнська буде, вона зуміє всіх дітей своїх зігріть. На радість і на труд ми вас благословляєм. Ви так, як слід, на цій землі живіть. (Пісня «Рідна мати моя»)

Випускниця. (яка тримає хліб)

Два крила в рушничка,

Мов два птаха,

Понесуть у далекі світи.

Мамо й тату, любов ваша ніжна

Завжди буде зі мною іти.

Випускник.

Подарували рушник на дорогу,

Щоби, як там не склалося життя,

Серцем би повертав до порогу,

Із якого підем в майбуття.

Попелюшка. Я просто у захваті від того, що відбувається. Але я не можу зрозуміти, що це у вас за країна, у якій так багато любові й радості.

Фея. Дорога Попелюшко, ти потрапила у країну під назвою Школа. Мабуть, тобі буде непросто побачити те, що всі ми відчуваємо серцем. Сподіваюся, тобі в усьому допоможуть учасники балу.

Ведучий 1. Мила дівчинко, ми спробуємо відкрити тобі той дивний світ, який ми називаємо Школою.

Ведучий 2. Обіцяємо познайомити тебе з усіма людьми, які творять у нашій країні щастя і радість.

Ведучий 3. В щасливу і добру заснований годину. Стоїть у селі Тарасівка. Двохповерховий будинок. Школою його називають. Батьки дітей дому довіряють.

Ведучий 4. Ми 11 років у школі цій вчились. Зростали, змужніли, зріднилися, здружились. З року в рік тут знання здобували. Другим домом школу цю називали.

Ведучий 5. Є у нас чарівне дзеркальце – все, що хочемо згадати, ми в ньому бачимо. (Ведучий дивиться у дзеркало)

Ведучий 6. О час! Ти повернися трішки. Заглянем й ми у дзеркало життя. Дорослими вже стали, та сьогодні ми хочем у минуле вороття.

Ведучий 7. (теж бере дзеркало). Подвір’я шкільне у дзеркало видно. Згадаю, як справно ділянки копали. Каштани й берізки ми поливали.

Ведучий 8. Кущі підрізали. І біля обеліска прибирали. На стадіоні сапали. А перед святами асфальт підмітали.

Ведучий 1. Попелюшко, скажи, хто у твоїй казковій країні вирішує все, відповідає за всіх, піклується?

Ведучий 2. Одним словом, хто у вас найголовніший?

Попелюшка. Звичайно, король!

Ведучий 3. У нашій країні теж є король, а точніше – королева. Це наш директор школи!

Попелюшка. А що вона більше любить: карати чи милувати?

Ведучий 4. Ти не повіриш, але наш директор зовсім не вміє карати. Вона навіть не може грюкати кулаком по столі.

Попелюшка. А як же вона править країною?

Ведучий 5. Наша країна – найкраща, тому, що править нею мудра, талановита, рішуча жінка.

Ведучий 6. Відпочива в міністерстві інспектор. Коли до школи приходить директор. Недоліки одразу вона помічає. Нас до порядку усіх привчає. Вона на роботі з ранку до ночі. Школу зробити найкращою хоче. Та ще й математику вона викладає. Любові до всіх теорем научає. Шановна …, ми щиро дякуємо вам за той шанс, який ви дали кожному з нас – бути учнем.

Попелюшка. А хто допомагає королеві правити країною? Наприклад, у нашого короля є три міністри. Вони вміють голосно і страшно сварити підданих. Їх боїться навіть сам король.

Ведучий 7. А у нас є 2 міністри. Це заступник директора з навчально-виховної роботи … – заступник директора з виховної роботи.

Ведучий 8. Шановна ….прийміть слова вітання від випускників.

Ведучий 1. Процент успішності і якість знань. Відвідування, форма та безсонні ночі. І серце, сповнене любові і страждань. За кожного із нас вмістили ваші очі.

 Попелюшка. А у вашому королівстві є няньки, які доглядають за дітлахами? Наприклад, хто витирає їм носи, пильнує, щоб вони мили вуха?

Ведучий 2. У нашій країні не має няньок, але всю роботу і значно вправніше виконують перші вчителі.

Ведучий 3. Погляньте в дзеркальце:

У нім я бачу перших вчителів,

Вони стурбовані украй –

Полинуть їхні діти у далекий край.

Ведучий 4. Ми запрошуємо до нас любих, рідних перших учителів …

Ведучий 5. Одинадцять років пройшло з того часу,  в школі знов і знов дзвенів дзвінок. Пам’ятаєш, як малим хлоп’ятком. Ти прийшов на перший свій урок?

Ведучий 6. Пам’ятаєте Ви нас, маленьких, кирпатих, кумедних. Із ротами відкритими, у коротеньких штанцях. Неслухняних, а інколи зовсім нестерпних. Із невмілою ручкою в наших дитячих руках.

Ведучий 7. Пам’ятаєте наші наївні питання. І вражаючі, вголос проказані наші думки. Ви по перших стежках нас вели. В добру гавань навчання. Непомітно писали в журналі життя сторінки.

(Слово перших вчителів)

Ведучий 8. Дорогі наші вчителі, заспіваймо разом таку відому і веселу дитячу пісню!

Попелюшка. Скажіть мені, будь ласка, а хто ж потім замінив вам маму, піклувався про вас, захищав?

Ведучий 1. (дивиться у дзеркало).

Вечір над селом зорі збирає,

Зіронька й місяць в дзеркальці сяють.

Сім років відповідали за нас,

Були в житті нам як дороговказ.

Ведучий 2. Світло своє нам дарували. Вдень і вночі за нас переживали.

Ведучий 3. Вчили, сварили, жаліли, любили. Мріяли, радили, добра учили.

Ведучий 4. У дзеркальці нашому зіроньки сяють, сьогодні наші класні керівники … Зі святом усіх привітають.

Ведучий 5. А я до мікрофону хотів би запросити і …, а чому вона скаже сама (виступ класних керівників)

Ведучий 5. Учителю рідний, пустощі наші забудь. Ти – наш учитель, і в цьому вся суть.

Ведучий 6. Бігли перед за роками роки, міцно тримались ми твоєї руки.

Ведучий 7. Хто б не казав що, та що знаємо ми – будуть в дорозі ваші повчання крильми.

Ведучий 8. Клопотів море приносив наш клас. Тільки все рівно любили ви нас.

Разом. Учителю-друже! Нам розлучатися час!!!

Попелюшка. Скажіть, будь ласка, а чи є у вашому королівстві люди, які досконало знають усе про людину і природу, вчать вас читати наукову та художню літературу, примушують уранці робити фіззарядку, мандрують з вами у просторі й часі?

Ведучий 1. Знову в дзеркальце шкільне ми зазираємо:

Нема таких в нім днів, таких років,

Коли б із нами поруч не було

Турботливих учителів.

Ведучий 2.  У дзеркалі нашім вогники сяють –

Це іскорки знань, які не згасають!

Знання з року в рік несли вчителі.

У школу, в якій другий дім ми знайшли.

Ведучий 3. Ці вчителі – найкращі в світі люди.

Плекають нас для всіх крутих доріг,

Вчать мислити й фантазувати,

Щоб досягти мети ти міг.

Ведучий 4. Ми вже не дамо вам

Приводу журитись й сумувати.

На всі проблеми буде новий день.

Дозвольте, любі наші, слова подяки вам сказати.

І на прощання заспівати вам пісень.

Ведучий 5. ... – бібліотекарю шкільному. Спасибі скажемо щире. За те, що книжки берегти навчила, підбирала нам літературу та світову культуру.

Ведучий 6. Як у кіно у дзеркалі з’являються

Ті люди, що щодня нам зустрічаються.

Спасибі скажемо сьогодні вам:

Завгоспу, кухарю і наш техперсонал,

Секретарю спасибі, лаборанту

І сторожу за чесну школи варту.

Ведучий 7. Шановні, любі вчителі та працівники школи! Ми гарних слів сказали вже чимало. Ще більше добрих справ зробили ви – ви нам знання й любов подарували. Для вас ми стали рідними дітьми. Усім вам, дорогі нам люди, даруємо цю пісню.

Ведучий 8. Сьогодні в день святковий, урочистий. Прийміть, шановні, рідні вчителі. Подяку і квіти ці барвисті. І наш уклін від серця й до землі. (Дарують квіти).

Ведучий 1. А ми… Ми будем завжди пам’ятати:

1)     Дипломатичну, вимогливу далекоглядну та комунікабельну…

2)     Турботливу, терплячу, справедливу…

3)     Математично чесного…

4)     Щедромовну, Яскраво-емоційну…

5)     Доброзичливу і веселу …

6)     Стильну і солодкозвучну …

7)     Добру, привітну і толерантну …

8)     Проникливу, миловидну і лагідну …

9)     Серйозну і розумну …

10) Стриманого і чесного …

11) Ніжну, чарівно усміхнену …

12) Фізично розвинутого і душевно широкого …

Ведучий 1. Що ж навчання у минуле відійшло. Нам щастило і не дуже: все було.

Ведучий 2. Вже учитель не поставить низький бал, бо сьогодні у нас свято – перший бал.

Ведучий 3. Школо, з тобою прощаємось ми. Ти була нам мати, ми були дітьми. Сумно на серці сьогодні у нас – на шкільному подвір’ї звучав оцей вальс. Шкільний прощальний наш вальс.

Ведуча. Сьогодні й дитинство ми сюди запросили. Щоб бачити казку і слухать гуртом. А дитинство між нами десь заблудилось. Давайте його пошукаємо разом.

Ведучий. Зачекай, наше дитинство, зачекай. Не спіши летіти у далекий край. Наче птаха, білі крилоньки згорни. Щоб подовше нам залишитись дітьми.

Ведуча. А я кричу: «Дитинство, зупинись!»

Ведучий. А я тебе благаю: «Повернись!»

Ведуча. Дивіться, воно сміється лагідно нам вслід…

Дитинство. Я повертаюсь, плакати не слід. Дитинство ваше радісним було. Та швидко відлетіло, відцвіло, злетіло тихо в сині небеса. І, мабуть, більше не повернеться назад. Он, з неба пада зірка осяйна. Вам завжди світитиме вона. Від лиха берегтиме у житті. Освятить всі дороги ваші і путі. (Дівчинка дарує кожному зіроньку).

Дитинство. Літній вечір, зірки розсипані. Кожна кличе вас, мерехтить. Ви летіли в життя покликані. Вам під зорями цими жить.

(Сценка сестер)

Ведучий. Сьогодні школа із нами прощається. У дзеркалі образи всі відбива.

Ведуча. У рідній школі дитинство лишається. А нам у світ вирушати пора!

Дитинство. До побачення! Я буду сумувати за вами!!!

Ведучий. Уже й нам час! Востаннє рідній школі. Дитинству й класу кажем: «Прощавай!» нас вабить, кличе Всесвіт неозорний. Лежать шляхи-дороги з краю в край.

Ведуча. Останній бал! Пора цвітіння! І ми, мов зорі ті, на нім. Це зрілість наша, це змужніння. Друзі! Нам далі йти уже самим???

Фея. Дорогі діти! Палахкотять у ваших руках зірочки-ліхтарики. Перед далекою дорогою загадайте кожен своє бажання. Сьогодні усі зірки ваші! Нехай вони допоможуть усім вашим мріям!

Попелюшка. Дорогі випускники, моя люба Феє, я щаслива, що побувала на вашому балу. Я зрозуміла: коли любиш усім серцем країну, в якій живеш, вона обов’язково стане казковою. Вам залишилося зробити лише крок, єдиний крок, і ваша країна Дитинства стане спогадом. Але яким же прекрасним і світлим буде цей спогад!!! (кульки, голуби).

Фея. Дорогі гості, батьки, вчителі, знайомі, рідні, друзі! Привітайте випускників із закінченням школи. Побажайте їм удачі і щасливої дороги.

Фея. Урочистий вечір, присвячений випуску учнів зі школи, оголошується закритим.

 

Авторство,  на жаль, не встановлено

Джерело: http://tzoshschool.ucoz.ru