Вшанування пам’яті Кобзаря

Ведуча 1.

Шановні пані та панове!
Коли лунає Боже слово,
Радіє серце і душа,
Стихає біль, минають сльози
І в серці правда єдина й свята.

Ведуча 2.

Ми пісню Божу з гордістю несемо
З споконвіків, нині й повсякчас.
За мій народ! Мою державу!
Молюся і співаю «Отче наш».

Молитва: Отче наш.

Ведуча 1. Березень. В Україні — це чудова весняна пора, якій радіють і природа, і люди. Саме в ту березневу пору послав Всевишній нашому народові Генія і національного Пророка Тараса Шевченка. Господь Бог кожному народові дав якусь велетенську постать, котра була б його зорею, проявом його душі. У нашого народу такою постаттю є Т. Шевченко, якого величають Велетнем Духа, українським Мойсеєм, Пророком, Батьком, Кобзарем і багатьма іншими славетними іменами.

Ведуча 2.
Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам´ять Шевченка.
Провіснику волі, великий титане,
Справдилися думи пророчі твої.
Приймай же данину любові і шани
Од вільних народів нової сім´ї.

Пісня: Реве та стогне Дніпр широкий…

Ведуча 1. Великою і святою була любов Шевченка до України. Його непохитна віра і надія в її духовне , національне й соціальне відродження, його візія про майбуття землі української були такі сильні і глибокі, що їх не зламали ані терор, ані заслання та поневіряння.

Ведуча 2.
Шевченко перший в історії нашого народу після трагічних часів великої руїни, збудив українську історичну думку, огорнувши її шляхетністю, палкою любов´ю до України.

Пісня: Думи мої , думи мої…

Ведуча 1.

Він був, як полум´я. Його рядки —
Дзвінкі і небезпечні, наче криця,
Переживуть і жито, і пшеницю,
І хліб, і сіль, і війни, і віки.

Ведуча 2.

Він був, як полум´я. Свої слова —
Легкі, як небо, сині, наче квіти,
Що ними тільки правду говорити,—
Він в наші душі прагнув перелити.

Пісня: Садок вишневий коло хати…

Ведуча 2.

Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилиться,—
Хоч з гори та в воду!..
В того доля ходить полем -
Колоски збирає;
А моя десь, ледащиця,
За морем блукає.

Ведуча 1.

Єсть на світі доля…
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Єсть на світі люди -
Сріблом - златом сяють.
Здається , панують,
А долі не знають,—
Ні долі , ні волі!

«Катерина» (Уривок та інсценування)

Пісня: Така її доля…

Ведуча 1.

Отче наш, Тарасе всемогутній,
Що створив нас генієм своїм,
На моїй землі, як правда сущий
Б´ющий у неправду,  наче грім.

Ведуча 2.

Ти, як небо став широкоплечо
Над літами, що упали в грузь.
Віку двадцять першого предтечо,
Я на тебе одного молюсь.

Ведуча 1.

Над широким Дніпром
у промінні блакить.
І висока, і тиха могила.
В тій могилі співець
незабутній лежить,
Що народу віддав свої сили.

Ведуча 2.

Що народу віддав
своє серце й пісні,
Свої мрії про зорі досвітні.
А навколо лани
вдалині , вдалині
розлетілись, як птиці досвітні.

Пісня: На високій дуже кручі.

« Тополя» — уривок ( сценка ).

Читання вірша “Розрита могила”

Пісня: По діброві вітер виє…

Ведуча 1.

Нема співця, о ні, він з нами
його пісні, його любов!
Його це місяць над садами
у сяйві тихому зійшов.

Ведуча 2.

І все здається, я клянуся,
крізь сяйво місяця бліде
до мене рідний, довговусий,
Тарас Григорович іде.

Пісня: Тарасе.

Сценка.

Діти.

1. Гей, у нашім краї,
Де степи і гори,
Серце Кобзареве
Із людьми говорить.

2. Пісня соколина
Гордо лине в маси,
В рідній Україні
Славимо Тараса.

3. Ти кликав нас насильство вбити,
Ллючи ворожу злую кров,
І навіть душу погубити
За Україну був готов.

4. Давно стежки позаростали,
Де ти малим ягнята пас,
І бур´янів отих не стало,
В яких сльозами обмивавсь.

5. Чуєш нас, Тарасе,
Ми — твої онуки,
За твоїм наказом
Волю взяли в руки.

6. Ми під небом синім
Всі поета славим.
Працею вшануєм,
Піснею прикрасим.

7. Ми чуємо тебе, Кобзарю,
Крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.

8. Ти з нами скрізь, як ми з тобою.
Тебе ми славим знов і знов.
Ти в боротьбі з насильства тьмою
Безсмертям смерть переборов.

9. І доки сонце світить в небі,
Земля вершить безкрайній путь,
Шляхи й стежки людські до тебе,
Тарасе наш, не заростуть.

10. У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо.

Ведуча 1.

З домовини, довіку ранимої,
І, нарешті, ковтнувши свободи,
Над владиками світу встаю.
Не втішайтесь дарами в раю.
І до вас промовляю, сини мої,
Я прошу тебе, рідний народе,
Не проспіть Україну мою!
Не проспи Україну мою!

Діти покладають квіти.

Ведуча 1.
Промовисті є слова Шевченка в «Заповіті», де він просить своїх земляків згадати його « В сім´ї вольній новій». Так уявляв собі націю Шевченко — як одну родину, згуртовану у своїй державі.

Пісня: Заповіт.

Авторство, на жаль, не встановлено

Джерело: http://www.mavkovychi.org.ua

Помилка в тексті? Виділіть її та натисніть: CTRL + ENTER