Новий рік зі Снігуронькою-Ягою          

Ведучі: 

Проводять свято дві Снігуроньки: одна справжня Снігуронька, а друга – Снігуронька-Яга, тобто Снігуронька усіх Баб-Яг та мешканців Баб-Яжиної країни. Справжню Снігуроньку слід одягнути у традиційне біле вбрання, а Снігуроньку-Ягу – у не менш гарненький, але трохи темніший та кумедніший варіант костюма. Можна пристосувати для нього довгу бабусину спідницю, розшиту новорічною канителлю, чи то прикрашену зимову шубку зі штучного хутра або щось подібне. Шапочку Снігуроньки-Яги також слід зробити яскравою та цікавою, знизу до неї можна пришити косу, скручену з чорного шарфика та канителі. Пам’ятайте, що і костюм, і характер нашої Яги має бути дуже й дуже добрий, щирий, казковий! 
Допомагати їм проводити свято будуть ще декілька героїв: 
Шахеризада – героїня східних казок. Костюм її повинен відповідати ролі. 
Дитина-Яжка – маленький хлопчик, Баб-Яженя, веселе та бешкетувате. 
Мішок із подарунками – цей веселенький персонаж у нас буде запально танцювати та стрибати. Одягнений він буде у досить просторий та нарядний мішечок із великим бантом та без дна. 
Дід Мороз – звичайний Дід Мороз у традиційному костюмі, тільки більш веселіший. З’явиться він майже наприкінці свята. 
Потрібна також домовленість із 2-3 дужими чоловіками, аби вони допомогли винести мішок із подарунками. 
Підготовка зали: 
Прикрасьте залу на свій смак, бо для проведення цього свята не потрібно якихось особливих умов чи атмосфери, окрім святкового настрою. 
Музика, що супроводжує свято, повинна бути дитячою, доброю та веселою.  
Що нам знадобиться: 
Подарунки (за кількістю дітей) – то можуть бути як традиційні набори цукерок, так і щось інше. 
2 мітли – перша з них є обов’язковим атрибутом нашої ведучої Снігуроньки-Яги, а друга (за розміром бажано така сама) потрібна для конкурсу «Перегони на мітлах». 
3 довгі стрічки – одна довжиною приблизно 5 метрів – це реквізит Снігуроньки-Яги для маленького жарту «збирання дітей на подарунок», а дві інших (довжиною по 15-20 метрів та різних кольорів) – для проведення конкурсу «Танцююча голочка». Кожну стрічку треба накрутити на олівець чи то просто щільненько скрутити, аби її було легко розгортати. 
Повітряні кульки та коротенькі стрічки, які Шахеризада роздасть дітям: стрічки мають бути переважно сині, а ще жовті та червоні кульки усіх відтінків; щонайменше по 10 блакитних, білих та жовтих стрічок довжиною 1,5 – 2 метри. 
Речі для Казки Шахеризади: Блакитно-зелений шифоновий шарфик або віночок зі штучних квітів та парасолька – для Літа. 
Чисті новорічні листівки та різнокольорові маркери, олівці чи фломастери за кількістю дітей – для конкурсу «Листівки для батьків». Це конкурс малюнків, тому організаторам треба заздалегідь подбати про те, щоб у залі було досить місця, де можна було б посадити дітей. Це можуть бути столи чи край сцени. Або поставлені в коло стільці, де діти могли б малювати, поклавши листівки на коліна. Можна принести з дому підстилки або каримати (пінку), аби діти могли розташуватися прямо на підлозі. У нашому випадку саме так і було, тому не лякайтеся – для дітей це дуже зручно.   

Отже, починаємо!

Лунає мелодійна романтична музика, що супроводжує вихід першої ведучої — Снігуроньки. Вона танцює плавно та повільно, немов казкова фея. Підходить до дітей, зупиняється і звертається до них.      
Снігуронька: 
Сніжинки сяють, 
Пісні лунають – 
Серця співають — 
Зиму вітають! 
Новий рік приходить в дім – 
Як чудово буде з ним 
Мріяти, любити, 
Та щасливо жити! 
Манить гілкою ялинка – 
Сяє ясно, мов крижинка, 
Станцювала б залюбки — 
З Новим роком, малюки! 
 Мої любі діти! Ви, звичайно ж, упізнали мене? Так, я Снігуронька! А це значить, що до нас у гості поспішає Новий рік і він вже ось-ось з’явиться! 
Це казкове свято – у цей день усе навкруги веселиться і навіть сяє від радощів! Сяють сніжинки, сяють іграшки на ялинці, сяють ваші погляди та усмішки. Навіть зірочки у цей час світять по-особливому – вони дивляться з неба на нас, як ми інколи дивимося на них, і можуть зазирнути в серце кожної людини. 
А хочете, зараз ми передамо їм свої вітання? Це можна зробити, станцювавши разом незвичайний танець – Танець новорічних світлячків. Якщо ми добре це зробимо – то вся наша зала засяє так яскраво, що зірочки обов’язково нас помітять.   

Танець новорічних світлячків

Цей танець потрібний для того, аби трохи заспокоїти дітей, познайомити їх між собою та налаштуватися на казковий настрій. Музика – дзвінка, легка та мелодійна, але не занадто весела, бо інакше діти почнуть бешкетувати. Танець має свій власний настрій – ведучій треба це враховувати і передавати його дітям посмішками та поглядами. Якщо ви справді бажаєте подарувати дітям відчуття дива, краси, спілкування із зірками – будьте серйозні та повірте у цю можливість самі – а у дітей все вийде ще природніше та краще. 
Зовні танець дуже простий та романтичний за рухами – ведуча показує ці рухи, а діти повторюють. Це можуть бути й звичайні «ліхтарики» ручками, й кружляння парами, і стрибочки, і якісь пересування – головне, щоб усе було природно і з відчуттям відкритості та чуда. 
Коли танець закінчиться і діти повернуться на місця, починає лунати кумедна весела музика і до зали вбігає Снігуронька-Яга. Вона літає по залі на мітлі та запально танцює. Для цього танцю немає обмежень – нехай ведуча підготує його сама. 
Після танцю вона зупиняється і звертається до дітей. 
Снігуронька-Яга: 
Гей, хлопчиська та дівчатка – 
Бабки-Яжки та Яжатка, 
Неслухнянчики веселі  
Та граційні, як газелі, 
Що співають, немов квочка, 
Та худі, неначе бочка! 
Стаємо до кола криво, 
Та стрибаємо грайливо, 
Спинку скрутимо дугою — 
Вас штовхатиму ногою! 
Як нам буде весело… 
(Раптом помічає, що щось не так, здивовано розглядає присутніх.) 
Ой, а де ж усі? 
     
Снігуронька: Як це – де? Ми усі тут! Чи не так, діти? 
     
Діти відповідають. 
     
Снігуронька-Яга: Я чогось не зрозуміла – де тут мої Діти-Яжки? Бувають Баби-Яги, Дідугани-Яги, Дівчата-Яги, Парубки-Яги, навіть Діти-Яжки. А ви що за тварини такі? 

Снігуронька: Ми не тварини! Тут зібралися звичайні діти, людські! (До дітей.) Давайте кожен із нас голосно назве своє ім’я, аби наша гостя побачила, що ми люди і як нас тут багато. Три-чотири:… (Усі кажуть. Виходить такий милий гомін.)
     
Снігуронька-Яга: Ти ба, які хитрюги! Зібралися тут, повиганяли усіх моїх малесеньких беззахисних Діточок-Яжок, аби я ДЛЯ ВАС веселе Баб-Яжине свято провела! 
     
Снігуронька: І ніякі ми не хитрі! У нас тут своє свято – Новий рік! А ти хто така? 
     
Снігуронька-Яга: Я – Снігуронька-Яга, із сніжиночок нога, Снігуронька усіх Баб-Яг! Я летіла до маленьких Дівчаток-Яжок та Хлопчиків-Яжок, аби провести для них найчарівніше та найказковіше Баб-Яжине свято – Старенький рік! (Раптом замислюється.) Та невже ж я щось переплутала? (Загинає пальці та показує пантомімою.) Устати з ліжка, погратися в сніжки, пройтися по доріжці на одній ніжці та йти швидше до дітлахів, щоб станцювати вальс птахів! 
Ну то я все так і зробила: встала зі сніжку, погралася на ліжку, дала доріжці наступити собі на ніжку, птахів позвала до гостей та станцювала для дітей … 
Нічого не розумію! (Чухає потилицю.) 
     
Снігуронька: Але я вже все зрозуміла! Снігуронько-Яга, ти все переплутала та потрапила на інше свято – людський Новий рік! 
     
Снігуронька-Яга: Ой! Та невже? (Раптом радіє.) Ну якщо вже прилетіла, то тепер тут залишуся! Це ж так цікаво! Старенький рік, кажете? Ну добре… Але де ж Малюк-Спека? 
     
Снігуронька: А хто такий Малюк-Спека? 
     
Снігуронька-Яга: Як це – хто? Він зазвичай веде свято Старенького року разом із Снігуронькою-Ягою. Він ходить у такому червоному кожусі до п’ят, у нього ще така біла борода, аби поспекотніше було! І ніс у нього трохи червоний від спеки. Ну як же, його всі знають – Малюк-Спека! 
     
Снігурочка: А я не знаю такого. (До дітей.) А ви знаєте? (Якщо діти не здогадуються, допомагає.) Ні, ми не знаємо Малюка-Спеки, ми знаємо лише Діда Мороза. 
     
Снігуронька-Яга: Ну так, саме його! Я ж точно так і сказала! Усе у вас якось-такось переверть-шкереберть. Усе догори дригом! Неправильне! 
     
Снігуронька: Чому неправильне? 
     
Снігуронька-Яга: Ось у вас, наприклад, я бачу, діти прикрашають ялинку? А у нас, Баб-Яг, ялинка прикрашає дітей. До речі, дуже гарно виходить! У вас годинник б’є дванадцять, а у нас дванадцять лупцюють годинника! Весело! А потім діти дарують Малюку-Спеці подаруночки, різні дуже корисні речі: жабенят, крокодилят, букети з бур’яну, цукерки з часнику, пиріжки зі смішинками, подушки зі снами-картинками… 
     
Снігуронька: Як дивно! А у нас, навпаки, Дід Мороз дарує подарунки дітям. 

Снігуронька-Яга: Як це? Він ОДИН дарує ВАМ УСІМ? І вам не соромно? У нього ж у цей день – День Народження! Це ми повинні дарувати йому подарунки. Ні, так не годиться! Давайте я навчу вас правильно зустрічати Старенький рік! 
     
Снігуронька (виправляє): Новий рік? 
     
Снігуронька-Яга: Я ж про нього і кажу! Для початку ми приготуємо Малюку-Спеці подарунок! 
     
Снігуронька (виправляє): Діду Морозу? 
     
Снігуронька-Яга: А я ж як сказала? Я так і сказала! І чого вона за мною весь час повторює? Я з роду нічого не переплутувала! (Замислюється.) Так, подарунок… Що ж йому подарувати? О, вигадала! (Дістає з кишені стрічку та кличе до себе дітей.)

Солоденьких діточок наловлю я на гачок, 
Наче рибок, наче мишок, наче скнар на п’ятачок, 
Всі скоріш сюди ідіть, хто бажатиме дружити! 
Не лякайтеся, малеча, я сьогодні досить сита! (Потирає живіт.) 
А бешкетні забіяки, хулігани та вояки 
Тут збирайтесь, на цей край, інших діток не чіпай! 
(Потирає долоні.) Я вас потім зварю та з’їм – із вас такий наваристий вийде бульйончик. (Промовляючи це, Снігуронька-Яга обхвачує найбільшу кількість дітей стрічкою, наче ловить. Потім задоволено дивиться на свою роботу. Звертається до дітей у колі...) Так, тут у нас усі діти хороші? (Якщо ті мовчать, повертається до Снігуроньки) Запитай ти їх, Снігуронько. Здається мені, що вони не розуміють Баб-Яжиної мови. 
Снігуронька (не питаючи, просто дивлячись на дітлахів): Так, тут усі діти хороші. 

Снігуронька-Яга: Оце добре! Тоді я їх заберу – ми їх подаруємо Малюку-Спеці замість жабенят чи поросят! 
     
Снігуронька (налякано): Ні, так не можна, Снігуронько-Яга! Вони не подарункові! 
     
Снігуронька-Яга: Ти упевнена? (Уважно розглядає дітей.) Так, схоже, ти права. Деякі зовсім не подарункового вигляду… Ну нічого: упакуємо їх у папір, понав’яжемо бантиків – для першого разу зійдуть і такі! 
     
Снігуронька: Ти не зрозуміла. У нас справжніх дітей не дарують, дарують інші речі! Щось казкове, приємне, добре, що викликає посмішку… О, здається, я придумала! А давайте подаруємо Діду Морозу Казку! У мене якраз є одна знайома, яка дуже добре складає казки! Її звуть Шахеризада, можливо, хтось із вас уже чув це ім’я? 
     
Лунає мелодійна східна мелодія, під яку танцюючи виходить Шахеризада. Її рухи сповнені загадковості та грації. Якщо в цієї ведучої буде бажання та натхнення – нехай придумає справжній східний танець. 
Після танцю Шахеризада звертається до дітей. 
     
Шахеризада: Доброго вам дня, мудрі та прекрасні діти, майбутні герої та красуні! Я перебувала у Країні Мрій, але раптом почула ваш заклик. І ось я тут! Вам потрібна допомога Шахеризади? 
     
Снігурочка: Так, нам дуже потрібна казка, яку можна було б подарувати Дідові Морозові! Допоможи нам її скласти! 
     
Шахеризада: Зрозуміло! Нехай це буде казка про літо – адже Дід Мороз ніколи його не бачив! Згодні? (Діти відповідають.) 
На сході кажуть, що Казка – це те, що розповідається мовою, але народжується серцем. У цій справі мені знадобиться ваша допомога – ми створимо таку гарну Казку, щоб Дід Мороз обов’язково почув її та поспішив до нас у гості!     

Танцювальна гра «Казка Літа»

 У грі беруть участь ті діти, яких огорнула стрічкою Снігуронька-Яга. Шахерезада поділяє дітей на групи та пояснює їм правила. Кожній групі дістається окрема роль: «Сонечко» (2-4 дитини), «хмаринки» (скільки завгодно дітей), «квіти» (роль для групи найменших діточок будь-якої кількості), «вітерець» (3-6 дітей), «Літо» (1 дитина трохи старшого віку). Якщо дітей на святі замало, їх кількість у групах можна зменшити або якісь групи можна взагалі виключити. А якщо діточки зовсім маленькі (4-6 років) – Снігуронька та Снігуронька-Яга можуть приєднатися до їхніх груп та допомогти їм придумувати рухи танцю. 
Усім учасникам Казки роздаються прикраси – чи то яскраві повітряні кульки (різнокольорові – Квітам, сині – Хмаринкам), чи то стрічки (жовті – Сонечку, блакитні та білі в обидві ручки – Вітру). Дитині, яка гратиме Літо видається віночок або шарфик. Черга парасольки настане наприкінці казки, коли піде дощик. Тоді хтось непомітно запропонує Літові танцювати з парасолькою. 
Гра танцювальна, тобто заздалегідь потурбуйтеся про музику, щоб фонограма містила у собі як повільні, легкі та мелодійні частини, так і трохи швидші, щоб можна було пострибати. Завдання для всіх єдине – грає музика, Шахеризада розповідає Казку. Коли вона називає ім’я якоїсь групи та подає їм знак (будь-який, навіть просто погляд на ту чи іншу групу), діти у ній повинні станцювати декілька рухів, які б відображали настрій Казки. Поки діти танцюють, Шахеризада мовчки чекає, дає їм трохи потанцювати, а потім продовжує розповідати. 
Ось її казочка. 
     
Шахеризада: На гарній лісовій галявині жили-були маленькі Квіточки… (Група дітей-Квіточок танцюють). Вони дуже любили прокидатися саме тоді, коли виходило Сонечко (танець Сонечка). Квіточки любили, щоб Сонечко ласкаво торкалося їхніх пелюстків своїми промінчиками. (Треба дати зрозуміти дітям, що Сонечко повинно трохи потанцювати з Квіточками. Можливо, Шахерезаді слід самій підійти до якоїсь Квіточки чи то підвести до неї Сонечко.) 
І ось одного ранку на небо набігли Хмаринки (танець Хмаринок). Хмаринки сховали Сонечко. (Діти показують у танці, як це.) Квіти дуже засумували, що на небі немає їхнього друга та звернулися до Літа. «Літо, літо, прийди до нас!» – покликали Квіточки. (Вихід-танець Літа). Літо прийшло, усе навколо ожило – Квіти розправили листячко, Сонечко посміхнулося, Хмаринки швидко-швидко забігали по небі. Покажемо, як це було? (Танець усіх героїв разом.) Але Хмаринки не зникали. Тоді Літо покликало Вітер. (Танець Вітру.) Вітер швидко розігнав хмаринки і знов вийшло Сонечко (діти відтворюють у танці розповідь). Хмаринки залишилися осторонь, але раптом Квіточки відчули, що їм стало дуже-дуже спекотно. (Квіточки танцюють, пантомімою показуючи, як їм спекотно.) Сонечко яскраво світило, дув легенький Вітерець (Вітер та Сонечко разом танцюють), але Квіточки ледь не зів’яли – так було спекотно. Тоді Літо змахнуло руками (Літо показує), і хмаринки перетворилися на маленькі крапельки. Так пішов дощик! (Танець Хмаринок-крапельок). Квіти знов розправили пелюсточки, Сонечко почало танцювати, Вітерець вийшов, аби погратися із крапельками! (Усі танцюють, Літові хтось подає парасольку – воно танцює з парасолькою). Ось яке було Літо! 
     
Коли стихає музика, Шахеризада прощається з дітьми. 
     
Шахеризада: Дякую вам, мудрі діти, за можливість бути корисною! Сподіваюся, така казка сподобається Діду Морозу! До побачення! 
     
Під східну мелодію Шахеризада виходить, а дітей можна запросити зайняти свої місця. 
     
Снігуронька-Яга: Які ж ви молодці, діти, такий чудовий подарунок підготували для Малюка-Спеки. 
     
Снігуронька: Ой! Але ж ми зовсім забули про наших мам і татусів! У них сьогодні також свято! Можливо, ми і для них зробимо подарунки? 

Снігуронька-Яга: Ех, чого ж ти раніше не згадала про цих «там і тамусів»! Усі діти вже розбіглися. Збирати їх знову на подарунок чи як? 

     
Снігуронька: Ні-ні, Снігуронько-Яго! Дітей ми взагалі нікому дарувати не будемо! Давай краще подаруємо мамусям і татусям новорічні вітання! Ми зробимо їх власними руками і нашим батькам буде дуже приємно. Діти, хто хоче виготовити новорічний подарунок для своїх мами чи тата? 
     
Снігуронька-Яга: Або для тами чи мата? Теж можна!     

Конкурс-подарунок «Листівки для батьків»

У цьому конкурсі без змагання можуть взяти участь усі діти. Ведучі дають кожному з них 1 олівець та чисту листівку і розміщують невеличкими групками (по 5-8 дітей), щоб у кожній групі були олівці (маркери чи фломастери) усіх основних кольорів. Снігуронька пояснює дітям, що треба робити – гарно розмалювати або підписати листівку-подарунок для своїх батьків. 
Під час малювання грає тиха весела музика (з дитячих мультфільмів або якась інша). 
Скінчивши малювати, діти показують свої малюнки ведучим і залишають собі – це дійсно подарунок для батьків. 
     
Снігуронька: От тепер добре – у наших мам і татусів буде справжнє свято! Не забудьте подарувати їм свої листівки! 
     
Раптом Снігуронька-Яга починає бігати по сцені (залі), учепившись за мітлу. Усі дивляться на неї. 
     
Снігуронька-Яга (затихає та пояснює, вказуючи на свою мітлу, трохи виправдовується): Вона молоденька ще, неслухняна, весь час намагається то погратися, то потанцювати. 
     
Снігуронька: Цікавий у тебе вид транспорту. 
     
Снігуронька-Яга (майже ображено): Це не вид транспорту, це мій друг! Хочеш потримати? 
     
Снігуронька бере мітлу та робить вигляд, що мітла виривається. 
     
Снігуронька (повертаючи мітлу): Ой, ні, ні, я не можу! 
     
Снігуронька-Яга: Це тому, що з нею треба поводитися ласкаво, познайомитися, погладити, порозмовляти, почухати. (Показує. Мітла радісно тремтить – це легко зробити, сподіваюся, ви вже й самі здогадалися як.) Ось так! Добре. Дивись, Снігуронько, а ти їй сподобалася! Хочеш, навчу тебе та усіх, хто забажає, пілотуванню на мітлі? 
     
Снігуронька: Звичайно ж, хочу! 
     
Далі Снігуронька-Яга розповідає, а Снігуронька виконує усе, що та каже. 
     
 Снігуронька-Яга: Сідай на неї верхи. Ось так. Тепер добре тримайся. А тепер кажи чарівні слова: «Раз-два-три – мітла лети!». 
     
Снігурочка голосно повторює, робить коло по залі. 
     
Снігуронька-Яга: А тепер давай запропонуємо нашим діточкам відчути себе справжніми Баб-Яжатами та позмагатися в літанні на мітлах! Виходьте до мене усі не-боягузи! 
     
Конкурс «Перегони на мітлах»

Усі діти, які бажають взяти участь у конкурсі, розбиваються на дві команди з рівною кількістю учасників. Кожній команді видається своя мітла. Відміряється дальність польотів (метрів 10-15) і робиться якась помітка, чи можна поставити стільці. Снігуронька-Яга пояснює правила. 
Це конкурс-естафета. Учасники змагань по черзі сідають на мітлу, кажуть заклинання (обов’язково повторіть його з кожною командою вголос, бо забудуть! Краще покажіть, як має проходити це змагання, весь процес), скачуть верхи на мітлі до відмітки, облітають навкруги неї, повертаються і передають мітлу наступному члену команди. 
Виграє команда, яка закінчить естафету раніше. 
У цьому конкурсі можна нагородити усіх учасників змагань маленькими призами, тільки переможців нагороджує Снігуронька-Яга, а тих, хто програє – Снігуронька. 
Коли усі учасники конкурсу сядуть на свої місця, ведучі продовжують свято. 

Снігуронька: Цікавий у тебе друг – Мітла! А в які ще ігри грають Діти-Яжки? 
     
Снігуронька-Яга: У нас багато ігор: кусачки-штовхачки, плигалки, плювалки, нерво-моталки, іграшки-забиралки… Навчити? 
     
Снігуронька: На жаль, наші діточки теж так уміють гратися… А чи є якісь ігри, яких наші діточки не знають? 
     
Снігуронька-Яга: Хіба що: «Відкуси другові хвіст»?... Та ні, є одна гра, дуже цікава та балахманна – вам сподобається. У ній можуть прийняти участь усі діти!    
Конкурс «Танцююча голочка»

Усі діти, які бажають узяти участь у конкурсі, рівномірно розміщуються по залі. З їх числа ведучі обирають двох – хлопчика та дівчинку, яким видаються змотані стрічки різних кольорів. Вони будуть «голочками», а усі інші діти «бусинами». Ведучі дотепно пояснюють правила. 
Бусинки стоять, поклавши руки долонями на пояс для того, щоб їх можна було «нанизати» на стрічку. Коли заграє весела музика, усі бусинки починають танцювати, стрибати. Вони також можуть пересуватися. Голочки повинні «назбирати» найбільшу кількість дітей, обгортаючи їх за лікоть своєю стрічкою. Стрічку на лікті чи зап’ясті треба обмотати двічі, щоб не спала. Також треба попередити усіх «бусинок», що коли їх вже «нанизали», вони можуть продовжувати танець, але не мають права зняти стрічку! Хто порушить правила – той залишає гру! 
Коли усі бусинки будуть «нанизані» – ведучі зупиняють гру та рахують, яка з «голочок» «нанизала» більше «бусинок». 
Замість нагороди можна запропонувати дітям, не знімаючи стрічок, розплутати плутанину, згуртуватися командами, та станцювати маленький танець. Це буде дуже весело! 
     
Снігуронька-Яга: Ну як, діти, сподобалася гра? 
     
Діти відповідають. Поки що вони можуть сідати на місця, але дуже скоро ми перейдемо до наступного танцю. 
(Приблизно у цьому місці свята ми радимо ведучим уважно подивитися на дітей, оцінити ситуацію у залі – діти не повинні бути занадто збуджені чи, навпаки, втомлені. У цьому випадку Ви можете наступного танцю взагалі не проводити). 
     
Ведучі продовжують програму. 
     
Снігуронька-Яга: А ти знаєш, Снігуронько, що за Баб-Яжиним східним календарем наступний рік у нас буде роком гладких африканських бегемотів! 
     
Снігуронька: Справді? А я думала, що наступний рік – рік … (Півня / свинки / дракона – називається той рік, який наступає). 
     
Снігуронька-Яга: Хто ж тобі таке сказав? Я точно знаю – наступний рік буде роком Чебурашки! 
     
Снігуронька: Такого року не буває! Бувають рік коня, рік бика, рік мавпи… 
     
Снігуронька-Яга (продовжує за нею): Рік Змія-Горинича, рік Нінзя-Черепашки, рік Колобка… 
     
Снігуронька: Зачекай! Ти мене вже зовсім заплутала! 
     
Снігуронька-Яга: Я у житті ніколи нічого не переплутала! Слухай мене – я у цій справі великий спеціаліст! 
     
Снігуронька: Знаєш, хто знає усе на світі? 
     
Снігуронька-Яга: Так, це я! 
     
Снігуронька: Ні, це діти! Нехай вони нам допоможуть назвати всі роки правильно! Діти, яких тварин у нас бувають роки? 
     
Діти повинні назвати усіх 12 тварин. Вам теж слід їх знати (Бик, півень, дракон, кінь, кіт (кролик), тигр, свиня, пацюк, собака, мавпа, змія, коза). 
     
Снігуронька-Яга: Ну добре, знов у нас усе розбігається! У вас так, а у нас – інакше. Наступний рік у країні Баб-Яг буде роком гладких африканських бегемотів! У нього не можна вступати, не станцювавши перед тим танцю гладких бегемотів! Ну, хто хоче вивчити його разом зі мною? 
Танець гладких бегемотів

Цей танець може стати справжньою перлиною вашого свята, якщо до нього як слід підготуватися. Це кумедний веселий танець і музику до нього слід підібрати відповідну. Снігуронька-Яга показує дітям рухи, ті повторюють. Це можуть бути й «пливучо-пірнальні» рухи, й топтання на місці, й роздування щік, і деякі голосні звуки-викрики («оп-ля», «буль-буль-буль», «ням-ням»). Веселіться! 
Після того, як діти знов зайняли свої місця, до ведучих приходить новий персонаж. Це маленький хлопчик, смішно одягнений – Дитина-Яжка. Він підходить до двох ведучих, довго дивиться на них, потім стає на коліно перед справжньою Снігуронькою та читає їй віршик.
     
Дитина-Яжка: 
Дорогенька, люба Снігуронько-Яга, 
Де твоя красива стоптана нога? 
Без тебе наш Старенький рік 
Розтанув і практично зник! 
Нам не танцюється і не балується, 
Яжки, мов люди, собою милуються! 
Ти збирай скоріше речі – 
Повертайся до малечі! 

Снігуронька: Маленька Дитинко-Яга, ти, мабуть, нас переплутав! Я – Снігуронька людська, а ось вона – Снігуронька-Яга! 

Дитина-Яжка (причепливо дивиться на обох): Точно? Ви упевнені? А то ви такі схожі! 
     
Снігуронька-Яга: Чесне чарівне! 
     
Хлопчик підходить тепер до Снігуроньки-Яги, знов стає на коліно і починає читати свій віршик. 
     
Снігуронька-Яга: Ой, досить, малий, я вже й так усе зрозуміла! Я за вами теж так скучила! (До дітей.) Бачите, мені вже пора, на мене чекають діти-Яжки та Малятко-Спека. Їм теж хочеться свята Старенького року! Бувайте! 
     
Звучить весела музика. Снігуронька-Яга махає дітям рукою, садить Дитину-Яжку собі за спину, немов рюкзачок, та уносить (якщо важко – вони удвох сідають на мітлу та кумедно плигають, ніби відлітають). 
Тепер потрібно трохи зменшити освітлення у залі та включити зовсім іншу – тиху та чарівну, мелодійну музику, щоб Снігурочка змогла заспокоїти дітей та налаштувати їх на романтичний лад. 
     
Снігуронька: Ну що ж, малеча. Ми з вами вже так навеселилися, що годі й казати! І на мітлах літали, і танці танцювали, і малювали. А справжній Новий рік все не приходить і не приходить! Чого ж нам не вистачає? 
     
Діти відповідають (звичайно ж, серед відповідей буде слово «Дід Мороз»). 
     
Правильно! Звичайно ж, Дідуся Мороза! Щось він надто вже затримався – можливо, навіть заблукав десь на людських доріжках! Тоді йому потрібна допомога, аби він відшукав нас! Допоможемо йому разом? 
Дід Мороз – чарівник, мешканець Казки, тому для того, щоб йому легше було знайти нас, у цій залі повинна з’явитися Казка, а до того ж ще й справжня, щира, така, про яку розповідала нам Шахеризада. Тобто Казка, народжена серцем! 
Зараз давайте усі візьмемося за ручки, станемо доріжкою, заплющимо очі та трошки помріємо! Нехай кожен з вас пригадає свою улюблену казку: найдобрішу, найцікавішу та подумки, без слів, розповість її Діду Морозу. Заплющіть оченята – до нас казочка крилата… 
Поки Снігурочка це каже, вона потихеньку збирає дітей, підводить їх до дверей, з яких повинен з’явитися Дідусь Мороз та допомагає їм стати у шеренги. 
Діти тримаються за руки та стають двома паралельними стрічками, відгороджуючи шлях для Діда Мороза з двох боків. Снігурочка перевіряє, щоб усі заплющили очі. Приблизно хвилину музика грає трохи голосніше, дітки подумки розповідають Казки. 
У цей же час можна ввімкнути ліхтарики на ялинці. 
Тихенько розчиняються двері, заходить Дід Мороз і йде казковою дитячою доріжкою. У нього в руках посох, але мішка з подарунками немає. 
     
Дід Мороз: 
Новий рік до нас приходить, 
Наче Сонце зимнє сходить! 
Діти всі йому радіють, 
Про любов та щастя мріють, 
Про майбутнє чудо-свято, 
Там, де посмішка крилата, 
Там, де танці, там, де сміх, 
Для усіх-усіх-усіх! 
Мріями серця розкрити 
Поспішайте, любі діти! 
     
З Новим Роком! 
     
Діти відповідають. 
Що їм робити далі – то вже на Ваш власний вибір. Можна посадити дітей на місця, а можна залишити стояти навколо Діда Мороза. 
     
Дід Мороз: Ви тут без мене не сумували, а от я без Вас дуже сумував! Щиро дякую за Ваші чарівні Казки! 
     
Снігуронька: Діду, поки тебе не було, у нас тут такі дивні справи коїлися! До нас завітала справжнісінька Снігуронька-Яга! Вона навчила нас на Новий рік дарувати тобі подарунки! 
     
Дід Мороз: Ото диво, так диво! Я бачив Вашу Казку і вона мені дуже сподобалася! 
     
 Снігуронька: Але, можливо, діти ще захочуть подарувати тобі щось? Віршики, пісеньки, танці? 

Концерт дитячої творчості для Діда Мороза.     

Дід Мороз: Усім Вам дякую! Ой, як у Вас тут гарно на святі! Але я теж хочу щось Вам подарувати! (Озирається.) Тільки от де мій мішечок?... 
     
Раптом голосно звучить веселий гопак, на сцену (до зали) вистрибує яскравий завзятий Мішечок, який швидко та високо стрибає, танцює, кружляє та бігає. Спочатку Дід Мороз охає та пробує його спіймати – не виходить. Тоді Снігуронька приходить йому на допомогу – теж не може спіймати Мішка. Вони зупиняються. 
     
Снігурочка: Мішечок, а мішечок, як нам тебе зупинити? 
     
Мішечок: Перетанцюйте мене – тоді й зупинюся! 
     
Снігурочка (до дітей): Ой, не знаю, що й робити – ми з Дідусем вже втомилися! Можливо, хтось із Вас, діти, зможе нам допомогти? 
     
Усі бажаючі виходять танцювати. Через деякий час Мішок падає чи сідає, потім підводиться і покірно наближається до Діда Мороза. 
     
Дід Мороз (пильно роздивляється Мішок): Ой, так це ж зовсім не мій мішок! 
     
Знов звучить музика, під яку виходить Снігуронька-Яга. 
     
Снігуронька-Яга: Тю! А ось і наш Мішечок! Слава Богу, що ми його урешті-решт знайшли! Утік від нас, а дітям-Яжкам без нього нудно! Він у нас такий танцюючий! 
     
Дід Мороз: Це ми помітили! 
     
Снігуронька: Забирайте його швидше – він у нас уже усіх дітей затанцював! 
     
Мішечок підстрибує, оббігає декілька разів навкруги зали і зникає за дверима, звідки з’явилася Снігуронька-Яга. 
     
Снігуронька-Яга: А у нас там якийсь чужий мішок у кутку стоїть, насупився, мовчить, ні з ким не спілкується – додому, мабуть, хоче. 
     
Дід Мороз (лагідно): То наш! Налякався, маленький. Принесіть його сюди! 
     
Снігуронька-Яга виходить. 
Помічники виносять той самий мішок, але вже з подарунками та ведучим усередині. Якщо подарунків багато (наприклад, це об’ємні коробки з цукерками), то можна покласти їх на стіл чи то крісло з колесиками, посадити поряд актора-ведучого, накрити його краями танцюючого Мішка (якщо пам’ятаєте, ми радили Вам пошити його без дна та із урахуванням об’єма подарунків). 
     
Дід Мороз: Тільки не поспішайте! Цей мішок чарівний. Він розкривається лише для тих, хто знає гарні слова. Ті, хто підходитимуть до нього, нехай скажуть йому декілька добрих слів, наприклад, привітають із Новим роком, і тоді він розкриється! 
     
Коли діти будуть підходити до Мішка, ведучі повинні допомагати їм підібрати потрібні слова або хоча б сказати: «З Новим роком!», після чого помічник, який сидить у Мішечку, віддає один із подарунків дитині. Це має такий вигляд: зверху Мішечок трошки розкривається (зробіть на його «верхівці» досить вільну зав’язку), звідти висувається ручка з подарунком, який дитина забирає собі. 
Якщо наш чарівний живий Мішечок почує щось не дуже гарне, він може й не дати подарунка! 
Коли усі діти отримають подарунки, Мішечок вивозять (він махає ручкою: «до побачення»), а Дід Мороз із Снігуронькою починають прощатися з дітьми. 
Дід Мороз: Ну ось і все, мої любі! Нам треба збиратися у подорож до нових місць, де на нас теж дуже-дуже чекають! Прощавайте! 
Снігуронька: 
Новий рік до нас приходить, 
Із собою сміх приводить, 
Ясні зорі оченяток, 
Щирі посмішки дівчаток, 
Хлопчаків сміливих мрії, 
Добрі пісні та події. 
Підемо шляхом Добра, 
Бо любов у всіх одна! 
До надії – крок за кроком! 
З Новим роком! 
(до дітей) Ану разом, три-чотири: 
(усі хором) З НОВИМ РОКОМ! 
     
Дід Мороз та Снігуронька виходять під гарну веселу музику.

Авторство, на жаль, не встановлено

Джерело: http://daonev.com

Помилка в тексті? Виділіть її та натисніть: CTRL + ENTER