Позакласний захід з української мови

10 клас

Письмо крила дає

Ведуча. Усі ми чули вислів "Є мова - є нація!" - так говорили і говорять авторитетні діячі як нашої, так і зарубіжної культур.

Ведучий. А мені дуже сподобалися слова А. Доде: "Поневолений народ, що хоронить свою мову, дер­жить ключ від своєї в'язниці у своїх руках". І це справді так. Доказом цього є історія українців, євреїв, поляків, болгар, румунів...

Ведуча. Світовий досвід щодо мов великий і по­вчальний. Хоч яке мовне питання зачепимо, мимохіть спливуть аналогії. Скажімо, чи знаєте ви. що в Польщі проводиться конкурс на найкращого знавця польської орфографії, в якому беруть участь сотні тисяч людей? В один день, в один час уся нація - від президента до першокласника - сідає за стіл, аби писати диктант з рідної мови!

Ведучий. До речі, 22 травня 2001 р. на хвилях Українського радіо вперше було проведено радіодиктант. Відтоді така подія відбувається щороку. У цей день будь-хто в Україні може перевірити, як він знає державну мову, а водночас продемонструвати свою повагу й любов до неї.

Після проведення диктанту працівники радіо одер­жують багато листів з подяками. Усі без винятку учас­ники унікального конкурсу вважають цей день своїм святом. А дехто зізнається в тому, що раніше соромив­ся говорити рідною мовою, розповідає про те, як учиться послуговуватися нею разом 3 онуками і пра­внуками. Передача змусила тисячі людей одночасно взятися за перо, відірватися від буденних справ і ви­явити громадянську активність, спонукала тисячі сер­дець забитися в унісон.

Ведуча. Віддавна щовесни проводиться в Україні олімпіада школярів з української мови та літератури, її учасники є і серед нас. (Називає прізвища)

Ведучий. Дедалі популярнішим стає і конкурс ім. Петра Яцика, мета якого - утвердження престижу української мови у світі. Дорогі друзі, а хто з вас брав участь у цьому змаганні? (Коли в залі підводяться кілька осіб, ведуча задає кожному хоча б одне запитан­ня щодо конкурсу.)

Ведуча. Сподіваймося, що й ця зустріч - хай і не такого масштабу, буде внеском у нашу національну справу.

Ведучий. Загальне завжди залежить від конкрет­ного. Тож запалімо, за словами Конфуція, свічку. Не нарікаймо на складну мовну ситуацію. До цього ж за­кликав російський поет В.Маяковський.

Учень читає вірш "Борг Україні" в українському пе­рекладі Л.Первомайського.

Ведуча. Ця поезія спонукає нас переглянути або підкорегувати наші прагнення. Нині багато хто спря­мовує зусилля на вивчення західноєвропейських чи східних мов, а до своєї, української, ставиться як до чо­гось другорядного.

Ведучий. Вивчаючи іноземні мови, деякі молоді люди прагнуть майже в усьому наслідувати німців, англійців, французів тощо. Пригадаймо, що з приводу цього сказав український педагог Костянтин Ушинський. На його думку, "...відмінність західного вихован­ня полягає не в перевазі вивчення класичних мов на Заході, а в тому, що людина західна завжди більш за все і найближче знайома зі своєю вітчизною: з рідною їй мовою, літературою, історією, географією, статисти­кою, політичними відносинами, фінансовим станом тощо, а російська людина менш за все знає саме те, що їй найближче: свою батьківщину та все, що до неї відноситься". Як приклад учений наводить маленько­го швейцарця: він пише рідною мовою бездоганно пра­вильно і говорить надзвичайно чітко й виразно, він ди­вує твердим і надзвичайно детальним знанням своєї батьківщини; таку ж особливість мають і маленькі німці, англійці, а ще більше американці.

Ведуча. На жаль, багато і малих, і дорослих ук­раїнців рідною мовою говорять погано, переважно послуговуються суржиком, пишуть з помилками. Та й про свою батьківщину знають менше, ніж про чужі країни.

До речі, ти пам'ятаєш, коли написав перше в житті слово?

Ведучий. О, це був вагомий аргумент на користь моєї дорослості. Я писав батькам записки про те. що затримаюся на вулиці. І дуже радів з цього. Пізніше, коли почав писати літери автоматично, мене зацікави­ла історія слов'янської писемності, слов'янської абет­ки, витоки писемності взагалі.

Ведуча. Це дуже цікаві питання. І складні. По­слухаймо, що підготували для нас учасники нашого свята

Звучать виступи на тему "Виникнення слов'янської й української писемності".

Ведучий. Подякуймо друзям за цікаву й пізна­вальну інформацію. Наскільки уважно ви слухали ви­ступи і як засвоїли нові відомості, перевіримо за допо­могою гри.

Ведучапредставляє членів журі й учасників двох ко­манд.

Ведучий. Кожна команда написала листа у ви­гляді піктограм до команди-суперниці. Правильно прочитавши лист, написаний малюнковим письмом, команда одержує 4 бали.

Лунає пісня "Абеткова молитва " (сл. І. Франка, муз. О.Білаша).

Команди озвучують листи. Журі оцінює відповіді.

Ведуча. Наступний конкурс - жеребкування. Гравці двох команд мають по черзі називати фразео­логізми, до складу яких входять слова грамота, книга (книжка), письмо, читання та їхні похідні. Команда, яка останньою назве фразеологізм, одержує 3 бали і розпочинає кожен новий тур гри.

(М о ж л и в і  в і д п о в і д і. Аз, буки - бери граматику в руки. Аз - били мене раз, буки - набралися муки. Аз - бив дяк раз, буки - не попадай дякові вдруге в руки. Ні бе, ні ме, ні кукуріку (ні бельмес). Ні бельмеса не знає. За титлу зачепивсь. Спершу аз та буки, а потім - науки. Грамо­та - не хвороба, літ не збавить. Грамоти вчиться - завжди пригодиться. Грамотний - видющий і на все тямущий. З книгою жити - вік не тужити. З книгою не знатися - від лю­дей відстати. Книга мовчки все розкаже. Книгу читаєш, як на крилах літаєш. Письменний бачить вночі більше, як не­письменний удень. Письменному й книжка в руки. У негра­мотного колос, а у грамотного - п'ять. Хто грамоти вміє, той краще сіє. Як одступиш од грамоти на аршин, то вона від те­бе - на сажень. Без книжки вчитись - як воду решетом чер­пати. Вченому й книги в руки. Даремно книжку читати, ко­ли тільки вершки хапати. Де розумом не дійду, то в книжці знайду. Золото видобувають із землі, а знання - із книги. Книги для людини, що вікна для хатини. Книга допоможе у труді, виручить у біді. Не говори про все, що вичитати з кни­ги зумів, а говори про те, що, прочитавши, зрозумів. Нема ро­зумного сусіда - з книгою побесідуй. Писати - не язиком че­сати. Пише, як курка (сорока) лапою. Як напише дурень, то не розбере й розумний. Читання - найкраще навчання. Сло­во - вітер, а письмо - грунт. Письмо очі коле.)

Конкурс "Телеграми й листи без літер" 

Кожній команді пропонують кілька предметів, за допомогою яких африканські племена передавали якусь інформацію. Завдання: розшифрувати інформацію. За правильну відповідь команда одержує 4 бали, за част­ково правильну - 2 бали.

I     команда одержує качан кукурудзи, куряче перо й
стрілу.

II    команда одержує перо, обпалену тріску, рибину.
Ведучий. Мандрівники, що на початку ХХ ст. (!)побували в одному африканському племені, розповіли про цікавий різновид предметного письма: коли пле­мені загрожував напад войовничого сусіда, старійшини встромлювали на дорозі, якою мали пройти вороги, ка­чан кукурудзи, куряче перо й стрілу. Що це означало?

(Відповідь. "Якщо ви наважитесь зірвати хоч один качан кукурудзи на нашому полі і вкрадете хоч одну курку, ви всі загинете від наших стріл".)

Ведуча. У Тибеті відомий такий звичай: той, хто оголошує війну, надсилає ворогові гілку дерева, на якій стільки зарубок, скільки воїнів візьмуть участь у нападі; до гілки прив'язані перо, обпалена тріска, ри­бина. Що це означає?

(Відповідь. Перо вказувало на швидкість, з якою буде вчинено напад; обпалена тріска застерігала що воїни збираються все на своєму шляху спалити; рибина натягала на те, що воїнів буде потоплено.)

Ведучий. Поки команди читають "телеграми", я процитую уривок з роману Джека Лондона "Серця трьох": "Вони виїхали на галявину, - мабуть, хтось по­вирубував тут джунглі... Старий індіянин зупинив свого мула, провів пальцем по кількох ниточках священничого шнура і, вказуючи на гору, пояснив лама­ною іспанською мовою:

- Тут сказано: "Там, де слід Божої Стопи, чекай, поки не засвітяться очі Чіа".

І він показав на вузлики однієї з ниточок, по яких він це "прочитав".

Як ви думаєте, що це за письмо?

Ведуча. Сподіваюся, що вичерпну, ще й наочну, відповідь нам дадуть наші помічники.

Демонстрування вузликового письма - кіпу.

Ведучий. Спасибі вам, шановні, що показали нам вузликове письмо.

Тепер слово капітанам команд.

Капітани оголошують відповіді па запитання кон­курсу, а журі - оцінки.

Ведуча. Відомо, що на зміну малюнковому пись­му прийшло ієрогліфічне, яким пишуть і нині в Японії та Китаї. Народи цих країн люблять своє непросте письмо й не збираються з ним розлучатися.

Ведучий. Однак винайдення літер - невеличких простих малюнків, що відтворюють звуки, - унікальне досягнення людства. Цей винахід - своєрідне проник­нення людини в атом мови.

Ведучий. Скажіть, чи доводилося вам передава­ти по телефону незрозумілі або складні для сприйман­ня на слух слова за допомогою дуже поширених влас­них імен людей?

Ведуча. Звичайно. Я називаю імена, а співрозмов­ник складає їхні перші букви і відтворює складне слово.

Ведучий. Тому-то наш наступний конкурс так і називається: "Від назви літери до імені людини - один крок". Кожна правильна відповідь принесе ко­мандам 1 бал.

Отже, запитання для 1 команди. У кириличному алфавіті, який став основою сучасного українського, всі 43 літери мали словесні назви. У середині цього ал­фавіту є такі назви: рци, слово, твердо. Які літери кири­лиці приховані в цих назвах?

(В і д п о в і д ь. Р, с, т.)

Ведуча. Я пригадую, що герой Франкового оповідання "Грицева шкільна наука" не міг відрізнити ш від г, люде від мисліте. І аж тепер зрозуміла, що йшлося про розрізнення не слів, а саме букв л і м. Справді, від букви до слова - один крок, хоча сучасні назви букв українського алфавіту є лише назвами букв і ніяких значень не мають. Проте деякі з них своїм звучанням збігаються зі словами. І я хотіла б, аби представники II команди назвали деякі з них.

(Відповіді, а, і, й - сполучники, у, в, з - при­йменники, я - займенник тощо.)

Ведучий. Англійські журналісти стверджують, що найкоротше на землі прізвище складається з однієї фонеми. Це французьке прізвище О. (До речі, найдов­ше у світі прізвище має житель Стамбула: воно містить 43 літери.) Найкоротшу географічну назву та­кож знайдено у Франції. Там є село І. Назви з однієї літери, але з двох фонем, мають річки Росії: Ю - в ба­сейні Печори та Я - у пониззі Обі.

Ведуча. Це добре, що ти читаєш англійські жур­нали. Але чи прочитав би ти назву річки, яку назвав ос­танньою, якби вона зображалася не традиційно, а, на­приклад, так (демонструє написання букви я відповідно до кириличного алфавіту). Як бачиш, не тільки дівчата часом змінюють свою зовнішність, а й літери.

Запитання до І команди. Відомо, що нині літера щ відрізняється від ш діакритичним знаком - "хвости­ком" справа внизу. Яка відмінність між цими літерами була раніше? Який вигляд мала літера щ у давнину?

(Відповідь. Літера щ мала вигляд тризуба - середня вертикальна лінія виходила за горизонталь­ну)

Ведучий. Запитання до II команди. Яку літеру колись позначав сучасний знак номера?

(Відповідь. Велику прописну літеру Н.)

Ведуча. Запитання до І команди. В українській мові 38 звуків. Серед них один звук за походженням "іно­земець" - його запозичено з грецької мови. Народна мова українців довгий час не визнавала його і зміню­вала на інші. І тепер цей звук вживається порівняно в невеликій групі іншомовних слів. Який це звук?

(Відповідь. Ф.)

Ведучий. Запитання до II команди. Одна з букв веде себе найскромніше. Вона тиха, м'яка, самостійно нічого не вирішує і не вимовляє ні звука її вважають безголосою, завжди згадують однією з останніх. А ви­являється - це одна з найактивніших букв. Без неї не може в багатьох випадках виявити себе аж  9 фонем. Яка це буква?

(Відповідь. Знак м'якшення: ь.)

Ведуча. Запитання до І команди. Скільки літер української абетки мають у кінці своїх назва?

(Відповідь. Чотири: к, х, ш, щ- ка, ха, ша, ща.)

Ведучий. Запитання до II команди. Назви скількох букв починаються з є?

(Відповідь. Шести: л, м, н, р, с, ф - ел, ем, єн, ер, ес, еф.)

Ведуча. Запитання до І команди. Які пари звуків завжди маскуються однією літерою?

(Відповідь. я, є, ю, і, щ.)

Ведуча. Запитання до II команди. Який звук можна в деяких випадках назвати невидимкою?

(Відповідь. Й.)

Ведуча. Запитання до І команди. Які три слова об'єднують 33 букви?

(Відповідь. Абетка, азбука, алфавіт.)

Ведучий. Запитання до II команди. У якому слові є сто літер п?

(Відповідь. Стоп.)

Ведуча. Поки журі підсумовуватиме бали, що їх набрати команди в цьому конкурсі, залучимо до гри команди вболівальників.

Пропоную уболівальникам І команди 10 карток з крилатими висловами і 10 карток з їхніми значеннями, а вболівальникам II команди стільки ж карток з початком і кінцем українських "красивих" формул вираження невдоволення. Завдання: встановити між ними відповідність. За кожну правильну відповідь - 1 бал.

I.     Від аз до іжиці - від початку до кінця. Від іжиці аз
не відрізнити - нічого не розуміти. Дати добро - доз­-
волити. Не минати ні титли - робити щось дуже точ­-
но, ні в чому не відхиляючись. Починати з азів - почи­-
нати з початку, з найпростішого.

II.   Бог би тебе... - любив. Матері твоїй шапка... -
грошей. Не будь тим... - що землю риє. Хай тобі повні
груди... - здоров'я будуть, щоб ти й дихнути не зміг!
Щоб тобі голову... - потилицею назад повернуло.

Учень читає гумореску Павла Глазового "Кухлик".

Журі оголошує результати конкурсу.

Ведучий. Якось я почув вислів: "Скільки хоро­ших букв і скільки негарних слів". Справді лайлива, брудна лексика стала атрибутом мовлення багатьох ' сучасників. Па наших теренах це явище новітніх часів. Турецький мандрівник Елія Челебі, який в середині XVIII ст. побував в Україні, писав, що в українській мові йому вдалося знайти лише чотири лайки: дідько; свиня; чорт; щезни, собако! Щоб "випустити пару", психічно розвантажитися, наші предки створили фор­мули вираження невдоволення, від яких не в'януть ву­ха, не псується настрій. У цьому ви переконатися, по­слухавши вболівальників II команди.

Ведуча. Лайки на зразок лайок баби Параски і ба­би Палажки з оповідання І.Нечуя-Левицького назива­ють симпатичними - їх не сприймаєш усерйоз, вони навіть піднімають настрій.

Ведучий. Між іншим, валлієць Джон Аванс, який прожив 112 років, вважав, що він досягнув тако­го поважного віку лише тому, що ніколи не вживав брудної лайки і на його думку, саме лихослів'я руйнує нервову систему й цим спричинює хвороби.

Ведуча. Відомий психолог Дейл Карнеґі, автор популярної книжки "Як здобувати друзів і впливати щ на людей", вважає, що найсолодшим і найважливішим звуком для кожної людини є звучання її імені. Недар­ма й досі живуть перекази про те, що такі видатні пол­ководці, як Македонський та Наполеон, знали імена тисяч своїх вояків.

Ведучий. "Голосні - це жінки, приголосні - чо­ловіки. Голосні - це самий наш голос, матері - що нас родили, сестри - що нас цілували... Отже, коли б у мо­вленні нашому були тільки голосні, ми не вміли б роз­мовляти - лише голосили б ними...

А приголосні мужньою своєю твердою вдачею впо­рядкували розкіш повені, стали дамбою, греблею, дов­гим молом, ясним річищем, що спрямовує води до свідо­мої праці. Усе ж, хоч і керують усім приголосні, хоч і вва­жають вони себе за справжніх господарів слова, - не на приголосних, а на голосних буває наголос у кожнім слові" - писав російський поет-символіст К. Бальмонт.

Ведуча. Крім того, він надзвичайно яскраво визна­чив характер звуків: а - найясніший, найголосніший звук, перший звук розкритого людського рота, як м - закритого; м'яке м, вологе а, сумне м… У м - мертвий шум зими, в а - чарівна весна... Урочисте безмежжя, просторінь є о: поле, море, обшир... У - музика шумів, відгук жаху... Белькотання хвилі чуємо в л, щось вологе, любовне - Ліана, Лілея. Переливне слово люблю...

Ведучий. А як ви відчуваєте звуки? Що вони для вас символізують? Саме про це ви мали написати в мініатюрі "Бо то не просто звук!".

За це творче завдання можна одержати до 5 балів.

Команди читають заздалегідь написані твори.

Ведуча. Дякуємо, друзі. Ви творчо поставилися до цього завдання і створили справжні поетичні мініатюри. Прошу журі оцінити роботи.

Журі виголошує оцінки.

Ведучий. До речі, вплинути на остаточний ре­зультат гри можуть глядачі, висловивши свою думку предметним письмом (квіткою, листівкою тощо) на ко­ристь улюбленої команди. Охочих запрошую на сцену.

Глядачі демонструють свої "листи", за що їхні ко­манди одержують додаткові бали.

Ведуча. А зараз - гра з глядачами "Продовж вислів". Прошу журі зважити на оригінальність і до­тепність створеного висловлювання. Зароблені в та­кий спосіб 1 - 3 бали глядач має право подарувати ко­манді, яка йому сподобалася.

Найбільше дров можна наламати ... (пером).

Спочатку писали каменем, потім - пером і нарешті дійшли до... (ручки).

З тих пір, як з'явилася писемність, світ людей поділився на тих, що пишуть, і тих, хто ... (підписується).

Якщо хтось називає тебе людиною з великої літери, то ... (обов'язково перевір, з якої літери починається він сам).

Нерозумні чим грамотніші... (тим дурніші).

Журі оголошує результати гри.

Ведучий. Кілька років тому одеський письмен­ник Олекса Різниченко видав книжку одноримок, які також засвідчили дивовижне багатство української мови. Одноримка - це вірш, переважно невеликого об­сягу, усі рядки якого об'єднані спільною римою.

Ведуча. Пропонуємо обом командам протягом 2-3 хв. створити одноримку.

Лунає бадьора музика, після чого капітани виголо­шують складені одноримки, а журі оцінює твори 5-10 балами, враховуючи їхній зміст, образність, точність рими тощо.

Насамкінець журі називає команду-переможця.

Ведуча. Привітаймо команду з перемогою і поба­жаймо всім нам нових досягнень у царині рідної мови.

Ведучий. Наш ровесник з Луганщини, студент Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Костянтин Перцовський у листі до редакції газети "Голос України" написав:

Я не люблю сала, не ношу вишиванки. Я не перепливав Дніпра і не вмію танцювати гопак. На моєму столі не лежить "Кобзар", а на стіні не висять рушники.

Три найважливіші для мене слова я сказав російською.

Я - українець?

Я вболіваю за "Динамо", за Кличків і Клочкову. Я бачив цю землю з ілюмінатора "Боїнга", але я повернувся. Мені не потрібні неонові міста й силіконові жінки. Я не житиму там, де вулиці без назв, а люди не знають, що таке ім'я по-бать­кові. Я залишуся тут. Тут земля ще не охолола від вогню і ще не стерлися на плитах імена незабутніх предків.

Тут дівчата читають у метро і пишуть вірші на парах з термодинаміки. Тут на грошах зображені поети, а не прези­денти. Тут жартують смішно й усміхаються чесно. З серця не викреслити п'ятої графи.

Я - українець.

Я люблю вузькі вулиці Львова і харківські проспекти. Мені рідні безтурботна Одеса, діловий Донецьк і легендарна Полтава.

Я не вірю патріотам на трибунах, але вірю патріотам в окопах. Я вірю у країну: я довіряю цьому повітрю - воно тримає купол, цим горам - вони тримають страховку, цим людям - вони додержують слова.

Я люблю стук підборів на Хрещатику, скрип снігу в Кар­патах і шерех гальки на південному узбережжі Криму. Мені ніколи не забути української колискової і поцілунку на Андріївському узвозі.

Мені часто сниться неосяжне небо і поле соняшників. Мій син народиться тут.

Я - українець!

Ведуча. Дорогі друзі, маймо сміливість серцем і душею впевнено сказати: "Ми - українці!" Хай усіх нас єднає належність до великого народу. Плекаймо всі разом ту мову, яка дісталася нам у спадок від на­ших пращурів.

 

 Авторство, на жаль, не встановлено

Джерело: http://allref.com.ua