Сценарій випускного вечора

Ведучий 1. Ось і скінчилось дитинство –

Прекрасна, щаслива пора.

Ще полум’я б’є променисто,

Та ніч випускна дорога.

Сьогодні останній день разом.

Кружляє зажурливий вальс.

Майбутнє блакитним топазом

Стріча одинадцятий клас.

Ведучий 2. Так хочеться крикнуть в минуле,

Затримать дитинство на мить.

Воно ж іще тут, не забулось,

Та час так невпинно летить.

Ми підем стрічати світанок,

Призначимо зустрічі час.

І вийде учитель на ганок,

Залишивши в пам’яті нас.

Ведучий 1. Добрі, сердечні, хороші,

Милі мої вчителі,

Юність стоїть на порозі –

З вами прощатися слід.

Прощайте дитинство і школо,

Прощайте мої вчителі.

Ми вас не забудем ніколи,

Полинувши в далі нові.

Ведучий 1. Нам простяглися дороги

Килимом у майбуття,

Вернутись не маємо змоги,

Дитинству нема вороття…

Ведучий 2. Доброго вечора, шановне панство! 

Ведучий 1.  Доброго вечора всім, хто зібрався в цьому прекрасному залі!

Ведучий 2. Вітаємо всіх тих, хто прийшов цього вечора на наше традиційне свято – свято прощання з дитинством. 

Ведучий 1. Червневий день відлунює святково,

І сміх, і квіти, й гомін голосний…

Зібрало нині свято нас чудове – 

Прощальний вечір, вечір випускний.

Ведучий 2. Непрохана сльозина у зіницях, 

В душі зі смутком радість обнялись,

Випускники сьогодні як годиться,

З дитинством попрощатися зійшлись.

Ведучий 1.  Для них останній дзвоник пролунав завзято,

Державна атестація здана.

Тож запрошуємо випускників на свято,

Хай пролунають їхні імена.

Ведучий 2. Гарні, стрункі, красиві…

Найкращі, найстрункіші, найкрасивіші – 

Це вони, наші випускники,

Давайте їх привітаємо оплесками! 

(вхід випускників під музику)

Ведучий 2. Дитинство ваше, мов вчорашній день.

Ось-ось майне крильми у темінь ночі,

А світанок від дзвінких пісень

Прокинеться і вам загляне в очі.

Ведучий 1. Ви підійшли до першої межі.

Шкільним порогом звуть її в народі.

Ще крок – і Україна перед вами

Відкриє всі свої шляхи-дороги.

Ведучий 2. Летять роки, немов пташина зграя,

Пливуть роки потоком бурних рік,

І мчать вони холодними вітрами,

Біжать мільйонами стежинок і доріг.

Ведучий 1.  Як хочеться сказати: «Зупинись!

Постій хвилину, не спіши в дорогу».

А ти біжиш, пливеш і мчиш кудись,

Все далі від батьківського порогу.

Ведучий 2. Ми усміхаємось, але на серці сум,

Бо профіль вітру - прощавання строгий

Поглянь, у гавань корабель прибув,

Готовий до майбутньої дороги.

Ведучий 1. Кружляє і падає лист календарний,

Мов чайка на берег у ріднім краю,

На всіх вас, хто школу навік покидає,

І вірить в майбутнє і мрію свою.

Ведучий 2. Веселий вітер кличе у дорогу

В життєвий океан бурхливий, непростий.

На серці радість і щемна тривога –

Вітрила підійма наш парусник шкільний.

Ведучий 1.  Вітай, Україно,

Сьогоднішню зміну

Хай гордо й заклично

Державний Гімн звучить велично!

Ведучий 2. Вечір, присвячений урочистій події вручення атестатів про повну загальну середню освіту випускникам ... школи I – III ступенів оголошується відкритим.

(Гімн України)

Ведучий 1. Ви - молоді і повні сил,

Не вистачає, мабуть, крил,

Ви б рідну землю облетіли

І свої душі збагатили

Любов'ю, милосердям, теплотою,

Щоб жити в радості з метою

Красу творити і добро творити,

Де б не були ви, всюди пам'ятайте,

Що ви - ЛЮДИ...

Ведучий 2.  А зараз дозвольте представити гостей, які присутні на нашому святі. Це – найближчі, найрідніші для наших випускників люди, їх батьки. Для них сьогоднішній день – також свято. Але дивлячись на своїх дітей, радіючи за них, вони згадують, напевне, і свій випускний, і свою юність. А від того стають красивішими і, навіть, молодшими. Вітаємо батьків оплесками!

Ведучий 1. Та перелік гостей буде неповним, коли ми не згадаємо людей, які були поряд із випускниками всі роки навчання в школі, які віддавали їм не тільки свої знання, а й частину свого життя, свою душу. Привітаємо оплесками учителів школи. 

Ведучий  2. Сьогодні на наше свято також завітали гості.

Ведучий 1. На урочистому святі присутні:..

Вітаємо їх оплесками.

Ведучий 2. Школа! Одинадцять незабутніх років зустрічали вас в класі вчителі, адміністрація, були поряд з нами на уроках, екскурсіях, вечорах. Саме зараз ми хочемо надати слово людині, яка багато шкільних років була поряд з нами, несучи відповідальність за всі наші вчинки, за всі наші успіхи і невдачі.

Ведучий 1. Директор має бути мудрецем, читцем, співачкою та ще й поетом, 

Щоб керувати школою, та ще виховувати всіх авторитетом.

Директор завжди знає, що і як

Чому в Олега настрій геть змінився,

Чому Наташа розповніла так?

А Саша знову розлінився.

Директор добре знає свій урок, і відповідь дає на всі питання

Він навчає нас за кроком крок, даючи все нові й нові завдання .

Працю директора не зміряєш ніяк, і результат її ти не побачиш.

Він дітей навча не абияк – він життєві нам розв’язує задачі.

Ведучий 2. ..., запрошуємо Вас до слова.

(слово директора школи)

Ведучий 1. Любі випускники!

Сьогодні для вас наступить історичний момент – 

Ви отримаєте свій перший дорослий документ,

Зароблений трудом, який здавався недосяжним даром.

Та ось якась година ще пройде

І цей момент у вічність відійде.

Ведучий 2. Як вважаєте, атестат – це серйозно?

Ведучий  1. На перший погляд, нічого особливого, така собі непримітна річ.

Ведучий 2. Але в ній – результати зусиль багатьох років.

Ведучий 1. А ще, мабуть, - це символ звільнення від власної скутості, дитячої обмеженості, від, від опіки дорослих.

Ведучий 2. А ще – знак того, що ти можеш пізнати життя у всій його повноті.

Ведучий 1. Ось і настає ця хвилююча мить,

Що спогад у серці надовго залишить:

Випускникам атестати вручають

І на стежину життя проводжають.

Ведучий 2. Право вручити атестати про повну загальну середню освіту випускникам 2011 року надається директору школи ...

(вручення атестатів)

Ведучий 1. Звичайно, приємно, коли тебе вітають рідні, друзі. Але завжди особливо радісно почути вітання нових людей, можливо, менш знайомих, але не менш добрих, щирих, привітних. Тож, ми запрошуємо на сцену представника районної державної адміністрації ...

Ведучий 2. Слово для привітання надається сільському голові ...

Ведучий 1. Запрошуємо на сцену представника товариства ...

Ведучий 1. Сьогодні вам, наші випускники, буде ще сказано безліч теплих слів, побажань, настанов. Тільки встигай їх запам’ятовувати та осмислювати.

Ведучий 2. Не стане в списках і журналах вас,

Тривог в житті вам випаде немало

І вже ніколи вас не будуть захищать

Ні перша вчителька, ні ваша класна мама.

Ведучий 1. Сьогодні, в час розлуки зі школою, візьміть шановні випускники слово вчителя в дорогу, тернисту дорогу життя. Хай спогад про рідну школу сяє вам навіть тоді, коли зникає віра у власні сили. Хай школа залишиться для вас промінчиком любові і добра, а спогади про дитинство проходимуть з іменем першої вчительки.

Ведучий 2. Ви пам'ятаєте, ви все звичайно пам'ятаєте,

Як ви зустрілись з ними в перший раз,

І ви завели їх в велику кімнату, 

І це вже був ваш перший клас. 

Ведучий 1. У ті часи ви зростом були нижчі,

Не вистачало твердості пера.

І лоповухість виділялась із-за стрижки,

І старші називали "дітвора".

Ведучий 2. Шановна ...!

Ви пам’ятаєте їх

Клаповухих, кирпатих, кумедних,

Із ротами відкритими, у коротеньких штанцях,

Неслухняних, а інколи ще і нестримно вредних,

Із невмілою ручкою в тендітних дитячих руках.

Ведучий 1. Пам’ятаю їхні наївні дитячі питання

І вражаючі, вголос проказані ними думки?

І по перших стежках

Ми ішли в дивний всесвіт навчання,

Непомітно писали

У наш літопис шкільні сторінки.

Ведучий 2. Слово має перша вчителька випускників .... 

(слово першої вчительки)

Ведучий 1. Найкращий учитель для дитини той, хто, духовно спілкуючись з нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає потужним знаряддям впливу на молоду людину, що формується. Саме таким учителем стала для випускників класний керівник, яка впевнено вела їх шляхами добра, любові, надії та віри.

Ведучий 2. Чому ж, Учителю, ти посмутнів?

Ховаєш сльози, щоб ніхто не бачив?

Ти ж нас терпляче в цей день привів,

Шляхи в майбутнє зорями позначив.

Ведучий 1. Така вже доля, Вчителю, твоя -

Зустрітись, аби згодом попрощатись,

Із серця в серце перелить добро,

Й учителем навіки залишатись.

Ведучий 2. О час! Ти зупинись трішки,

Ведучий 1. О час! Ти зупинись трішки,

Дитячих вуст послухай, зачекай!

Ти ще устигнеш виробити зморшки,

Моїй учительці ти долю дай!

Дай їй здоров'я, радості багато

На довгії, на многії літа.

Будьте здорові, щедрі і багаті,

Як наша українськая земля.

Ведучий 2. Шановна,  

Ви їх старанно розуму навчали

Виховували так, як лиш могли.

Батьків частенько в школу викликали

Й від них самих у захваті були.

Ведучий 1. Цього їм не забути вже ніколи.

Та й Вам їх, мабуть не забуть

Скажіть же їм своє останнє слово,

Благословіть у самостійну путь.

Ведучий 2. Слово для привітання надається класному керівнику ...

(слово класного керівника)

Ведучий 2. Де б не був, вертаюся думками

До рідні, до батька і до мами.

Як вони о цій лихій годині,

Коли так нелегко Україні?

Звідки носять воду у господу,

Що збирають з поля і городу?

І які їм сняться сни ночами

У милому домі між садами?..

Ведучий 1. Ваші душі - немовби троянд пелюстки.

Та морози не раз їх жорстоко палили,

Бо гніздо на вітрах, мов невтомні пташки,

Тато з мамою вдвох будували-ліпили.

Наче коршун, на вас налітала гроза.

Били краплі важкі ваші втомлені руки,

І, якщо по щоці покотилась сльоза,

То ніколи не стала сльозою розлуки.

Разом з сонцем встаєте, й роса на траві

Знов дарує душі життєдайну вологу.

Із гніздечка старого соломинки живі

Гомонять про колишню тривогу.

А гніздо на вітрах. 

Поки жити вам вдвох,

Соломинки вам все ліпити, мостити.

Може, й щастя у тому, щоб, носячи мох,

По-пташиному високо й трепетно жити.

Ведучий 2. У глибині душі десь дзенькнула струна

То, мамо, б’ють роки у дзвони,

То, мамо, лине вже пора,

Умита в слізоньках солоних

Ти бачила, мамо, як вітри

Женуть із дому нас подалі,

Ти плачеш, мамо, обітри 

Ті сльози гіркі і неждані

Мені ти, мамо, коси заплети,

Як ти колись їх заплітала,

А потім тихо цілувала,

Щоби їм довшими рости.

Ведучий 1. Мати йде...

Тихо йде...

У болючій своїй сивині.

Сонцем палить

Слово ніжності та доброти - "Мати”.

Світлом її усміхається поле весні.

Руки її - щоб добро голубіло в зеніті,

Губи її - щоб не згасли розрада і сміх...

Всі ми, усі материнським теплом обігріті.

Тож шануймо й возвеличуймо її.

Ведучий 1. Якщо син у справах всюди перший,

Зірки з неба запросто хапає...

Це усе батьків залізні нерви

Небеса до нього присувають.

Ведучий 2. Як дочка росте усім на радість

І розумниця, й спортсменка і артистка —

Це матуся люба постаралась, 

І наставником була і другом близьким.

Ведучий 1. Ось вони —ненагляднії чада:

Хлопчики ваші і ваші дівчата...

Діточки ваші, кровиночки ваші.

Ви не знайдете розумніш і краще.

Ведучий 2. Скільки безсонних ночей і деньочків

Віддано вами для дочок, синочків.

Скільки нелегких і довгих років

Ви віддали для дочок і синів.

Ведучий 1. Хто дітей ростив, кохав, 

Ніченьки не досипав

За прокази хто сердився, 

Навіть часом сторожився

Терпеливо, день за днем 

Їх виховував ремнем.

Помагав учителям...

Дякуєм кому?

Разом: БАТЬКАМ.

Ведучий 1. Від батьків наших випускників слово для привітання має...

Ведучий 2. Усе було за одинадцять років в школі:

Підказки, жарти, спогади сумні

Усе спливло…і нині в дружнім колі

Згадайте ті щасливі й незабутні дні.

Слово надається випускникам нашої школи. 

(слово випускників)

Ведучий 1. Болять майбутнім, школо, твої груди –

Нехай святиться твій простий поріг! 

Це вчителі, найкращі наші люди, 

Готують старт для всіх крутих доріг.

Ведучий 2. Так, Вчителю, вже істина ця сива, 

Хай все в книжках — хіба ж в книжках усе?! 

Бо неповторність людська, як росина, 

Всеможне сонце в крихточці несе.

Ведучий 1. Плекає педагог майбутність долі — 

Яких за десять, за п'ятнадцять літ 

Несе в собі всі долі ясночолі, 

Які лиш потім світлом йдуть у світ.

Ведучий 2. Їм світ несе з майбутніми законами, 

Він, педагог, їм еталонить все 

І пальцями своїми ніжнотонними 

Плекає неповторний їх хосен.

Ведучий 1. Світ клекотить. Земля йде по орбіті. 

А ти зімпровізуй їм свій секрет, 

А в цьому, у яснім дитячім світі, 

Годинник на п'ятнадцять літ вперед.

Ведучий 2. Неси, як пташку, мрію їм безсонну, 

Щодня їм поклювати дай зерна 

І в корінці впізнай шумливу крону, 

Щоб в небі вкорінилася вона.

Ведучий 1. Це вчителі, найкращі наші люди, 

Плекають нас для всіх крутих доріг. 

Болять майбутнім, школо, твої груди —

Нехай святиться твій простий поріг!

Ведучий 2. Протягом 11 років вам допомагали зростати і мужніти, ставати добрішими і розумнішими:

1. ....

2. ...

Ведучий 1. А ще сприяла вашому розвитку, вашій ерудиції – бібліотекар ...

Ведучий 2. Організовувала ваше дозвілля – ...

Ведучий 1. Сприяла забезпеченню всім необхідним для школи – ...

Ведучий 2. Створювали чистоту й комфортні умови та привчали вас до чистоти й охайності ....

Ведучий 1. Годували смачними стравами ...

Ведучий 2. Сьогодні наша школа нагадує осіннє дерево, від якого відірвалося 8 листочків. Нехай же доля не розкидає вас у буремному вихорі життя. Дружіть між собою, приходьте до школи, приводьте до нашої школи своїх дітей.

Ведучий 1. Рідний наш 11 клас! 

Ті, що першим колись називали 

Що ж тепер побажати в цей час 

Ніби все, що могли вже сказали?

Ведучий 2. Ви рушайте в довге життя 

Із новим XXI століттям 

Побажаємо щастя й добра 

Вам, тепер подорослішим дітям.

Ведучий 1. Бережіть свою вірність і честь 

Те святе, тому школа навчила

I щоб кожний, хто знав вас в лице, 

Міг сказати: «Це добра людина».

Ведучий 2. Хай не згасне вогонь у серцях 

Хай буяє наснага і сила 

Хай вам буде завжди вороття 

До землі, що так любо зростила.

Ведучий 1. Хай таланить рукам молодим і 

Не впадіть на життєвому полі, 

Хай завжди для вас буде святим 

Той вогонь, що у батьківськім домі.

Ведучий 2. Щоб життя датувало добро 

Йдіть твердим І упевненим кроком 

Щоб не соромно потім було 

Перед совістю і перед Богом.

Ведучий 1. Не чекайте під камінь води, й 

Прокладаючи щастю дорогу 

Ви приходьте частіше сюди 

До оцього шкільного порогу.

Ведучий 2. Бережіть вірних друзів своїх

I вшановуйте батьківське слово

Не забудьте порад цих простих 

їх дотримуйтесь обов'язково.

Ведучий 1. Щоб у старості, повній тепла 

Кожна мати, що нас народила 

Стиха мовити твердо могла — 

Я пишаюсь тобою, дитино.

Ведучий 2. Стільки літ промайнуло відтоді,

Як косички злилися в косу...

Ви побачили вперше сьогодні

В чистім погляді чисту сльозу.

Світ багатий на добрих людей,

Та вдивляйтесь ровесникам в лиця.

Може, більше ніколи й ніде

Вам не випаде з ними зустріться.

Ведучий 1. Все, що здійснилось,

Все, що наснилось,

Вічно вам буде зоріть,

Те, що зоріло, 

Вам серце зігріло,

Не розгубіть, не розгубіть...

Ведучий 1. Проведи мене, мамо, будь ласка,

Проведи до воріт.

Хай простелиться доля, мов казка,

Мені, рідна, услід.

Відгородить вона мене всюди

Від нещасть і біди.

Проведи, мене мамо, між люди,

В білий світ проведи.

Рідна мамо, подай мені руку,

Я у танці тебе поведу.

Попрощаємось разом з дитинством,

Вдячним серцем до ніг припаду.

Ведучий 2. Сколько ты танцевал,

Но припомни: хоть раз

Ты когда-нибудь звал

Свою маму на вальс?

Много вальсов, звеня,

Пролетели над ней,

Но склонялась она

Над кроваткой твоей.

Пусть плывет над землей

Мамин вальс... мамин вальс...

А года, что прошли,

Пусть окликнут вдали журавли.

Вальс над мамой плывет

И на целой земле

Нет счастливей ее.

А зараз, як ви вже здогадалися, наш традиційний «Мамин вальс».

(вальс)

Ведучий 1. Ідіть в життя замріяні, вродливі,

Між квітами і добрими людьми,

Несіть свої і мрії і надії,

Хай вірність і любов в серцях живуть

Хай Україна-мати порадіє

Благословляєм всіх в щасливу путь.

Ведучий 2. Ще будуть сьогодні танці, сміх, радість, погляд крадькома, передчуття чогось незвичайного. А наш вечір підійшов до завершення. До побачення.

Звучить пісня на музику «Замыкая круг» 

Замыкая  круг

Этот день не повторится,

Детство вновь не возвратится,

И уходит самый грустный год,

Этот праздник завершаем,

И с волненьем ожидаем,

Не прольется ли слеза вот-вот.

Припев:

Замыкая круг,

Ты назад посмотришь вдруг,

Там увидишь в окнах свет,

Сияющий нам вслед.

Пусть идут года

В этом классе ждут всегда,

Сколько б не было дорог,

Придем на твой порог.

И хоть с классом расстаемся -

Здесь учиться не придется -

Места нет для грусти и тоски.

В памяти сюда вернемся,

Все мы сердцем остаемся

Возле первой  парты и доски.

 

Авторство, на жаль, не встановлено

Джерело: http://kuncevo.ucoz.ru/