Сценарій свята до 8 Березня « Усміхніться, рідні матусі»

Перша частина свята- учні співають пісню про маму. Розповідають власні вірші написані про кожну маму.

Друга частина свята- сценки, зіграні учнями, з відомих п’єс, вистав,казок.

                                               Друга частина свята:       

 (Фон. музика – щебет птахів, півень кукурікає)

Ведуча:   А щоб наші матусі, бабусі булі завжди усміхненими, радісними,  ми покажемо   уривки відомих українських  п`єс, казок про долю жінки на одвічні теми.

Уривок  з п’єси  І. Котляревського  ”Наталка - Полтавка”. Діло було в Полтаві.

(* Сцена прибрана у вигляді укр. села. Подвір’я. Тин. Криниця. Іде Наталка, співаючи, пісню)

Наталка: Розквітає рута – м`ята,

Моркви – помідори,

Женихів   кругом багато

Так усі – потвори

Де мій  сокіл, я питаю,

Мій Петро коханий?

Бо без нього борщ скисає

І картопля в’яне…

Прислухається. Чути стукіт у двері.

Знов хтось в двері стука –

Це пан Возний, мабуть …

(Входить  Возний одягнений багато, але з несмаком,з  телефоном, суржик у мовленні.) 

 Возний: (цитує з  книгою)

 Я пришов к тєбє з приветом

Россказать, што сонце встало…

Наталка: Краще б замість Фєта

Ти приніс шматочок сала!

Возний:   Не дивись, що я маленький

А дивись в мою кишеню!

Як за мене вийдеш  заміж –

Дам долярів цілу жменю!

(Возний трясе пачкою грошей)

Наталка:  Забирайся геть, небого!

Нам таких, як ти, не треба!

 Якщо вийду я за кого,

 То вже точно не за тебе!

Возний:   Я  ж крутий предпрініматель.

В мене лічная кобила!

Все, що схочеш, будеш мати,

Тільки б мене полюбила!

Наталка:   Ой, вертайся ти до хати,

Не дивись на чорні брови!

Як  мені  тебе кохати,

Якщо ти не знаєш мови?!

(Наталка підносить гарбуза)

Наталка:   Знов   когось несе до мене

Виборний приїхав!

(Виборний – зверху піджак зі знаком депутат, знизу шаровари.

Виборний:     Наталка, ти мене лишила сну,

 Як я побачив – твоїх очей дніпрову глибину

Чи думав, що таку красу зустріну?

 Недаром батьківщиною слонів 

Назвали нашу славну, рідну  Україну!

Наталка:  Яких слонів? Пан Виборний агов!

Він правду каже – очманів та й годі…

 Та ви мені через свою любов

Всі буряки стоптали в городі!

Виборний: Я – щирий українець – патріот,

і регулярно маю те, що маю,

Я повсякчасно дбаю про народ

Тому без черги хабарі приймаю!

Наталка: Від мене гарбуза тримай –

і хобот свій не сунь, куди не треба!

(Наталка підносить гарбуза)    

Наталка починає пісню 1 куплет

З’являється Петро  співає 2 куплет

Петро:  Вийшов час тобі страждати,

 Потерпати лихо…

Я до тебе, люба Нато,

Назавжди приїхав!

Наталка:  Я люблю тебе одного,

Соколе, мій Петре!

За тобою йти готова

 Хоч три кілометри!

Ведуча: Поки Наталка – Полтавка  і Петро співали пісень, в іншому мальовничому куточку весело гомоніли два куми!

Кум:  Здорово був, Хомо!

Хома: Здоров!

Кум:   А що то ти жуєш? Чи ще не снідав сьогодні?

Хома:Ні.

Кум:   А чому?

Хома: Та було зайшов до хати, а сніданок ще не був готовий.

 То я з’їв шматочок хліба і два шматка сала, поті випив ще півлітра молока…

 Та так і ходжу, не снідавши.

А ти ж звідки мандруєш, куме?

Кум:   А я у  перукаря вирішив побувати. Ти знаєш, зайшов, як завжди, привітався та й запитую:

 Що  це у вас сьогодні й черги нема?

А він мені й каже:

Та ось зранку  сиджу і ніякий чорт не приходить. Це ви перший.

Хома: То ти, друже, ще знаходиш час і до перукаря зайти і розчісуєшся, мабуть, кожного дня?

Кум:   А що?

Хома: Та я раз на місяць розчешусь, то вже так намучусь…

Кум:   Співчуваю, друже.

Хома: А я все хотів тебе спитати, куме, що це ти вчора на ліву ногу кульгав, а сьогодні на праву?

Кум:   А тобі б набридло на одну й ту саму ногу кульгати?

Хома:   Та хто зна…

Слухай, куме, а чи не позичиш  мені  сто гривень?

Кум:   У мене тільки десять.

Хома: Нічого. Позич десять, а дев’яносто  будеш винен.

Кум:  Ой, куме, дивися, он твоя хата горить…

Хома: Та ні, не хвилюйся, то моя жінка перед святом рядно трусить. Піду, бо вже,мабуть заждалася.

Кум:   Ну то ходімо, нам якраз по дорозі.

Ведуча: Отак, балакаючи, аби нічого не робити вдома, наші куми стали свідками сватання на Гончарівці

Кум: Тихіше, Хомо, ти диви,хто це біля нашої Уляни вишивається?

Хома: Та це ж Стецько. Кандзюби син.

Кум:  А ну послухаймо, що воно буде…

(ховаються за тином)

(Стецько іде скоро, розявив рот, махає руками, бачить Уляну, сміється, з захватом  говорить)

Стецько: Та й патлата!... А що в вас варили?

Уляна: (сумно)  Нічого!      

Стецько: (згадує)   Ну!...ну!... а тепер … що?    

Уляна:  Що?

Стецько:  Що?

Уляна:  Що?

Стецько:   Що?

Уляна:  Що? Нічого?

Стецько:  Брешеш – бо, як нічого? Батько казав, розпитай її обо всім. А хто зна, об чім  її розпитувати! Я усе попробував.

Уляна: Так іди до батька тай розпитай?

Стецько: Так він добре казав. Не іди каже, поки обо всім не домовишся.

Уляна: Ні об чім нам домовлятися.

Стецько: Як ні об чім, коли ти вже за мене ідеш?

Уляна:  Ні, голубчику, сього ніколи не буде.

Стецько:  А чом не буде?

Уляна:  Тим, що я за тебе не піду.

Стецько:   А батько казав, що ти підеш.

Уляна:  Не піду!

Стецько: Ну, а батько казав: не потурай їй, поженихайся та пісеньки заспівай, то вона і піде.

От я і співаю:

(співає пісню)                       

А що чи хороша моя пісня?

Уляна: Така точнісінько, як ти, що нічого не второпаєш.

Ось слухай я тобі заспіва (співає пісню)                                                                                                                                             

А що чи гарна моя пісня?

Уляна: Погана!

Стецько: Оце ж увечері  і старостів пришлемо. Чи присилать?

Уляна:  А як же? Присилай, присилай … (в сторону)

Побачиш в мене гарбуза.

 Стецько: А піч колупатимеш?

Уляна:  А як же. От так всю поковиряю.

(Дере його по обличчю пальцями)

 Стецько:  Бач, яка норовлива. Трохи баньок не виколупала.

 Як  ми  оженимось, то що будемо робити?

 Га?

Уляна:  Ти знаєш, я не знаю.

Стецько:  Еге! Я тобі розкажу. Мене  батько  навчив (сміється).Напечемо коржів, зомнемо маку, та намішаємо з медом, та й посідаємо, та й їстимемо. Ото гарно жонатому!

(співає  пісню і виходять зі сцени)

Ведуча:  От  таке  воно залицяння, сватання. Та що там й казать.

 Варто лиш кожному своє  згадати…

 А яке ж село та без  вечорниць…

 Ось уже дід з бабою чекають гостей до вечері.

 (стіл, застелений вишитою скатертиною.)

Баба:  Діду, годі тобі вже той часник товкти.

Та вдягни чисту свитку бо скоро діти приїдуть  на вечорниці.

Дід:  Га? Ти до мене?

Баба:  Та ні, то я Миколі Угоднику кажу.

(дід підходить до ікони, хреститься: “Святий Миколо Угодник…”)

Баба:  Матір Божа! Зовсім сліпий став. Нічого не бачить. Сорочку обтруси, бороду розчеши, а то висить, як собачий хвіст!

(Стукіт у двері. Заходить Хлопчик і дівчинка в українському  вбранні, кланяються)

Хлопчик  і Дівчинка:  Добрий вечір господарі милі, ми до вас на вечорниці завітали.

Баба:  Добрий вечір, заходьте і сідайте на лави.

Гриць:  Христю, ти  мені  ледь  ногу не роздавила.

 Христя - мистя

Вуха з листя

Ніс – цибулька

Зверху гулька.

Христя:  А ти Гриць питатий

Соломою напхатий

 Гвіздочками прибитий

Щоб не бути сердитим.

Баба:  Та годі вам, дітоньки, сваритися. Краще пиріжки мої скуштуйте.

Гриць:   Діду, як ваше село називається?

Дід:   Га? Що ти кажеш? Кажи голосніше.

Гриць:    Я питаю, як ваше село називається?Ну  «деревня»

Дід:  А-а-а. Дерев`я. Є у нас дерев`я. Берези, клени, тополі.

Христя:  Діду, а хто у вас в селі найстарший?

Дід:  А-а-а. Найстраший – моя баба.

Христя:    Та ні, ну, кого у вас, у селі бояться?

Дід:  А-а-а Бугая. Як задере хвіст, то старе й мале тікає.

Разом:   =Ой, діду, краще ми підем.

Дід:    = Е ні! Заждіть Я відповів на ваші питання. А тепер і ви на мої відповідайте!

Іду це я вранці біля річки,а воно плиг у воду і попливло, і попливло

Хлопець:     Може то жаба!

Дід:  Та ні не баба! Баба здорова, а воно маленьке.

Христя: Може то щука?

Дід: Ні, не щука

Хлопець:   Може то окунь?

Дід:  Ні, не боком. Сам бачив прямо пливло

Разом: Ой, діду, краще ми підем.

(Виходять,танцюючи)

Ведуча:  Ох і веселі ті вечорниці.

А ще як хтось слівце вдале скаже.

 І не одне й не два.

Але як забагато балакає, то вже біда.

Немає гірше од людини,

Що не вміє язик за зубами вдержати.

(Виходить Петро в укр.костюмі)

Петро:   Гарна у мене жінка Хвеська,

 усім гарна, та тільки на язик швидка.

Що їй не скажу, усе своїм язиком розплеще.

 Уже прохав, вмовляв, сердився – нічого не помагає!

От раз поїхав орати та й виорав гроші, скарб.

(до жінки, яка на лаві щось шила)

От диво, я сьогодні гроші знайшов!

Хвесько:  Йо-й!?  Де ж вони, чоловіче? О тепер будемо багаті!

Петро:   Та не дуже, бо як економ довідається, то одніме.

Хвесько:    А як ж він довідається.Та я ж нікому не скажу. Не зійти мені з цього місця.

(Хвеська посиділа, походила по хоті, далі каже:)

Як-таки про своє щастя не розказати?Побіжу до Меланки.

 (Виходить Меланка. Хвеська до неї )

Добридень (боїться сказати) Ой, хотіла справити собі нові чоботи до свята,так нема за що й справити.

Меланка:  Що правда, то правда, кумасю, я ж кажу!

Хвеська:     Та може, бог дасть, скоро не будемо вбогі…

Меланка:  Як-то так? (нашорошила вуха)

Хвеська:    Ох, куманю, не знаю, як і казать,

Меланка:  Та  кажіть- бо, кажіть (вмовляє)

Хвеська:    Не знаю, як і казати, бо це діло таке, що нікому, нікому не велів чоловік казати!

Меланка:   Ох, ненько! Та хіба я ж така?Та я все одно, що стіна!

Хвеська:    Ну, кумасю, це вже я вам  тільки,

Та глядіть – нікому, нікому!

(Пошепки про гроші розповідає …)

Та мій Петро гроші виорав…

Хвеська йде з хати. Меланка за хустку.

Меланка:   Ой,побіжу до Пріськи.

- Кумочко, чи ви чули!..

Ведуча:  Ви посміхались, наші любі мами і бабусі. Очі сяяли. Це найкраща нагорода нам. Нехай ваші діти радують Вас. Посміхайтесь,  будьте здоровими і щасливими!…

Пісня…(«І в вас і в нас хай буде гаразд…»)

 

Автор: Мискова Тетяна Василівна, учитель Європейського колегіуму.

Джерело: http://osvita.ua