"ТИ БУДЕШ ЖИТИ, УКРАЇНО, КРАЇНО ЩАСТЯ І ДОБРА!"

 (Святкування Дня Незалежності України) 

                        Сцена прикрашена жовто-блакитною завісою із зображенням тризуба. По боках — вишиті рушники. На авансцені — композиції з верби й калини і кошик квітів. На столику — образ Божої Матері. На сцені ведучі в українських національних костюмах. 

Ведучий1. Україна — золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю, щастя, незалежність. Свідками цього є високо висипані могили, обеліски. 
Вистраждавши, виборовши волю, Україна сьогодні святкує своє ……. - річчя. 

Ведучий  2. Вже стільки закривавлених століть 
Тебе, Вкраїно, імені лишали. 
Тож встаньмо, браття, в цю врочисту мить, 
Внесемо прапор вільної Держави!

 Ведучий 1. Степів таврійських і карпатських гір 
З'єднався колір синій і жовтавий, 
Гей, недругам усім наперекір — 
Внесіте прапор вільної Держави! 

Ведучий  2. Ганьбив наш прапор зловорожий гнів, 
Його полотна в попелі лежали... 
Але він знов, як день новий, розцвів, 
Внесіте прапор вільної Держави! 
Повірмо у те, що нас вже не збороть, 
І долучаймось до добра і слави. 
Хай будуть з нами Правда і Господь — 
Внесіте прапор вільної Держави! 

(В. Крищенко) 

— До внесення прапора вільної, незалежної України прошу всіх встати! 
— Внести прапор! 

Все, що мріялось віками, 
Сповнилось, настало! 
"Ще не вмерла Україна", — 
Гордо прозвучало. 

Звучить гімн України (сл. П. Чубинського, музика М. Вербицького). 

Ведучий 1.  Україно! Мій духмяний дивоцвіт, 
Голубіні, над чистим золотом колосся, 
Через терни йшла до волі стільки літ! 
І настав той світлий день, 
Коли все омріяне збулося. 

На сцену виходить дівчина з хлібом і сіллю на вишитому рушнику. Звучить пісня "Ласкаво просимо " у виконанні ансамблю дівчат.

Незалежній Україні 

Святись той день від роду і до роду, 
Святись завжди ота прекрасна мить, 
Коли в устах великого народу 
"Вкраїна вільна!" — радісно дзвенить. 

Мов прихилився обрій враз до мене 
І сонце золотавиться на нім. 
В цей день, такий високий і натхненний, 
Щасливий будь, мій український дім. 

Щоб в домі цім при мальвах і лелеках, 
Де хилить сонях золоте чоло, 
Дзвеніла пісня радісно і легко, 
А місця смутку в ньому не було. 

Щоб жив народ мій вільно і багато, 
Щоб щастя заврожаїло без меж, 
Забудьмо чвари! Дай же руку, брате, 
Бо ми з тобою українці все ж. 

(Г. Рибцуник) 

Ведучий 1. Є край, де найкращі у світі пісні 
І цвітом чарує калина, 
Де сонечко вперше всміхнулось мені, 
Де дім мій — моя Україна. 

Ведучий 2. Є щось святе в словах: мій рідний край! 
Для мене — це матусі пісня колискова 
І рідний сад від квіту білосніжний, 
І той калиновий у тихім лузі гай. 

Для мене — це твої стежки й мої, 
В містах і селах стоптані любовно, 
Й пісень людські прозорі ручаї, 
Усе, що серцю рідне невимовно. 

Його історія... В ній стільки гіркоти! 
І тим рідніш мені, ти, краю рідний, 
Що вже назад поламані мости 
І день встає, як райдуга, лагідний. 

(Л. Костенко) 

Звучить пісня «Новий день над Україною» 

Учень.  Україно! 

Тебе не вигадав Тарас, 
Бо ти можлива і без нього. 
Та й Котляревський в перший раз 
Не споряджав тебе в дорогу. 

Тебе не вигадав ніхто — 
З'явилась ти у День пюрішія! 
Благословив тебе Христос 
На вічне щастя і гоніння! 

Щодня благаю я Христа, 
Аби не знала ти руїни. 
Тебе не вигадав Тарас, 
Завжди була ти, Україно! 

Під рідним небом жайворон співа, 
Я рада б знати тих пісень слова. 
Я слухала: співала та пташина 
Одне святеє слово — "Україна". 

 На ріднім полі шепчуть колоски — 
Я рад би знати тихі їх думки. 
Я слухав, чув, як кожна колосина 
Шептала тихе слово — "Україна". 

 У ріднім краю зелен-гай шумить, 
Я рада знать, про що він мріє-снить, 
І чула я, як кожна деревина 
Шуміла ніжно слово "Україна". 

Пісня "Є на світі моя країна" (з репертуару М. Поплавського). 

До України 

Учень. О, хто ти?.. Ти мати, а може, дитя?... 
О, що ти? Держава, чи, швидше, руїна? 
Ти звідки? Із раю чи з пекла?.. З життя? 
Куди ти прямуєш, моя Україно? 

Навіщо тобі зав'язують очі? 
Ти йдеш, та не знаєш, не бачиш, куди — 
У дні майбуття чи в минулого ночі? 
Чи довго так йтимеш? Сліпа назавжди? 

Ти ще молода, ти пахнеш світанком, 
А вроду твою вже пізнав цілий світ. 
Та заздрісні очі рвали б до останку 
Незайману одіж, мов з яблуні цвіт. 

Ти, мов Попелюшка, у світі з'явилась, 
В простенькому платті між срібла й дзеркал. 
На тебе здивовано, зверхньо дивились, 
А ти без запрошення йшла на цей бал. 

Босими ногами на плитку холодну 
Ступала і думала: "Тільки б не впасть!", 
Та гордо ішла ти в життєву безодню 
І знала — народ не дозволить пропасть!

(І. Ревун) 

Учень. Хто наш народ? Яка у нього доля? 
Куди його коріння проросло, 
Чиї могили стогнуть серед поля, 
Забрівши здичавіло у село? 

(В. Симоненко) 

Учень. Народе мій, коли тобі проститься 
Крик передсмертний і тяжка сльоза 
Розстріляних, замучених, забитих 
По Соловках, Сибірах, Магаданах?

 (В. Стус) 

Учень. О, як же ти не вмерла, Україно, 
Бо скільки ж то зловісницька мета 
Звела людей, приречених безвинно, — 
Й ніхто за це ні в кого не спитав.

(П. Біба) 

 Пісня "Там, під Львівським замком". 

Учень.  Борців за свободу ніщо не жаліло: 
Ні табір Гулагу, ні куля сліпа. 
За рідну Вкраїну і душу, і тіло 
Як дань віддавали герої УПА. 

Учень.  На колимськім морозі калина 
Зацвітає рудими слізьми, 
Неосяжна осонцена днина 
І собором дзвінким "Україна" 
Написалось на мурах тюрми. 

Учень.  Згадаймо і Крути, де юнь українська 
За правду, за волю в могили лягла, 
її скатувала рука більшовицька, 
Скарала, згубила, зі світу звела. 

Учень. Як добре те, що смерті не боюсь я 
і не питаю, чи тяжкий мій хрест. 
Що перед вами, судді, не клонюся 
в передчутті недовідомих верст. 
Що жив, любив і не набрався скверни, 
ненависті, прокльону, каяття. 

Учень. Народе мій, до тебе я ще верну 
і в смерті обернуся у життя 
своїм стражденним і незлим обличчям. 
Як син, тобі доземно уклонюсь, 
і чесно гляну в чесні твої вічі, 
і з рідною землею поріднюсь. 

В зал заходять дівчатка в білих сукнях зі свічками в руках. Усі присутні, стоячи, слухають мелодію "У райському саду". На її тлі лунають слова: 

Ведучий 1.  Ця пісня нехай стане реквіємом всім тим, хто загинув у боротьбі за волю України. 

Звучить пісня "У райському саду".Сл. С. Галябарди, муз. О. Гіги. 

Учень.  Скільки топтали нас, палили і гнітили, 
Скільки з корінням рвали, але не скорили. 
Ми, як вода цілюща, знову оживали, 
Ще й рясним, буйним цвітом розквітали. 
Й вставали, поки зовсім ми не встали, 
На повний зріст, На повну нашу силу, 
Щоб прославлять країну милу, 
Козацький рід, козацьку славу, 
Історію, щоб усі знали. 

Пісня "Україно моя". 
Сл. О. Бердника, муз. В. Таловирі 

Учень. Україно! Ти для мене диво! 
І нехай пливе за роком рік, 
Буду, мамо горда і вродлива, 
З тебе чудуватися повік... 

Учень. Ради тебе перли в душі сію, 
Ради тебе мислю і творю, 
Хай мовчать Америки й Росії, 
Коли я з тобою говорю. 

Учень.  Україно, ти моя молитво, 
Ти моя розпука вікова... 
Гримотить над світом люта битва 
За твоє життя, твої права. 

Звучить пісня "Україна" (Т. Петриненка). 

Учень.  О, радість моя, Україна козацька, 
Живи у віках, наче Божа зоря, 
Нещастя і горя тобі щоб не знати, 
Трояндами квітне хай доля твоя. 

Учень.  Нероздільна людська родина, 
Наша мова і наша кров, 
У єдиній моїй Україні — 
Нероздільна моя любов. 
Ген від Сяну до річки Дону 
Устає вона в сяйві дня, 
Україна — моя ікона, 
До якої молюсь щодня. 

Виходять хлопчик і дівчинка та моляться до ікони Матері Божої: 

Діво Пресвятая, матір матерів. 
Пригорни до серця всіх своїх синів, 
Освіти їм душі світлом золотим, 
Виповни любов’ю неспокійним дім. 
Научи, як землю вберегти від зла 
Розумом, діянням і крилом тепла 
Зоря-зорянице, сонце доброти 
Землю України щастям освіти 

Звучить пісня "Боже великий, єдиний, нам Україну храни.". 

Учень. "Хай святиться ім'я твоє" 
На просторах земних 
В мене теж є родина, 
Де родився і зріс, 
Де радів, як маля... 
Де б не був, 
Де б не жив — 
Я лиш твій, Україно, 
Охрестили так Бог 
Й предковічна земля. 
Хай хтось легко міня 
Батьківщину на вина, 
На ситніший шматок, 
На модніший костюм, 
Розрива мені душу 
Ця болюча провина, 
Очі їсть, наче дим, 
Цей невидимий глум. 
Впасти в менторський тон 
Не бажаю я знову, 
А тривогу свою 
Постелю на траву. 
Відчувать рідний край, 
Рідний дім, рідну мову, 
З цим по світу ходжу, 
Цим на світі живу. 
В світлі злих катастроф 
Ой за душі йде битва, 
За людські почуття, 
За вселенські права... 
Промовляю щораз 
Я собі, як молитву, 
Ще почуті від мами 
Пророчі слова. 
Хай святиться ім'я твоє, 
Краю мій милий, 
Там, де гори і доли 
В переплетенні рік. 
Хай Господь посилає нам 
Мудрості й сили 
І хранить Україну — 
Нині, прісно й вовік! 

(В. Крищенко) 

Учень.  Куди йдемо? 
Який лишаєм слід? 
Хто пам'ять змив, 
Як дощик акварельку? 
Все менше рук, що вміють сіять хліб, 
Все більше рук, що тягнуть все у пельку.

(Л. Костенко) 

Учень.....Мудрий лад 
Не посадити кроткими руками, 
Немов троянд і лілій тихий сад. 
Як дикий ліс — мотиками, роками — 
Держави поле треба корчувать, 
Щоб виросла на ньому благодать. 

Учень.  До земляків 
Хто ми? Недобитки?! 
Біль душу розтина. 
Та ми ж таки — батьків преславні діти! 
Й хіба, скажіть, з добірного зерна 
Буять колосся може пустоцвітом? 
Хіба на перехресті наших доль 
Тарасові дороги рознялися, 
Щоб ми — нащадки вільних козаків — 
Недобитками в світі нареклися? 
Ні, ми народ! В нас все для цього є: 
І пісня, й найніжніша рідна мова... 
Я вірю, що ніхто нас не уб'є, 
Як ми себе в багно не втопчем знову! 
А то ми звикли, свій свого скоріш, 
Щоб і чужі боялись. Відсахнуться! 
І буде нам ціна — іржавий гріш, 
Коли і наші внуки назовуться 
Недобитками. Корчимо язик,

Дурне прийняли слово замість вінця,

А ми ж — українці, 
Боже, ми ж — українці.

 (В. Коваленко) 

Пісня "До українців". 
Слова В. Баранова, музика Т. Кукурудзи 

Учень..Люблю, коли народ співає мій, 
Душа стає і світла, і натхненна, 
Живе в тій пісні відгомін століть, 
Злітають голоси, як душі крила. 

Учень.  Пісня — наш паспорт вічний, 
Пропуск у білий світ... 
Ми не ховали обличчя, 
Гордо йшли сотні літ. 
Завжди ми покривали 
Дружби ясні столи, 
Нас по піснях пізнавали, 
Де б ми такі не були. 
Райдуга в небі висне, 
Граючи в плесах вод, 
Доки живе наша пісня, 
Доти живе і народ! 
Така ти у світі — єдина. 
Із співу пташиного виткана 
Земля моїх предків, Вкраїна. 
Вітрами степів закосичена, 

Учень. Така ти у світі — єдина. 
Пришпорю вітер я хутчіш: 
Неси туди, де даль безкрая. 
Рідніше тебе і миліш 
На світі, знаю, не буває. 
Умита Дніпровими водами, 
Волошки подільські зриваєш. 
Ховаєш ти день за Карпатами, 
Любов'ю серця зігріваєш. 
Багата і хлібом, і піснею, 
Меди запашні наливаєш. 
Хай доля твоя буде вишита 
Лиш сонцем і щастям до краю. 

(А. Греджук) 

Пісня "Моя Україна". 

Моя Україна, червона калина, 

Учень. Живи, Україно, живи для краси, 
Для сили, для правди, для волі! 
Шуми, Україно, як рідні ліси, 
Як вітер в широкому полі. 

(О.Олесь) 

Учень. Україно! Соборна державо, 
Сонцесяйна колиско моя, 
Ще не вмерла й не вмре твоя слава, 
Завойована в чесних боях! 

Ведучий 2.  Живи та міцній, Українська державо! 
Будь нам на вічні часи, 
В мирі ласкава, в бою — як туча, 
Всім нам добро принеси. 

 Живи та міцній, Українська державо! 
Вмирали у битвах мільйони борців, 
об стяг синьо-жовтий піднявсь величаво 
Й над Києвом стольним віки майорів. 

Па сцену виходять усі учасники свята з кольоровими кульками. 
Лунає пісня "Ти будеш жити, Україно" 
Сл. С. Литвина, муз. Т. Татарченка

 

Авторство, на жаль, не встановлено

Джерело: http://valyakodola.ucoz.ru