Велика праця і прекрасна — вести дітей в країну Знань 

Ведучий 1.

Під небом, синім і високим,

Стежина в'ється чарівна,

Через простори, через роки

Веде до істини вона.

Туди, де сонце світить ясно,

До мрій, натхнення, сподівань...

Велика праця і прекрасна —

Вести дітей в країну Знань

(Звучить аудіо запис щебетанняпташок.)

(Виходять вчитель і діти.)

Вчитель. Це наш перший урок і я хочу, щоб ви його запам'ятали. Кожного дня ви бігали цією польовою стежкою і звертали очі до неба. Правда ж?

Діти. Так, правда.

Вчитель. Скажіть мені, яке воно? Я хочу, щоб кожен знайшов своє слово про небо.

Діти.

—  Синє.

—  Блакитне.

—  Глибоке.

—  Прозоре.

—  Спокійне.

—- Воно ніби снить...

—  Може, йому холодно?..

—  Небо холодне, осіннє.

— Лон та хмаринка схожа на ведмедика!

—  Лагідне, любляче...

Дівчинка (раптово запитує). Вчителю, а що таке любов?

(Усі щільним колом оточують вчителя.)

Діти.  Розкажіть, розкажіть!

Учитель. Дав Бог людині молодість, безсмертя, і сказав: «Живи, працюй, будь володарем Землі». Минув час. Прийшов Бог поглянути, як Живе людина. Дивиться: над ставочком хатка чепурна, садочком вишневим обсаджена, за нею на ниві хліб золотий колоситься. Чоловік у полі працює, а Дружина йому обід несе. І побачив Бог в очах у чоловіка дивне світло.

—  Що це в очах у тебе, людино?

—  Любов.

—  Віддай її мені. Що хочеш проси за неї.

—  Не можу. Вона мені за всі твої дарунки дорожча.

Обурився Бог.

- Коли так,— каже, -  то будеш ти мені віддавати свою молодість і старітимеш з кожним днем.

Через деякий час повернувся вдруге. Бачить: сидять чоловік з дружиною біля хати і колиска коло них. І дивляться вони то на колиску, то у вічі одне одному. А в погляді — те саме незбагненне сяйво, тільки ще сильніше, іще яскравіше.

-- Он як! Тоді заберу я в тебе найцінніше — безсмертя, і нехай кожна мить по краплині гасить твоє життя.

Втретє прийшов Бог до людини. Дивиться, сидить самотній згорблений дідусь, а в очах його світло таке ж непереможне і м'яке, і водночас нове.

- Що це в очах у тебе, людино?

— Це — пам'ять.

— Вибач,— мовив Бог,— тепер я бачу, що твоя любов цінніша за молодість і безсмертя.

(Вчитель і діти виходять.)

Ведучий 2.

Під небом, чистим і бездонним, Живе людина на землі, Яка долає шлях невтомно. Ім'я цим людям — вчителі.

Ведучий 1.

Щомиті мудрий скульптор вчитель

З граніту душу дістає,

І вчить дітей життя любити,

Бо скарб безцінний в нього є.

Ведучий 2.

То скарб великої любові,

То ключ до кожного з сердець.

То сила думки, сила слова,

Знання прекрасного вінець.

Ведучий 1.

 Вчителі... Добрі і строгі, вимогливі і справедливі, молоді та з багаторічним стажем... Щодня летять на роботу, забуваючи про власну родину, віддають свою любов нам, не сподіваючись на подяку бо найкращою подякою для них стане колись почуте: «Така хороша людина! Це ж ваш випускник!».

Ведучий 2. В цей світлий осінній день вони святкують свое професійне свято. Тож приймайте вітання, наші любі, рідні вчителі!

(Виступ Бабок-Йожок.)

Не дивіться, що Яга,

Бо ходила в школу й я,

Не кривіться гірко:

Вчилась на «п'ятірки!»

Вчили вчителі й мене,

Знаю букви «бе» і «не».

Це ж у школі свято!

Треба привітати!

Ви пробачте нам, що ми,

Як були колись дітьми,

Навіть на перервах

Вам псували нерви!

Приспів:

Розтягни міхи, гармошка,

Балалайка, дужче грай!

Нумо, нумо, бабка Йожка,

Пісню вчителям співай!

А директор в школі в нас

Всім покаже вищий клас!

Лагідна і люба,

Дуже її любим!

Завуч в школу як зайде,

Скрізь порядок наведе,

Розклад ідеальний,

В школі все нормально!

Педагогів колектив:

 Що не візьмеш — то актив,

Трудяться, як бджоли,

Вже й живуть у школі!

Приспів:

Щоб жилося вам чудово.

 Ми бажаєм щастя вам.

Нумо, нумо, в день святковий

 Затанцюєм вчителям!

Ведучий 2.

У кожного в житті була перша вчителька, яка взяла за руку і повела у світ. Навчила писати і читати, рахувати і малювати, спі­вати і бачити різницю між двійкою і п'ятіркою. Яка допомагала, підказу­вала і зігрівала материнською ласкою. Наступна пісня лунає для вчителів молодших класів.

(А. Пугачова «А знаешь, все еще будет».)

Ви з першого класу з нами,

Ви нам стали, як рідна мама,

Називали нас дітлахами,

І завжди допомагали.

Сьогодні велике свято,

Ми вас хочемо привітати,

І любов вам подарувати,

За те, що ви нас навчали.

Приспів:

Пробачте нам всі провини,

Хай ваші здійсняться мрії,

 Бажаємо вам терпіння,

Бо виховати людину Важко,

 ми розумієм.

Сценка

(Стіл. На ньому купа зошитів і телефон. За столом сидить вчителька,)

 - Алло, синку, це мама. Ти вже уроки повчив? Ой молодець! Лиш задавали? Палички? Кружечки?.. Синку, я сьогодні затримаюсь на роботі Ти не голодний? Там, в холодильнику, борщ. Ну все, цілую тебе.

-   Привіт, синку, це мама. Зі школи прийшов? Телевізор дивишся? А уроки повчив? А що задавали? Палички? Кружечки?.. Синку, ви їли? Не­має нічого? А борщ? Доїли? Ну там у шафці вермішель. Водичка закипить, вкинеш. Не скучай, цілую.

- Привіт, синку! Це мама. Ти вже уроки повчив? А що задавали? При­клади? Задачі? Ой молодець! А їв що? Немає? А вермішель? Закінчилась? Ну, там, у торбинці сухарі, ви їх водичкою розмочіть... Ага, бувай, цілую тебе міцно.

-   Алло, синку привіт! Це мама.  Як яка мама?.. Впізнав?.. От'.. Ти вже уроки повчив? А що задавали? (Пауза.) Синку, а в якому ти класі? Як?! Ти вже в інституті?!

(Виходять учні.)

Учителі ласкаві

Математичні вправи

Для нас приготували — 

Хоч голову зламай.

А фізики даремно 

Принесли мікросхеми, 

Бо вдома не читав я,

А кажуть: умикай,

В комп'ютерній машині

Завис я у корзині.

Візьму кота я завтра,

Щоб мишку упіймав.

А потім я біологу

Продам його втридорога,

Бо буде він комп'ютерний,

із електронним «няв»,

Учитель щось диктує,

Я в атласі малюю.

Я відкриваю новий

Незвичний континент.

Щоб потім на всесвітній

Вивчати різні битви,

Які там відбулися

В цей видатний момент.

З основами здоров'я

Знайомили нас знову,

Прослухали уважно,

На хімію пішли.

Ми досліди проводили

Із різними кислотами, 

Та школу не знешкодили,

Тайм-аут узяли.

Ми речення писали

В теперішньому часі, 

А може і не в часі,

Ну точно в однині.

А на літературі

Якусь мініатюру

Ми весь урок складали

Про діло, і про дні,

Шевченка «Сон» читаю,

І сон мене долає,

Я очі продираю,

Нічого не збагну

Піду в бібліотеку я,

Там, може, відпочину,

Забуду про проблеми всі,

 Над книжкою засну.

З верстатом ми знайомі,

Працюєм без утоми,

Ми любим фізкультуру,

Футбол і карате.

Малюємо пейзажі,

Співаємо найкраще,

Що аж у коридорі

Луна весела йде.

Вивчаємо предмети,

Співаємо куплети,

Для вчителів хороших

Готові все зробить.

Клянемось перед школою

Завдання всі виконувать,

Уроки не прогулювать,

Предмети всі любить.

(Лунає дзвінок, всі тікають.)

Ведучий 1.

Осінь прийшла, золота і прекрасна, Падає сонячний лист, Усмішки в школі, в очах ваших — щастя, Дня незабутнього зміст.

Ведучий 2.

Ваша професія — зірка на небі,

Дякуєм їй за тепло,

Щире спасибі за нашу потребу

Знати, чом сонце зійшло.

(Звучить спів пташок, проходять учитель і діти.)

Учень

Учитель!

Під шелест листя у саду

Я кожен рік до тебе йду.

Учителю!

У майбуття

Ця стежка ляже крізь життя.

Ти вчив любити, жити вчив.

Ти цілий світ для нас відкрив, і ми, наївні і малі,

Немов малята-журавлі,

Літати вчились, щоб колись

У синє небо піднялись.

Полетимо, а в тебе знов

У класі діти і любов.

Спасибі, вчителю, зате,

Що в тебе серце золоте,

За шелест листя у саду,

За те, що я до тебе йду.

Уклін вам, любі вчителі,

За вашу працю на Землі.

(Діти дарують педагогам квіти.) (Завіса.)

 

Авторство, на жаль, не встановлено

Джерело: http://petdnepr.at.ua