Прощальний вечір, вечір випускний

(Звучать фанфари, на сцену виходять ведучі)

Ведучий.  Травневий день відлунює святково,

 І сміх, і цвіт, і гомін голосний

 Зібрало нині свято нас чудове—

 Прощальний вечір, вечір випускний.

Ведуча. Сьогодні юнь збирається в дорогу,

Цвітуть зірки і ваблять небеса.

У школі вальс одлунює прощальний,

Над селищем окрилено літа.

Ведучий.   Непрохана сльозинка у зіницях,

В душі зі смутком радість обнялась,

Випускники сьогодні, як годиться,

З дитинством попрощатися зійшлись.

Ведуча.   Дорогі друзі! Шановні вчителі! Батьки! Гості! Ми зібралися сьогодні з нагоди особливого свята. У цьому святі зустрічаються біль розлуки, світлі надії, сум розлуки з однокласниками і радість зустрічі з майбутнім. Сьогодні прощаються з рідною школою учні, які підуть у самостійне життя.

Ведучий.  Дозвольте розпочати наш святковий випускний вечір—неповторне свято юності. І нехай воно запам’ятається вам усім, якщо не назавжди, то принаймні надовго.

Ведуча.  На сьогоднішнє свято запрошуємо тих, хто впродовж одинадцяти років вів винуватців сьогоднішніх урочистостей нелегкими стежками шкільних наук, ті хто вчив читати і писати, відкрив чудесні світи літератури та точних наук—наші вчителі!   (звучить музика, виходять вчителі)

Ведучий.  Одинадцять шкільних років, сповнених радощів, важливих відкриттів, хвилюючих подій. Як непомітно  вони пролетіли. Хто у цій стрункій чарівній дівчині зараз упізнає ту маленьку дівчинку-крихітку з величезними бантами і збентеженими очима, яка колись вклала свою долоню в руку свого першого вчителя?!

Ведуча.  А хто у цьому високому юнакові впізнає того спритного і кумедного хлопчика, який був ледь вище за свій портфель—і так поважно, хоч і озираючись на маму, йшов на перший у своєму житті урок. Колишні хлопчики та дівчатка перетворились на гарних юнаків та дівчат.

Ведучий.    Летять роки, і час нам не вблагати,

Але у серці кожного минулі ті роки.

Прийшла пора вручати атестати,

Вже підросли вчорашні малюки.

Для них останній дзвоник продзвенів завзято,

Випускників запрошуємо на свято.

Ведуча.  Зустрічайте класний керівник…

Директор.  На урочистий вечір з нагоди вручення атестатів прибули…

 ( перераховує гостей)

Урочистий вечір оголошую відкритим!                 

(звучить гімн України)

Ведучий.  І ось, напевне все. Школа закінчена. Уроків більше не буде. Все буде: навчальні заклади, сім’я, діти, робота, а ось школи вже не буде і дитинство вже не повернеться. Воно пішло по краплині тихо і непомітно, з першими літерами: рівними-рівними у першої вчительки на дошці, з шкільними дзвінками, які найдорожчі всіх теорем на світі, із знайомим голосом учительки літератури, яка вимагала довести, що Печорін—герой нашого часу. А за вікном йшов дощ, в класі запалювали свічки і слухали освідчення Тетяни в коханні, доводили недоказові теореми, приписували Ньютону зайві закони і все було чудово.

А сьогодні випускний вечір, на якому через декілька хвилин випускники одержать свій перший державний документ, зароблений своїм розумом.

(заходить Домовик)

Домовик.  Ну це ви загнули! Не зовсім своїм розумом, тут всі свідки—та і випускники не дадуть обманути, що без допомоги цієї кількості людей не бачити їм документів, як своїх вух. Ви здивовані, хто я? Я ваш шкільний Домовик. Мені пощастило, коли на раді будинки ділили—мені ваша школа дісталася. Спочатку я розсердився, трохи топитися не пішов від біготні дитячих безпорядків. А учителів як боявся. А потім звик, освоївся. Спочатку навчився дружити, потім читати, а потім всі фізики-хімії освоїв. А ось перше вересня 2000 року досі згадую. Тоді я приступив до виконання своїх обов’язків.

Тому тепер ви мені як рідні: скільки я ваших огризків із-за батареї витягнув, скільки дзвінків прослухав, скільки разів на контрольних хвилювався і щоденники ховав. Все з вами попробував: і курити починав, правда кинув, і говорити по вашому можу, і танцювати. Але зараз я дуже хвилююсь за вас. Ми всі так вирішили: що дитинство наше, щасливе, і країна наша найпередовіша і майбутнє гарантоване.

Ведуча.  Домовику, не потрібно іронізувати, адже у наших випускників все попереду.

Домовик.  Отже, коли у вас немає таємниць, я, старенька нечиста сила, хоч і хочу виглядати сучасним, знаю, що ви чекаєте початку такого ритуалу, як вручення вашого першого державного документу за 11 років мук, тривог, хвилювань.

Ведучий.  А зараз надається слово людині, яка всі шкільні роки була з вами поруч, несла відповідальність за ваші успіхи і невдачі. Слово надається директору школи … 

(виступ директора)

Ведуча. Слово про оголошення наказу по школі надається заступнику директора з навчально-виховної роботи ...

(вручення атестату)

На сцені з’являються дівчинка і хлопчик

Дівчинка.  Здраствуй, Людино! Ви здивовані? Не звикли до такого гордого, красивого імені? Але ж ви, і ви, і ви—Люди! А у кожної людини, як стверджує романтична легенда, є два береги: від одного з них людина відпливає, а до іншого—неодмінно має пристати. На цій дорозі завжди трапляється багато труднощів, перешкод, є зупинки надії, юності, любові. І, де б ви не зупинялися, які б перешкоди не ставали на вашому шляху, вам далеким теплим вогником завжди світитиме берег маленької дивної країни—Дитинства. Я—з цієї, для вас уже казкової і далекої країни. А ви стоїте на порозі такого складного і непростого дорослого життя.

Хлопчик.  І все ж я радію за вас і співчуваю вам. Одержавши атестата ви стали такими дорослими, самостійними. Ви раптом отримали стільки прав і свободи, що можна просто розгубитися у цьому вирі нового. Наприклад, ви можете зовсім не дивитися у бік рідної школи.

Дівчинка.  І навіть не вітатися з учителями.

Хлопчик.  Маєте право вчитися далі, працювати.

Дівчинка.  Або не вчитися і не працювати взагалі: у рідному домі так затишно й добре, і ніяких проблем.

Хлопчик.  Ви маєте право спати, скільки захочеться, не поспішаючи на перший урок.

Дівчинка.  І носити спіднички бажаної довжини.

Хлопчик.  Ви можете одружитися і йти заміж, фарбувати волосся, проколювати не лише вухо, а й ніс чи інші частини тіла…

Дівчинка.  Ми, на жаль, таких прав не маємо. Та все ж ми, майбутні випускники нашої школи обіцяємо вам:

(діти говорять по черзі)

·        Гордо нести звання учня рідної школи;

·        Бути такими ж доброзичливими, як …;

·        Бути завжди в центрі уваги, як …;

·        Любити спорт, як …;

·        Коли вже захоплюватись якимось предметом, то аж до участі і перемог в олімпіадах, як …;

·        Малювати не тільки правою а й лівою, як …;

·        Не втрачати почуття гумору навіть у найсумніших ситуаціях, як ...

Ведучий.  Шановні випускники!

У вас в руках атестати

Можна й вас уже вітати.

З вітальним словом до вас звертаються наші гості: ……

Пісня «Детство» у виконанні учениці …

Сценка «Першокласники»

Учениця   (сідає на стілець) Ей, слухай! Як тебе звати?

Учень   (несміливо). Вовочка.

Учениця.  А ти з ким сидиш?

Учень. Не знаю…

Учениця  (садить його на сусідній стілець). Зі мною будеш сидіти.

Учень. А тітка не буде лаятись?

Учениця.  Не тітка, Вовочка, а вчителька. Вона нас вчити буде.

Учень  (сів). Як це вона вчити буде, коли сама нічого не знає?

Учениця.  Думаєш?

Учень.  Ти що сама не бачиш? Вона ж весь час у дітей про все питає.

Учениця.  А мене Машею звати. Чекай, Вовчику, по-моєму заняття вже закінчились.

Учень.  Нарешті. А взавтра, що, знову приходити?

Учениця.  І завтра, Вовочка, і післязавтра, і ще, ще. Тебе що вдома не попереджали?

Учень.  Ні, Господи, та коли весь час учитися, а жити коли?   (Йде)

Ведуча.  Навіть не віриться, що наші випускники були ось такими. Але найкраще їх пам’ятає їх перша вчителька.

Ведучий.  Перша вчителька. Це вона взяла ваші рученята й повела за собою у чарівний світ знань, такий складний, незвіданий.

Ведуча.  Це на неї, добру, лагідну, дивилися ви з надією, у неї шукали прихисту, ловили кожне її слово, пильно дивились їй в очі, шукаючи там відповіді на всі запитання.

Ведучий.  Ще вона впевнено вела вас по сходинках пізнання. Тож яким великим, добрим й чуйним має бути серце, що вмістило біль і радість кожного з вас. Вона, як мама й тато, єдина й неповторна, тому що вона перша.

Випускник.  Як ми любимо Вас,

Наша вчителько перша,

Що вела нас з собою

У світлий і сонячний клас,

Обличчя свої на долоньки зіперши,

Дивлячись, прислухались ми до Вас.

Випускник.  Ви кожного уміли розуміти,

І похвалити, трохи покарать—

 Уміли вимагати і жаліти,

Ну як же Вас святою не назвать?

Випускник.  Як швидко шкільні роки промайнули,

І сумували за вами ми не раз,

Та ми Вас, рідненька, не забули,

У серці нашім Ви—завжди і повсякчас.

Ведуча.  Слово для  привітання надається першій вчительці …

Ведучий.  З лагідних рук першої вчительки вас взяла класний керівник. Вона взяла ваші серця, збагатила освітила іскрами добра, вдихнула в них паростки мудрості.

Ведуча.  Скільки вона допомагала вам, скільки рятувала, скільки хвилювалася за вас. Не дарма ви назвали її класною мамою.

Випускник.  Було, через нас Ви потерпали,

Гріхи від інших наші прикривали,

Ходить до школи заставляли,

А ще до пізньої пори

Робили з нами вечори.

Випускник.  Непомітно вчили нас

Добру порядку кожний раз,

І скільки вистачало сили

Людей порядних з нас ліпили.

Випускник.  Щедрість душі своєї, доброту серця віддали Ви нам.

А сьогодні ми вручаємо  Вам серця нашого класу,

Бо не висловити словами

Безмежну вдячність нашій класній мамі.

Ведучий.  Слово для привітання надається класному керівнику …

Випускник.  Дорогі наші, вчителі, за всі ці роки скільки Вами було перевірено журналів, щоденників та зошитів! Скільки написано наказів! Та сьогодні користуючись  нагодою наостанок оголошуємо свій наказ по школі.

(випускниця зачитує Наказ випускників)

Наказ  випускників № 1

по … ЗОШ  І-ІІІ ст.…

Всьому  педагогічному колективу нашої школи

1.     Під час контрольних робіт або екзаменів уважно на учнів не дивитися. Він може подумати, що підозрюєте його у списуванні і образиться.

2.     Не запитуйте, який екзамен він прийшов складати, він же не запитує, який екзамен Ви прийшли приймати.

3.     Дозволяти робити шпаргалки, але не давати ними користуватися, бо це шкідливо впливає на зір учня.

4.     Проводити контрольні роботи в цікавій формі: під музику або за чашкою кави.

5.     Будьте тактовні. Якщо учень не зрозумів запитання, делікатно перейдіть на іншу тему.

6.     Не запитуйтепостійно одних і тих же учнів, бо інші також чекають своєї черги.

7.     Із – за дрібниці не телефонуйтебатькам, щоб у вас не боліло серце.

8.     Директору школи Іванченко Світлані Вікторівні. Розкуріть з учнями школи трубку миру і закопайте сокиру табачної війни за територією школи.

9.     Завучу школи Тхоржевській Наталі Олександрівні. За найчисельнішими  проханнями учнів збільшити кількість уроків фізкультури, малювання, інформатики, відповідно зменшити кількість уроків математики, фізики, хімії, іноземної мови.

10 Класним керівникам. Пам’ятайте, не варто будити проспавшого учня     на урок. Коли Ви йому будете потрібні, він сам Вас знайде.

11 Всім! Поспівчувайте! Заради оцінок у табелі учень іде на все,

     навіть на урок!

Випускники 20..-го року

Контроль над виконанням наказу  доручається першокласникам!

Випускник.  В школі цікаво навчатись

Та цікавіше—порозважатись:

Клуб чи парламент, чи дискотека!

Навчання, уроки—таке щось далеке!

Тож добре із нас  засвоїв кожен:

Розвага—заняття серйозне.

Випускник.  Як часто дуже ми хотіли,

Щоб раптом всі ви захворіли,

І щоб хоч на тиждень, на один

Оголосили в школі карантин.

Випускник.  Щоб біолог наш забула про урок,

З уроку пролунав щоб швидше вже дзвінок.

Українська щоб десь зошити забула,

А світова на уроці  щоб заснула.

Випускник.  Щоб на фізиці всі прилади зламались,

На хімії всі колби підірвались.

І щоб перерва 45 хвилин тривала,

А на урок щоб 10 вистачало.

Щоб наш коханий класний керівник

Десь на безлюдний острів зник.

Випускник.  Як частенько ми бажали,

Щоб завучів чорти украли,

І десь далеко занесли,

Щоб ми без розкладу були.

Випускник.  Щоб воєнрук взяв протигаз

 І з ним поїхав на Кавказ.

Назад нескоро щоб вернувся

І наш урок щоб не відбувся.

Випускник.  Історики щоб в Спарту всі пішли,

Й назад дорогу не знайшли.

І щоб англічанка загубила словники—

Нехай у них гніздяться павуки.

Випускник.  Щоб наш географ так чи сяк,

 Зібравши карти у рюкзак

Пішов в пустелю чи у гори,

Ну в крайнім випадку—на море.

Випускник.  Щоб дощ на фізкультурі йшов,

Або щоб вчитель не прийшов.

І завалився щоб спортзал

Але у нас сьогодні бал.

Випускник.  Сьогодні день, останній день прощання,

Пробачте нас за наші ці бажання.

Ми хочемо, щоб ви були здорові,

Щоб не сивіли ваші скроні.

Випускник.  Ми дуже вдячні всім учителям,

За ті знання, що ви давали нам.

А також нашим поварам,

Що нам померти з голоду не дали.

Бібліотекарям, де книги ми читали.

І медикам—за щеплення й уколи,

І техпрацівникам, що прибирали школу.

Випускник.  Але не виразить словами

Безмежну вдячність нашій класній мамі.

Ми у житті Вас не забудем

І пам’ятати завжди будем.

(випускники вручають квіти випускникам)

Ведуча.  Хвилюючий сьогодні день не лише у наших випускників.  Не менш хвилюються і їхні батьки. І тато, і мама ще пам’ятають свій випускний у школі.

Ведучий.  Нещодавно тримали батьки їх на руках, безпомічних малят. А сьогодні вони відлітають з батьківського гнізда. Сьогодні ми запалимо вогонь материнської і батьківської свічки. Зараз ви приймете її і передасте по черзі один одному. Хай її полум’я завжди освітлює вашу життєву дорогу, як символічний факел життя і де ви не були, пам’ятайте, що в її  полум’ї—вогонь любові материнського серця і батьківського благословення. Вам жити, любити, дарувати любов і тепло іншим.

(ведучий передає свічку матері і батькові, вони—дітям, які передають один одному)

Випускник.  У глибині душі десь дзенькнула струна,

То, мамо, б’ють роки у дзвони,

То, мамо, лине вже пора,

Умита в слізоньках солоних.

Ти бачиш, мамо, як вітри

Женуть від дому нас подалі.

Ти плачеш, мамо, обітри

Ті сльозі гіркі і незвані.

Випускник.  Уклін тобі, мій рідний тату.

 За те, що ласка в тебе є,

Нехай же рідну нашу хату

Біда і горе обмине.

За те, що можемо мирно жити,

За те, що нас ти бережеш,

За те, що вмієш нас любити,

Тож будь щасливим ти без меж.

Випускник.  Спасибі вам, мої батьки,

За теплоту й любов родинну,

За дружбу й спокій у сім’ї

 І за турботу щогодинну.

За вашу відданість святу

Своїм уже дорослим дітям,

За людяність і доброту,

Ми вдячні вам за все на світі!

 Ведуча.  Слово надається батькам випускників.

 Мати. Дорогі наші діти, найкращі для нас,

Ми бажаєм вам щастя і долі.

Вам сьогодніз дитинством прощатися час,

А життя не стежина у полі.

А життя — це дороги тернисті не раз.

А життя — це не сміх і не жарти.

Та не бійтесь нічого.

У добрий вам час.

Світ чарівний,

І жити в нім варто.

Все здолати потрібно вам буде не раз.

Не впадайте у відчай! Боріться!

Йдіть сміливо! У добрий вам, діточки, час.

Мрія кожного з вас хай здійсниться.

Хай вам ляжуть під ноги щасливі путі,

Горе й лихо хай всіх обминає.

Хай вам буде удача і щастя в житті

І хай серденько ваше співає.

Ведучий. Останній день дитинства в школі.

А завтра жде доросле вас  життя,

Крізь всі роки збережіть казкові

Дитинства вашого такі дзвінкі літа.

Ведуча.Болючим видається час прощання—

Ви опинилися в розлуки на краю.

Вам зустрічати ще нові світання,

Та незабудьте школу ви свою.

Ведучий. Бо в школі ви зробили перші кроки

В країну знань і перші відкриття,

              У пам’яті нехай залишаються уроки,

              З якими ви підете в майбуття.

(звучить пісня на мотив «Листя желтые»)

Дуже швидко і невпинно плине час

Перше вересня зустрінуть вже без нас ( два рядки  2 рази)

Приспів:

Листя жовтеє над школою кружляє,

І нехай воно про нас вам нагадає.

Ми по світу розбрелися, розійшлися,

Розлетілись, як осіннє жовте листя.

Були інколи невдячні ми до вас (2 рази)

Ми вас просимо пробачте,

За  усе  ви нас пробачте іще раз (2 рази)

Приспів.

Вам буває сумно часом восени

Ми бажаємо вам щастя і весни. ( два рядки  2 рази)

Приспів.

Ведуча. Ну от і все.

Останній день і мить.

Остання зустріч, погляди зріднілі.

Душа болить, сльоза в очах тремтить.

Учнівські роки в вирій відлетіли.

Ведучий. Ну от і все. Це та остання мить,

Яку ніхто у гості не чекає.

До нас вона розлукою спішить,

І нас усіх сьогодні розлучає.

Ведуча. Мрійте, кохайте, прагніть до кращого, і все у вас буде добре.

Ведучий. Нехай цвіте у вашому житті вічна весна і приносить пишні плоди родюче літо.

Ведуча. І школа, як пам’ять про ваше дитинство, хай висвітлює ваш життєвий шлях.

Ведучий. Вже час вирушати в дорогу! Щасти вам! В добру путь!

Ведуча. До побачення, дорогі наші випускники!

( випускники виходять зі сцени)

Ведучий. Урочисте свято на честь вручення атестатів оголошується закритим.  

Список використаної літератури:

1.     Науково-методичний журнал «Класному керівникові. Усе для роботи» видавництво «Основа» 2009—2010рр

2.     «Наші улюблені свята» випуск 2-3 видавництво «Основа» 2008 р.

3.     «Позакласний час»  2010р.          

           

 Автор: Соченінова С. О., вчитель географії, Варюшинська ЗОШ І-ІІІ ст., Веселинівської районної ради, Миколаївської області

Джерело: http://osvita.ua