Учителю! Ти є і будеш вічно!

Голос за сценою: якщо люди самі не вміють літати, нехай научать літати своїх дітей. Літати високо, далеко, красиво. І настане час, коли діти розкриють крила і полетять. Нехай дорослі просто підуть за дітьми, щоб оберігати їх від падіння. І тоді вийде, що вони теж летять...

Учити літати...

Учити мріяти...

Учити творити...

Це призначення педагога.

Небесні вітрила блакитні осіння пора підняла,

І росяних трав оксамити з південних країв принесла.

Вплітає усміхнена осінь листків золотавих стрічки

Замріяним вербам у коси і золото сипле в річки.

У морі барвистому квітів лунає симфонія дня.

До школи, до школи, до школи на вічну дорогу знання.

В колосках, снігу і жовтім листі,

У квітках і вранішній росі

Закохалась молодість в дитинство,

Заховалась в травах і весні.

Ти мене відкритими дверима

Запросила в храм добра і знань,

Сільська школа, лагідна і мила

Моя радість і моя печаль.

Стала ти для мене мов колиска.

Строга, чемна, радісна, шумна.

В тобі завжди дихає дитинство

Кожен вчитель – син твій і дочка.

Внуки – учні, соняха зернинки,

Пробіжать за парти в ранній час.

В твоїх вікнах зайчики – сніжинки

Ніжним світлом зігрівають нас

Прекрасною осінню в кожну школу приходить  учительське свято. Це час, коли шелестить падолист і снує у полі мереживо бабиного літа, перед вікнами будинків пломеніють мальви, жоржини та айстри, немов дарують весь жар своєї любові нашим вчителям.

Хай вам, вчителі, у дні ці святкові

Квіти злетяться з діброви до школи.

Рідні, відчуйте любов нашу вічну

Хай же вам сонечко сяє у вічі.

Поклонитись вам низько хочемо,

Наша вчителько золота.

Хай вам весни щастя пророчать,

А зозулі кують вам літа.

Ви прийміть у цей день нашу шану довічну.

Щиру вдячність дітей і любов безкінечну.

Щоб ніколи для нас не старіли душею,

Хай же вам повсякчас щастя світить зорею.

В народі кажуть, що письменник живе у своїх творах, скульптор – у створених ним шедеврах, а вчитель – живе у думках і справах своїх учнів. Тому кожна людина з почуттям великої вдячності згадує свою школу і рідних вчителів  все своє життя, адже у кожному прожитому дні у школі було щось неповторне, незабутнє, таке, що залишиться на все життя.

Ми, цьогорічні випускники, хочемо привітати сьогодні вас, наші дорогі наставники, із професійним святом – Днем учителя і найкращі слова привітання адресуємо вам: суворим і ніжним, мудрим і чуйним,

 - тим, хто кожен день відкриває нам шляхи таємниць,

- тим, хто за будь – якої погоди приходить до нас у клас,

- тим у кого сивина на чолі,

- тим, хто є нашим другом та порадником у скрутну хвилину,

- тим, хто все ж таки нас любить, хоч інколи говорить протилежне,

- всім тим, кому горде це імення „ Вчитель” - ми присвячуємо сьогоднішнє свято.

Багряним листом зацвітає осінь... Учителю... це тобі вона відкриває двері рідної школи, барвистим серпанком бабиного літа стрічає на рідному порозі, промінчиком сонця сяє в очах дітей, твоїх дітей.

Блищать ранкові роси... Учителю... Це тобі  вони дарують свої перли краси – прийми їх.

Усміхаються сонячні зайчики на шибках вікон рідної школи... Учителю... Це тобі вони дарують сонячну днину серед дощової осені.

Листя з клена падає, тулиться до землі... Учителю... Це тобі воно устеляє шлях до школи барвистим покривалом – пройдися по ньому, і ти відчуєш, що таке щастя.

Мерехтять зорі... Учителю...Це тобі вони дарують свої ясні ночі.

Світить місяць... Учителю... Це для тебе він готовий не спати цілу нічку.

Плаче хмарка...Учителю... Це вона просить в тебе пробачення від імені усіх учнів, які образили тебе.

Дзвенить дзвоник... Учителю... Це він дякує тобі за знання, які ти даєш учням.

І як  шкода. Що небо одне, що тільки раз на рік буває таке чудове свято. Як Днь Учителя, твій день.

А, може, це й на краще?

І як би там не було б, яка б загадка не ховалась за горизонтом сьогодні ти, учителю прийми найтепліші та найщиріші вітання від своїх учнів, у серцях яких вогником Віри, надії та Любові вічно палатиме твоя Мудрість, Турбота. Ласка, Любов.

Учитель, учитель, учитель...

Це – дар, це – хвала, це – талант!

З вас кожен у подумках – лірик,

З вас кожен в душі – музикант.

Ви вмієте грати на струнах,

Ви вмієте серцем співать,

І те, що дано вам від Бога

Ви прагнете учням віддать.

Ви вмієте буть терпеливими,

І вмієте учнів любить,

І  камінь до всього байдужий

Захоче в цьому світі жить

Вічні теми... давні теореми

Сива пам’ять і космічний вік

Ти – учитель, ти – сіяч недремний

І невтомний мудрий садівник.

Лікар ти, котрий лікує душі

І до сонця повертає всіх.

Капітан – у морі і на суші,

Ти – наставник юних, молодих.

Ти – коваль, поет і будівничий,

Добротворець і дозорець ти.

До дітей тебе веде і кличе

Світлий образ доброї мети.

А в дорозі люди знамениті,

Кожен з них – кровиночка твоя.

Світиться і світися у світі

Пісня, хліб і вчителя ім’я

Пісня „Пані вчителько”

Скажемо сьогодні, рідні вчителі,

Усе, що серце відчуває в дружній цій розмові,

Бо нема в житті напівціни,

І нема в житті напівлюбові.

І ніщо  даремно не мина,

І напівсльози ніхто не зронить.

За усе в житті – ціна сповна.

І за кожну мить, за кожен подих.

Можна віднайти напівтони,

І життя спинити на півслові,

та в житті нема напівціни

і нема в житті напівлюбові.

Любов учителя не зна кінця і краю,

Не рветься ні на мить гаряча нить.

Любов учителя ніколи не вмирає,

Вона у серці учня пломенить.

Учителю! Життя – як на долоні,

По краплі душу іншим віддаєш,

Хоч вчора втома нелюдська й сьогодні,

Любові й праці ти не знаєш меж.

Хвилина вільна рідко випадає,

І осінь рано тулиться до скронь.

Тож не засмучуйтеся, світ весь зігріває

Учительських сердець палкий вогонь.

Серце вчителя... скільки у ньому

Ласки, мудрості і  теплоти.

В серці вчителя поруч розквітли

Риси суворості і доброти.

Вам не потрібні титули і слава,

Вам мали б присвятити ми вірші.

Бо вчитель – не професія, не справа,

Це – подвиг, це – покликання душі.

В далекому майбутньому я вірю.

Де люди будуть, мов одна сім’я.

Відкриють вчені ще одне сузір’я

Що буде мати Вчителя ім’я.

           Ні, вчитель – не нудна щоденна справа,

Це – наче світлий промінь у імлі,

Найвищий сан, святе одвічне право

Зростити особистість на землі.

Без гордощів і зайвих сентиментів

Сьогодні треба зважити на те,

Що не бува без школи президентів

І бізнесмен без вчителя – пусте.

 

Живе музикант у акордах,

Які на концерті зіграв,

Спортсмен видатний у рекордах,

Хірург – в тих, кого врятував,

Художник живе у картинах,

Живе астроном у зірках...

А вчитель, він, мабуть, єдиний –

У наших серцях і думках.

 

Мій вчитель... він ніколи не старіє,

Хоча на скронях паморозь сивин.

Він, як ніхто, нас юних розуміє -

Над ним невладний навіть часу плин.

Він має щиру, вічно юну душу,

Він поруч з нами в щасті і журбі...

Освідчитись в коханні зараз мушу

Тобі, мій любий вчителю, тобі.

 

Різні бувають учительські долі,

Перші учні давно розійшлись.

Вже багато років ви у школі,

А ви й  досі такі, як колись.

 

Праця вчителя воістину безсмертна,

У очах дитячих світиться вона.

Доля бути першим скрізь і всюди

Це щоденний шлях на все життя.

 

Учителю! Який легкий твій труд,

Коли дитячі очі світять завзяттям.

Все хочуть вміти, все бажають знати...

Тоді, учителю, легкий твій труд!

 

Який приємний, вчителю, твій труд,

Коли ти відчуваєш душ єднання,

Збулись у дітях мрії й сподівання...

Тоді, учителю, приємним є твій труд!

 

Буває, вчителю, святим  твій труд,

Коли маленьке серденько дитяче

Відчує біль чужий, з біди чужої плаче

Тоді, учителю, святий твій труд.

 

Буває вдячним, вчителю, твій труд,

Коли тебе згадають через роки,

Ті, що давно пішли у світ широкий,

Тоді, учителю, твій вдячний  труд!

 

Учителю! В тобі живуть і доброта, і мудрість.

Краса думок твоїх захоплює завжди!

Ти сієш зерна знань в дитячі душі.

Щоб розквітали мрії на землі.

Привітний, ніжний, відданий, дбайливий,

Спокійний, доброзичливий в житті

Ти з легкістю переконати вмієш,

Розрадити й пробачить вмієш ти.

В своїй натхненній праці ти щасливий.

Ти бачиш в учнях кожен день себе.

У творчій долі ти знаходиш сили,

учителю, ми любимо тебе!

 

Бо учитель завжди розуміє,

бо учитель завжди всіх навчить,

І у скруті все ж таки він мріє,

Як би кращим це життя зробить.

Учитель – яке прекрасне слово!

Багато слів так хочеться сказати

Але про те я поведу розмову,

що вчителів потрібно шанувати.

Повинні бути вдячні ми довіку

За їхню віру, ласку і тепло.

За те, що розуміли нас, любили,

За допомогу, чуйність і добро.

 

За ті знання, які ви нам давали,

За те, що часто, як і ми, були дітьми,

Любити землю й матір нас навчали,

Щоб ми росли хорошими людьми.

Пісня”Вчителька”

Шановні вчителі! Ви  трудитесь по господарству, на роботі, клопочетесь, щоб все встигнути, щоб все було, як у інших, нервуєте, коли щось не виходить і так у справах проходить все життя. Але всі ви були колись дітьми і добре пам’ятаєте казки, які розповідали вам ваші батьки. Ми більш ніж впевнені, що у кожного з вас була своя улюблена казка: хтось уявляв себе Попелюшкою, хтось подорожував разом з Гулівером, хтось долав перешкоди разом із Кожум’якою, хтось переживав за Червону шапочку.

Ми сьогодні  пропонуємо вам казку: сучасну, на новий лад, а героїв, ми впевнені, ви обов’язково впізнаєте. Отож, сідайте рівненько, вмощуєтесь зручненько і слухайте...

В ущелині гірській, поміж горами, заховалося царство (назва школи): велике та гарне, наповнене сміхом та радістю, хвилюваннями та спокоєм, клопотами та любов’ю. І у царстві тому стояла собі хатка: колись на курячій ніжці, а тепер на високому фундаменті, в три поверхи. Ну, чим не палац! Вікна – на всі сторони світу, правда, лише з однієї сторони нові – пластикові.

Заправляють в тому палаці два богатирі, та не тільки вони – поряд з ними ще є й жінка, як це завжди буває. Найстарший – (ім’я директора). Думаємо, що дуже близьким йому буде Ілля  Муромець. Чому? – запитаєте ви. А тому, що аж занадто стійкий, можна сказати непохитний, він у своїх думках, і переконати в протилежному його буває дуже важко.

Він:

високий, вусатий,

плечистий, сивуватий,

голос грізний, сміх дрібненький.

Загалом, він чуть товстенький.

Він директор в тому царстві –

Освітянськім господарстві.

Другий – ( ім’я завуча, якщо це мужчина) Добринич: права і ліва рука директора. Завжди прийде на допомогу, завжди підтримає. Є у нього одна чудова риса – про найнеприємніші новини він повідомляє так, наче в цьому нема нічого страшного, а усмішка ніколи не ходить з його обличчя.

Так, як і старший

теж вусатий

ростом нижчий, не пихатий.

Добрий вчитель і господар

На шляхах наших володар,

 вчить в школі автосправу.

І  на це -  він має право.

Мають  коней металевих,

Нерви  мають теж сталеві.

А поряд з ними – жінка – (ім’я заступника директора з навчальної частини). Недавно  вона на керівній посаді, та авторитет у колективі має.  Важко з нею сперечатися, та ніхто і не думає: її слово – Закон. У казці „Мудра дівчина” теж є така героїня. Вона  нічого не боїться, не лякають її ніякі перешкоди, вона думає, розмірковує і... ось він – результат, а в цієї вчительки він є.

Завуч у школі – посада центральна.

Дуже вагома, відповідальна.

Розклад на завтра, заміна уроків,

Важко без неї зробить свої  кроки.

Вчить географію вчителька ця,

А учні займають призові місця.

Скажемо вам по секрету: тандем цих трьох – страшна сила: що запланували – зроблять, досягнуть, доженуть, переженуть, ще й з носом залишать всіх своїх недругів.

Наша організатор як та бджілка – трудівниця бігає вона школою: то до одних, то до інших, і там треба настанови начальства передати, і туди інформацію донести. ………., хочемо вам порадити: не перепрацьовуйте! Бо і бджоли від роботи помирають. Правда є у вас великий не бджолиний плюс – ви так боляче не кусаєте.

І вечорами, і ранками  згадуємо вас повсякчас.

Організатор у школі вийшов чудовий із вас.

Творчості вам і натхнення, щоб завжди горіла душа,

Щоб краще, сильніше і вище, хай творчість несе в небеса. 

З першого вересня кожного року оживає цей дивний палац. Крім маленьких гномів – учнів, що влаштовують щоденні баталії за розум та знання, з моря домашніх робіт та клопотів виходить 60 воїнів – вчителів. Вони мусять оберігати спокій у цьому палаці, повинні дбати про своїх вихованців – шибеників, хоч поряд з тим -  це надзвичайні люди: неабиякі фахівці, хороші друзі та порадники, добрі судді та адвокати. Познайомимося з ними ближче.

………… вчителі – найкращі на землі.

Це твердження давно уже відоме.

Працюють вони вдома, на грядках у дворі,

Та основна робота їх у школі.

Прекрасні фахівці, чудові вчителі,

Порадники, наставники і друзі.

за все, що знаємо ми низько до землі

сьогодні всі вам поклонитись хочем.

Першими в усьому є група з11 чоловік: Білосніжка і не сім, а 10 гномів. Проживають вони в правому крилі палацу на першому і другому поверхах.  Старшою серед них Білосніжка -  (ім’я керівника м\о початкових класів) – мудра, розумна, так як і всі інші її друзі. Вони першими приймають на себе удар маленьких шибеників і їх батьків. Дуже їм важко, але вони не сумують, а навпаки – повні сил та енергії, адже витримати батьківську опіку важко, дуже важко

Вчителів початкової школи

Ніхто не забуде ніколи.

Вчать вони писати і читати,

Кожна з них як турботлива мати.

Чи уроки зробив, чи в їдальні поїв,

на перерві з ким побився

і від чого засмутився.

Хто від лінощів в полоні –

Діти всі як на долоні.

А далі – як у рукавичці: більше, вище, краще.

Вчити маленьких розбишак – нелегка справа. А от зі старшими справлятися – ще важче. Але все до снаги нашим воїнам – вчителям. От, наприклад, вчителі української мови та літератури. Ну, чим не відьмочки. Правда,  в ступі не літають, з драконами не б’ються, вогнем не дихають, хоча можуть  одночасно і говорити, і писати у журналі, і слухати відповідь учня, який, в той момент, розповідає свою біографію замість біографії письменника. Наївний! Він  не знає з ким має справу – одиниця в журналі йому забезпечена. Інколи так можуть крикнути, що в вухах задзвенить, сонний одразу прокинеться, незрячий – прозріє і з переляку розкаже все, що знає і чого не знає теж.  А от коли говорять тихо та ласкаво – жди біди.

А як навчають нас в школі чудово

Усі вчителі української мови.

Розповідають про нашу країну

Вчать любити свою батьківщину.

На  ваші уроки чудові приходимо ми залюбки.

Вчительці рідної мови свої довіряєм думки.

Шановні вчителі зарубіжної: як вас мало! Стараєтеся, працюєте, читаєте, розповідаєте то про Пушкіна, то про Шекспіра, то про інших поетів та письменників. А учні все більше чогось у хмарах літають. Інколи – повні уваги, а інколи, і це буває частіше, такі далекі від вашого предмету, що опам’ятати їх доволі важко. Ви як та Червона шапочка: і наліпила пиріжків, і спекла, і до бабусі принесла. А бабуся - вовк – це ми, учні, навіть на них не дивиться, вона думає якби – то вас з’їсти – і читати не треба, і знання вже з нами.

Урок зарубіжної літератури –

Це мандри в скарбниці чужої культури.

Цікаво про все знати і про всіх дізнатись

Та найголовніше тут – читати і читати.

Англійську мову в нашому царстві вчать неабиякі спеціалісти: один одного кращий. Може, тому в нас так і багато спец класів. Ми, ваші покірні раби, теж гриземо граніт цієї мови та так, що інколи і зуби не витримують. Є така дуже гарна казка про Машу і ведмедів. Ми вирішили, що буде правильно її перефразувати: Ведмідь  і всі його подруги. Нас вчить Ведмідь. Нам з ним добре.

Скільки треба знати й вміти,

Щоб так англійською добре володіти.

Щоб і про Англію нам розказати,

Навіть на карті її показати.

Щоб спілкуватися у Інтернеті

Щоб знати всі новини на планеті.

В різних країнах добрих друзів мати

Англійську треба всім вивчати.

 

Три дівиці під вікном

Пряли пізно вечірком...

Якби я була цариця, -

Мовила одна дівиця...

... і чудо сталося. Одна з вчителів географії  опинилася на керівній посаді. Напевне, в той самий момент загадала своє бажання ще одна із географів – і тепер три роки відпочиватиме вдома.  От що значить вміти  правильно сформулювати бажання в підходящий час. Така інтуїція вимагає особливої уваги.  ………, мабуть, ваше сокровенне бажання виповниться  31 травня 2010 року на останній шкільній лінійці, але нам так хочеться вірити, що ви прагнете аж ніяк не цього.

На великій карті світу є країн багато

Гори, ріки та озера, величезні плато.

Заблукати дуже легко в джунглях Амазонки,

Чи згоріти від жари в тропіках на сонці.

Географія – наука і важка, й цікава,

Та не вивчити предмет ми не маєм права.

Щоб все добре розуміти треба нам учитись

І оцінками в журналі можна не журитись.

Говорячи про хімію, чомусь на думку приходить Аладін із своєю лампою. От якби ми, учні, мали такі лампи, в яких могли б сховатися, то (  вчителі хімії), напевно, довго б проводили різні досліди аби виманити нас у кабінет на урок, але ви не знали б основного: лампа реагує лише на позитивне. Ви з нами по доброму – ми у кабінеті, ви питаєте формули та рівняння – а ми у лампу.  Учительський  стіл ми б застелили скатертю – самобранкою: ви нам одиницю – а журналу нема, ви нам  дванадцять – а він тут як тут. От була б житуха!

Таблиця Мендєлєєва – це просто тихий жах.

Як з нею подружитися, як зупинити страх.

Приходиться до півночі зубрити елементи

А зранку в голові одні лиш екскременти.

Та все ж ми страх поборемо, посидимо ще трішки,

Здолаємо науку цю як білочка горішки.

Всі ми добре знаємо, що математика – цариця всіх наук, без неї ні туди і ні сюди.

Навіть все казкове царство знає, що  вона присутня всюди. Давайте поміркуємо над магічною цифрою три: тридесяте царство, три сестри, три брати, серед яких один завжди чомусь дурний, три загадки і навіть - три бажання. До речі, три бажання -  це святе і серед наших математиків: перше –повинен  знати, друге – повинен  розуміти, а третє – повинен  вміти.  Та от біда велика -  в нашій школі мало серед учнів таких, що можуть виконати ці три бажання своїх вчителів. Все це більше стосується  самих наставників. Правда, раз у рік ці бажання збуваються. Саме тоді учні стають призерами олімпіад районного та обласного, а інколи і всеукраїнського рівня і тоді у всіх прекрасний настрій, а цифра три і тут присутня: учні займають три з трьох місць.

Приводить логіку в порядок

Для мозку робить нам зарядку.

Це математика – наук цариця.

Учи її, бо пригодиться.

 Фізика – важкий предмет: багато формул, задачі різного типу, тьма тямуща законів, які треба знати. Нічого мудрішого як звернутися знову до казки про Червону шапочку ми не могли придумати. Чому? Відповідь проста: протягування протилежностей: вовк і дівчинка. Ви не подумайте ми не мали на увазі нічого лишнього.

До чого Архімед у ванні досидівся,

І що Ньютон в саду відкрив.

Дізнаєшся, як світ наш утворився,

Якщо ти фізику учив.

Закон Ньютона ми учили.

Та пізно зрозуміли ми:

Є в школі сила в нас тяжіння,

А в центрі тяжіння – Ви.

А ви знаєте, що кожна казка – це чиясь історія, а кожен казковий герой – пов’язаний з тією чи іншою історичною епохою.  От якби нашим вчителям історії летючий корабель. Захотілося посидіти з царем за одним столом – будь ласка, захотілося побувати на  лицарському турнірі – будь ласка, захотілося всіх         двієчників відправити на безлюдний острів – знову будь ласка. а додому повернуться лиш тоді, коли підготують правильну відповідь. В казці про летючий корабель з нашими героями теж відбувалися цікаві зустрічі. Так що це факт точно сумніву не підлягає.

На історії сидимо і хвилюємось

Викличуть чи знову пронесе?

Йти на урок непідготовленим,

Ми знаємо – це марно не пройде.

Події й дати – все вже переплуталось

Хоч би підглянути один  - один разок

Як же повільно це заняття тягнеться

Де ж друг улюблений ріднесенький дзвінок?                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

А от казка про царівну жабу розкаже нам про чарівну природу, яку треба любити і оберігати, а якщо природа – значить вчителі біології. Їм, мабуть, найважче. Адже треба пояснити  перетворення жаби в людину. Хай це не мавпа, але людиною таки стала!  У нашій школі  чомусь все  навпаки: ваші дорогі учні показують протилежний результат: із людей перетворюються на противних звірят, які псують не лише майно, а й ваші дорогоцінні нерви. У казці перемагає любов. Може, для наших учнів ще не все втрачено, і маленькі неслухняні  діти виростуть хорошими людьми, якими ви колись будете пишатись.

Щоб всі в житті рослини відрізнити,

Тварин, братів молодших зрозуміть

Нам допоможе біологія – наука,

Що і живе й зростає кожну мить.

Все навкруги: ліси, поля і гори,

І ми, творіння Бога на землі -   

Лише маленька часточка природи,

Яку усім нам треба зберегти.

„Казка про дідову і бабину доньку” – дуже повчальний твір для всіх тих, хто не любить працювати, уникає уроків трудового навчання, які такі корисні для майбутніх господарів. А як багато можуть навчити наші вчителі трудового навчання! Воістину - це підготовка спеціалістів широкого профілю: куховарство, кулінарія, крій та шиття, столярство, водіння автомобіля – мабуть, це не повний перелік потрібних і корисних справ. От ще би якось учнів заставити до роботи, а то як в казці: одні працюють, а одні – байдики б’ють.

Не столярі ми і не теслярі

Та з інструментами на „ти”.

В майстерні нашій чути стукоти

Майструють наші школярі.

І линуть запахи принадливі,

Сигнал під вікнами луна.

Як добре – це не математика

Тут ми вчимо саме життя.

Всі ви чули і знаєте казку про Колобка: котився - котився і докотився. Закінчення  не з приємних, а все тому, що Колобок не відвідував уроки ОБЖ, на яких наші вчителі намагаються навчити таких самих колобків уникати небезпечних ситуацій у житті. Добре, що є такий предмет, прекрасно, що в нашій школі працюють такі мудрі наставники, які дбають про життя і здоров’я всіх своїх вихованців, але безперечним все – таки залишається факт: їхнє здоров’я у їхніх руках.

Життя нас випробовує не раз,

Та мужність вам і воля притаманні!

Тож, любі педагоги з святом вас

Хай оминають біди вас незвані.

Як добре вчителям музики! Вони завжди співають, у них прекрасні голоси, добрий музичний слух, вони грають на музичних інструментах. На кожен випадок з життя підбирають якусь мелодію і тоді все навкруги оживає, сміється, радіє. Казкові герої теж співучі: співав Омелько, коли їхав на печі, співав дідо, коли спіймав золоту рибку, співав Іван царевич, коли їхав свататися до принцеси з городу Парижу.

Так що все в порядку: співають самі і інших вчать співати.  Але є і такі, яким слон став на вухо і краще б вони не співали. Одне ніхто не може зрозуміти: чому такі люди завжди роблять протилежне.

Ви пригадуєте казку про Василісу Прекрасну. Вона, що рукавом махне, так краса сама на голови сиплеться, а картини такі яскраві та надзвичайні являються, що словами не описати. В нашій школі теж є такий майстер – вчитель малювання та креслення. І пензликом орудує, і лобзиком, і виліпити зможе, і накреслити. До речі, звати його (ім’я вчителя малювання та креслення). Вони, напевно, родичі з нашою казковою героїнею.

На уроці баян грає, Пензель по листку гуляє:

Намалюєм хатку, квітку, на порозі -  чужу тітку.

Вчитись розуміть прекрасне – кожному ця штука ясна.

Тим, хто тямиться в красі Побажання кращі всі.

У казці про їжака та зайця їжак подолав величезну відстань за допомогою своєї хитрості. Хто забув, то пригадаємо, що допомагала йому в цьому його дружина. От якби на наших уроках фізичного виховання можна було скористатися допомогою, то всі норми ми б здали з відзнакою. Але це -  тільки мрії...все  ж таки нам прийдеться бігти 8 кругів навкруг школи і ніхто нам не допоможе. Наш фізрук – завжди на сторожі.

Фізрук - наш батяня, батяня -  фізрук

Ми після уроків без ніг і без рук.

Коліна дрижать і всі кості болять

Шари кольорові летять і летять.

Завжди ви у формі, завжди у строю

Люблю фізкультуру і з нею дружу.

У казці „ Кресало” розповідається проте, як один воїн зумів знайти вихід із складного становища, справився з усіма перешкодами і довід свою правоту. Наш вчитель ЗВ теж один, та з учнями на уроці справляється  на раз – два. Дуже нам подобається, коли ваші уроки проходять на вулиці, запам’ятати тему уроку тоді просто неможливо, бо в голові крутиться тільки одне: на пра - во, на лі – во, кру - гом.

Військової справи навчаємось радо –

Майбутнє держави в надійних руках.

І наш воєн рук – це не просто наставник -

Це „ас” в своїй справі,  це вчитель – вояк.

Ми повинні сказати, що в нашому чудовому палаці працюють не лише вчителі. Щоб  робили ми без нашої великої бібліотеки та її надзвичайної господині, яка вже стільки років працює поруч з книгами! Важко передбачити наслідки. Мабуть, було б як у казці „12 місяців”, коли маленька господиня палацу виявилась просто неграмотним дівчиськом і серед зими захотіла підсніжників, не послухавши свого вченого друга. (ім’я бібліотекаря), хоч і не часто, та все ж ми інколи заглядаємо до вас у гості і ви тоді маєте з нами клопіт, видаючи нам книги. Та сподіваємось, що ви нас не ображаєтесь, бо ми  все ще учні, а ви  - наш вчений друг.

Хто вам завжди допоможе розібратись в морі книг?

Ще й цікавого багато  всім розкаже нам про них.

Зрозуміло, це не пекар і ніякий не аптекар,

Це – шанований всіма наш шкільний бібліотекар.

Зовсім нещодавно у нашому дивному палаці з’явилися дві цікаві особи. Цілими  днями все пишуть і пишуть: то графіки малюють, то результати тестів підраховують, то щось придумують, щоб школі спокій тільки снився. Здогадалися про кого це ми? Звичайно, це -  наш штатний психолог та соціальний педагог. Ох, і важко їм працювати! Думаємо, що найбільше їм підходять  розповіді про неслухняних героїв: „Вовк і семеро козенят”, „Незнайка в країні чудес” чи „Снігова королева”. Але наші працівники нічого не бояться, а от учням варто було б задуматись над своєю поведінкою, щоб не попасти в чорний список.

Наш соціальний педагог й психолог - Це люди із відкритою душею

Вони лікують наше серце  увагою та теплотою.

Вони спілкуються із нами під час на уроків, поза школою.

Вони нам радять, що робити, якою нам піти дорогою.

Сьогодні  в цьому святковому залі ми раді бачити вчителів, які багато років свого життя присвятили роботі в цій школі, а зараз вони на заслуженому відпочинку.

Ми вас щиро вітаємо зі святом  Нехай у вашій пам’яті з’являться не казкові герої, а найяскравіші моменти вашої роботи, зустрічі з чудовими людьми та ваші вдячні учні, яким ви дали путівку у життя.

Хай роки ідуть, а лице не старіє.

Онуки ростуть, а чоло не сивіє.

Хай серце не знає печалі й розлуки,

Хай радість приносять вам діти й онуки,

Бажаєм прожити в здоров’ї і силі

На многії літа прекрасної долі.

На уроках християнської етики наші вчителі вчать учнів жити за Заповідями Божими. Ми  вирішили, що не будемо проводити паралель з якоюсь казкою чи її героями з тих причин, що  те, що ми живемо на землі, милуємося кожним прожитим днем, долаємо перешкоди, загартовуємося в поразках – це вже казка, казка нашого з вами життя. І ми, як у казці, дозволимо собі загадати одне бажання: нехай ця казка ніколи не закінчується ні для вас, дорогі вчителі, ні для ваших учнів, ні для  всіх інших людей.

Пісня „Вчителі”

 А зараз вашій уяві пропонуються „Новини з – під парти”. Сьогодні ми вирішили розшифрувати для вас наш рідний український алфавіт. Ось що означають букви мовою наших вчителів:

А – а подивіться, хто це зайшов до класу.

Б – боже, ти знову їв жуйку, а її треба жувати.

В – ви колись заспокоїтесь, чи ні?

Г – горенько моє, де ж тій зошит?

Д – давай щоденник, двієчнику!

Е – екзамени на носі, що ви собі думаєте?

Є – є добровольці на прибирання туалету?

Ж – жаль, що ваші батьки постійно зайняті.

З – запам’ятайте – знання – це сила.

І – і звідки ти взявся на мою голову.

Ї – їхали – їхали і нарешті приїхали.

К – коли ж це все закінчиться, ви мені поясніть?

Л – люди ви чи не люди.

М – мені не подобається ваша підготовка до уроку.

Н – не треба мене заспокоювати.

О -  о Господи! Знову запізнився!

П – просто геніально! Ти прийшов на урок.

Р – розвернись, будь ласка, дошка праворуч.

С – сядь і не нервуй мене.

Т – ти ще й куриш?

У – у кого знову дзвенить мобільний.

Ф – феноменальна пам’ять.

Х – хто закинув щоденник на шафу?

Ц – цікаво, хто бажає розповісти тему.

Ч – чия шпаргалка, я вас питаю.

Ш – шикарно виглядає.

Щ – щоденники на стіл.

Ь – ( погрожує кулаком)

Я – я пішла за директором.

Сценка. Пам’ятник вчителеві.

Автор:

чи це було насправді? Може й так,

Та невідомо точно та година,

Коли відбувся на землі контакт

Космічного прибульця і людини.

Гість з всесвіту розмову сам почав.

Хоч був увесь контакт телепатичним:

Гість:

Я чималеньку відстань подолав.

Аби здійснити мрію споконвічну_

Побачити по розуму братів

І цю найдивовижнішу планету...

Землянине, мій брате, я б хотів,

Щоб ти мені відкрив свої секрети1

У всесвіті, мій друже, є життя,

Цивілізацій різних там багато,

Та нам не є відомі почуття

Ми радість, сум не вмієм відчувати.

Хто вас навчає, де добро, де зло?

Хто вчить вас змалку мріяти й любити?

Хто віддає вам все своє тепло,

Щоб потім ще й корисного навчити?

У мене є багато запитань,

Яких би я хотів тобі задати.

Та головне – хто вас веде до знань

Вчить думати, а не ворогувати?

Хто вас повчає берегти живе,

Веде у світ науки загадковий,

Щоденно відкриває щось своє?

Хто змалку вас навчає мови?

Автор:

Людина посміхнулась

Людина:

взагалі, Я відповім на всі питання радо!

Так, є така посада на землі,

А може, справа честі, не посада.

Це – Вчитель. Все, що ти перелічив,

Для нього сенс життя, космічний брате,

Це він колись в дитинстві нас навчив

Писати слів, читати й рахувати.

Це він відкрив науки дивний світ,

Подарував нам впевненості крила!

Всі відкриття й космічний свій політ

Без нього людство й досі не здійснило б!

Автор:

Гість з Всесвіту замислився, зітхнув,

А потім відповів людині чемно:

Гість:

Я час і простір, брате, перетнув

Із користю для себе недаремно.

Я знаю: звичай є у вас землян,

Відомим людям, діячам культури

Возводити на згадку, наче храм,

Величні монументи і скульптури.

Є Вчителеві пам’ятник такий?

Чи ви тут, на землі, невдячні люди?

Автор:

 землянин відповів

Землянин:

минуть роки,

І, певен я, що пам’ятник цей буде!

Він неодмінно буде – це ж святе

і буде напис золотом, що сяє:

спасибі, любий вчителю, за те,

чого з любов’ю людство ти навчаєш.

Автор:

планету гість залишив через мить,

Пройшли роки із дружньої розмови,

І вчителеві платник стоїть

На знак пошани, вдячності й любові.

Тож  Вчителю! Дозволь тобі віддати

дяки й шани пишний коровай,

це тобі квітують в жовтні айстри,

хризантем тобі росте розмай..

Це тобі несуть букети люди.

Це тобі співаються пісні.

Хай безсмертним ім’я твоє буде,

В вічній і нев’янучій красі.

Мій вчителю добрий, з дитинно – ясними очима

Із них починався мій довгий і праведний шлях

Іду по землі я, і небо співа за плечима,

І світ, наче скрипка, дзвенить на прозорих вітрах.

Мій вчителю гордий, крилатий володарю слова,

Що впало на думку високим добором зерна.

З якого закронилось дерево рідної мови

І цвітом безсмертним вирує, як вічна весна.

Мій вчителю ніжний, напнулися мрії, як струни.

А в серці, мов пташка, щебече й щебече любов.

В пориві до тебе стаю я красивим і юним

Лише біля тебе нуртує так радісно кров.

Мій вчителю сивий, уже зародили дерева,

Які ми  давно посадили  з тобою в саду

То просто тривала велика остання перерва,

З якої до тебе на вічний урок я іду.

І нехай сивіють ваші скроні.

Час невпинний все біжить вперед

Ми схиляєм голови в поклоні

За турботу, ласку, за все – все.

Пісня.

 Учитель, як дбайливий садівник,

Що прихиляється до гілки.

Перекладає мудрість книг

В учнівські ще малі голівки.

Настроює людські серця

На доброту і вроду яснооку.

І все життя своє ах до кінця

Іде продовження уроку.

Завжди дбайливо доглядає сад.

Чудесний  сад – це наша юнь і діти,

Сад вирощений з вчительських порад.

Спасибі вам, що ви на світі є,

Що сієте добро, як стиглий колос.

Ми пам’ятати будем все життя

Ваш мудрий, тихий, терпеливий голос.

Спасибі вам, учителі мої,

Що ви вчите, як жити на землі.

І дім звести, і дерево садити.

З народом працю й пісню розділити.

Сьогодні – День учителя й тому

Ми кажемо звичайними словами:

Людського щастя вам, нових ідей,

Хай доля добра завжди буде з вами.

Шлях пошуку, науки і дерзань –

Таку обрали ви в житті дорогу.

Тож здійснення усіх ваших сподівань,

Щоб ви відчули радість перемоги.

Високих злетів, творчих перемог

Ми щиро вам усі бажаєм нині.

І ще багато літ хай дасть вам Бог

Трудитись у шкільній нашій родині.

Многії  літа.

 

Автор: Верхоляк Лілія Ярославівна,  учитель української мови та літератури Манявської школи Богородчанського району Івано-Франківської обл.    

Джерело: http://osvita.ua/