Літературно – музична композиція «Осінні етюди».

Позакласний захід за творчістю Ліни Костенко з мультимедійним додатком.

Клас урочисто прибраний,  на партах розкладені сухі осінні листочки та букети осінніх квітів, портрет Л.Костенко, оформлена  виставка  дитячих малюнків і творів на осінню тематику з уроків розвитку писемного мовлення, мультимедійна дошка, проектор.

Звучить музика П.Чайковського «Осінь»

Вчитель.

Хто вона ота красуня

В золотім намисті,

Що без пензля і без барв

Скрізь малює листя

На деревах листя те

Так блищить, мов золоте. (Осінь)

Зустрічайте її!

(Входить дівчина в костюмі Осені)

Осінь. (Слайд1)

Я Осінь – чарівна й ясна,

Я дивна, наче казочка сама,

Тримаю пензлик у руках,

Малюю всюди – тут і там,

Щоб догодити, любі, вам,

Щоб вміли ви красу кохати,

Щоб теж у руки пензлик брали,

Красу природи малювали.

Сьогодні у нас незвичайне свято. Ми будемо з вами малювати осінні поетичні етюди. А допоможуть нам писати етюди вірші Ліни Костенко.

(Слайд 2)

Природність є однією з головних ознак поезії Ліни Костенко. Природний ритм слова відображує природну плинність життя, природний хід думок. Тому, мабуть, поетеса неодноразово зверталася до зображення природи, відтворюючи її неперехідну силу, нетлінну красу. Отже, запрошуємо вас у поетичний світ Ліни Костенко.

1 етюд. Красива осінь вишиває клени...(Слайд 3)

Відео

Учень 1.  (Слайд 4)

Красива осінь вишиває клени...

Красива  осінь  вишиває  клени  
Червоним,  жовтим,  срібним,  золотим.  
А  листя  просить:  –  Виший  нас  зеленим!  
Ми  ще  побудем,  ще  не  облетим.  
А  листя  просить:  –  Дай  нам  тої  втіхи!  
Сади  прекрасні,  роси  –  як  вино.  
Ворони  п'ють  надкльовані  горіхи.  
А  що  їм,  чорним?  Чорним  все  одно.  

Вчитель.

Осінь… Скільки поезії в цьому золотаво-сонячному слові і скільки радості й тихого смутку! Її часто звуть чудовою, замріяною, золотою… Яка осінь?

2-й учень.  (Слайд 5)

Чатує вітер на останнє листя...

Строката хустка – жовте і багряне –

з плечей лісів упала їм під ноги.

І вся природа схожа на циганку –

вродливу,
темнооку,
напівголу,
в червоному намисті з горобини,
з горіховими бубнами в руках...

3-й учень.

(Слайд 6)  Осінній день, осінній день, осінній...

Осінній день, осінній день, осінній!

О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.

Невже це осінь, осінь, о! — та сама.

Останні  айстри  горілиць  зайшлися  болем.
Ген  килим,  витканий  із  птиць,  летить  над  полем.
Багдадський  злодій  літо  вкрав,  багдадський  злодій.
І  плаче  коник  серед  трав  -  нема  мелодій.

4-й учень.  (Слайд 7)

Старі дуби, спасибі вам за осінь...

Старі  дуби,  спасибі  вам  за  осінь,  

За  відлітання  радості  і  птиць.  
Ще,  певно,  я  затуркана  не  зовсім,  
Що  чую  шурхіт  княжих  багряниць.

Моя  княгине!  Ти  ідеш  вмирати,  
Піднявши  вгору  стомлене  лице.  
Я  плачу  й  можу  сліз  не  витирати.  
Старі  дуби,  спасибі  вам  за  це.  

Літературна гра «Додай слово»  (Слайд 8)

Осінній сад ще …(яблучка) глядить,

Листочок-два …(гойдає )на гілляках.

І цілу ніч щось тихо…( шарудить),
і чорні вікна …(стигнуть) в переляках.
Між стовбурами …(пробігає) тінь...
А у світанків …(очі) променисті.
То білий кінь,
то білий-білий кінь
шукає…( літо )у сухому листі.    

2 етюд Вже брами літа замикає осінь

(Слайд 9)

5-й учень. Вже брами літа замикає осінь

Вже брами літа замикає осінь...

Задощило. Закапало. Серпеньвипустив серп.

      Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам.

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ж ти, літо, поділося? Куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось!

Осінь брами свої замикала вночі,

Погубила у небі журавлині ключі.

Вчитель. Отже, спакував чемодан і вже відлетів чорно­гуз, у небі линуть журавлині ключі, стоїть осінь за вікном. А соловейки і шпаки теж подалися у вирій.

6-й учень. (Слайд 10)

Ті журавлі, і їх прощальні сурми...

Тих відлітань сюїта голуба...

Натягне дощ свої осінні струни,

Торкне ті струни пальчиком верба.

 Зіграй мені осінній плач калини.

Зіграй усе, що я тебе прошу.

Я не скрипичний ключ, а журавлиний

Тобі над полем в небі напишу.

Пісня «Дощ стрибає»  (Танок дівчаток з парасольками)

7-й учень. Соловейко застудився

Дощик, дощик, ти вже злива!

Плаче груша, плаче слива.

Ти періщить заходився,

Соловейко застудився.

А тепер лежить під пледом,

П'є гарячий чай із медом.

8-й учень. Перекинута шпаківня 

Плаче шпак уранці після зливи,

Де шумлять на греблі явори,

Що шпаківню вітер чорногривий

Перекинув донцем догори.

Борсаються бідні шпаченята,

Як його зарадити біді?

Кліпають із пітьми оченятами:

— Випадемо, татку, що тоді?

Ще якби їм день чи півтора дні,

Ще якби їм днів хоча б із п'ять,

Бо вони ще зовсім безпорадні —

Падаючи, ще не полетять.

Як же, хлопці, хатку ви прибили.

Що її порушили вітри?

Плаче шпак уранці після зливи,

Де шумлять на греблі явори.

Вчитель. Це обов’язкова прикмета осені – відлітаючи птахи.

АНАГРАМА:   Назвіть перелітних птахів.

(Слайд 11)

           ВЛІЖУРА                            ЛИКЗЯБ                             ЗОЛЯЗУ

           КИШПА                                ГАІВОЛ                            КАГУЗСОТРЯ

ОСІНЬ.

(Слайд 12)

-         А зараз, діти, я хочу почути, які ви знаєте про мене прислів’я та приказки.

Вересень пахне яблуками,                                  спитає, чи вдягнений та взутий.

Серпень страву готує, а                                       та виганяє птахів з гаю.

Жовтень ходить по краю                                     вересень до столу подає.

Листопад – не лютий, проте                                  а жовтень капустою.

Танок «Листочок золотий»

Ведучий.

Вітерець ураз примчав

І зробив чимало справ:

Хмарки в небі розігнав

І листочки позривав,

Їх підкинув в вишину

Й полетів у далину.

(Хлопчик-вітерець вбігає, кружляючи, розкидає барвисті листочки і «відлітає». Діти збирають листочки і танцюють на фоні музики).

Осінь в гості завітала,

Нам листочки подарувала,

Потанцюємо із ними,

Із листочками золотими.

 3 етюд  ЗАВІТАЛА ОСІНЬ ДО НАС В УКРАЇНУ…

(Слайд 13)

9-й учень.

(Слайд 14)

Буває часто сліпну від краси,

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є — дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна.

Що хоч спинись і з Богом говори...

Вчитель. І як же красиво описує поетеса осінь! Вона вміє побачити не тільки красу осені, а й почути її музи­ку. Ось як грає осінь у вірші Л.Костенко

10-й учень.

(Слайд 15) Вже в стільниках старні 

Вже в стільниках стерні немає меду сонця,

І дика груша журиться одна.

Лиш клаптики червоного суконця

Шляхам лишає сіра далина.

Приходить осінь, посмішка землиста.

Скляніють очі неба і води.

Суху розмову полум'я із листям

До ночі сумно слухають сади...

11-й учень. (Слайд 16)

Стоять жоржини мокрі-мокрі.

Сплять діамантові жуки.

Під грушею у дикій моркві

До ранку ходять їжаки.

А в сні далекому, туманному,

Не похиляючи траву,

Дюймовочка в листочку капустяному —

Я у життя із вічності пливу.

12-й учень.Здивовані квіти 

Сю ніч зорі чомусь колючі,

Як налякані їжачки.

Сю ніч сойка кричала в кручі,

Сю ніч ворон сказав: «Апчхи!».

Сю ніч квітка питала квітку:

—       Що ж це робиться, поясни?

Тільки вчора було ще влітку,

А сьогодні вже восени!

Вчитель. Осінь щедро наповнює землю пахощами осінніх квітів.

(Слайд 17)

Гра «Шифрувальник»(Розшифруйте назви квітів і скажіть, яка квітка зайва)

 Х.И.А.Т.М.,        А.С.Р.,               Т.Л.П.Н.,             Ч.Р.О.Р.В.Ц.

Пісня «Падає, падає листя…»

Вчитель. Падає. Падає листя.. Хазяйнує осінь.. Незабаром ліс стоятиме зовсім голим і сумним. Для Ліни Костенко дерева – живі істоти, вони чомусь схожі на людей. Ось послухайте.

13-й учень. (Слайд 18)

Мене ізмалку люблять всі дерева

Мене ізмалку люблять всі дерева,

І розуміє бузиновий Пан,

Чому верба, від крапель кришталева,

Мені сказала: «Здрастуй!» крізь туман?

Чому ліси чекають мене знову,

На щит піднявши сонце і зорю?

Я їх люблю. Я знаю їхню мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

14-й учень. (Слайд 19)

Ходить дивний чоловік 

Ходить дивний чоловік по лісу.

Дивиться, дивиться, шарудить у осінньому листі.

Розгортає траву,

Копирсає паморозь моху.

Що ви, — кажу, — шукаєте?

Каже: — Себе...

У всіх повні кошики грибів.

А у нього порожній.

15-й учень.

Розвиднилось траві, — упали такі роси!

Ще може буде трішки не зими.

В лісах блукають згорблені колоси —

Дерева, неприкаяні, як ми.

їм сумно, як і нам. Ніде немає літа.

От холоду в ногах посиніли дуби.

Лиш там, де лось лежав, земля була зігріта, —

Тихесенько ростуть здивовані гриби.

16-й учень.  (Слайд 20)

Шипшина важко віддає плоди,

Вона людей хапає за рукава.

—О підожди, людино, підожди,

—О підожди, людино, будь ласкава!

Не всі, не всі, хоч ягідку облиш,

Одна пташина так мене просила,

Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш,

І просто — осінь щоб була красива!

Вчитель. Ось яка людина Ліна Костенко! Людина із чарівною, тонкою душею.Сьогодні звучали її вірші. Вони незвичайні, мелодійні, милують слух і надихають на творчість.

 

Автор: Коваленко Тетяна Василівна, учитель української мови та літератури Донецької школи № 97

Джерело: http://osvita.ua/