Лунай, прекрасна наша мово!

Мета:  вчити учнів з повагою ставитись до рідної мови,  

шанувати українські традиції та надбання; 

висловлювати свої думки;

розвивати уміння гідно триматися перед аудиторією,        

виразно читати напам’ять прозові та віршовані твори;

виховувати любов до України, батьків,  повагу до слова.

Обладнання: вислови про мову, фонограми пісень, рушники, верба, речі з українського побуту, тин, штучна зелень, квіти, українські костюми, збірки віршів українських письменників, словники.

( Святково прибрана кімната. На дошці та партах вислови про мову, рушники, квіти. На столі вчителя книжкова виставка творів українських поетів, словники. Учні вдягнуті у святкову одежу, національні костюми.)

Учитель:

Добрий день, дорогі гості, діти! Вітаю вас у цьому класі.

Сьогодні ми зібрались, щоб сказати теплі та ніжні слова про нашу рідну українську мову,  торкнутися сторінок її  минулого, сучасного, зазирнути у майбутнє.

Ми живемо на мальовничій землі – в Україні. Тут жили наші предки, живуть наші батьки, живемо і ми. Милуємося красою рідної природи, вслухаємось у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови, зачаровано дивимось колоритний народний танець.

Танець

Учень:

Солодка земля

Босоніж стежка побіжить

Левадою в городи...

Як любо тут, як славно жить

Серед цієї вроди.

Кохаю край наш дорогий,

Що зветься Україна.

Вітчизні хочу я своїй

Зрости достойним сином.

Є в світі зваби немалі,

Цікава стежка кожна...

Але до рідної землі

Збайдужіти не можна.

Люби, шануй, піднось до зір

Її пісні і мову.

Нема солодшої, повір,

За неї пречудову.

В. Коломієць

Учитель:

Кожному народові дорога його мова.  Що ж таке мова? Люди говорять: “ Слово до слова – зложиться мова”.

Ось  як про це сказав наш видатний поет,великий Кобзар – Т.Г.Шевченко:  

Ну, що б, здавалося, слова...

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється  - ожива,

Як їх почує!..

І ми в звертаємось до рідної мови.

Учень:

О, слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між них левиний рев...

О.Олесь

 Учень:

Розцвітай же слово

І в родині, і у школі,

Й на заводі і у полі.

Пречудесно, пречудово

Розцвітай же слово!   

    П.Тичина

Учень:

Земле Шевченкова,

Земле Франкова.

Ниво, засіяна щастям – добром,

Вічна твоя соловейкова мова,

Вічна розмова

Дніпра із Дністром.

Учитель:

Дуже влучно сказав відомий український  поет Д.Білоус  про нашу рідну мову, назвавши її материнською.

Учень:

Ти постаєш в ясній обнові.

Як пісня линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мова!

Тебе, незміряно багату,

Дзвінку і ніжну, і завзяту,

Як день сьогоднішній, чудовий –

Люблю, люблю вкраїнську мову!

Д.Білоус

Учитель:

Мати... Це перше слово, яке ми вимовляємо. Слово, в яке ми вкладаємо всю любов  та ніжність. Саме її очі, такі лагідні і такі добрі пильно, з тривогою стежать за нами. Саме від мами  ми чуємо такі близькі серцю слова рідної мови. Саме їй ми присвячуємо цю пісню.

Пісня “ Чорнобривці”

Учень:

І тихо мовляться слова,

І шепче зірка вечорова,

І чуть, як засина трава

У колисковій рідній мові.

Учитель:

Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої колискової.

Вона зачаровує нас надзвичайною ніжністю і красою, переносить у світ дитинства, де все здається таким дивним та чудовим...

Колискова “ Котику сіренький” ( Діти засинають)

Учитель:

Діти, не час нам спати, а час...  жартувати!

Дуже веселими та співучими були наші предки. Саме вони склали жартівливу пісню “ Ой під вишнями, під черешнями!”, яку ми почуємо у виконанні дітей.

Інсценування  пісні

Учитель:

Полюбляли жартувати не тільки наші пращури, які напевне знали, що сміх подовжує життя. Жартувати вміємо є ми  - сучасне покоління.

Давайте послухаємо веселі історії із нашого життя.

Анекдоти

Учні:

– Івасику, слово мати якого роду?

-  Як у сукні – то жіночого, а як у джинсах – чоловічого.

-         Тату, сьогодні тобі треба піти на маленькі батьківські збори.

-         Що це за “маленькі збори”?

-         Та... на них будеш тільки ти і вчитель.

 

- Миколко, я сьогодні мав розмову з учителем. А тепер питаю тебе:

хто найбільший ледар у вашому класі?

-         Не  знаю, тату.

-         Неправда, знаєш! Хто сидить у класі й тільки дивиться, як інші читають або пишуть?

-         Наша вчителька, тату.

-         Татку, чи зумів би ти заплющеними очима написати своє прізвище?

-         Звичайно.

-         То напиши його, будь ласка, у моєму щоденнику!

Учень:

Із слова починається людина,

Із мови починається мій рід.

Моя ласкава,  мамина, єдина –

Бентежна, тополина, калинова,

Не випита, не вибрана до дна –

Це наша українська рідна мова,

Немов бандури вічної струна.

                       Ніна Рій

Учень:

Вся історія народу в мові,

Мова – душа народу,

Позбавити народ  рідної  мови –

Це означає вбити народ.

Учитель:

Історія кожного народу має героїчні й трагічні, щасливі і нещасні сторінки. На долю України випали великі поневіряння: турецько – татарські орди, польські феодали, російський царизм хотіли поневолити наш народ. Забороняли мати власну історію, культуру, мову.

Ми, навіть, уклали свій “ скорботний календар “ української мови.

Послухайте кілька його сторінок і запам’ятайте  їх.

Учень:

1720 рік – російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

1775 рік – зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні  діячі  укр.. культури, заборонено видавати книжки укр.. мовою.

1876 рік – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування укр.. пісень.

1884 рік – закрито всі укр.. театри.

1908 рік – вся культурна і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом  шкідливою.

1914 рік – російський цар Микола ІІ ліквідовує укр.. пресу – газети, журнали.

1938 рік – видано постанову про так зване посилення вивчення рос. мови в школах, що призвело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

1989 рік  - видано постанову,яка закріплювала в Україні російську мову, як офіційну загальновживану мову, чим було відсунуто на другий план укр.. мову, що  позначається й сьогодні...

Учень:

Зневажати мову мамину – біда,

Котра пустими зробить наші душі.

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калини сушить.

Зневажати мову  - зрадити себе,

А зрадників хто може поважати?

Вмиратиме у муках рідна мати.

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є душа співучого народу,

Що був, і є,  і буде у віках.

Учитель:

Діти, ми повинні довести, що наша мова буде  у віках.

Для цього  проведемо вікторину на найкращого знавця рідної мови та літ. і доведемо, що наша мова  - безсмертна.

Питання вікторини:

1.      Назвіть найдавніше місто слов’ян   ( Київ)

2.      Як називалася зачіска запорожців? ( оселедець)

3.       Як називається вірш, призначений для співу? ( пісня)

4.      Вигадане ім’я, під яким автор друкує свій твір ( псевдонім)

5.      Як називається вірш, що не має рими? ( білий)

6.      назвіть твори укр.. письменників, у  назві яких  звучало б ім’я  головного героя. ( “ Микола Джеря”, “ Захар Беркут”.)

7.      Марко Вовчок  -  це псевдонім письменника чи письменниці?

( Марія Віленська)

8.      Назвіть літ. псевдонім письменників:

Лариса Петрівна Косач

Панас Якович Рудченко

    9.Назвіть прізвище людини, яка склала тлумачний словник укр. мови? А в рос. мові?

10.А тепер питання на уважність:хто зображений на грошових банкнотах номіналом

1 грн. – В. Мономах

2грн. -  Яр. Мудрий

5грн. – Б. Хмельницький

10 грн. – І. Мазепа

20 грн. – І. Франко

50 грн. – М. Грушевський

100 грн. -  Т.Шевченко

200грн. – Л. Українка

11. Назвіть відомі традиційні укр. інструменти. ( бандура, кобза, ліра)

12. Продовжити рядки: “ Як парость виноградної лози...”

Учитель:

А хто з вас може повністю розказати цей вірш?

Підсумки вікторини

Учень: Від рідного слова ти сил набирайся,

Ніколи й         ніде ми його не цурайся,

Із нього черпай ти любов, наче воду,

До рідного краю – народу.

Люблю я свою родину,

Люблю я неньку  - Україну,

Рідну мову, земленьку люблю.

Бога за неї молю.

Учитель:

В усі віки на Україні люди щиро вірили в чудодійну силу молитви.

З неї починали  день, нею закінчували. Звертались із молитвою до найсвятішого. Українська письменниця   Катерина Мотрич навіть склала молитву до найсвятішого – мови.

Учень: Молитва до мови

Мово!  Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, з м’яти – рясту, Євшан – зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

  Мово наша! Мудра берегине, що не давала погаснути волелюбності, славі, гордому духу.

Мово наша! Ти зцілювала втомлених духом, давала їм силу, здоров’я, довгий вік і, навіть, безсмертя тим, що пили. Тебе, цілюще джерело.

Прости! Воскресни! Повернися! Возродися!

 Катерина Мотрич

Учитель:

Довгим і тернистим був шлях до омріяної волі. І ось 24 серпня 1991 року Україну проголошено незалежною демократичною державою. Відроджуються мова, культура, традиції.

( учитель показує конституцію)

Учень:

Мово! Твоя історія... В ній стільки гіркоти!

І тим мені рідніш ти, краю рідний,

Що вже назад поламані мости,

І день встає, як райдуга, погідний.

                                    Л. Забашта

Учень:

Любіть свою мову і ніколи

Її не забудьте в житті.

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот,

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

Учитель:

Любов  до Батьківщини починається з любові до батьків, до оселі, де ви вперше побачили світ, до мови, якою розмовляють ваші батьки, до стежки, що поведе вас від рідного порогу у широкий світ.

Учень:

Є щось святе в словах “ мій рідний край”,

Для мене це  - матусі пісня ніжна,

І рідний край від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене – це твої стежки й мої,

В містах і селах стоптані любов’ю,

Й пісень людські прозорі ручаї,

Усе, що серцю рідне невимовно.

                               Л. Забашта

Учитель:

Учні нашого класу не тільки із задоволенням читають поезії відомих укр.. письменників, але і самі складають свої перші поезії. Дамо їм слово і не будемо до них суворі, адже це їх перша проба пера.

 ( Діти читають свої поезії )

Учитель:

 В нашій світлиці дуже багато висловів відомих укр.. письменників про мову. Роздивіться їх і скажіть, які вам сподобались найбільше і чому?

( діти відповідають)

А тепер давайте зробимо підсумки.

-         Що з нашого уроку вам запам’яталося найбільше?

-         Що нового ви дізнались?

-         На початку уроку ми казали, що згадаємо минуле, теперішнє нашої мови. Давайте помріємо, що очікує нашу мову в майбутньому.

( Діти дають свої відповіді)

Правильно, діти. Єдине, що залишається сказати, це те, що ми повинні любити,берегти, шанувати нашу мову. Бути  достойними синами й дочками нашої держави. Зберегти красу мови і передати її наступним поколінням.

І на додаток лише хочеться сказати: хай щастить!

Пісня  “ Червона рута”

 

Автор: Русанова Світлана Володимирівна, учитель української мови та літератури Новоазовського НВК „Школа № 1 - багатопрофільний ліцей „Успіх” Донецької обл.

Джерело: http://osvita.ua/