Мова— це  духовна  святиня 

Мета: Ознайомити учнів з виникненням писемності; показати красу і  багатство  рідної  мови,  її  різноманітні  можливості,  довести,  що  рідна  мова— це  духовна  святиня,  найбільший  і  найдорожчий  наш  скарб.  Сприяти  розширенню  словникового  запасу  школярів,  розвиткові   творчих  здібностей,  бажанню  берегти  свою  національну  культуру.  Розвивати  почуття  наці­ональної  гідності.  Виховувати  потребу  зберігати,  як  святиню,  все  те,  що  пов’язує  нас  із  рідною  землею;  любов  до  національних  традицій,  народної  мудрості,  до  краси  і  гармонії  рідного  слова.

Обладнання:святкова газета, присвячена Дню української писемності та мови; виставки книжок про розвиток української писемності, дитячих малюнків,  висловлювання про мову; стіл, прикрашений українським рушником.

Хід заняття

Написи  на  дошці:

Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть.

                                                                                        (В.Сосюра).

Той, хто не знає рідної мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі.

                                                                                         (В.Сухомлинський).

Найбільше  і  найдорожче  добро  в  кожного  народу— це  його  мова,  ота  жива  схованка  живого  духу,  його  багата  скарбниця,  в  яку  народ  складає  і  своє  давнє  життя,  і  свої  сподівання,  розум,  досвід,  почування.

                                                                                         (П.Мирний).

Українська  мова  в  багатстві,  витонченості  й  гнучкості  не  поступається  ані  жодній  із  сучасних  літературних  мов  слов’янства.

                                                                                         (М.  Драгоманов)

Учень 1:

О слово рідне!

Пращура молитва,

Громи Перуна,

Велеса поля,

Софія Київська—творіння Ярослава,

Слов’яномовна праведна земля.

Учень 2:

В мені, в тобі Бояна віщим співом

Воно живе,здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос

І ратний клич Данилових полків.

Учень 3:

О слово рідне! України слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

Учень 4:

О слово рідне!

Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось—ні!

Учень 5:

О слово рідне!

Подарунок мами!

І псня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

Ведуча: Нещодавно ще одним святом поповнився наш національний календар: День української писемності та мови, який відзначаємо щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця. Тож маємо нагоду пригадати історію нашої писемності.

Від  кирилиці до Кобзаря.

Ведуча: Слухаючи матеріал сьогоднішнього усного журналу, ви дізнаєтесь про витоки нашої мови, її місце серед інших слов'янських мов, почуєте щирі слова любові й вдячності до неї.

Гробниці, кості й мумії мовчать.

А слово вічне, ніби далина,

Із темряви віків, де цвинтаря печать,

Лиш чути письмена...

                                           (І. Бунін)

Ведуча: Кожна епоха приносить свої винаходи й відкриття. Найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки давали можливість зберігати й передавати істинні знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому. Отже, виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Проблема виникнення письма у східних слов'ян дуже складна і досі не розв'язана. Протягом багатьох років учених цікавлять такі питання: коли і як народилася слов'янська писемність, слов'янська абетка і чи мали наші предки до нього якісь інші писемні знаки?

Ведучий:Тривалий час побутувала думка, що наша писемність з'явилася лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужебні книги.

Проте у багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо у Північному Причорномор'ї, археологи не раз знаходили на кам'яних плитах, нагробках, амфорах таємничі, незрозумілі знаки. Але питання про існування писемності в ті давні часи залишається відкритим.

Учень 1: Український народ має понад тисячолітню писемність, і почала вона складатися ще задовго до прийняття християнства. Найдавнішим письмовим повідомленням про існування писемності у слов’ян і в українців-русів є «Сказання про письмена» болгарського чорноризця Храбра, який жив на зламі IX—Xстоліть при дворі болгарського царя Симеона.

У цій книзі Храбр розповідав про два етапи розвитку слов'янського письма. Перший — коли слов'яни ще були язичниками, отож користувалися рисками й зарубками.

Другий етап — після прийняття християнства, коли вони почали писати римськими й грецькими письменами. Але було це письмо "без оустроєнія", тобто не пристосоване до слов'янської мови.

Учень 2: І так було до тих пір, поки великими просвітителями слов'ян —братами Кирилом і Мефодієм - не був створений алфавіт. Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Салоніки). Їхня мати була грекинею, а батько — болгарином, тому брати з дитинства добре знали як грецьку, так і мову солунських слов'ян. Брати Кирило та Мефодій перекладали з грецької на слов’янську мову релігійні тексти. Костянтин Філософ (Кирило) розробив слов’янську абетку, внаслідок чого його було названо «творцем слов’янського письма».

Ведучий: Існує два різновиди старослов'янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов'ян) і глаголиця.

Кириличний алфавіт з XIстоліття широко застосовується в духовній і світській літературі східних слов'ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов'янські народи: український, російський, білоруський. Сучасні слов’янські алфавіти беруть початок з кирилиці—системи писемних знаків, створеної в IXст. на основі грецького письма з додаванням кількох букв. Вісторії кириличного письма розрізняють такі періоди: устав, півустав, скоропис, в’язь. У середині XVIст. у східних слов'ян виникає друкарство та друкований алфавіт, створеним і окремими змінами наоснові півуставного письма. Перша датована книга під назвою "Апостол" була надрукована в Москві в 1564 році, в Україні у Львові - в 1574 році друкарем Іваном Федоровим. У 1708 р. за реформою, проведеною Петром І старий друкарський був замінений у світській літературі гражданським шрифтом. Внаслідок реформи було спрощено правопис і змінено склад алфавіту (деякі літери усунені, деякі замінені іншими). З XVIIІ ст. гражданський шрифт, пристосований до звукового складу української літературної мови, поширився в Україні. І нині кирилиця в основі нашого алфавіту. Слов’янським алфавітом, побудованим на основі кирилиці, користуються українці, росіяни, білоруси, болгари, серби, македонці.

Учень 1: А зараз звернімося до історії літописання і книжної справи. Започаткував книжну справу в Київській Русі князь Володимир Великий у Xст., заснував перші школи. Небувалий розквіт книжної справи стався за Ярослава Мудрого, який у 1037р., за свідченням літописця, написав книги та заснував першу державну бібліотеку.

Учень 2: Найдавнішим свідченням давності української літературної традиції є «Повість врем’яних літ» (XI—XIIст.)—памятка літератури, історії, права, етнографії, педагогіки, філософії. Започаткував цей найдавніший літопис у кінці 30-х років XI ст. Іларіон Київський, перший український митрополит. Преподобний Нестор зробив третю редакцію «Повісті врем’яних літ», над якою працював протягом 1094-1112 рр.

Ведуча: Православна церква щорічно вшановує пам’ять преподобного Нестора 9 листопада. У церквах цього дня відбуваються відправи. Шанує церква, шанує Нестора й увесь народ український, відзначаючи 9 листопада День української писемності та мови, як день, пов’язаний з пам’яттю про Нестора Літописця. Сьогодні і ми святкуємо День української писемності та мови. Ми з вами вже знаємо, що писемність зародилася на Українській землі більше тисячі років тому. З епохи Київської Русі можна говорити й про українську літературну мову, та жива, розмовна мова українського народу набагато давніша. Зразки її збереглися у фольклорі, в ритуальних піснях, у найдавніших українських колядках про створення світу. 

Українська мова серед інших слов’янських  мов.

Українська мова належить до індоєвропейської сім’ї мов і має далеких і близьких родичів серед  мов народів Європи та Азії. Це, наприклад, англійська, німецька, французька, іспанська, грецька мови. Усі ці та багато інших мов, як і українська, походять від індоєвропейської мови. Нею розмовляли стародавні племена, які жили на території сучасної України приблизно 5-8 тис. років тому. Безпосереднім же джерелом української, як і інших слов’янських мов, виступає праслов’янська мова. Отже, українська мова—це мова корінного населення, яке споконвіку живе на рідній землі. Отже, дорогі друзі, ви вже знаєте, якою давньою є наша мова і розумієте, що наш з вами обов’язок—зберегти її й передати нащадкам, як найцінніший скарб.

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте корінням родоводу.              

І тільки той, у кого серце чуле.                 

Хто знає, береже минуле,       

Хто вміє шанувать сучасне, -

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне.

Учень 1: Українська мова функціонує як національна  мова українського народу. За даними перепису 1989 року у складі її населення, яке становило 51,4 млн. чоловік, налічувалося 37,4 млн. українців. Рідною мовою українську вважали 32,8 млн. із них. Поза межами України українська мова в усній формі поширена в Росії, Молдавії, Білорусії, Казахстані, Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, її можна почути навіть у країнах Латинської Америки, Австралії.

Ведуча: Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XIст. Існує два погляди на зародження і розвиток української мови як окремої слов'янської:

-   вона виникла після розпаду давньоруської мови у ХІVст.;

-   безпосереднім джерелом української, як і інших слов'янських мов, вважається праслов'янська мова, розпад якої почався в VIIст.

Учень 2:28 червня 1996 року Верховна Рада  нашої незалежної держави прийняла Конституцію України—наш Основний Закон. Стаття 10 Конституції проголошує: «Державною мовою України є українська мова».

Учениця:

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

О мово! Ніжна, колискова!

Прийми мій радісний привіт!

Навік пройшла пора безславна,

Цвіти і сяй, моя державна!

Ведуча: В історії української мови й літератури є дві дати. Перша—1798 рік, коли були видруковані три частини поеми «Енеїда» Івана Котляревського. Це була перша книжка, написана живою народною українською мовою. Саме від цієї дати бере свій початок сучасна українська літературна мова.

Ведучий: Ще одна дата - 1840 рік, коли вперше було видано «Кобзар» Т.Г.Шевченка, який проголосив:

Возвеличу малих отих рабів німих,

Я на сторожі коло них поставлю слово!

 Ця дата може вважатися доленосною: з того часу нова українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. Па ньому  були і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів.

Учень 3 ( читає вірш О.Олеся)

Як довго ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа, бринить,

Бринить—співає наша мова.

Чарує, тішить і п’янить.

Як довго ждали ми…Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг,

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

Ну що б, здавалося, слова    

Слова та голос—

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує…

Учень 1(зачитує висловлювання П.Мирного):

 «Найбільше  і  найдорожче  добро  в  кожного  на­роду—  це  його  мова,  ота  жива  схованка  людського  духу,  його  багата  скарбниця,  в  яку  народ  складає  і  своє  давнє  життя,  і  свої  сподіванки,  розум,  досвід,  почування. Мова—така ж давня істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть всього того, чим він відрізняється від других людей».

Учень 2: Ми не кинемо своєї мови,  не зречемося своєї душі, як не зреклися її, не скорилися ворогам наші предки. Зародившись десь на світанні спільного слов’янського життя, українська мова на рідній споконвічно українській землі витерпіла страшні лихоліття, тортури, пережила утиски, заборони окупаційних властей на землях, що перебували під владою Польщі та Російської імперії, сталінські репресії.    

Звучить мелодія пісні "Реве та стогне Дніпр широкий'". На сцені учасниці зачитують одну із дат в скорботному календарі української мови. Після кожної дати звук музики посилюється і стихає, коли звучить наступна дата.

(Інсценізація може виглядати так: кожна з учасниць в українському вбранні начитує чергову дату,  тримаючи в руках свічку, що згасає, і йде у глиб сцени. Під час читання "Молитви" дівчата повертаються зі знову запаленими свічками),

1720 рік - російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.                                                               

1769 рік видано розпорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг

/775 рік - зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862рік - закрито українські недільні школи, безкоштовно організовані видатними діячами української культури.

1863рік - указ міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 рік- указ царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

1884 рік - закрито всі українські театри.

1908 рік-   вся культурна і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, "могуще визвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи".

1914 рік - російський цар Микола IIліквідує українську пресу.

1983 рік—видано постанову про посилене вивчення російської мови у школах

 1989 рік—видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну, загальнодержавну, чим українську мову було відсунуто на третій план.

Музика замовкає,виходить ведуча із запаленою свічкою і в цілковитій тиші читає поезію Ольги Яворської

Молитва

Гріховний світ вирує неспроста,

Підступний Демон, що керує нами.

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа.

О, Господи! Знайди нас всіх, знайди,

 Бо ми блукаєм хащами ще й нині.

 Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх нас приведи!

О, Господи! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, пізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово.

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

 Кохане слово, наше рідне слово.

 Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжелюдей.

Та, сповнена любові і відваги,

З-за грат летіла птахом до людей!

Ти наш вогонь на темнім полі битви.

 Невинна кров, пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

Ведуча: У найкритичніші, найважчі моменти української історії з’являлися особистості, які рятували націю від остаточного знищення, виводили українську культуру на нові обшири, давали їй надійні крила для злету. З появою віршів Т.Шевченка українська літературна мова стала на шлях розвитку, український народ заговорив вустами свого пророка. Т.Г.Шевченко відшліфував мову, дорогоцінний діамант рідного народу. Тому В.Самійленко присвятив Т.Шевченку вірш «Мова».

Читає учень поезію В.Самійленка «Мова».

Учень 1: Мова—показник культури народу. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». Але,на жаль, сьогодні не всі люди володіють досконало рідною мовою. Причиною є використання «суржика». Говорити слід правильно, щоб відродилася і розквітла Україна, культура й мова народу. Засмічують нашу мову й іншомовні слова та терміни, які нині часто вживаються. Ще 40 років тому М.Рильський закликав полоти мовний бур’ян.

Учениця  читає поезію М.Рильського «Мова».

Учень:

Мово рідна, слово рідне!

Хто нас забуває.

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову тож забути

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

От тому плекайте, діти,

Рідненькую мову

І учіться говорити

Своїм рідним словом!

Мово рідна, слово рідне, -

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Але камінь має!

                        (С.Воробкевич)       

Конкурс на знання  прислів’їв та приказок про мову (учні зачитують прислів’я та приказки)

1.     Не  кидай  слова  на  вітер.

2.     Давши  слово— держись,  не  давши  слово— кріпись.

3.     Птицю  пізнати  по  пір’ю,  а  людину— по  мові.

4.     У  кого  рідна  мова,  в  того  й  душа  здорова.

5.     Від  теплого  слова  і  лід  розмерзає.

6.     Слово не стріла, а глибше  ранить.

7.     Слова треба важити, а не лічити.

8.     Де слово, там і душа.

9.     Вітер гори руйнує, слово народи підійма.

10.Хто материнську мову зневажає, той і матері не шанує.

Вікторина.

1.     Що ви знаєте про препо­добного Нестора-літописця?

2.     Чому саме в день вшанування його пам'яті відзначається свято української писемності та мови?

3.  З чим порівняв Костянтин просвітительство народу без письмен його мови? Поясніть таку асоціацію, користуючись прикладами зі шкільного життя.

4.Доповніть ряди

а) кирилиця -

б) Костянтин -

в) періоди історії кириличного письма:
устав, …, …, ….

5. Коли була видрукована перша книга в Україні?

6. Спробуйте однією фразою сформулювати думку про важливість писемності в житті народу.

7. У якому документі закріплено статус нашої мови як державної?

8. Пригадайте і назвіть твори поетів і письменників про українську мову.

Ведуча: Отже, любі діти, ми пригадали історію виникнення писемності, відчули красу рідної мови, прослухали поезії.

 Трембітна мово, музико, калино!

 Звучи в розмові, повсякчас звучи.

Говориш ти—говорить Україна.

О рідне слово, більше не мовчи!

Не замовкай ніколи, рідне слово,

Іскрися жартом, піснею злітай.

Над нами квітни завжди веселково,

Щоб сяяв щастям український край!

А сьогодні ми закінчуємо свято піснею «Молитва за мову»(музика і слова Тараса Петриненка)

 

Автор: Чепіга Ірина Анатоліївна, учитель вищої кваліфікаційної категорії Донецької ЗОШ I- III ст. №101

Джерело: http://osvita.ua/