Повернення в незабутні роки юності

Учень1: Дзвенить дзвінком. 
Це дзвенить шкільний дзвінок 
Щиро, любо і сердечно. 
Під який ви кожен раз 
Йшли у школу, в різний клас. 

Учень2: Дзвенить дзвінком. 
Це дзвенить шкільний дзвінок 
І ці звуки милозвучні 
Вас зворушили, напевно, 
Бо були колись й ви учні. 

Ведуча: Добрий вечір, дорогі вчителі, випускники різних поколінь! Пролунав шкільний дзвінок, але тепер, дорогі гості-випускники, він кличе не в шумний клас, не на уроки. Він просить пригадати шкільні роки, такі багаті на прекрасні спогади. 

Ведучий: Щороку школа гостинно відчиняє двері, запрошуючи випускників у рідні стіни на вечір-зустріч. Давайте повернемося у ті незабутні роки юності, які залишаються в пам’яті, як перше кохання, перші світанки, перші успіхи і невдачі. Адже саме в школі проводить свої найкращі роки життя людина. Гордиться наша школа своїми випускниками. Роки летять, але наша школа не старіє і пам’ятає всіх своїх випускників. 

Ведуча: Так, звичайно. Але давайте перевіримо випускники яких років прийшли на вечір-зустріч. 

Ведучий: Підніміться, будь ласка, випускники 90 років ХХ століття. Оплески випускникам (або мабуть вони запізнюються на наше свято). 

Ведуча: Підніміться будь ласка випускники 2000 - 2005 років. Оплески випускникам. 

Ведучий: Підніміться, будь ласка, випускники 2005 - 2009 років. Оплески випускникам. 

(Звучить пісня "Не повторяетсятакоеникогда")

Ведучий: Ми недаремно розпочали наше свято цією піснею. Ніколи не можна забути те, що в житті було вперше. А в школі так багато відбувалося перший раз. 

Ведуча: Перший клас, перша п'ятірка... 

Ведучий: Перша двійка! 

Ведуча: Перша вчителька, перше кохання, перше побачення, перші мрії... 

Ведучий: А ти пам'ятаєш, у тебе були дві кіски, а я смикав тебе за них! 

Ведуча Пам'ятаю! А я завжди мріяла, щоб мама мені дозволила їх відрізати, і я б тоді

зробила модну зачіску, і ніхто б тоді не смикав мене за кіски! 

Ведучий: А от я завжди мріяв: от коли б мені проекзаменувати директора! Я б йому поставив запитання, а він хай би відповідав! 
Ведуча: Так у чому справа? Сьогодні - незвичайний вечір, бо дорослі люди із задоволенням повернулися на островок дитинства - у рідну школу. Тому всі мрії сьогодні повинні збуватися. 

Ведучий: Хто теж мріяв у школі проекзаменувати директора? Шановна …………………., так як ви були директором у минулі роки, запрошуємо Вас на екзамен! 

бере білет і відповідає на питання:

1. Що ставиться у кінці речення? 
2. Скільки буде 2+2? 
3. Розкажіть віршик Т. Шевченка.) 

Ведуча: Ну що ж, я думаю, що наш директор здала сьогодні екзамен на найвищий бал! 

Ведучий: І моя мрія, нарешті, здійснилась! Дякуємо Вам, дорога ……………………………! 

Пісня

Ведуча: Ну от і побачили учні своїх вчителів сьогодні ? 

Ведучий: І мабуть згадали свої пустощі, жарти. 

Ведуча А ще, мабуть, згадали й те, як нелегко було часом зупинити нас, таких неслухняних, нашим учителям. 

Ведучий: Але вони все одно давали раду з нами, такими різними і любили нас, незважаючи на всі наші пустощі. 

Ведуча: Отож настав час запросити на сцену класних керівників наших випускників.

Ведучий:Запрошуємо класного керівника випускників 

Ведуча: Дорогі наші вчителі! Ми, провчившись у школі 11 років, зробили висновок, що саме класні керівники - найвинахідливіші люди. Ви умієте знайти вихід із будь-якої ситуації! 

Ведучий: І головне, завжди винні - ми, а праві - ви. 

Ведуча: Щоб ще раз підкреслити цю вашу рису, проведемо блиц-опитування. Отже, зараз без обдумування дайте відповідь у 2-х словах! Якими були ваші випускники? Які їхні найхарактерніші риси?

 (коротко - відповідь)

Ведучий: І ще одне питання. Що б ви побажали своїм випускникам? Повторюватися не можна! 

(відповіді) 

Ведуча: Дорогі наші вчителі! Спасибі вам за ваше тепло, доброту, за щедрі й віддані серця! 
А ми даруємо вам пісню.

Пісня

Дитинство – маленька безтурботна країна. Кожному з нас доводиться бувати в ній лише раз. І скільки б не шукали цю країну на карті – не знайдем. 
Лише приємні і щасливі спогади, мрії мають чарівну здатність повертати нас у дитинство.

Звучить музика. Заходять Казкар і Фея.

Ведуча: Країна дитинства – країна казкова, 
І часто дорослих вона вабить знову, 
І часто дорослі літають у мріях, 
Вернутись в дитинство живе в них надія. 

Ведучий: Із казкою, любі, не розлучайтесь! 
В далеке дитинство сьогодні вертайтесь. 
Вам казка чарівна підкаже пораду, 
В ній знайдете завжди утіху й відраду. 

Звучить музика. Вибігають Мальвіна і Буратіно.

Мальвіна: Добрий вечір, усім вам, любі друзі ! 

Буратіно: Ми прийшли до вас у гості! 

Мальвіна: Чи усі впізнали нас? 

Буратіно: Звісно! Ми – Мальвіна і Буратіно. 

Мальвіна: Нам потрібна ваша допомога. 

Буратіно: Казкова Фея допоможе нам знайти Золотий ключик, якщо ми виконаємо її завдання. 

Мальвіна: Але без вас, випускники , нам не обійтися. 

Звучить музика. Виходить Фея.

Буратіно : Завдання зовсім нескладне. Ось ромашка. Відриваєш пелюстку і даєш відповіді на запитання. 

Випускники за бажанням виходять на сцену або учні ідуть у зал.

«Ромашка» 
Запитання 1. 
1.Чи запам’ятали ви свою першу вчительку? Як її звали? 
2.Ваш улюблений предмет. 
3.О котрій годині розпочиналися уроки? 

Запитання 2. 
1.Скільки вікон ви повибивали під час навчання? 
2.Чим запам’ятався вам випускний вечір? 
3.Як звали вашого сусіда по парті? 
Запитання 3. 
1.Чи закохувалися ви в своїх однокласників? 
2.Який клас шкільних років ви запам’ятали найбільше, чому? 
3.Чи здійснилися ваші мрії? 

Запитання 4. 
1.Скільки учнів у вас було в першому класі? 
2.У кого ви б хотіли попросити вибачення і за що? 
3.Чи користувалися ви шпаргалками і коли? 

Запитання 5. 
1.Чи списували ви завдання? У кого? 
2.Щоб ви побажали усім присутнім? 
3.Хто ваш улюблений вчитель? 

Запитання 6. 
1.Який ваш улюблений урок? 
2.Як звали вашого класного керівника? 
3.Чи хотілось би вам знову стати школярем? 

Мальвіна : Молодці випускники! Ви врятували казку! Велике спасибі вам , а всі старання мають нагороджуватися. Отож для вас звучить пісня. 

Виходить Червона Шапочка.

- Привіт всім. Вибачте, що вас потурбувала. Я йшла до своєї бабусі та заблукала. Зустріла мене Фея та мої пиріжечки зачарувала. Стали вони кам’яними, їх ні вкусити, не зламати. Якщо ви мені допоможете відгадати загадки, то врятуєте мене і бабусю від злого вовка. 

Загадки. 
1.Дуже я потрібна всім – 
І дорослим, і малим. 
Всіх я розуму навчу, 
А сама завжди мовчу. (Книга) 

2.Чистенькі віконця сміються до сонця, 
Діточки довкола, це наша люба… (школа). 

3.Виводить букви і слова 
Усім потрібна штучка. 
В руці виблискує здаля 
Зручна учнівська… (ручка) 

4.Невелика деревина, 
Із графіту середина, 
Всім потрібна, щоб писати 
І картини малювати. (Олівець) 

Червона Шапочка: Бачу, ви дуже розумні. 
От і все, пиріжки стали пухкенькі і м’якенькі. Тепер сміливо можу йти до бабусі. 

Ведучий: А ми продовжуємо вечір, і у нас в ефірі передача "Розумники і розумниці" 

Ведуча: Запрошуємо на сцену для участі в грі 4 випускників різних років 

Ведучий: Завдання для наших учасників буде таке: за 1 хвилину переконати присутніх у залі, що наша перша школа - найкраща у селищі! 

Ведуча: Отож слово має (виступи випускників) 

Ведучий: Всі наші розумники й розумниці відмінно справилися із завданням! 

Ведуча: І це не дивно. Вони ж - випускники нашої школи. 

Ведучий: А нагородою для вас, дорогі наші учасники, а також подарунком для всіх присутніх буде пісня « Сценка»: 

Діючі особи: Батько, мати, син, донька. 

Батько сидить, читає газету. Мати тягне сина за вухо, той кричить: «Пусти, я більше не буду!» 
-Помилуйся на нього! Ану, розкажи батькові, за що ти в школі вдарив дівчинку? 
-А чого вона? Ми гралися в Адама та Єву, а замість того, щоб мені віддати яблуко, сама його з-їла-а-а-а! 
-Біжи візьми в кошику яблуко і не смій більше бити дівчаток. 

Син вибігає. Батько, усміхнувшись, знову читає газету. Заходить донька. -Тату, а чому йде дощ? 
-Підеш до школи –дізнаєшся. 
-Тату, а в Баби Яги є бабенята? 
-Звідки я можу знати? 
-Тату, а навіщо коняці коси на плечах? 
-Запитай у коняки. 
-Тату, а мотоцикл не любить цукерки? 
-Не знаю, я його не запитував. 
-Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все питаю? 
-Що ти, моя доню! Як можна? Адже чим більше запитуватимеш, тим більше знатимеш! 

Заходить мати, за нею син. 
- Мамо, наші всі будуть на затемнення сонця дивитись. Можна і я піду з ними? 
-Можна, іди, тільки не підходь близько. От же непосидюще! Хоч би швидше канікули закінчились. 

Заходить донька. 
-Донечка, що сталося? Ти схвильована? Хто посмів тобі зіпсувати свято першого дзвоника? 
-Свято? Нічого собі свято! Чого ви не попередили мене, що це не на один день, а на цілих дванадцять років?! 
Заспокоює доньку. Донька виходить. Діти сміються за сценою. 
-Жінко, чого це вони так розходились? 
-Та знайшли твого щоденника за сьомий клас. 
Батько чухає потилицю, мати сміється. 
-Пам’ятаєш тату, ти казав, що у тебе колись були погані оцінки 
-Чого це ти раптом згадав? 
-Просто подумав, що історія повторюється… 
-Ану показуй свій щоденник, ледацюга. Охає, хапається за голову. 
-Тату, як ти думаєш, це спадковість, чи поганий вплив середовища? 
Мати заглядає у щоденник. 
-Двійка з історії! Жах! Я сама піду до вчителя. Ну звідки дитині знати, що було двісті років тому? 

Ведучий: Дорогі випускники! Наша школа – це наша історія. Закінчення школи, сім’я, виховання дітей… Підбиваючи підсумки, люди завжди відтворюють у пам’яті етапи пройденого шляху, про який ми нагадали вам сценкою. 

Ведуча: Життя, наче потяг, який стрімко несеться вдаль. На шляху його руху є і зупинка під назвою «Школа». А далі – у кожного свій маршрут, свої життєві далі і зупинки, свої пасажири, свої болі і тривоги, радощі і успіхи. Та в усіх вас була спільна зупинка, і хоча немає станції. Де приймають у минуле поїзди, та на зупинці під назвою «Школа» завжди вам раді 

Ведуча: Ми завершуємо наше свято-зустріч. Я хочу від щирого серця, від усієї душі побажати вам доброго здоров’я, щастя, успіхів, веселих зустрічей з колишніми однокласниками. Пам’ятайте! Ви завжди бажані гості в нашій школі. До нових зустрічей.

 

Авторство, на жаль, не встановлено

Джерело: http://mirvol.at.ua/