Спочатку було Слово

Мета: ознайомити учнів із скарбами української мови, виховувати почуття патріотизму і гордості. 

Обладнання: святкова газета, присвячена Дню рідної мови (21 лютого); стенд-виставка книг про розвиток української мови; добірка поезій та висловлювання про мову; словники української мови; виставка кращих учнівських творів та малюнків.

Моїм народом втризуб закодовані, 
Ви — триєдина сила, духу вись: 
Пречисте хато, пісне й рідна мово! 
Хто має вас, той вже не загубивсь.
Л. Степовичка

Мова росте разом із душею народу.
І. Франко

Мова - генофонд культури О. Гончар

Без мови нашої, юначе, 
народу нашого нема.
В. Сосюра

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

Група ведучих (пара старшокласників і пара ведучих — учні молодших класів).

Читець.
Здрастуй, Слово, українська мово, 
Здрастуй на межі тисячоліть!
Квітни калиново й барвінково,

запашна вічнозелена віть!

Мовна зоряна світобудово,

Ворог твій −шовіністична тьма.

Зникне десь одна-єдина мова −

І дуже гармонії нема.

Тож несімо естафету гідно:

В ріднім слові — мир і благодать.

Ми як скарб нетлінний мову рідну

Мусимо нащадкам передать.

Йди в тисячоліття, рідна мово,

До сердець і душ людських доходь.

Квітни калиново й барвінково,

Бо на те благословив Господь: 
 (Д. Білоус)

2-га ведуча. 21 лютого — свято унікальне. Винятковість; його в тому, що воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об'єднала спільна історична доля в єдиний моноліт— народ. Це свято — День рідної мови.

2-й ведучий. У Святому Письмі сказано: «Спочатку було Слово». Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. Батьківська хата, материнська мова, рідна земля — словосполучення, що несуть у собі величезний почуттєвий заряд. І нехай кожна доба, кожний народ наділяє образ своєї Вітчизни індивідуальними ознаками-атрибутами, мотив рідного слова в тому магнітному полі присутній постійно.

Читець
Оті слова — одвічне царство мови, Що вижила й узориться тепер. Вона звучить магічно, як Бетховен, В устах братів по крові і сестер. У ній усе: діброви й верболози, Дніпра і Ворскли витканий атлас, Козацька доблесть і кріпацькі сльози, Ще й дума та, що вистраждав Тарас. І ти — моя сподвижницькая слава, мечі і струни, правда і терни від київського князя Ярослава до нашої стрімкої бистрини.
(Д. Луценко)

1-ша ведуча. Мова — одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Бувають такі ситуації, коли навіть звучання рідного слова стає причиною особливого душевного стану, емоційного збудження будь-якої людини, не кажучи вже про тих, хто наділений, емоційно-образним баченням світу. Тож нехай наші почуття на сьогоднішньому святі стануть не тільки емоційними, а і яскраво колоритними й незабутніми. 

Звучить пісня у виконанні Т. Повалій «Де ти тепер». Музика І. Шамо, слова Д. Луценка. Вальс виконують старші та наймолодші учасники гуртка бального танцю.
Звучить лірична українська мелодія («Два кольори», музика О. Білаша, сл. Д. Павличка).
Знову виходять ведучі.

1-й ведучий. Народжується нове життя. Схилилась над колискою мати, і перші звуки колискової пісні, музика рідної мови переливаються в її кровинку. Пестливі, ніжні руки матері, її лагідний голос — то вже є спілкування, що дає імпульс розвиткові всіх можливостей маленького створіння, закладених у його генетичному коді, який існує в нейроклітинах людського мозку і генетично передається від батьків до дітей.

1-ша ведуча. Через це спілкування створюється неповторний емоційний світ єднання поколінь, світ, у якому живе рідне слово. Дитина ще нескоро вимовить його, але в дитячу пам'ять уже влилися звуки рідної мови.

Група читців.
1-й учень
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих — рідна мова, 
Весняних пахощі листків, 
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
(М. Рильський)

2-й учень
О рідне слово, хто без тебе я?

Німий жебрак, старцюючий бродяга,

Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,

Прах, купа жалюгідного рам'я. 
(Д. Павличко)

3-й учень
Моя ти — пісня, сила і відвага,

Моє вселюдське й мамине ім'я.

Тобою палахтить дута моя,

Втишається тобою серця спрага.
(Д. Павличко)

4-й учень
Все в тобі з'єдналося, злилося -
Як і помістилося в одній! 
Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій. 
(В. Симоненко)

5-й учень
І тобі рости й не в'януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі—великого народу

Ніжна і замріяна душа.
(В. Симоненко)

6-й учень
Молюся нашій пресвятій Покрові —

Благослови і пера, і шаблі!

Бо лиш народи, явлені у Слові,

Достойно жити можуть на землі.
(Л. Костенко)

У виконанні учениці звучить пісня «Це моя земля». Муз. I. Остапенко, сл. 0. Ткач.
На сцену виходять ведучі та кілька читців. 

1-й ведучий. З далеких докняжих часів витікає наша мовна традиція, а в період держави Київської Русі наше слово сягнуло державного творення: було відкрите не лише для близьких сусідів, а й для найвіддаленіших земель, збагачувалося іншими мовами й збагачувало їх.

1-ша ведуча. Його розвитку не могли зашкодити чвари й усобиці, феодальна роздробленість і навіть багатовікове монголе татарське нашестя. Гідно подиву, що його не стяла шабля, не за, топтали в болото кінські копита, що воно не розвіялося у вихор навальних орд, а залишилося сіллю землі й народу. 

2-й ведучий. Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XI ст., а без посереднім джерелом української, як і інших слов'янських мов виступає праслов'янська мова. 

2-га ведуча. Горіли хроніки, храми і святі книги, а слово вийшло з вогню як заповіт. Гнане, принижене й занапащене, воно ніколи не відчувало себе як у полоні-безвиході. Воно начебто чекало великої пори, і вона прийшла: волика нора формування нації –
XVI-XVII ст. 

1-й ведучий.Усе прийшло в досі нечуваний і небачений рух − повстала освіта, ширилася наука, збагачувалася культура. Народні братства творили єдиний національний фронт. Слово пізнало еллінську й римську філософію і поетику, систему Коперника; воно стало демократичним і непоборним, як республіка Запорозька Січ, і прекрасним, як козацьке бароко. Цілком природно, що вияв його сили — національної самосвідомості — збігається з вибухом визвольних змагань за національну й соціальну справедливість і свободу.

2-га ведуча. Виникають друкарні, видаються навчальні посібники, наукові трактати, літературні й публіцистичні твори. У другій половині XVII століття налічується 24 друкарні по всій Україні. Свобода слова була невід'ємним нравом людини, як і право на життя. Українському слову, охрещеному мечем і вогнем у визвольній війні з польським панством, здавалося, не страшні ніякі тернисті шляхи попереду. Якщо Богдан Хмельницький був батьком нації, то її матір'ю була мова.

1-й ведучий.1798 рік. «Енеїда» І. П. Котляревського засвідчила, що жива українська мова має право на книжне літературне користування.

2-й ведучий
Будеш, батьку, панувати. Доки живуть люди, Доки сонце в небі сяє, Тебе не забудуть.
Так оцінить Т. Шевченко творчість нашого земляка, родоначальника української мови. Адже знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою, всупереч тогочасній традиції використання в книгодрукуванні книжної української мови, хоч її функціонування поступово ущільнювалося й зводилося нанівець царськими заборонами на українське слово. 

Учень читає уривок із поезії М. Рильського «Рідна мова».

Цареві блазні і кати,
Раби на розум і на вдачу,
В ярмо хотіли запрягти
Її, як дух степів, гарячу,
І осліпити й повести
Ма місце торжища незрячу,
Хотіли вирвати язик,
Хотіли ноги поламати.
Топтали під шалений крик,
В'язнили, кидали за грати,
Зробить калікою з калік
Тебе хотіли, рідна мати.
Ти вся порубана була,
Як Федір у стену безрідний,
І волочила два крила
Під царських маршів тупіт мідний,−

Але свій дух велично-гідний,

Як житнє зерно, берегла.

І цвіт весняний — літній овоч

На дереві життя давав,

І Пушкінові Максимович

Пісні вкраїнські позичав,

І до сміявсь Іван Петрович —

Тарас Григорович повстав.

Звучить мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».

2-й ведучий. 1840 рік. Уперше виходить друком «Кобзар Т. Шевченка. Українська літературна мова стає на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації; на цьому шлях були і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих сині.

2-га ведуча. Узятий головним постулатом сентенцію «коли буде багато мов, то піде смута по землі», московські цензори виправляли книжки українських авторів, уніфікуючи мову на московський зразок. 

1-й ведучий. Почата ця чорна справа Петром І, який методично запроваджував централізовані утиски, жорстоко винищуючи козаків і селян, поглиблював духовний геноцид.

Учні зачитують трагічні дати в історичному календарі української мови.

1720 рік — російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.
1766 рік — видано розпорядження Російської церкви про ворону друкувати книги в Києво-Печерській лаврі без попередньої московської цензури.
1769 рік — видано розпорядження Російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1775 рік — зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 рік — закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 рік — указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
1876 рік — указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.
1884 рік — закрито всі українські театри.
1908 рік — уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи».
1914 рік — російський дар Микола II ліквідовує українську пресу — газети і журнали.
1938 рік - сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 рік — видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів на 2 групи російські та українські. Це призвело до того, що багато українців стали ігнорувати рідну мову.
1989 рік — видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську було відсунуто на третій план. Криваві жнива такої мовної політики, яка проводилась в Україні, нагадують про себе й сьогодні.

1-ша ведуча. Рідне наше слово! Не раз розіп'яте па історичних Голгофах, ніби навмисне було обране для мук і випробувань. На захист рідного слова поставали Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко, Микола Куліш, Олександр Олесь... Тих, хто зберіг рідну мову в страшні часи лихоліть, було набагато більше, ніж тих, які своєю байдужістю мовчки відправляли її у вічне небуття.

2-га ведуча. Після Котляревського Т. Шевченко відшліфував нашу мову – дорогоцінний діамант нашого народу. Л Володимир Самійленко прекрасно про це сказав у вірші «Мова», присвяченому Тарасу Шевченку.

Учень.
Діамант дорогий на дорозі лежав, - 
Тим великим шляхом люд усякий минав, 
І ніхто не пізнав діаманта того.. 
Йшли багато людей і топтали його. 
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, 
І в пилу на шляху діамант він знайшов. 
Камінець дорогий вій одразу пізнав, 
І додому приніс; і гарненько, як знав, 
Обробив, обточив дивний той камінець, 
і уставив його у коштовний вінець. 
Сталось диво тоді: камінець засіяв, 
І промінням ясним всіх людей здивував, 
І палючим огнем кольористо блищить, 
і проміння його усім очі сліпить. 
Так в пилу на шляху наша мова була, 
І мислима рука її з пилу взяла. 
Полюбила її, обробила її, 
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу ввела, І як зорю ясну, вище хмар піднесла, І на злість ворогам засіяла вона, Як алмаз дорогий, як та зоря ясна, І сіятиме вік, поки сонце стоїть, І лихим ворогам буде очі сліпить!Хай же ті вороги поніміють скоріш, Наша ж мова сія щогодини ясніш! Хай коштовним добром вона буде у нас, Щоб і сам здивувавсь у Могилі Тарас, Щоб, поглянувши сам на створіння своє, Він поважно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

1-й ведучий. Мова... Співуча й натхненна, гнана й переслідувана, принижувана й охрещена «холопською», вона була, є і буд коренем народу. Витерпівши страшне лихоліття, тортури, перегорівши, як криця, дійшла до нас загартованою і мужньою. Однак боротьба за рідну мову ще триває.

2-й ведучий. Сьогодні мало визнання того, що український народ нарешті зрозумів: Українська держава — це він сам, це » громадяни, яким треба активно включитись у державотворчий процес і працювати для утвердження державності й порядку, духовності й національної самоповаги на своїй землі, у своїй господі.

1-й ведучий. Згадаймо відому історію про Вавилонську вежу? Поїш будівничих об'єднувала спільна мета й одна мова, вони пращ вали злагоджено й уміло. Коли було змішано їхні мови, люди перестали розуміти одне одного й змушені були припинити свою роботу.

2-га ведуча. Усім нам слід зрозуміти, що збудувати вільну й незалежну Україну зможуть лише люди, об'єднані однією мсто і материнською мовою. Якщо ми будемо роз'єднані й багатомовні то можемо опинитися перед руїнами.

1-ша ведуча. Мова об'єднує. Мудрі люди знали це в давні часи, знають і сьогодні. Проте дивує, що значна частина населення України, зокрема Півдня і Сходу, не знає або не хоче знати ніякої правди про злочини, які чинила не один десяток років диктаторська влада: голодомори, масові арешти, розстріли, депортації, винищення найкращих синів і дочок України — інтелігенції, священиків, працьовитих хліборобів, усіх патріотів, хто б вонине були; про русифікацію нашого народу... 

 2-га ведуча. Людина має завжди пам'ятати, звідки вона, дом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш,— ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови — священний обов'язок кожного. 

1-й читець
Ми є нащадки гнівного Тараса, 
Його терни торкнулись наших тіл. 
Народ возвести в надію — не в расу 
Огненним словом Велетень хотів...

2-й читець
Встеляймо кручу пам'яті щоденно 
Освяченими вітами верби:
Держава наша буде суверенна, 
Коли з колін піднімуться раби...

1-йведучий. Не втратили, на жаль, сьогодні актуальності гнівні слова Т. Шевченка, звернені до совісті своїх земляків:
І всі мови Слов'янського люду — 
Всі знаєте.. 
А своєї 
Дасть бог...
Колись будем і по-своему глаголить...

2-га ведуча. Усім манкуртам, доморощеним і чужим, нагадаємо слова Сидора Воробкевича:
Хто горнеться до чужого, 
Того Бог карає; 
Свої його цураються, 
В хату не пускають.

2-га ведуча. Сторінка українізації 20-х років XX ст. перегорнута історією. Проте викликає захоплення факт, якою ж, справді, має бути могутньою, багатою, живучою мова, щоб вижити в багатовікову епоху царських заборон, а також у сімдесятирічну добу більшовицького розбою, головною ідеєю якого було геноцидне злиття націй і мов!

1-й ведучий. Сьогодні українська мова функціонує як державна мова України й національна мова українського народу. За даними перепису 1989 року, у складі населення України, яке становило 51,4 млн. чоловік, налічувалося 37,4 млн. українців, із цієї кількості рідною мовою — українську вважали 32,8 млн. чоловік. Поза межами України українська мова в усній формі поширена в Росії, Молдові, Білорусі, Казахстані. Крім того, українською мовою послуговуються українці в Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, країнах Латинської Америки, Австралії.

1-ша ведуча. 1991 року Україна стала незалежною державою. У статті 10 Конституції України, яку було прийнято 1998 року, стверджується: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

1-й читець.
Як довго ждали ми своєї волі слова, 
і ось воно співа, бринить. 
Бринить, співає наша мова, 
Чарує, тішить і п'янить. 
Як довго ждали ми... 
Уклін чолом народу, 
Що рідну мову нам зберіг. 
Зберіг в таку страшну негоду, 
Коли він сам стоять не міг.
(О. Олесь)

2-й читець
Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без неба нема,

Так і мови нема без народу,

і народу без мови нема.

Для народу свойого велика

Кожна з мов, як творіння вінець,

Люд без мови — то глина безлика,

Без'язика отара овець.
(В. Забаштанський)

2-й ведучий
Чутливою струною відлунюється в наших серцях рідне слово:
Мова, наша мова — Мова кольорова, В ній гроза травнева Й тиша вечорова... А для мене, мово. Ти, мов синє море, У якому тоне І печаль і горе.
(Ю. Рибчинський)

Лірична українська мелодія (українська народна пісня «Місяць на небі... »).

1-йведучий
Мова наша — більше, аніж мова. Щось хотіла висловить природа Нашою появою на світ.
(В. Базилевський)

 2-га ведуча. У 1848 році під враженням почутої одного разу ввечері на Кос-Аралі української пісні, яку співав матрос-українець, великий Кобзар написав:
Ну, що б, здавалося, слова? Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється, ожива, Як їх ночує...

1-ша ведуча. Я переконана, що немає жодного справжнього українця, який би не був зачарований мелодійною, душевною українською народною піснею. Як не згадати слова Павла Тичини: «Наша мова — як чарівна пісня, що вміщає в собі і палку любов до вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбнії думи народні, і ніжні запахи рідної землі. А пісня — це найдобірніша, найвиразніша мова». 

Звучить попурі пісень В. Івасюка у виконанні шкільного вокального ансамблю.

Ведучий. Мова — де показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, не так багато сьогодні людей, які досконало володіють рідною мовою. Причиною цієї прикрості є суржик, який утворився в результаті злиття української й російської мов і засмічує й поганить одну з найкрасивіших мов світу.

1-й учень 
 Як парость виноградної лози Плекайте мову.

Пильно й ненастанно Політь бур'ян.

Чистіше від сльози Вона хай буде.

Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм життям...
(М. Рильський)

2-й учень
Які чудесні барви у нашій рідній мові,

Які відтінки різні від Сейму аж по Сян!

У Києві говорять інакше, ніж у, Львові,-

І чорногуз, і бусол, лелека і боцян...
(Д. Білоус)

МОЛОДШІ ШКОЛЯРІ

1-ша учениця
  О мово рідна!
Золота колиско, 
В яких світах би не бувала я,

З тобою серцем і по-українськи

Я вимовляю мамине ім'я,
(3. Кучерява)

2-й учень 
Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе, 
І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

3-й учень 
В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня!

4-й учень 
Ти рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти — розуму народного скарбниця!

Як легко йти а тобою по землі

І підставлять вітрам лице відкрите!

Для мене ти — як і насущний хліб,

Без тебе я не зміг би в світі жити!

1-ша ведуча
Під синій небом України Зазолотилися жита,

У чулім серці воєдино З'єдналася палітра та.

Бо це дано нам споконвіку —

Душею, ідо не любить крику,

Єднати землю й небеса.

1-й ведучий
Дай нам, Боже, сили і снаги,

Щоб цвіли Дніпровські береги,

Щоб жили гуртом, не поодинці

На землі щасливі українці.

2-га ведуча
Щоб ми з вершин Чернечої крутизни

Нарешті не лукавили Вітчизні

Ні власній, ані братовій — довік.

Пречиста мово, слово світанкове,

Зламай злочено ковані підкови,

Яви нам в душі свій пречистий лик!
(Михайло Шевченко)

2-й ведучий
Я на рідній мові друзям щастя зичу.

Хай добро хлібину кожному несе.

У гостинну хату всіх покличу,

І вони, я певний, зрозуміють слово,

Де матусі ласка, батькове тепло,

Де вкраїнська мова пахне барвінково,

Де вкраїнська пісня розправля крило.

1-й ведучий
Рідне слово моє — в нім озвуться віки,

Рідне слово моє — і крізь хмари сія.

2-га ведуча
Словом вишию день — простелю рушники,

А на тих рушниках Україна моя.

1-ша ведуча

Тож збережімо духовний заповіт наших поетів любити свою землю, любити рідно слово, як зберегли нам наші батьки й діди рідну мову в страшні часи лихоліть.

2-й ведучий. Адже ми хочемо, щоб пас поважали, а для цього, як писав Борис Грінченко, насамперед треба бути українцями «думкою, мовою, ділом».

1-й ведучий. Рідна мова стосується насамперед виховання людської особистості, виховання самоповаги, національної самосвідомості, без них не може бути справжнього, а не паперового патріотизму. Адже «я»,— писав російський письменник М. Пришвін,— можна сказати тільки рідною мовою».

Танок «Стежина» у виконанні танцювального гуртка школи.

 

Авторство, на жаль, не встановлено

Джерело: http://golinchenzi.at.ua/

Найважливіше
з теорії детективу!

Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com

Читати журнал "Дніпро" Статті

ОГОЛОШЕННЯ

До уваги передплатників!

Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!

Передплатити журнали можна:

на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;

за телефоном:
(044) 454-12-80;

у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ

«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»

(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!

Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.

Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.

Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.

Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").