“Відкрий, о рідна моя мово, свої скарбниці золоті”

(Фонограмою лунають українські пісні. Виходять ведучі).

Ведучий:

В листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України “Про День української писемності та мови”. В ньому сказано про те, що за ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено в Україні День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця.

Це робиться для того, щоб привернути увагу до історії української книги і до сучасних її проблем.

Віхами історичного розвитку культури освіти книжкової справи в Україні безумовно є видатні пам’ятки українського народу, такі як “Реймське” Євангеліє, вивезене до Франції дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анною, “Остромирове Євагіліє”, що вважається найдавнішньою і точно датованою пам’яткою рукописного мистецтва, “Київський Псалтир”.

Ведуча:

Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська діяльність народу (О.Олесь).

Ведучий:

Людина, яка втратила свою мову – неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови. В неї зовсім відмінніша рефлексія і користується вона, за визначенням І.Франка, “верхньою” свідомістю. Себто її підсвідомість унаслідок асиміляції загальмована, притуплена. (П.Мовчан).

Ведуча:

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. Ота жива схованка людського духу. Його багата скарбниця, в яку народ складає і своє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (П.Мирний).

Ведучий:

У кожному слові приховано жар,

Та кожне потрібно, мов шибку протерти,

Аби не пристала олжа, як іржа.

(Павло Мовчан).

Ведучий:

Слово – то мудрості промінь.

Слово – то думка людська.

(Олена Пчілка)

Ведучий:

Мово – це наша національна ознака, в мові наша культура, ступінь нашої свідомості. (І.Огієнко).

Ведуча:

Мова – це глибинні пласти духовного життя народу. Його історична пам’ять, найцінніше надбання століть. (О.Гончар).

Ведучий:

Коли забув ти рідну мову,

Яка б та мова не була –

Ти втратив корінь і основу

Ти обчухрав себе дотла.

(А.Білоус).

Ведуча:

Так споконвіку, як і кожна мова.

Вона була у світлі, в Бога-Слова,

І ось про світло свідчити прийшла.

(Тетяна Майданович).

Ведучий:

Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Берімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови. (М.Рильський).

Ведуча:

Мово моя українська –

Батьківська, материнська

Рідна мені до болю, -

Дужий я із тобою!

(В.Бичко).

Ведучий:

А мова й історія – це ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо водночас. Маємо відродити в наших сучасних українцях і українках генетичну пам’ять, почуття гордості, маємо і до збайдужілих душ торкнутися, запашистим Євштан–зіллям рідного слова! (О.Гончар).

Ведучий:

Як парость виноградної лози

Плекайте мову, Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухнянно.

Нехай вона щоразу служить вам

Хоч і живе своїм живим життям.

(М.Рильський).

Ведуча:

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її,

Положила на ню усі сили свої.

І в народний вінець, як в оправу ввела,

І як зорю ясну, вище хмар піднесла,

І на злість ворогам засіяла вона

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.

( В.Самійленко).

Ведучий:

Є чимало своїх таки мудраків,

що, забувши якого вони роду і плоду, -

Негують своєю рідною мовою,

Пророкуючи їй короткий вік.

(П.Мирний)

(Виступає ансамбль “Мальви” Вінницького училища культури і мистецтв ім.М.Леонтовича).

Ведуча:

Як довго ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа, бринить.

Бринить – співає наша мова

Чарує, тішить і п’янить.

(О.Олесь)

Ведучий:

Як веселонька блискуча,

Переливна мигтюча,

По моїй країні милій

Мова дивная дзвенить.

(Г.Чупринка).

Ведуча:

Пахуча, мов квітка,

Розкішна, мов пава!

За те тобі, моя мово

Вічна честь і слава!

(Виступає ………………………………………………. з коментарем до книжкової виставки).

Ведучий:

Мова рідна звучить наша мова –

Шум гаїв, шелест ниви у ній,

Кобзи пісні тривожна діброва

І Дніпра неспокійний прибій.

(О.Ющенко).

Ведуча:

Чую мови барвистий розмай

Щиро радуюсь кожному слову,

Говори мені, серце втішай –

Чути хочу чаруючу мову.

(Р.Гамзатов).

(Нещодавно, ми відзначили 100-річчя перекладу Біблії М.Кулішем і загалом, від прийняття християнства, українські митці слова прагнуть передати українською мовою своїх сучасників вічні біблійні істини Продовжувачем цих традицій є автор “Переспівів Псалмів Давидових”. Я запрошую до слова поетесу, кандидата філологічних наук, доцентв ВДПУ ім.М.Коцюбинського Яковенко Т.В. “Переспіви Псалмів Давидових” та “Пісня над піснями”).

Ведучий:

Ти найсолодша, мови таїна.

(В.Коломієць).

Ведуча:

Нещасна, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови. Щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі. (Б.Харчук).

Ведучий:

Барвистість одвічна народної мови –

Це щось невимовне, прекрасне, казкове:

І ласка любові, зелена калина,

І пісня досвітня в гаях – солов’їна.

(П.Усенко).

(Українські народні пісні у виконанні бандуристки ………………………………).

Ведучий:

Мова, наша мова –

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

(Ю.Рибчинський).

Ведуча:

Мова, наша мова -

Пісня стоголоса,

Нею мріють весни,

Нею плаче осінь.

Нею марять зими,

Нею кличе літо.

В ній криваві рими

Й сльози Заповіту.

(Ю.Рибчинський).

Ведучий

Одна вона у нас така –

Уся співуча і дзвінка,

Уся плакуча і гримуча

Хоч без лаврового вінка.

(Т.Шевченко).

Ведуча:

О мово українська! Ти – вода

З кринички, над якою гнуться верби,

Холодна, і прозора, і проста

(Ю.Бердник).

Ведучий:

А Вкраїни ж мова –

Мов те сонце дзвінкотюче,

Мов те золото котюче,

Вся і давність і обнова –

Українка мова.

(П.Тичина).

Ведуча:

Як сонця безсмертного коло,

Що креслить у небі путі,

Любіть свою мову й ніколи

Її не забудьте в житті!

(В.Сосюра).

Ведучий:

Як не любить ту мову нашу?

Мені вона найкраща в світі,

Гарніша, ніж весняні квіти...

І як найперша, любові

Не заміню тієї мови!

(П.Вакуленко).

Ведуча:

Як путівець між нивами – проста,

Барвиста – наче далеч веселкова

Такою увійшла в мої вуста

І в долі заясніла рідна мова.

(М.Федунець).

Ведуча:

О мово українська! Ти – вода з кринички, над якою гнуться верби, холодна, і прозора, і проста. (Ю.Бердник).

Ведучий:

Як сонця безсмертного коло,

Що креслить у небі путі,

Любіть свою мову й ніколи

Її не забудьте в житті!

(В.Сосюра).

Ведучий:

Як не любить ту мову нашу?

Мені вона найкраща в світі,

Гарніша, ніж весняні квіти

І як найпершої любові

Не заміню тієї мови!

(П.Вакуленко).

Ведуча:

Як путівець між нивами – проста,

Барвиста – наче далеч веселкова

Такою увійшла в мої вуста

І в долі заясніла рідна мова.

(М.Федунець)

Ведуча:

Купана – цілована хвилями Дніпровими,

Люблена – голублена сивими дібровами,

З колоска пахучого, з кореня цілющого,

Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози.

(Н.Білоцерківець).

Ведучий:

Я знаю: мова мамина – свята

В ній вічний, незнищений дух свободи,

Її плекали душі і вуста – мільярдів.

Це – жива вода народу.

(М.Адаменко).

Ведуча:

Забули ми, забули свою мову,

Забули предків мову чарівну.

Отож тепер давайте її знову

Відродим наче сонячну весну.

(Л.Малецький).

Ведучий:

Мово рідна, світи в ріднім домі

Крізь зболений час і духовні руїни

Вертайсь, рідна мово,

У серце народу,

В душу України.

(Д.Демиденко).

Ведуча:

Трембітна мово! Музика. Калино.

І споконвічно й, назавжди моя.

До тебе завше я душею лину.

(З.Кучерява).

Ведучий:

Слова росли із грунту мов жита.

Добірним зерном колосилась мова.

Вона як хліб Вона мені свята.

І кров’ю предків тяжко пурпурова.

(Л.Костенко).

Ведуча:

Найвищі слова на уславлення рідної мови не будуть завеликими, не будуть занадто високими. (О.Гончар).

Ведучий:

Вертайтесь до своєї мови,

Мої засліплені братове!

Прозріть! І в купищах полови

Знайдіть зерно, ядро здорове,

Яке ще здатне прорости.

(Д.Павличко).

(Виступ поетеси ………………………………………………………..).

Ведуча:

То – наше слово, то – щоденне чудо,

То – сонця зір крізь каменя більмо.

То – дух народу, - о всесильний Буддо.

Все в нас бери, лиш мови не дамо.

(Д.Павличко).

Ведучий:

Бо ж наша мова як чарівна пісня,

Що вміщає в собі і на яку любов до Вітчизни,

І ярий гнів до ворогів,

Волелюбні думи народнії.

(П.Тичини).

Ведуча:

Було щастя, були чвари, -

Все те геть пішло:

І як сонце із-за хмари

Рідне слово ізійшло.

(Л.Метлинський).

(Виступає капела бандуристок)

Ведучий:

Сім’я вже ж вільна і нова

Та тільки мати ледь жива.

Вона була б і вмерла вже не раз,

Та все питає, і на смертнім ложі, -

А де ж те слово, що його Тарас,

Коло людей поставив на сторожі?!

(Л.Костенко).

Ведуча:

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих – рідна мова,

Вишневих ніжних пелюстків,

Сурма походу світанкова,

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа.

(М.Рильський).

Ведучий:

І найперше було Слово

І розмовляли квіти

І цвів мак

Україною

І йшли віки.

І були українці

І створилося!

Ведуча:

Найперше – музика у слові!

(П.Верлен)

Ведучий:

Українське слово! Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуща, їх жага нетлінна, безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке як Україна! (Д.Луценко).

Ведуча:

Поставимо на покутті високу свічу Слово нашого – хай возсіяє! (Л.Голота).

Ведучий:

Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так ясно іскриться?

Чом ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійма вражі голови з плеч?

(Л.Українка).

(Виступ представника видавництва ………………………………….).

Ведуча:

Приймаю, доле, все без скарги, без вагань,

Лише збережи, молю, мого єства основу –

Моє, оплачене поневірянням слово...

(Г.Гочур).

Ведучий:

Яке прекрасне рідне слово!

Воно – не світ, а всі світи.

(В.Сосюра).

Ведуча:

Хай, чиста мова, як життя народу,

Джерелом чистим лине в майбуття.

(Н.Ібракаєва).

Душа тисячоліть шукає себе в слові.

(Л.Костенко).

(українські пісні у виконанні заслуженого артиста України С.С.Городинського).

 

Авторство, на жаль, не встановлено

Джерело: http://vchitel.com.ua