Ваша професія — зірка на небі

1-й ведучий.  Під небом, синім і високим,

Стежина в'ється чарівна,

Через простори, через роки

Веде до істини вона.

Туди, де сонце світить ясно,

До мрій, натхнення, сподівань...

Велика праця і прекрасна —

Вести дітей в країну Знань, 

(Звучить аудіозапис щебетання пташок.) 

(Виходять вчитель і діти.)

Вчитель. Цс наш перший урок і я хочу, щоб ви його запам'ятали. Кожного дня ви бігали цією польовою стежкою і звертали очі до неба. Правда ж?

Діти. Так, правда.

Вчитель. Скажіть мені, яке воно? Я хочу, щоб кожен знайшов своє слово про небо.

Діти.

—  Синє.

—  Блакитне.

—  Глибоке.

—  Прозоре.

—  Спокійне.

—- Воно ніби снить...

—  Може, йому холодно?..

—  Небо холодне, осіннє.

— Лон та хмаринка схожа на ведмедика!

—  Лагідне, любляче...

Дівчинка. (раптово запитує). Вчителю, а що таке любов?

(Усі щільним колом оточують вчителя.)

Діти. Розкажіть, розкажіть!

Учитель. Дав Бог людині молодість, безсмертя, і сказав: «Живи, працюй, будь володарем Землі». Минув час. Прийшов Бог поглянути, як Живе людина. Дивиться: над ставочком хатка чепурна, садочком вишневим обсаджена, за нею на ниві хліб золотий колоситься. Чоловік у полі працює, а Дружина йому обід несе. І побачив Бог в очах у чоловіка дивне світло.

—  Що це в очах у тебе, людино?

—  Любов.

—  Віддай її мені. Що хочеш проси за неї.

—  Не можу. Вона мені за всі твої дарунки дорожча.

Обурився Бог.

- Коли так,— каже,- - то будеш ти мені віддавати свою молодість і старітимеш з кожним днем.

Через деякий час повернувся вдруге. Бачить: сидять чоловік здру, жилою біля хати і колиска коло них. І дивляться вони то на колиску, [0 у вічі одне одному. А в погляді — те саме незбагненне сяйво, тільки ще сильніше, іде яскравіше.

-- Он як! Тоді заберу я в тебе найцінніше— безсмертя, і нехай кожна мить по краплині гасить твоє життя.

Втретє прийшов Бог до людини. Дивиться, сидить самотній згорблений дідусь, а в очах його світло таке ж непереможне і м'яке, і водночас нове.

- Що це в очах у тебе, людино?

— Це — пам'ять.

— Вибач,— мовив Бог,— тепер я бачу, що твоя любов цінніша за молодість і безсмертя.

(Вчитель і діти виходять.)

2-й ведучий. Під небом, чистим і бездонним, Живе людина на землі, Яка долає шлях невтомно. Ім'я цим людям — вчителі.

1-й ведучий. Щомиті мудрий скульптор вчитель

З граніту душу дістає,

І вчить дітей життя любити,

Бо скарб безцінний в нього є.

2-й ведучий. То скарб великої любові,

То ключ до кожного з сердець.

То сила думки, сила слова,

Знання прекрасного вінець.

1-й ведучий. Вчителі... Добрі і строгі, вимогливі і справедливі, молоді та з багаторічним стажем... Щодня летять на роботу, забуваючи про власну родину, віддають свою любов нам, не сподіваючись на подяку бо найкращою подякою для них стане колись почуте: «Така хороша людина! А це ж ваш випускник!».

2-й  ведучий. В цей світлий осінній день вони святкують свое професійне свято. Тож приймайте вітання, наші любі, рідні вчителі!

(Виступ Бабок-Йожок.)

Не дивіться, що Яга,

Бо ходила в школу й я,

Не кривіться гірко:

Вчилась на «п'ятірки!»

Вчили вчителі й мене,

Знаю букви «бе» і «не».

 Це ж у школі свято!

Треба привітати!

Ви пробачте нам, що ми,

Як були колись дітьми,

Навіть на перервах

 Вам псували нерви!

Приспів:

Розтягни міхи, гармошка,

Балалайка, дужче грай!

Нумо, нумо, бабка Йожка,

Пісню вчителям співай!

А директор в школі в нас

Всім покаже вищий клас!

Лагідна і люба, Дуже її любим!

Завуч в школу як зайде,

Скрізь порядок наведе,

Розклад ідеальний,

В школі все нормально!

Педагогів колектив:

Що не візьмеш — то актив,

 Трудяться, як бджоли,

Вже й живуть у школі!

Приспів:

Щоб жилося вам чудово.

 Ми бажаєм щастя вам.

Нумо, нумо, в день святковий

 Затанцюєм вчителям!

2-й ведучий. У кожного в житті була перша вчителька, яка взяла за руку і повела у світ. Навчила писати і читати, рахувати і малювати, спі­вати і бачити різницю між двійкою і п'ятіркою. Яка допомагала, підказу­вала і зігрівала материнською ласкою. Наступна пісня лунає для вчителів молодших класів.

(А. Пугачова «А знаешь, все еще будет».)

Ви з першого класу з нами,

Ви нам стали, як рідна мама,

Називали нас дітлахами,

 І завжди допомагали.

Сьогодні велике свято,

Ми вас хочемо привітати,

 І любов вам подарувати,

За те, що ви нас навчали.

Приспів:

Пробачте нам всі провини,

Хай ваші здійсняться мрії,

Бажаємо вам терпіння,

Бо виховати людину

Важко, ми розумієм.

Сценка

(Стіл. На ньому купа зошитів і телефон. За столом сидить вчителька,)

- Алло, синку, не мама. Ти вже уроки повчив? Ой молодець! Лиш задавали? Палички? Кружечки?.. Синку, я сьогодні затримаюсь на роботі Ти не голодний? Там, в холодильнику, борщ. Ну все, цілую тебе.

- Привіт, синку, це мама. Зі школи прийшов? Телевізор дивишся? А уроки повчив? А що задавали? Палички? Кружечки?.. Синку, ви їли? Не­має нічого? А борщ? Доїли? Ну там у шафці вермішель. Водичка закипить, вкинеш. Не скучай, цілую.

- Привіт, синку! Це мама. Ти вже уроки повчив? А що задавали? При­клади? Задачі9,. Ой молодець! А їв що? Немає? А вермішель? Закінчилась? Ну, там, у торбинці сухарі, ви їх водичкою розмочіть... Ага, бувай, цілую тебе міцно.

- Алло, синку привіт! Це мама. Як яка мама?.. Впізнав?.. От'.. Ти вже уроки повчив? А що задавали? (Пауза.) Синку, а в якому ти класі? Як?! Ти вже в інституті?!

(Виходять учні.)

Учителі ласкаві

Математичні вправи

Для пас приготували —

Хоч голову зламай.

А фізики даремно

Принесли мікросхеми, 

Бо вдома не читав я,

А кажуть: умикай,

В комп'ютерній машині

Завис я у корзині.

Візьму кота я завтра,

Щоб мишку упіймав.

А потім я біологу

Продам його втридорога,

Бо буде він комп'ютерний,

їз електронним «няв»,

Учитель щось диктує,

Я в атласі малюю.

Я відкриваю новий

Незвичний континент.

Щоб потім на всесвітній

Вивчати різні битви,

Які там відбулися

В цей видатний момент.

З основами здоров'я

Знайомили нас знову,

Прослухали уважно,

На хімію пішли.

Ми досліди проводили

Із різними кислотами, 

Та школу не знешкодили,

Тайм-аут узяли.

Ми речення писали

В теперішньому часі, 

А може і не в часі,

Ну точно в однині.

А на літературі

Якусь мініатюру

Ми весь урок складали

Про діло, і про дні,

Шевченка «Сон» читаю,

 І сон мене долає,

Я очі продираю,

Нічого не збагну

Піду в бібліотеку я,

Там, може, відпочину,

Забуду про проблеми всі,

Над книжкою засну.

З верстатом ми знайомі,

Працюєм без утоми,

Ми любим фізкультуру,

Футбол і карате.

Малюємо пейзажі,

Співаємо найкраще,

Що аж у коридорі

Луна весела йде.

Вивчаємо предмети,

Співаємо куплети,

Для вчителів хороших

Готові все зробить.

Клянемось перед школою

Завдання всі виконувать,

Уроки не прогулювать,

 Предмети всі любить.

(Лунає дзвінок, всі тікають.)

1-й ведучий.

 Осінь прийшла, золота і прекрасна, Падає сонячний лист, Усмішки в школі, в очах ваших — щастя, Дня незабутнього зміст.

2-й ведучий.

Ваша професія — зірка на небі,

Дякуєм їй за тепло,

Щире спасибі за нашу потребу

Знати, чом сонце зійшло.

(Звучить спів пташок, проходять учитель і діти.)

Учень.

Учитель!

Під шелест листя у саду

Я кожен рік до тебе йду.

Учителю! У майбуття

Ця стежка ляже крізь життя.

Ти вчив любити, жити вчив.

Ти цілий світ для нас відкрив,

 і ми, наївні і малі,

Немов малята-журавлі,

Літати вчились, щоб колись

У синє небо піднялись.

Полетимо, а в тебе знов

У класі діти і любов.

Спасибі, вчителю, за те,

Що в тебе серце золоте,

 За шелест листя у саду,

За те, що я до тебе йду.

Уклін вам, любі вчителі,

За вашу працю на Землі.

(Діти дарують педагогам квіти.) (Завіса.)

 

Авторство, на жаль, не встановлено

Джерело: http://petdnepr.at.ua