Школа майбутнє своє випускає
Ведучий 1: Сьогодні музика так гучно лунає

       І день в нас сьогодні якийсь не такий.

Школа майбутнє своє випускає,

Святкує із ними шкільний випускний.

Ведучий 2: Поруч знову і батьки, і діти,

Як тоді, як йшли у перший клас.

Ніхто не зрозумів і не помітив,

Як і куди сплинув цей час.

Ведучий 1: Радість в  душі, і сльози, й тривога,

І почуття не зовсім зрозумілі.

Попереду в кожного власна дорога.

Перші кроки по ній такі ще не смілі.

Ведучий 2: Випускники – гарні, щасливі, не схожі,

Сповнені мрій, надій і чудес.

Давайте підтримаєм їх і поможем

Зустріти їх, як принців і принцес.

Класний керівник: Зустрічайте тих, в чиїх очах горить бажання досягнути більшого, чия душа світиться молодечим запалом, а мрії прагнуть змінити цей світ. Дати йому більше світла, тепла, гармонії та простору.

Ось вони: ……………………………… - наполеглива, старанна, розсудлива, щира і справедлива, переможниця та призерка районних олімпіад, учасниця обласних олімпіад, дипломантка обласних юннатівських конкурсів, активістка, красуня і взагалі хороша людина.

……………………………………….. – безпосередній, відвертий і доброзичливий юнак, гарний ведучий різних шкільних свят та урочистих заходів, щирий і доброзичливий друг, юний дипломат при шкільних конфліктах, незамінний діджей на шкільних вечорах, справжній Дід Мороз для молодших учнів.

………………………………………. – врівноважена, відповідальна, самостійна і лагідна дівчина, яка уміє ладити з усіма, як з учнями, так із вчителями, людина, яка доводить справу до логічного кінця, активний учасник шкільних загальношкільних заходів, має неабиякі артистичні і фотогенічні дані, якими поки що мало користується, по характеру є так званим «телефоном довіри” класу.

……………………………………… – правдивий і відвертий юнак, який вміє коректно поводитися у будь-якій ситуації, трішки лінивий до навчання, проте досить активний по життю, а ще – це чутлива і вихована людина, гарний брат і люблячий син.

…………………………………….. –  емоційна, чутлива, приємна дівчина, яка завжди вирізнялася оригінальністю мислення і світобачення, чудовий знавець української мови, призер міжнародного конкурсу  знавців української мови ім. Яцика, творча і цілеспрямована особистість.

…………………………………….. – щира, безпосередня людина, він вміє говорити і слухати, веселити і співпереживати, може проявити наполегливість і працелюбність, довіряє і вірить людям, особливо своїм близьким, любить правду і не терпить обману, цінує дружбу і вірить в любов.

…………………………………. – веселий, життєрадісний і дотепний юнак, переможець і призер районних предметних олімпіад та конкурсу робіт  Малої академії наук, а ще кмітливий і спритний хлопець, що вирізняється швидким математичним мисленням, комп’ютерною грамотністю, технічними нахилами.

………………………………… – відвертий, правдивий юнак, який знає, що він хоче і що буде робити далі, прекрасний спортсмен, знавець футболу і гри у футбол, працелюбний і уважний син та внук, людина, яка дивиться з оптимізмом у завтрашній день.

………………………………… – цікава і сучасна молода особистість, яка має свої погляди на життя, свій стиль, має мету і докладає зусиль, щоб вона здійснилася, має талант актора, яким поки що мало користується, цікавиться музикою і комп’ютерами.

………………………………… – скромна, тиха дівчина, яка, чемно відвідувала школу, була уважною до однолітків та вчителів, є  слухняною і доброю дитиною, яка розуміє і підтримує свою сім’ю.

………………………………… – елегантна, безпосередня, прямолінійна людиною, яка вірить  людям і люди вірять їй, яка живе не ілюзіями, а реальністю, яка вміє схилити людей до себе, вірить у ніжні та щирі почуття, у те, що якщо дуже хотіти – можна добитися у житті багато.

……………………………….. – достатньо доросла, самостійна дівчина, яка вміє приймати правильні рішення, не боїться змін у своєму житті, і, як всі, вірить у щасливе і гарне майбутнє.

(учні по черзі, зупиняючись на порозі школи, після їх представлення, стають на свої місця)

Директор відкриває свято. Звучить Гімн України.

Ведучий 1: Очікуванням кожне серце б’ється,

Надії вогник ще в очах не згас,

Директорові слово надається

Вона із радістю вітає нині вас

(Виступ директора школи.)

Випускник: Літній вечір в небі пропливає,

Стихло все в вечірній тишині.

Я до школи радо поспішаю,

Люди посміхаються мені.

Ну от і все, це відбулося –

Я закінчив школу. Оце так!

Може, це мені лише здалося?

Невже у школі я тепер в гостях?

До цієї миті так я поспішав

Подорослішати прагнув я щороку.

Випускний, звичайно, я чекав,

Так чому такі важкі ці кроки?

Й сьогодні ми із світлою печаллю

Ступили всі через шкільний поріг.

Хай стане вечір цей прощальний

Провісником незвіданих доріг.

Ведучий 1: У вашому житті вагома дата,

І це сьогодні вже незаперечний факт!

Сьогодні вам урочисто вручать

На зрілість перший, власний атестат.

Ведучий 2: В присутності мами і тата

Вручать  вам всім атестати.

Нехай батьки їх в руках потримають,

Хай відчують і хай вони знають,

Що в вас вони душу вкладали,

Щоб діти дорослими стали.

Ведучий 1: Зачитають наказ по школі і вручають атестати випускникам 20…. року директор школи …………………………….. і заступник директора школи по навчально-виховній роботі ……………………………………………..

.(Вручення атестатів)

Ведучий 1: Шкільне дитинство чайкою злетіло.

Доросле починається життя.

Вам щойно атестати всім вручили –

Квитки в прекрасне ваше майбуття.

Ведучий 2: Нехай серця не знають супокою,

Хай обганяють мрії часу біг.

А ваша юність буде хай такою,

Щоб з радістю згадати кожен міг.

Ведучий 1: Юність ваша – пора не проста і примхлива

Хай буде багата на радість й тепло

Хай доля складеться і буде щаслива,

Щоб вами гордилось все наше село.

Ведучий 2: Хай Бог вам благодать зсилає,

Буде хай успіх повсякчас.

А серце смутку хай не знає,

Щоб ми раділи всі за вас.

Випускник: Позаду залишилися уроки,

Щоденники, екзамени, дзвінки.

Ми були разом одинадцять років.

Усе скінчилось. Ми – випускники.

 Попереду життя повне подій,

Будуть шторми, чи нерівна дорога,

Коли стомлюся я у досягненні мрій,

То з дитинства прийде допомога:

Згадаю село, і річку, і трави,

І вічну тривогу наших матерів,

Наш клас і друзів своїх нелукавих,

Школу в саду і усіх вчителів.

А зараз, прощавай, домівко наша друга,

Рідний клас, де сміх наш заблудивсь,

Вчитель, що вже став нам  мудрим другом,

Школа – дім, в якому я учивсь.

Прощавай! Можливо це і сумно,

Але знаєш ти: і ще не раз сюди,

В храм святого, вічного і мудрого

Приведуть мене мої ж сліди.

Ведучий 1: Батьки випускників, ви не журіться.

На славу  й честь благословіть синів.

І до дітей ви щиро посміхніться –

Вони повернуть славу козаків.

Ведучий 2: Ось тут стоять дорослі рідні діти.

Так зрілість швидко вже прийшла до них.

Вони навчаться самостійно жити.

То ж в добрий час благословіть ви їх.

(Виходять матері з хлібом на рушнику)

Мама 1: Дитина моя, не забудь джерела,

Що б’є із сільської землі край села.

З далеких доріг повертайся сюди,

Напитись з криниці живої води.

Цінуй милу землю, зелені гаї,

Що предки твої заповіли тобі.

І де б не була ти, в якій стороні,

Нехай тобі сняться в солодкому сні

Сади ці широкі, оте джерело

Й дороги… дороги у рідне село.

Мама 2: Дорогі наші діти, найкращі для нас,

Ми бажаєм вам щастя і долі.

Вам сьогодні з дитинством прощатися час,

А життя не стежина у полі.

А життя – це дороги тернисті не раз.

А життя – це не сміх і не жарти...

Та не бійтесь нічого, у добрий вам час,

Світ чарівний, і жити в нім варто!

Мама 3:  Як проблеми стануть на шляху у вас,

Не впадайте у відчай, боріться!

Йдіть сміливо! У добрий вам, діточки, час.

Мрія кожного з вас хай здійсниться.

Хай вам ляжуть під ноги щасливі путі.

Цей хліб святий хай вас благословляє.

Хай буде удача і щастя в житті

І Бог завжди вас всіх охороняє.

Батько: Благословляємо вас в путь!

Вам, діти, щастя ми бажаєм.

На гарну долю, на любов,

На радість вас благословляєм..

Хай будуть добрими шляхи,

Які судилося сходити,

Бажаєм вам себе знайти

І не даремно вік прожити.

(Передають коровай випускникам)

Випускник: Коли на стіл гарячий коровай

Кладе твоя матуся щира,

Ти поцілуй його і запитай:

Чиї це руки виплекали диво?

Хто не доспав замріяних ночей

І знемагав у спекотну годину?

Тривожний час кому біля очей

Завчасно снував зморшок павутину?

У світлій праці – щастя на землі

Встає для нас за ясним видноколом.

Цілую хліб гарячий на столі,

Що пахне сонцем, мудрістю і полем.

(передає коровай іншим учням)

Бесіда мами із сином.

Син: Розкажи мені, мамо, про квіти.

Вони завжди і всюди цвітуть?

Мати: Воно так. Та морози невтішні

Часом цвіт їх прекрасний зведуть.

Син: Розкажи мені, мамо, про  юність

Вона ж вічна в душі. Чи не так?

Мати: З віком, сину, приходить лиш мудрість.

Роки ж зупинити не зможеш ніяк.

Син: Розкажи мені, мамо, про друзів.

Їм можна в житті довіряти?

Мати: Вірні друзі пізнаються в тузі.

Будь розумним і вмій їм прощати.

Син: Розкажи мені, мамо, про долю.

Чи людині підвладна вона?

Мати: Наша доля, мій сину, як море.

Той пливе лиш, хто має човна.

Син: Розкажи мені, мамо, про серце.

Чом страдає найбільше від слів?

Мати: У житті все пізнати прийдеться.

Головне, щоб любити умів.

Син: Розкажи мені, мамо, про роки.

Для батьків чом не вічні вони?

Мати: Роки, синку, не згаснуть допоки

Матерів пам’ятають сини.

Ведучий 2: Ви, діти, рідним вклоніться,

Так завжди робити годиться.

Хто вміє батька-матір шанувати,

Тому в добрі та щасті вік свій вікувати.

Випускник: Чекають нас незвідані дороги

І не минуть з домівкою розлук.

То ж вклонимся батьківському порогу

І доторкнемся материнських рук.

Ви вміли все. За це всім вам спасибі,

За білі короваї на столі.

Ви в путь нас всіх благословили хлібом,

Щоб не цурались рідної землі.

Щоб із людьми ми вміли спілкуватись,

Щоб не спіткнулись, не здали назад.

Ми хочемо в любові вам признатись,

Хай в душах квітне яблуневий сад.

Бо без батьків чого ми в світі варті.

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла.

То ж будь, благословенною родина!

Що може бути кращим в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

Випускник: У ріднім домі звичаї живуть,

Там пахнуть рута-м’ята і пшениця,

Там рушники узорами цвітуть,

Там вчили нас любити і трудиться.

Тому мене так вабить рідна хата

Збадьорює, мов подихом весни.

Бо в хаті тій чекають мама й тато

У світлому серпанку сивини.

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з корінням родоводу.

Батьки для нас - люди святі.

Вони потрібні кожному в житті.

Вони будують нам життя сучасне,

І вивершать майбутнє нам прекрасне.

І як на Україні в нас годиться

Ми хочемо у пояс вам вклониться.

(випускники вклоняються  батькам)

Випускник: Спасибі, матусю тобі!

За те, що живу я на світі:

У цей прекрасний світлий день

Я подарую тобі квіти.

Свята, прекрасна, золота,

Тобі моя душа співає,

Любов твоя і доброта

На світі зло перемагає.

Випускник: Спасибі, тату дорогий!

За те, що всі 17 років

Ти вів мене за руку в світ,

Такий незнаний і широкий.

За те, що душу віддавав,

Допомагав в тяжку хвилину,

Усі образи ти прощав

І захищав свою дитину.

Випускник: Спасибі вам, наші батьки,

За теплоту й любов родинну,

За дружбу й спокій у сім’ї

І за турботу щогодинну.

За вашу відданість святу

Своїм уже дорослим дітям,

За людяність і доброту

Ми вдячні вам за все на світі (кажуть усі випускники).

Ведучий 1: Літній вечір, зірки розсипані.

Кожна кличе вас, мерехтить.

Ви летіти в життя покликані

І під зорями жить і любить.

Ведучий 2: Хвилюєтесь, щемить у вас серденько

В цей радісний і урочистий час.

То ж запроси своїх ти тата й неньку

На свій шкільний і ніжний вальс.

(Випускники дарують квіти батькам і запрошують на вальс)

Ведучий 1: Із школою, друзі, навік не прощайтесь.

На острів дитинства щораз повертайтесь.

Там вчитель завжди дасть вам щиру пораду,

В якій ви знайдете і втіху, й відраду.

Ведучий 2: Пізнання глибини і пам’ять життя.

Для неї ви - рідні і милі.

До вас нині чисті її почуття,

І час їх змінити не в силі.

Ведучий 1: Ще раз звертається до вас, випускники, ваш класний керівник, ……………………………………………

Ведучий 2: Промчали роки. Від землі у вас сила.

Батьки зростили дочок і синів.

А школа всіх вас мудрості навчила,

Знання дали вам добрі вчителі.

Ведучий 1: Вони любили вас і вчили,

Несли вам серце на долоні.

Вони із вас людей ліпили,

А в них самих сивіли скроні.

Ведучий 2: Коли сварили, деколи мовчали

Та прагнули вони з любові,

Щоб ви порядні, чесні стали,

Росли щасливі і здорові.

Випускник: Здавалося, що 11 літ - багато,

Ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.

Тепер нам хочеться, щоб перенесли свято,

Хоч би ще тиждень в школі нам побуть.

Усе пройшло: і мрії, і бажання,

Й ріка веселих і невтішних справ.

Все відгуло: контрольні і питання,

І зрізи знань, і радощі забав.

Вчителів в житті ми не забудем.

За все ми вдячні вам без ліку.

Вас пам’ятати завжди будем

Спасибі вам дуже велике.

Усі знання, що дали нам, важливі.

Всім знадобляться потім на Землі.

За те, що добрі ви були і терпеливі

Спасибі, дорогі учителі.

За вашу ласку, чуйність і турботу,

За те, що підняли нас на крилі,

За повсякденну клопітку роботу

Спасибі, дорогі учителі.

Як сонце зійде, ми покинем школу,

Розійдемось у світ по всій землі,

Та не забудем вас в житті ніколи,

Спасибі, дорогі учителі!

Нехай у вашім серці не вмира любов

До ваших учнів і важких, і здібних.

Хай добра усмішка всіх зігріває знов,

Вона в житті випускникам потрібна.

(листи з майбутнього)

(Випускники вручають листи учителям і дарують квіти)

Ведучий 1: Під небом чистим і бездонним

Живуть тут люди на землі.

Які долають шлях невтомно.

Ім’я цим людям – вчителі.

Ведучий 2: В них скарб великої любові,

То ключ до кожного з сердець,

То сила думки, сила слова,

Знання прекрасного вінець.

Учень 1: Кожен день ми дуже рано

В школу просиналися.

Учень 2: Та навчатися старанно

Трохи лінувалися.

Учень 3: А страждали ми в житті

Хворобою спільною.

Учень 4: Що, як кажуть вчителі, –

Дурницею мобільною.

Учень 1: Ми хотіли так багато мати,

Від життя не відставати.

Учень 2: Звідки вчителі це знали?

Й розслаблятись не давали.

Учень 3: Я в комп’ютерній машині

Все чомусь вишу в корзині.

Учень 4: Я у іграх знаю все,

А в науці - не везе.

Учень 1: Нам фізик не даремно

Носив в клас мікросхеми.

Учень 2: Таке поле складалося,

Що майже все зривалося.

Учень 3: Я рідному біологу

Продав кота втридорога.

Учень 4: Тварин вона жаліє,

А торгуватися не вміє.

Учень 1: Був з географії момент –

Відкрив я новий континент.

Учень 2: Вчитель не оцінив прорив:

Каже: Колумб давно її відкрив.

Учень 3: Ми на хімії в роботі

Дослідами займалися.

Учень 4: Вчитель дякував нам потім,

Що живі зосталися.

Учень 1: На мові речення писали:

Підрядні і складні.

Учень 2: Потім весь урок шукали

Де ножиці у однині.

Учень 3: Важкі математичні вправи

Нам голови весь час ламали.

Учень 4: Та вчитель ставив їх на місце..

І від тих знань в мізках вже тісно.

Учень 1: Історія як річечка:

Біжить – не спіймати.

Учень 2: Там вчитель нам нітрішечки

Не дав подрімати.

Учень 3: На уроці аж на шостім

Йду в спортзал знайомий.

Учень 4: Як вертаюсь в клас я потім –

Падаю від втоми.

Учень 1: Ще колись ми малювали,

На праці старалися.

Учень 2: А пісні ми так співали,

Що мухи лякалися.

Учень 3: Багато можна говорити.

Скільки всього бувало…

Учень 4: Нажаль лиш часу не спинити.

Завжди його нам мало…

Ведучий 1: Країна дитинства – країна казкова,

Та часто дорослих вона вабить знову.

І навіть дорослі літають у мріях,

Вернутись в дитинство живе в них надія.

Ведучий 2: Зустрітись з дитинством дозволимо ще раз

І тільки сьогодні і тільки для вас.

Та мусите ви його відпустити,

Тому що чекають його інші діти.

Дівчинка-“дитинство”(із кульками в руці):

Дитинство я ваше. Мене ви впізнали?

Згадайте, як в школі зі мною ви грали,

Як били коліна і в дитячі роки

У піжмурки гралися ви залюбки.

І свята шкільні, на ялинку  костюм ...

У мій час не знали ви, що таке сум.

Усі дні народження, торт і свічки,

І як одягали у сукні ляльки,

Як мамині туфлі тихцем узували,

Як кішку варенням самі годували,

Малюнки в альбомі і квітів розмай ...

Сьогодні прийшла я сказать: “Прощавай”.

Прощавай, ………………, журналіст майбутній,

І …………………… – конструктор машин самобутній,

………………………. – у світі відомий еколог,

І ……………. – прекрасний і здібний технолог,

………………………… – практичний економіст,

А ………………………..   – успішний в житті програміст,

……………………………, мабуть, потяг вправно вестиме,

А ………………………… для нас усіх булки пектиме,

Лісничим – ……………….. в нас буде працювати,

     Мови світу детально ………………………. вивчати.

………………………….. у нас буде лікар-знавець,

……………………….. – у продюсерській справі митець.

А кожен в житті достаток хай має

І школу як спонсор завжди виручає.

Щасти й прощавай, 11 клас.

Роки не спинити ніколи

І тільки у снах повернусь я до вас.

Я ваше дитинство зі школи.

Випускник:

Дитинство наше, мов вчорашній день,

Ось-ось майне крильми у темінь ночі.

Аби світанок від дзвінких пісень

Прокинувся і нам заглянув в очі.

Прийде світанок… Сонце, зустрічай.

Дай для польоту лелечатам неба!

Слова останні „Школо, прощавай!”

Ми будем завжди пам’ятать про тебе.

(Випускники наклеюють сердечка на шкільні двері.(вікно))

Ведучий 1: Злинь же музика в небо гучніше.

В добру пору лунай, в добрий час.

Вище голови! Йдіть веселіше!

Проводжаєм в життя нове вас.

Ведучий 2: Силу духа черпайте в любові

Вірних друзів своїх бережіть.

І вшановуйте батьківське слово,

В добрий час гідну справу почніть.

Директор школи оголошує свято закритим.

Звучить гімн України.

Випускники покидають зал під музичний супровід.

 

Авторство, на жаль, не встановлено

За матеріалами:  http://goloskivlt.at.ua/