English Українське

Facebook YouTube Суперкниги

Вхід
для передплатників

Ввести код абонемента

Рубрики, Форуми

Тексти шкільної літератури

Микола КУЛІШ
НАРОДНИЙ МАЛАХІЙ
ТРАГЕДІЙНЕ

ПЕРША ДІЯ

1

Заплакала, затужила у своєму домі (на Міщанській вулиці, № 37) мадам С т а к а н ч и х а Т а р а с о в н а:
- Ой, хто скаже, хто ж розкаже, чи ти, доню, чи ти, пташко, а чи ти, Матінко Божа, куди він, у яку сторононьку тікає та на кого ж мене, бідну, покида-а-є?..
Похнюпилась канарка в клітці. Посмутнів образ Божої Матері. Мовчать. Тільки д о ч к а с е р е д у л ь ш а біля матері впада:
- Мамонько!
- Не перебивай!
- Випийте, люба...
- Що це?
- Валер'янові краплі.
- Геть, одчепися! Хіба можна таку драму в серці та валер'янкою впинити... Дай мені отрути!
- Сіли б ви краще од вікна, абощо.
- А то що?
- Люди ж проходять повз вікон...
- Товченого скла дай, я втруюся!..
- Сусіди ж он бачать і чують.
- Хай бачать! Хай чують! Як друзі, - хай пожаліють, а вороги, - хай ізрадіють, що драма така в нас у домі, що муж мій законний тіка-а-є...

2

Увійшла старша дочка. С е р е д у л ь ш а до неї:
- Покликала хрещеного?
- Ідуть.
Т а р а с о в н а
(так і скинулась)
- Де він, далеко?
- Зараз увійдуть.
- Де, питаю?
- Та кажу ж вам, мамонько, зараз... Заскочили в одне місце, заслабли на шлунок...
Т а р а с о в н а
(утерлась)
- А господи, так би й сказала відразу. Та чи прибрано ж там?
- Я мила учора.
С е р е д у л ь ш а
(до старшої)
- Ти ж сказала хрещеному, що папонька побіг вже по пашпорт?
- Аякже.
- А він що?
- Сказали, що вже знають про це.
Т а р а с о в н а
- А басів із церкви покликала?
- Любуня ж побігла.
- А горілки басам?
- Вона й горілки купить.
- Піди ж, моя доню, та наріж цибулі дрібненько, редьки, олійкою помасти на закуску людям.
С т а р ш а
(так і пирснула)
- Все я, та я! І по хрещеного, і по басів, і цибулю криши. А вона он стоїть, ізгорнувши ручки...
С е р е д у л ь ш а
- А хто квіти полив, як не я? А хто з валер'янкою, як не я? Повилазило?
Ущипнули одна одну, щоб мати не бачила.
- Ой!
- Ой-ой!
Т а р а с о в н а
- Ой помру я і ще раз помру з такими доченьками, що вже темно в очах і сонце зробилося чорним, а вони ж того горя ще додають... Дайте мені карти! Ще раз кину на його... Ще раз, та й годі. (Кинула на карти. Глянула. За серце взялася).
- Ой, знову дорога кладеться!..
Д о ч к и
- Та невже ж, невже, мамонько мила?

Введіть ваш абонентський код, щоб читати далі :

0 коментарів :