Тексти шкільної літератури
Батько та дочка
Б.Грінченко. Батько та дочка
Мала Маруся зосталася дома сама. її батько пішов на роботу в шахту. Ні братів,
ні сестер у неї не було;
Мати її вмерла, тим вона завсігди зоставалася сама, як батько йшов на роботу.
Вони прийшли сюди з села. Маруся залюбки згадує той час, як вона там із матір'ю
жила. Тільки це давно, давно було! Вона ледве пригадує молоде вродливе обличчя з
великими темними очима. Вона пригадує, як це обличчя, без краю ласкаве,
схилялося до неї, а дбайливі руки вкривали її тепліше, і тихий материн голос
казав:
— Спи, моя голубко! Спи, моє серденько!
Багато з того, що тоді було, позабувалося — адже їй тільки чотири роки було, як
мати вмерла,— але цей чарівний образ ніколи не зникав з душі бідної
дівчини-сироти.
Її батька звали Максимом. Він був безземельний, бо Марусин дід, за панського ще
права, був при панах, а не хліборобом, і через те землі йому не дано. Як Максим
дружився, то його матері вже не було на світі, та й батько незабаром по тому
вмер. Зостався Максим сам із жінкою.
У їх була тільки хатка та дворища клапоть, а землю хліборобну наймати
доводилось. Поки мати Марусина жива була,— вони так-сяк господарювали; а вже як
вона вмерла (тільки п'ять год за чоловіком і пожила), то тоді господарство
зовсім занепало, бо й не можна було хазяйнувати без господині. Максим не схотів
женитися вдруге; він оддав Марусю в сім'ю до своєї сестри, а сам позабивав вікна
та двері у батьковій хаті та й подався заробляти на шахти.
У тітки Маруся вижила чотири роки. Важко їй там було жити!
Вона завсігди була як чужа, як приймачка у цій сім'ї. Там було вже четверо дітей
та двоє старих,— то Маруся була аж сьомою. Усім треба було надати їсти, всіх
треба було якось одягти. Тітка з дядьком з усієї сили працювали, годуючи сім'ю,—
тож не дивно, що вони часом натякали Марусі, що вона не «своя». Правда, Максим
платив сестрі за дочку скількись там грошей. Тітка з дядьком знали, що цих
грошей стане, щоб прогодувати дівчину. А все їм здавалося часом, що Маруся —
зайвий клопіт у їх; здавалося це їм того, що важка робота в убозтві зучила їх
труситися над кожною крихтою.
Середня оцінка :
0 коментарів :
Залишити коментар :
Найважливіше
з теорії детективу!
Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com
ОГОЛОШЕННЯ
До уваги передплатників!
Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!
Передплатити журнали можна:
на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;
за телефоном:
(044) 454-12-80;
у відділеннях «Укрпошти».
ЦИТАТА ДНЯ
«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»
(Цвєтан Тодоров)
УВАГА!!!
Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.
Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.
Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.
Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").