English Українське

Facebook YouTube Суперкниги

Вхід
для передплатників

Ввести код абонемента

Рубрики, Форуми

НОБЕЛІВСЬКІ ЛАУРЕАТИ

Ірина Самара, м. Хмельницький

Редьярд Кіплінг: той, хто знає про Мауглі все…

Здається, немає людини, яка б не чула, не бачила чи не знала що-небудь про Мауглі – хлопчика, який виріс у джунглях. Саме тоді згадується й ім’я – Редьярд Кіплінг. Життя вчило його любити, боротися й вірити. І англієць із душею індуса добре засвоїв ці уроки. А ще Редьярд умів зберігати вірність. Вірність великій Красі й таємниці, які одного разу, із самого дитинства й назавжди, заволоділи його серцем.

Нещодавно 30 грудня у світі літератури святкували 150-ту річницю від дня народження Редьярда Кіплінга. А народився майбутній лауреат Нобелівської премії в Бомбеї, коли добігав кінця 1865 рік. Кіплінги були розумними, освіченими, чарівними й мали рідкісний дар – приваблювати людей. Батько Редьярда Джон Локвуд Кіплінг спочатку викладав в бомбейській художній школі, а потім упродовж 18 років був куратором Центрального музею індійського мистецтва в Лахорі, створивши там одну з кращих на світі колекцій східного мистецтва. Завдяки Кіплінгам Лахор, де вони тоді мешкали, називали «індійським Парижем». Родина письменника не була багатою, але мала кілька слуг. Вони й виховували малого Редьярда. Сам Кіплінг зізнавався, що до п’яти років майже не говорив англійською. Хлопчика виховували слуги, з ними він спілкувався найбільше і їхню мову хіндустані – місцевий діалект урду – знав краще, аніж рідну англійську. Коли няня водила малого побажати батькам надобраніч, то радила говорити до них англійською, мовляв, їм це буде приємно. А коли хлопчик підріс, його відправили до Англії. У той час було популярним відправляти 5- й 6-річних дітей на навчання в метрополію, щоб вони не вбирали так звані негативні звички індійців. Після отримання освіти, у 20 років, такі діти могли повернутися назад. У приватному пансіоні через злісну хазяйку Редьярд постійно зазнавав стресів, від нервового виснаження отримав безсоння, а потім у нього ще й різко впав зір. Хлопця перевели до приватної школи батькового друга, де дітей готували до військового училища, але Кіплінг уже тоді носив окуляри з товстого скла, що унеможливлювало розвиток кар’єри в цьому напрямі.

Повернувшись з Англії, Редьярд став помічником редактора «Громадянської та військової газети», яка виходила щодня на 14 шпальтах. Кіплінг подорожував країною й писав чудові статті. Тоді ж розпочав письменницьку роботу над творами для дітей. Сапери, морські піхотинці, ірландські гвардійці, лікарі, інженери – ось герої Кіплінга. І, звісно ж, Індія – мелодії життя її древніх міст, запахи базарів і прохолода палаців. Кіплінг іще молодий, але він має чутливе серце. Він бачить незвичайне, важливе в повсякденному. Йому потрібно все, навіть забутий, загублений у тропіках форт, над стінами якого майорить британський прапор. Його читали всі. І британська Індія раптом отримала свого письменника. Едвард Фостер, Едвард Томсон, Пол Скотт теж писали про цю дивовижну країну, але найбільший відбиток Індія залишила все-таки у творчості Кіплінга.

У 1889 році Кіплінг залишає Індію та приїздить до Англії. Чи знав він тоді, що вона для нього означатиме?! Уже у свої 23 Редьярд відомий і знаменитий. Кіплінг сумував за Індією, вона стала частиною його самого. І ця частина рвалася назовні. За збігом обставин його історії про індійські джунглі почула дитяча письменниця Мері Елізабет Мейпс Додж і вмовила письменника надрукуватися в дитячому журналі, який вона ж і редагувала. Кіплінг написав одну розповідь, другу – і захопився. Так на світ з’явилися «Книга джунглів», Мауглі та його вірні друзі...

Введіть ваш абонентський код, щоб читати далі :

3 коментарів :