Жовтень 2011

Віра Нижник «ПІОНЕР». І з інопланетянином порозумітись можна

Космоліт агента, якого відправили дослідити організацію життя на Землі, пережив аварію і падаючи вбив чоловіка. Дивним чином свідомості землянина і позаземного гостя опиняються у одному тілі. І тут починається найцікавіше…

Читати далі...

15 коментарів

votes

Єгор Коник «САДОМАЗОХІСТ». Патріотизм не завжди вада

Український емігрант у третьому коліні збирається переїхати з Канади на постійне проживання у свою історичну батьківщину. Садомазохіст? Можливо, але ж хочеться, щоб вітер, і сніг в лице – драйву ж якогось у житті хочеться!!!

Читати далі...

241 коментарів

votes

Борис Гуменюк «ЧАС». Пам’ятай про час, бо він завжди пам’ятає про тебе

Апофеозом перемог людини може стати перемога над життям.

Але таке здолання небуття можливе лише після повного зрозуміння того, чим Ви є і як Вам розібратись із тим часом, що постійно, крок у крок, снується за вашою спиною.

Читати далі...

13 коментарів

votes

Юрій Кирик «ДОВГА ДОРОГА ГАЛЬШКИ З БІВАКОВОЇ». Жінка здатна поборотись навіть зі старістю

Колись незрівнянна красуня і перша панна на все місто Гальшка із вулиці Бівакової, на жаль, також мусила постаріти. Проте справжня жінка не може просто так здатись. До того ж цей молодий квартирант такий гарний…

Читати далі...

4 коментарів

votes

Оксана Скорченко «УСІ МИ РОДОМ ІЗ ДИТИНСТВА». Від першої гітари до всесвітньої слави «Бітлз»

Історія про те, як познайомились та чим займались до того учасники всесвітньо відомого гурту. Хто подарував його засновникам першу гітару та яку першу пісню вони заграли читайте в оповіданні Оксани Скорченко

Читати далі...

144 коментарів

votes

ВАЛЕРІЙ І НАТАЛЯ ЛАПІКУРИ «ТОТАЛЬНИЙ ПАРДИМАНОКЛЬ» (закінчення). Від Сироти і тюрми не заїкайся

Олекса Сирота нарешті зрозумів, що для розв’язування складних справ йому треба не багато: кілька стажерів, кілька коханок убитого, кіль родичів вбивці. Дайте йому все це і справу розкрито. Але де ж їх узяти? Читайте у закінченні прекрасного детектива подружжя Лапікурів.

Читати далі...

92 коментарів

votes

ХОСЕ ХАВ’ЄР АБАСОЛО «БЕЗКРИЛІ ПТАХИ» (продовження). Від церкви до тюрми кілька кварталів

Приватний детектив Ґойко, здаться, натрапив хоч на щось, що може переконати його у тому, що жінку нотаря таки вбив хтось, а не вона сама. Дивна поведінка в останні дні, переполохані біженці при церкві, смерть її знайомого священника – все це може скластись у правильний ланцюжок. Але вкрай незручно розслідувати вбивство, якщо тебе самого звинувачують у вбивстві, та ще й і заарештовують…

Читати далі...

232 коментарів

votes

Максим Кідрук «Аксіома». Чемпіони з жінками не б’ються. Принаймні, неохоче

Чергове оповідання із серії про становлення українського чемпіона світу із кікбоксингу.

Читати далі...

6 коментарів

votes

Олександр Зубрій «ГАСТРОНОМІЧНА ЛІРИКА»

Смачні вірші про смачненьке

Читати далі...

15 коментарів

votes

Ігор Артемчук «10 недоліків», «Догадливий»

Комічні ситуації у несподіваних обставинах

Читати далі...

61 коментарів

votes

Вітаємо переможця чемпіонату КВК України, команду «ДТП» із Луганська!

Вітаємо переможця чемпіонату КВК України,

команду «ДТП» із Луганська!

Читати далі...

1 коментарів

votes

Ольга Бур’ян «ІМПРЕСІОНІЗМ»

Постійна рубрика від «Дніпра» розповідає цього разу про історію виникнення і функціонування в мистецтві напряму, що отримав назву імпресіонізм. Розберіться, що і до чого

Читати далі...

112 коментарів

votes

Ярина Цимбал «ФІЛОСОФ ТА МАНДРІВНИК»

Стаття про одного із найгрунтовніших теоретиків та найвіртуозніших практиків жанру подорожі в історії української літератури. Майк Йогансен по праву носить такі титули. Чому? Дізнаєтесь зі статті.

Читати далі...

47 коментарів

votes

Віктор Іщенко «ДОРОЖНІ НОТАТКИ: ЧУЖОЗЕМЦІ ПРО УКРАЇНУ ТА УКРАЇНЦІ ПРО СВІТ»

Як і коли виник жанр подорожніх нотаток, як він розвивався і які його головні ознаки, хто і що писав про Україну у своїх подорожніх записах, та на які міста і міця звертали увагу українські мандрівники – скільки всього ув одній статті!

Читати далі...

11 коментарів

votes

Марія Сергійко «ГОРДИЙ ЛЕВ» ВОЛЕ ШОЇНКА»

Перший в історії Африки нобелівський лауреат, здобувши ґрунтовну європейську  освіту, покинув, проте, Європу і повернувся будувати свою країну. Як людину із демократичними поглядами приймала земля звичаїв і неписаних законів, як не поступитись своїми принципами та що таке воля вислову і творчості розповідає стаття про Воле Шоїнку.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Чи підходить місто, в якому Ви живете для творчості?

Чи підходить місто, в якому Ви живете для творчості? Чи воно краще згодиться для чогось іншого? Дізнайтесь про зодіакальну належність головних міст нашої країни і з’ясуйте це.

Читати далі...

4 коментарів

votes

Максим Урбан стаття «МІСТО НАВПАКИ». Майстер-клас ПСИХОГЕОГРАФІЇ

Особливій практиці пізнання урбаністичного середовища, «дрейфу» (фр.derive), уже близько шістдесяти років. Збагатити й розширити уявлення про місто, його вплив на свідомість та повсякденне життя, виявити прояв урбанізму в мистецтві авангардні угруповання Європи середини ХХ століття спробували за допомогою ПСИХОГЕОГРАФІЇ.

Читати далі...

2 коментарів

votes

Анна Липківська «ПРО ТЕАТР БЕЗ ДРАМИ, ЦЕЙТНОТ ТА ДРАМАТУРГА-ДЕМІУРГА». Чи може театр обійтись без драматургії?

Чому люди пишуть для театру і які ситуації обирають сюжетами своїх п’єс, як вибудовується драматична дія і в чому її специфіка – про все це йдеться у статті професійного театрального теоретика та критика.

Читати далі...

81 коментарів

votes

Тетяна Рубан п’єса для дітей «ДОРОГОЮ ДО КАЗКИ» Цей світ змінюють мрійники та люди, котрі вірять у дива!

Найдивовижніше диво для дитини сьогодні – компьютер. Про що ти мрієш? – Про ігрову приставку, про крутий мобільний, - можна почути від дітлахів. Діти перестають вірити у казкове, неймовірне. Який є з цього вихід – читайте у дитячій п’єсі «Дорогою до казки»!

Читати далі...

4 коментарів

votes

Гліб Сітько рецензія «ПАЛАТА БЕЗ НОМЕРА». Поети – грають

Як відомо, є багатенько форм театрального дійства. Одна із них – поетичний театр. Читаємо багато захоплених згадок про те, як свої вірші зі сцени читав Маяковський. Колектив поетів запропонував глядачам своє оригінальне бачення тго, якою може бути поетична вистава.

Читати далі...

67 коментарів

votes

Христофор Груша «МРЯ, або маленька крапка над І». Вистава про МРІЮ

Наташина Мрія – вистава молодого театрального колективу «Відкритий погляд».Сюжет п’єси чіпляє за живе. Подібної драми — простої й страшної — у театрах Києва треба щепошукати.

Читати далі...

3 коментарів

votes

До ВУС

Нарешті знову відновлена рубрика словотворчості наших читачів. Творімо разом!

Читати далі...

273 коментарів

votes

Іван Левченко. Цикл «Зустріч із Парижем»

    1. Лелека на даху

 

В кафе придорожнім, що зветься «Вояж», –

Від Рівного це недалеко –

Незвичний зустрівсь на даху персонаж –

Лелека.

Читати далі...

13 коментарів

votes

Поети Ялти

Віра Кириченко

 

              Осені печаль

 

Як же швидко відлетіло літо,

Щез в тумані журавлиний клин.

На душі чомусь так сумовито

І життя гірчить, немов полин.

Читати далі...

5 коментарів

votes

Сучасники

СУСІДИ (Із закавказького циклу)

Сусіда  мій  -  стрункий,  немов  бамбук.

І  в  мене  не  зіпсована  осанка.

Йому  пасує  білий  архалук,

Мені  яскрава  личить  вишиванка.

Читати далі...

180 коментарів

votes

Класики

От і простір занімів,

Замерзає тиха річка,

І далеко у пітьмі

Плинуть вікна електрички.

От уже і перший сніг

Піднімає темінь вгору,

Замітаючи поріг

І калину біля двору.

Читати далі...

11 коментарів

votes

Лауреати літературних премій

вірш на честь начальника пожежної охорони

 

пожежа почалася на дні озера

будинок освітлений червоною ілюмінацією

був під загрозою

на першому поверсі в ресторані

в офіціантів розплавились таці

відкрийте крани!

Читати далі...

63 коментарів

votes

Вірші Клубу Поезії

Будинки посіріли —

мертвий ліс.

Сучасне місто

обминає вітер.

Через Дніпро

висить залізний міст —

Залізний світ,

залізні

Божі

діти.

Читати далі...

61 коментарів

votes

Студія КВК «Магарич» «Тато і син вперше на відпочинку з послугою «Ол-Інклюзіві»

(Пляж. Обід. Спека. Татові погано після вчорашнього гуляння).

Син:Тату, ми вже тут 5-ий день, коли ми нарешті на море підемо?

Тато:Поки шторм не пройде, будемо тут!

Син:Так шторм вже два дні, як пройшов!

Тато:Поки в тата шторм не пройде!

Читати далі...

6 коментарів

votes

Олександр Клименко. "Неземна краса".

Мирон Онішко вийшов зі свого аеромобіля, заблокував його і покрокував гравієвою доріжкою. Обабіч рівними рядами росли карликові смереки, акуратно підстрижені та доглянуті. Вдалині чувся шум водоспаду, повітря насичене вологою. Саме тому прохолода серпневого вечора примусила легко здригнутися Мирона в першу мить, коли він покинув кондиційовану машину. Хоча літо було ще у розпалі, тут на висоті майже кілометра прохолода давалася взнаки набагато раніше, ніж наприклад у Львові, всього за дві сотні кілометрів звідси.

Читати далі...

16 коментарів

votes

Олександр Вітолін. Голоси з екрану

А тепер... Склади команд... Е-е-е-е-е... капітан Збірної України... Андрій Шев... Е-е-е-е-е... Вибачте, зараз подивлюсь... (Голос замовкає хвилин на п’ять) ... Так ось капітан Збірної України - Андрій Шовковський... До речі, форвард Мілану... Е-е-е-е-е... Мілан... Це клуб такий... Там ще живуть італійці... В Італії... Е-е-е-е-е... До речі про шкіряний глобус... Він якраз залітає в ворота чехійців... Е-е-е-е-е... Чудово зіграв капітан Збірної України... Андрій Шовковський... Е-е-е-е-е... Він дочекався поки чехці покинуть штрафний майданчик... Е-е-е-е-е... Поставив м’яча на одинадцятиметрову позначку... Озирнувся... Е-е-е-е-е... Переконався, що ніхто із чешан йому не заважатиме... А тоді... Е-е-е-е-е... Пробив по воротах... Хитро... Е-е-е-е-е... Дуже хитро... Не дарма Андрій Шовковський грає у Італії... Е-е-е-е-е... До речі мені підказують, що це був пенальті... А Шовковський - це воротар... Е-е-е-е-е... Виявляється за Збірну України грає двоє Шовковських... Е-е-е-е-е... Хитро... Дуже хитро...

Читати далі...

62 коментарів

votes

Микола Куцик. "Жінка - це..."

Жінка - це  фраза під час  сексу: «Слухай, а зробімо ремонт ще в коридорі».

 

Жінка - це вічна проблема з її подругами! Грандіозна образа, якщо тобі не подобається її найкраща подруга! А якщо та тобі, все-таки, сподобається - то це вже грандіозна сварка!

Читати далі...

1 коментарів

votes

Ганзенко Олексій. "В провалах пам'яті"

Сяйво

 

Не слід, не слід було звертати – це суцільне глупство! Та й втомився я – вже двічі, згадуючи рекомендації спеців, зупинявся, виходив з автівки та підстрибував, проганяючи сон. І до Вінниці було недалеко – проминув Летичів… Але ж те медове сільце довкіл жабуринчатого ставочка, як ти його проминеш? І зовсім недалеко від шосе… Коли ще буду в цих краях… Неможливо двічі вступити в ту саму воду… Та я ж не вступати, ні – тільки глянути…

Читати далі...

46 коментарів

votes

Володимир Кирилович Винниченко. "Момент"

І раз Шехерезада так почав своє оповідання:

- Слухайте. Було це навесні. Ви ще пам'ятаєте, що то таке весна? Пам'ятаєте небо, синє, глибоке, далеке! Пам'ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? Е!… Ну, словом, було це навесні. Круг мене кохалося поле, шепотіло, цілувалось… З ким?

А з небом, з вітром, з сонцем. Пахло ростом, народженням, щастям руху і життя, змістом сущого… Словом, кажу вам, було це навесні.

Читати далі...

155 коментарів

votes

Карп’юк Василь. "ВИНОГРАДИНКА"

      Вважаючи літературу чимось більшим і допускаючи її часткову доцільність та фрагментарну вартісність, з’являється інше ставлення до прочитуваного, а в результаті, глибше усвідомлення.

 

      Отож жила собі виноградинка. Здорова соковита виноградинка кольору темно-синього. Ні турбот тобі, ні клопоту, просто висіла на (у) своєму гроні, серед десятка аналогічних, і безтурботно дозрівала. Але окрім того потайки думала, що в її випадку виявилось невиліковною хворобою.

Читати далі...

75 коментарів

votes

Гуменчук Андрій. "Повчальне провалля".

            Розколюючи навпіл скупчення будинків, що самозакохано називало себе Містом, Тріщина дедалі глибше впивалася у землю. День за днем, шматок за шматком відкушуючи поверхню, вона заповнювала порожнє місце чорною безоднею. Цивілізація розраховувалась із проваллям будинками та людьми, що спали у них. Були й добровольці, але їх у пристойному товаристві вважали просто роззявами. Навіть, якщо ті стрибали у невідомість з розгону.

Читати далі...

1 коментарів

votes

Лідія Рибенко "Любариси"

Просто чудовий, мальовничій твір Лідії Рибенко "Любариси" - зачарував усю редакцію ж."Дніпро". І переливом мови, і романтикою, фантастично-пригодницькою, відчуттям динаміки твору. Та, до всього, це ж...цікаво як!!! Тоже - перша частина стрімких і річкоповоротних "Любарисів" - для передплатників ж.Дніпро!!!

Читати далі...

84 коментарів

votes

Тетяна Рут сумна казка на дві дії «КОТИ ТА СОБАКИ». Мрію не купиш за гроші

 

Чи все можна купити? Відкладаючи гроші на будинок, Людинасподівається придбати мрію. Тим часом не помічає, на що поволіперетворюється її власне життя. У гонитві за матеріальнимицінностями часто губиться найдорожче — вірність, повага, співчуття.

Не маючи нічого в кишені, можна мати все й бути щасливим. Інколилюдина потребує паузи, можливості озирнутися та розірватикармічні зв’язки з минулим. Таку нагоду отримав персонаж п’єси«Коти та собаки». Кілька годин виявилося достатньо для повного

перевороту його світогляду. Що із цього вийшло? — кінцівка п’єсивас здивує!

Читати далі...

2 коментарів

votes

Людмила Шпитяк жіночий роман «РУДОВОЛОСА БЕСТІЯ». Зневажає свекруха? Вихід є!

(У любовному конфлікті, що розгортається в історії ШПИТЯК Людмили «РУДОВОЛОСА БЕСТІЯ» роль «третього зайвого» отримала матір чоловіка. Майбутня свекруха дівчини із перемістя Олени переконана, що та хоче захомутати її бідного синочка через гроші. Щоб утримати коханого та показати його матері, що вона помиляється, «бестії» доведеться хитрувати та іти на відвертий ризик.)

Читати далі...

18 коментарів

votes

Олекс ій Ганзенко життєві оповідання «РІЗНІ ДОЛІ У ШЕСТИ ПРИТЧАХ». Життя складається з дрібниць

 

(Шиномонтажник, космонавт, асенізатор, чергова, сержант —це не просто назвипрофесій.За ними криються неповторні людські історії та життєвий досвід.Як удалося черговій по станції доглянути свою клумбу, чому сержант залишився без дівчини, про що думає космонавт у відкритому космосі — усе це — невеличкі запитання, відповіді на які допомагають зрозуміти, чим ми керуємося, що для нас найважливіше, і, зрештою, хто ми такі.)

Читати далі...

70 коментарів

votes

Максим Кідрук здобутки молодих «ПЕРЕМОГА – ЦЕ ЛИШЕ ПОЧАТОК…». Оповідання створено за реальними подіями!

Перед вами останнє оповідання із серії правдивих історій про нашого друга та співробітника Ігоря Максименка, котрий нещодавно виборов титул чемпіона світу з кікбоксингу. Цикл оповідань закінчується, та маємо надію, здобутки Ігоря у професійному спорті будуть і надалі продовжуватись.

Читати далі...

70 коментарів

votes

пригодницько-фантастична повість «ЖОДНИХ БІЛЬШЕ ОБІЦЯНОК». Чи вдасться заробити на почуттях?

Фантастично-пригодницька повість Марії Ряполової розповідає про Київ далекого майбутнього, де двоє молодиків налагодили бізнес із продажу обіцянок вічного кохання. Проте справа набула неочікуваного продовження, коли один із них сам закохався у авторку цих обіцянок. Тепер він просто мусить викупити назад їх всі. Але закони бізнесу і підлості – майже одне і те саме. Тому, щоб зробити це зусиль доведеться докласти чимало. Та й чи взагалі вдасться це зробити, читайте у дотепній іронічній повісті “Жодних більше обіцянок»

Читати далі...

142 коментарів

votes

Олег Приходько оповідання «МАЛЕНЬКА ТАЄМНИЦЯ АЛЬБЕРТА ТУТУ НКЕВИЧА». Ідеальний манікюр у чоловіка? Щось тут не так!

 

Ось іще один робочий тиждень промайнув у забутті натхненної імітації бурхливої діяльності, адже викладатися наповну задля досягнення чужих, та ще й примарних цілей — справа саме для відповідальної та цілеспрямованої людини, у котрої на робочому столі стоїть фото в рамочці зі щасливою родиною, де симпатичну, утомлено-загадкову дружину намагається задушити в обіймах, сповнених любові та вдячності, маленька донька, уквітчана білими бантами, із широкою рідкозубою усмішкою, такою зворушливою й типовою для цього віку; а на стінці висить підтвердження того, що він, Альберт

Петрович Тутункевич, мужньо відбув тренінги«д’Ефективного французького менеджменту»та «Особистісного приросту»

Читати далі...

13 коментарів

votes

Павло Довган ь-Левицький гумористичне оповідання «ЗНОВУ МЕРТВИЙ». Спробуй обійти долю

 

У сім’ї менеджера з продажумобільних телефонів Толика Лавочкіна сьогоднівелика радість. Річ у тім, що Толик — азартна людина й кожнусереду після роботи він приходить у найближче відділеннязв’язку, щоб за п’ять гривенькупити квиток національної лотереї…

Читати далі...

0 коментарів

votes

Ольга Бур’ян стаття «СИМВОЛІЗМ». Зрозуміє кожен!

Нещодавно «Дніпро» започаткував нову рубрику «Мистецька майстерня» цього разу стаття про символізм оздоблена яскравими прикладами робіт художників, поетичними рядками, написаними у жанрі. Матеріал написано простою мовою, доступною кожному.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Влучні Українські Синоніми

 

 

Доброго зимового сезону (який уже зовсім близько-близько) усім

читачам, користувачам та здобувачам – уважним цінувальникам

вдалих українських слів та виразів!

У листопаді ми пропонуємо для пошуку синонімічних вдалих значень,

такі слова:

Здоров’ячко (медичний стан людини)

Слухати (щось, когось)

Причал (приплав)

Уточнювати

Фасад (будинку)

Красивий (чоловік)

Сума(грошей)

Сценарист(драматург)

Читати далі...

0 коментарів

votes

Володимир Даниленко аналіз художнього твору «ІРОНІЧНИЙ САДОМАЗОХІЗМ ЄГОРА КОНИКА»

Що може бути серйозніше за написання комічного твору? У всі часи в національних літературах було багато видатних серйозних письменників, а видатних коміків за всю історію світової літератури можна порахувати на пальцях обох рук. Єгор Коник зробив спробу потрапити до цього десятка авторів усіх часів і народів.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Тетяна Трофименко стаття «ТРАГЕДІЯ НА ТРИ ДІЇ»

 

Фізичне винищення українців було закономірним наслідком колонізаційної політики радянської імперії. Першийголодомор прийшовся Україноютоді, коли вони формально ще буливідокремлені від Росії, однак це незавадило Червоній армії розпочатив українських селах узаконенийграбунок, названий «продрозверсткою».Протистояння селян, зневажливоперейменованих у «куркулів», породилобагаторічний опірзагарбникам,однак не змогло відвернути від націїкатастрофи винищення. Зазвичай,

говорячи про Голодомор, маємо на увазінаймасштабнішу трагедію 1932–1933 рр.,однак мільйони людських життів забралитакож 1921–1922 та 1946–1947 рр.� a ��Э �� як у горобця, учитель Остап Захарович за кусень хліба виконували сумну роботу — їздили від хати до хати й запитували: чи є в домі покійник? Якщо нема — то й слава Богу, котили далі. Але страшна епідемія голодних днів, тижнів, місяців забирала життя односельців, і тяжко було знайти бодай одну хату, де б вижила вся сім’я. Навесні більшість хат мовчки дивилися пусткою на колись гомінкі вулиці села, на зарослі бур’янами стежки. Голод смертельною косою забирав життя. На пам’яті молоденького школяра перші поховання — з плачем та гучним голосінням, а потім, коли люди виснажувалися й сили покидали їх, хоронили без трун, ледь прикривши труп рядниною, тягли на цвинтар. А навесні, коли й цю страшну місію не могли виконувати змарнілі, опухлі від голоду люди, страшну роботу — збирати урожай смерті — доручили школяреві та учителю, яких школа, як і інших учнів, у силу можливостей підтримувала їжею. Але з кожним весняним днем до навчального закладу все менше й менше приходило дітей. Не тому, що їм набридли матаржаники з лободою, ботвою чи з гички буряків, а тому що дітвора набивала животи дикорослими й їстівними травами, і це було останнє їхнє бажання — наїстися й покинути світ. Трупи відвозили не на цвинтар, бо ні в кого не було сил копати могили, а під ліс, до яру, і складали, зверху присипаючи вапном.

 

Страшний рипучий віз завернув до хати, де жив найкращий друг Павла Лука.

— Чи є в хаті покійник? — звично запитав Остап Захарович.

У відповідь — тиша. Воли зупинилися. Павло зліз із гарби й пішов до занедбаної хати.

— Шарик, — погукав собаку, який непорушно лежав біля порога. Вітерець злегка перебирав руду шерсть чотириногого друга. У горлі щось зашкребло. Хлопці любили собаку, який те й робив, що крутився біля їхніх ніг. А коли на риболовлю збиралися, то його радощам не було меж — біг попереду друзів, підстрибував і все намагався лизнути в обличчя то Павла, то Луку. Біля річки ганявся за метеликами й терпляче чекав, коли на гачок піймається рибина. Тепер же непорушно лежав біля його ніг. Павлове серце відчуло щось недобре, він переступив поріг хати, яка зустріла його тихо й мертво.

Картина вразила хлопчика. Простягнувши руки, мов сліпець, на припічку лежав батько Луки Данило. Хлопчик, від якого залишилися кістки й шкіра, застиг навіки біля матусі, котра лежала на ліжку обличчям вниз. Павлові стало млосно від побаченого. Стримуючи сльози розпачу, вийшов на вулицю.

— Серця спинилися на спочинок, — похнюпивши голівку, прошепотів хлопчик.

— Іди до школи, я сам упораюся, — погладив зморщеною рукою голівку учня Остап Захарович. Він бачив, як його помічник кріпився з останніх сил. Власне, і сам іще довго сидів непорушно на гарбі, роздумуючи про невідворотне лихо, що прийшло в його країну.

Здавалося, нещодавно в селі з’явився страшний чоловік, який виконував розпорядження партії — заготівлю хліба, витрушуючи з кожної домівки все їстівне. Водячи за собою бригаду зі стягнення податків, він немов нюхом чув не тільки продукти, а й усе, що було коштовним у селян, — золото, срібло, гроші. Страшні люди мали шворні — заточені металеві прути, якими штрикали землю, щоб знайти бодай клуночок зерна. Вони лякали селян зривом хлібозаготівлі, саботажем, контрою. Особливо злим був чоловік, якого прислали з району. Насмішкувато вишкіривши жовті зуби, він спідлоба позирав каламутним поглядом: вистукував стіни, лежанку, припічок, навіть за іконостас зазирав.

Він міг вирвати з рук господині горнятко, у якому варилася бодай якась їжа. Люди ходили навшпиньки, говорили пошепки.

Не раз на собі ловив допитливі погляди односельчан Остап Захарович. Але що він міг сказати, адже на нього покладалася надія — зберегти життя учнів, підгодовувати їх. Проте останнім часом до школи приходило все менше й менше діточок. Багатьох разом зі своїм помічником, колись міцним, а тепер худеньким Павлом, провели в царство мертвих. У його серці голодний рік засів болючою колючкою: чим годувати дітей, адже це зробити було надто важко не лише тому, що не вистачало їжі, а й через те, що він майже весь минув у сніговіях.

У селах, лісах, байраках та ярах, на полях снігу зібралося дуже багато. У садах від його осідання обламувалися навіть гілки. Раптово потепліло ще в березні. Сніг зійшов за кілька днів, наробивши лиха: ріки переповнилися водою, її рівень загрозливо піднімався на очах, підтопило житлові споруди, які колись завели сусідство з річкою. Тільки­но можна було вийти в город, селяни підбирали незібрані восени поживні рештки: стручки квасолі, тухлі кукурудзяні початки, мерзлі буряки та картоплю, пропрілі та протухлі мишачі скарби, ранню зелень — усе йшло в їжу. Але саме на весну, яку чекали як Бога, випав найжахливіший пік голодного мору. Люди пухли, шкіра ставала прозорою, здавалося, що крізь неї видно рідину. Вони виходили надвір, сідали проти сонця, а піднятися вже не могли, так і вмирали.

Остап Захарович неспішно робив свою справу. Поклав на воза всіх членів сім’ї, прикрив їх рогожею, привіз до яру й відправив на той світ. Розпука все більше й більше оволодівала ним. Він не знав, що скаже Павлику. Скільки відведено життя кожному з них? «Їсти», — благало його сухе тіло, у голові паморочилось. Знесилений, виснажений, худючий учитель зупинив крутоголових біля школи.

— Павлику! — погукав хлопчика.

— Я тут, — сиротина повернув на голос змучене голодом кістляве обличчя.

— Вислухай мене, синку. Наш колгосп занесли на «чорну дошку», а це значить, що знову будуть ходити по хатах криваві помічники влади й останню зернину витрушуватимуть із колгоспника. Боюся, що й у мене відберуть ті запаси, що зберіг для учнів. Я вже й сам не знаю, скільки людей пішло у засвіти, та дуже хочу, щоб ти жив. Відправляйся в дорогу — іди до міста.
А там просися до притулку.

— А як же ви, Остапе Захаровичу?

— Упораюся. У селі не так уже й багато людей лишилося. На дорогу дам шматочок макухи. У села не заходь, бо в людей розум від голоду помутнів. Бог знає, що від чужих можна чекати, якщо й свої не дуже милосердними стали. Їжу можуть відібрати. А ти її розподіляй, щоб сил вистачило до міста дійти. Останній шматочок покладеш до рота, коли будеш упевнений, що заберуть до притулку. По дорозі можеш їсти траву, уже кульбаба з’явилася, але не їж рицини, вона особливо небезпечна для ослабленого організму.

— Мені страшно, — пригорнулася до рідної людини дитинка.

— Не бійся, ти повинен вижити. Я зараз зберу тебе в дорогу. — Остап Захарович із останніх сил пішов до комірчини, де зберігалися мізерні запаси їжі.

Павло, пригортаючи до себе вузлик під благенькою одежиною, вийшов на пагорб, з якого кинув останній погляд на рідне село, на краю якого стояла гарба, а біля неї — зморений голодом учитель. Серце защеміло болем. Тепер його шлях лежав на південь.

Сонечко щедро лило своє проміння на землю.

Читати далі...

1 коментарів

votes

Ростислав Семків стаття «ВІДКРИТТЯ БАГАТОВИМІРНОСТІ : УКРАЇНСЬКА ІРОНІЧНА ПРОЗА 90-Х РОКІВ ХХ СТОРІЧЧЯ»

Сьогодні, із майже двадцятирічної віддалі, ми можемо переконано стверджувати, що саме поява й наступ іронічного письма наприкінці минулого сторіччя пришвидшили якісне переродження нашої літератури та врятували її від багатьох проблем становлення в нових умовах. Пригадати найвідоміших прозаїків 70-х чи 80-х, думаю, стане снаги лише особам із філологічним вишколом чи іншими типами добровільного занурення в товщу книжкових фоліантів. Натомість, навіть читач, безпосередньо не пов’язаний із літературознавчим фахом, знає імена Юрія Покальчука та Юрія Винничука, Юрія Андруховича, Віталія та Дмитра Капранових, а ще далі – Сергія Жадана, Світлани Пиркало та Ірени Карпи.n>ка�s � ��Э �� винищення. Зазвичай,

 

говорячи про Голодомор, маємо на увазінаймасштабнішу трагедію 1932–1933 рр.,однак мільйони людських життів забралитакож 1921–1922 та 1946–1947 рр.

Читати далі...

1 коментарів

votes

Михайло Нізовцов іронічна новела «БАНАЛЬНА ВЕЧІРКА». Оце погуляли…

 

Алкогольні вподобання були увсіх різні: Міша полюбляв чистий спирт, Коля —

коньяк, Дора — шампанське, Зіна — горілку, Сіма — коктейль.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Марина Єщенко гумористичні вірші «Зрадь мене , любий»

 

Якщо ти досі з двох мене не вибрав,

То, може, вчотирьох зіграти, милий?..

Читати далі...

0 коментарів

votes

Інтерв’ю «Олександр Шемет: «КВК — ГРА СЦЕНІЧНИХ ХАРИЗМАТИКІВ»

8 листопада Клубу веселих та кмітливих виповнюється 50 років. Із цієї нагодижурнал «Дніпро» вирішив провести серію інтерв’ю з людьми, які організовують і підтримують рух КВК на території України, адже веселі та кмітливі тежпевною мірою поети.Нам випала нагода взяти інтерв’ю в організатора та головного редактора лігиКВК «Вінни(ця) Пух» м. Вінниці – Олександра Михайловича Шемета.

Читати далі...

0 коментарів

votes

Ельвіра Загурська стаття «ЧИ ДОСИТЬ «В СЕРЦІ МАТИ ТЕ, ЩО НЕ ВМИРАЄ?»

 

У Луцьку пройшов театральний фестиваль, присвячений140-річчю від дня народження

Лесі Українкита 100-річчю написання «Лісової пісні».

Читати далі...

78 коментарів

votes

Інтерв’ю «ІГРИ «В КІНО» МИРОСЛАВИ ХОРОШУН

 

Шановні читачі «Дніпра», любителі та поціновувачі гарного якісного кіно! Радимо вам запам’ятати це ім’я: перед вами не більше й не менше — майбутнє українського кінематографу. Ще не раз побачите ви його на шпальтах, почуєте з телеекрану.

Тому рекомендуємо вам зберегти цей випуск журналу, щоб із гордістю показувати потім перше інтерв’ю всесвітньо відомого кінорежисера. Цьогоріч у конкурсній програмі кінофестивалю «Молодість» від України беруть участь три стрічки. Із режисером однієї з

них, Мирославою Хорошун, «Фактор Фелліні» якої потрапив у студентську програму, ми й вирішили поговорити про кінопроцес, кіноосвіту, кіно й просто життя.

Читати далі...

3 коментарів

votes

Ярина Цимбал стаття «БАТЬКИ ТА ДІТИ, або ЄДНІСТЬ ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ»

В українській літературі ХХ століття генераційний поділ склався одразу після визвольних змагань і встановлення радянської влади, коли в літературу прийшло цілком новее покоління, виховане революційними вітрами.

Читати далі...

88 коментарів

votes

Марія Серг ійко стаття «ОТРИМАТИ НОБЕЛЬ ОДНІЄЮ ЛІВОЮ»

 

«Хто такий цей Транстрьомер? Чи можназнайти його книги в магазинах у центріЛондона? Ні. Чи написав він хоч словопро американську інтервенцію в Іракабо війну в Афганістані? Ні. То чомуЙОМУ дали НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІ Ю?..»

Читати далі...

5 коментарів

votes

Юрій Ющак гумористичне оповідання «ПІВЕНЬ». Хто кого: баба півня чи півень бабу?

Був у бабці Велліни півень. Не півень, а краса — здоровенний, разів у п’ять більше, ніж середня, або понауковому, пересічна курка. Із чималими жовтими лапами, якими він поважно походжав серед курей, а на голові — великий червоний гребінь, самий вершечок якого, трохи нахилявся набік, і ця деталь робила півня схожим на бійця елітного підрозділу в краповому береті.

Читати далі...

9 коментарів

votes

Хосе Хав ’єр Абасоло найкращий іноземний детектив «БЕЗКРИЛІ ПТАХИ». Правда проб'ється крізь всі перепони

Приватний детектив Ґойко вже, здавалось, почав бачити певну логіку і пов'язаність подій, що відбувались довкола покійної дружини нотаріуса. Він майже переконаний тепер, що вона не сама кинулась моста у річку. а хтось делікатно їй «допоміг». Детектив почав нащупувати тонкі і ледь помітні ниточки, що пов'язують всіх героїв цієї історії, побачив навіть ту, яка веде до когось покищо непомітного. Він розуміє, як тяжко йому буде збагнути, хто цей невідомий. Особливо після того, як його, детектива, самого кинули за ґрати...

Читати далі...

84 коментарів

votes

Назар Назаров, лауреат премії «Привітання життя». Із циклу «Замовляння проти лихоманки», "Прочерком довгим позначу зимових годин проминання", "Сум стамбульського вельможі".

 

2.
лиха лихоманко люта болячко
покинь мене нарожденого хрещеного 
в люльку покладеного
дай мені тихо спатки
іди поза городами напади на хроме котятко
де котятко проходить 
худоба біснується і по-собачи бреше
і нявка гребенем вербі косу чеше
іди надибай розхристану в степу вдовицю
по-вовчи виє по-собачи гавка
в руці лопата на нозі вавка
копає довго копає глибОко
плює через плече нечистому в око
ах ти копитИще ах ти хромище
іди й не вертайся де вітер свище
 

Читати далі...

16 коментарів

votes

Інтерв’ю «ЛАВА З ХАРКОВА»

1-2 жовтня в Харкові відбувся Перший Всеукраїнський відкритий фестиваль поезії ЛАВ іN-fest, організований редакцією поетичного журналу «ЛАВА», — а саме: видавцем і керівником Клубу поезії «АВАЛ » Андрієм Костинським, менеджером Клубу, відомим поетом Віталієм Ковальчуком і редактором самого часопису Богданом Антом

Читати далі...

150 коментарів

votes

Поезія Бахчисарая. Любов Монцева

 

 

Невпізнана любов

…А теплий вечір сіті розставляє,

І вже, мов риба, б’ється самота,

І неймовірно легко підкоряє

П’янкий твій погляд і твоя рука…

 

Читати далі...

12 коментарів

votes

Сергій Мисько, ода "Меценат"

 

 

Він багатий і здоровий.

Стадіон будує новий.

Роздає по сто карат

Подарунки! Меценат!!!

Має бізнес, капітал.

Власний Банк Імперіал.

Там де ступить - світ казковий.

І порядок всім зразковий.

Читати далі...

0 коментарів

votes

«Безалкогольный магазин» М.Ф.

 

 

Безалкогольный магазин,

Безалкогольный бар,

А с колокольни муэдзин

Орёт "аллах акбар".

 

И все друг друга узнают

В чадре ли, в бороде...

А где же ты, крещёный люд?

Где, где? В Караганде!

Читати далі...

68 коментарів

votes

«Минимализм и простота» Людмила Ганяк

 

Минимализм и простота, удобство (серость),

Но как в наш век прожить, когда ты не богат?

Не воровали никогда, в общагах грелись

И сто́лу с краником был каждый очень рад.

Читати далі...

5 коментарів

votes

«Я никогда любовниц не бросаю» Геннадий Овруцкий

 

Я никогда любовниц не бросаю,

Но постепенно все оставили меня

Одна осталась – бедная, босая,

В своей гостинке верность сохраня.

Читати далі...

0 коментарів

votes

«Его блокнот, рубашка, туфли» Анна Кириленко

 

Его блокнот, рубашка, туфли.

Беспомощно скулю на кухне.

 

Разрежу небо на куски,

В мечтах коснусь его руки.

Читати далі...

0 коментарів

votes

«Мыслифма» Алексей Давиденко

 

Ты так намедни говорила:

"Я голубого крокодила

Раз видела у стойки бара.

Он там раскуривал сигару!"

Читати далі...

78 коментарів

votes

«Почему от меня хочешь спрятаться ты» Андрей Мазур

 

Почему от меня хочешь спрятаться ты

В синтетическом мире купальника

Читати далі...

0 коментарів

votes

«Тет-а-тет» Евгения Бартон

 

Зажмурился в углу большой торшер,

Укрылась покрывалом маленькая книга.

В тарелке в ожидании лежит эклер,

Мурашки в теле превратились в иглы.

Читати далі...

13 коментарів

votes

«Людмила с междометиями» Владимир Песков

 

Людмила – о-о!

Людмила – ах!

Да разве скажешь

В двух словах,

Как мне ужасно

Повезло:

Людмила – о-о!

Читати далі...

0 коментарів

votes

«Будь мужчиной» Татьяна Яровицына

 

Заворожи, засмейся, затанцуй!

Да разве нам для счастья нужен повод?

…Увы!

Лежишь – и киснешь бестолково,

размазывая слёзы по лицу

Читати далі...

67 коментарів

votes

«С улыбкою по битому стеклу» Исаак Нюренберг

 

С  улыбкою  по  битому  стеклу 

хожу  я,  притворяясь  йогом, 

сквозь  пошлость  быта,  предрассудков  мглу 

по  мне  начертанным  дорогам.

Читати далі...

0 коментарів

votes

«Спина к спине» Юлия Клюшева

 

…Спина к спине, никто не сдастся,

Тампоном ватным гордость в ране -

Не на войне, чтоб защищаться,

А на диване…

На диване…

Читати далі...

79 коментарів

votes

«Хошимин-Сайгон» Константин Жолкевич

 

Головы под касками,

Лица скрыты масками,

Ноги-мотороллеры,

Глазки-угольки.

Читати далі...

1 коментарів

votes

«Женщины тайну имеют» Григорий Семенов

 

Женщины тайну имеют,

Тайна сия под замком...

Чаще всего они бреют

Ноги мужицким станком

Читати далі...

0 коментарів

votes

«Глухой» Федор Фатум

 

Я последнее время злой.

...в том числе и намеки бесят.

 

И, подумав часок-другой,

Свою жизнь на ладони взвесил.

Читати далі...

137 коментарів

votes

«Монолог крестьянской колбасы»(не для слабонервных) Евгений Тихонович

 

 

Я была когда-то поросенком,

Я имела крепкую семью

И мечтала, будучи в пеленках,

В молодую вырасти свинью.

 

Читати далі...

157 коментарів

votes

«Со всех небес» Е. Киселева

 

Со всех небес на землю рухнул дождь

Холодным,

      ободряющим,

               незваным...

Читати далі...

13 коментарів

votes

«Осень» Е. Киселева

 

…осень в парках золото к ногам

мечет свахой нам с тобой прилюдно,

расписала все вокруг этюдно

и не придирается к словам...

Читати далі...

1 коментарів

votes

«Мне тоже фиолетовы все песни» Евген Голодрига

 

Лане Сянской (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287551)

 

 

Мне тоже фиолетовы все песни,

Меня не сдуют ветер и сквозняк.

Стих ломится, стучится в мозг, хоть тресни,

И кажет фигу подлый Зодиак.

Читати далі...

168 коментарів

votes

«Стихи об авторучке Паркер» Григорий Подольский

 

Прогуливаясь как-то в парке

И думая о чем-то личном,

В траве нашел я ручку "Паркер",

Что, в общем, не совсем типично...

Читати далі...

74 коментарів

votes

«Клюква» Ольга Субачева

 

Клюква кровавая,

Терпкая, кислая

Скулы сковала

Багровыми мыслями,

Брызнула соком,

И струями красными

Читати далі...

19 коментарів

votes

«Муж сказал мне, что я тараканов в уме раскормила» Е. Киселева

 

Муж сказал мне, что я тараканов в уме раскормила –

Слишком жирный размашистый след на бумаге от них…

Ах! Как прав и не прав он, я всех их люблю и любила -

Тараканчиков мнимых чудесных безусых моих!

Читати далі...

0 коментарів

votes

«Утреннее» Дмитрий Махарь

 

Отправил тебе свое дыхание

В это прозрачное утро

Здесь, сейчас…

Не прося ничего взамен

Запахом зубной пасты

Читати далі...

144 коментарів

votes

«Целый день хотел» Анатолий Шкиньов

 

Целый день хотел

Обнять...

Так сильно, безудержно!

Читати далі...

3 коментарів

votes

«Рассказы о Василии Петрове» Юрий Голубенко

 

Рассказ первый

Как-то раз Василия Петрова ударили в морду. Ну, конечно, он не дал сдачи, потому как был человеком слабохарактерным. А так с разбитой рожей и поплёлся домой.

 

Рассказ второй

Однажды Василий Петров умер.

Тут все как спохватятся: «Умер Василий Петров, а гроба-то в доме и нет. Тело-то некуда положить».

Все стали нервно ходить по комнате и что-то говорить себе под нос.

Надоело это Василию Петрову, и решил он воскреснуть, а воскреснув, пошёл в магазин за белым хлебом, потому как его очень быстро разбирали.

Читати далі...

0 коментарів

votes

«Ты люби его» В. А.

 

Иногда происходят с тобой вещи, которые почему-то трудно объяснить другим, но совсем легко понять самому. Но ведь очень хочется, чтобы и другие уяснили… Странно всё это.

Зачем, собственно, это нужно? И пояснить трудно и понять почти невозможно. Может, потому и говорю тогда сакраментальное: «Значит, так Богу угодно…»

Читати далі...

0 коментарів

votes

«Ты только представь» Светлана Мищенко

Нет, ты только представь себе: я не твоя! По утрам не со мной просыпаешься ты. Мои сонные веки целуешь не ты. Я такая прикольная по утрам! И готовлю я завтрак совсем не тебе. И на встречу бегу не к тебе, не к тебе. Не тебе расскажу, как прошел этот день. И мои SMS-ки получишь не ты.

Читати далі...

5 коментарів

votes

Найважливіше
з теорії детективу!

Знайомтеся з цікавими статтями і доповнюйте рубрику своїми теоріями та практичними історіями. Чекаємо на ваші листи за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com

Читати журнал "Дніпро" Статті

ОГОЛОШЕННЯ

До уваги передплатників!

Друкована та електронна версії журналу «Дніпро» виходять щомісячно!

Передплатити журнали можна:

на сайті:
www.dnipro-ukr.com.ua;

за телефоном:
(044) 454-12-80;

у відділеннях «Укрпошти».

ЦИТАТА ДНЯ

«Текст – це лише пікнік, на який автор приносить слова, а читачі – сенс»

(Цвєтан Тодоров)

УВАГА!!!

Пропонуємо всім охочим узяти участь у написанні літературно-критичних статей про нобелівських лауреатів.

Чекаємо на ваші роботи про Томаса Еліота до 31 липня 2016 року.

Найкращу статтю буде опубліковано на сторінках журналу.

Роботи надсилайте за адресою: lit-jur-dnipro-zav.proza@kas-ua.com (із позначкою "Нобелівка").