Березень 2013

«Жизненный путь»

Всяк волен выбирать свой путь:

Кто посох взял, кто чемодан в дорогу.

Нам по земле шагать всего чуть-чуть –

Куда длинней дорога к Богу.

0 коментарів

Володимир Білецький, трагічна витівка «Аборигени».

 Вечірнє небо палало в заводських загравах, і сутінки від того

ховалися за спинами будинків, які, мов привиди, нависали над головою. Цієї пізньої пори ніхто вже не ходив, окрім бездомних собак, які по закутках шукали поживи, та двох п’ятнадцятирічних хлопців, котрі йшли темною вулицею, що, здавалося, вела в небуття. За двісті метрів від них, на сортувальній станції, чулося грюкання вагонів і свистки локомотивів, що лякали їх, немов свистки заводських охоронців.

3 коментарів

Олександра Усманова, містична пригода «Гості».

Захищене широкою спиною пагорба від зимових буревіїв, тут споконвіку тулилося якесь житло: курінь, землянка, хатинка, що припадала до землі, садиба, а ось тепер – двоповерховий будинок. Його колись білі стіни посіріли та облупилися, посічені дощем та снігом; очеретяна стріха над верандою та ґанком подекуди розсипалась і пасмами звисала вниз. Мабуть, уже років десять не димів комин, не палало світло у вікнах, ніхто не доглядав клапоть городу й сад. 

21 коментарів

Негрустин «Шведский стол »

Вначале Семенычу никто не поверил.
–Господа, я хочу сообщить вам приятнейшее известие:к нам едет шведский стол! –не всегда четко выговаривая букву "р", восклицал Иосиф Семеныч, расхаживая по коммунальной кухне и хитро поглядывая на меня и других соседей. Разумеется, никто из нас тогда, в 1988 году, понятия не имел о шведском столе иотом, какой дорогой он едет. Поэтому все сначала немного перепугались. Особенно седоватый плотник Поликарп, трудящийся на деревообрабатывающем.

4 коментарів

Андрій Ящишен, картина «Чорна весна».

Таня ледь змогла знайти провулок Лисогірський, про який так уперто мовчав GoogleMaps, а корінні хмельничани присягалися, що вперше чують цю назву. Навіть більше, вони запевняли, що дівчина щось наплутала, бо в Хмельницькому ніколи не було ніякої «лисої гори». 

19 коментарів

Олег Куліков, офісна новація «Модератор».

Сьома ранку. Новий робочий день настав.

Застелити ліжко  – 51 секунда. Умитись і почистити зуби – 2 хвилини 25 секунд. Поснідати  – ще 7 хвилин і 44 секунди. Усе йде точно за графіком.

Система завантажилася. Пальці вже лежали на клавіатурі. Можна починати.

4 коментарів

Іван Кидрук, фантастично-іронічний трилер «Шукайте перевертня з родинкою».

         Полковник Бойчук-Генеральшин зібрав відділення в терміновому порядку. Бойчука поміж своїх іменували з приставкою Генеральшин, позаяк, подейкували, ним більше розпоряджалася його прискіплива дружина, аніж вище начальство.

11 коментарів

Олеся Гулько-Козій, жіноча історія «Продюсер».

Олександра чекала цієї миті днів зо три, розмірковуючи, якій перукарні довірити своє волосся й що надягти. Це був найважливіший день із усіх прожитих і тих, що попереду.

У вузькому коридорі товклося чимало молодих людей, знервованих, як перед найважливішим іспитом, збуджених, як це буває, коли вирішується доля. Черговий конкурсант за дверима виконував відомий хіт. 

0 коментарів

Серафима, оповідання «Восьме життя кішки».

Сонце. Його проміння зухвало ковзало по тілу, та їй це подобалося. Вона повільно потягнулася. Повз промайнула тінь. Пташка! Тваринний інстинкт полювання змусив різко поворухнутися, і вона ледь не впала з гілки, утративши на якусь мить рівновагу. Та її це не злякало - падіння ніколи не були для неї травмувальними, бо вона завжди приземлювалась на кінцівки.

3 коментарів

Володимир Паршевлюк, екзотична дивина «Слон».

 Прокинувся посеред ночі. Розплющив очі – і захолов. У кімнаті стояв великий сірий слон, який уважно дивився маленькими чорними очима. Просто стояв і дивився. Але Сергію стало моторошно. «Чому слон?» – подумав він. І одразу ж прокинувся. Сів на ліжку й уважно вдивився в темряву кімнати. Ніякого слона у ній не було. «Який дивний сон. Чому слон? Маячня якась. Тьху ти!» Він перевернувся на інший бік і спробував одразу заснути. Але ніяк не виходило. Після дивного сну про слона Сергій не міг заспокоїтися. 

18 коментарів

Надія Мірошниченко, пізнавальна стаття «Авансцена: драматургія випереджає театр».

Березень – особливий місяць року, адже саме 27 березня міжнародна спільнота святкує День театру, а 30 березня  українська громадськість відзначає день заснування «Березоля» - нового театру Леся Курбаса, який став символом театрального авангарду.

0 коментарів

Олег Гончаров, комедія на дві дії «Мерседес в шоколаді».

1 коментарів

Вадим Кулаков «Мужчины с красивыми именами»

Все  мужчины  с  красивыми  именами  рано  или  поздно

сдают  свои  новые  машины  в  ремонт,

покупают  дешевые  краски  и  пишут  историю

загрязненного  выхлопами  неба.

0 коментарів

Константин Десятов «Кудесники»

   Ушедшим летом нас, троих закадычных друзей, по старой традиции снова свела воедино страсть к рыбной ловле.

   Зарядил теплый июньский дождь. Идет сутки, другие. Сидим втроем под прикрытием брезента, пережидаем непогоду. До непригодности истрепана колода карт. Травим по второму  уже, наверное, разу байки, без особого аппетита поглощаем консервы. Вспомниливсе прошлые наши совместные похождения. Опорожнилис дюжину бутылок разного наполнения.

1 коментарів

Людмила Ганяк «Иду»

Иду  –  тупик….

в  грозу  и  в  дождь,

я  не  привык,

чего  ж  ты  ждешь?

1 коментарів

Николай Щербаков «Пирог с палтусом»

  Рыбина выскользнула поверх льющейся из трала волны трески. Треска трепетала, хлопала хвостами, каждая норовила выскользнуть из общей  тяжелой, скользкой кучи, расползающейся по палубе. А эта громадина проплыла по ворошащимся телам рыб и застыла у комингса люка, пару раз лениво ударив хвостом.

2 коментарів

Опанасюк «Рубиновое воспоминание»

 В утреннем Париже начинался дождь

По влажной мостовой разлетался удаленный стук каблуков.

Одна прекрасная женщина сегодня рано утром вернулась из России в свой любимый город. Она вышла купить цветов перед завтраком. Хотя на самом деле ей необходимо сейчас надышаться этим утренним свежим воздухом.

0 коментарів

Григорий Подольский «Реальность ли это…»

Проснувшись,  всмотрелся  в  узоры  поблекших    обоев, 

на  них  отмечая  привычно    аморфные  пятна   

(все  те  же  двенадцать).  В  постели  тепло,  и  приятно, 

и  пахнет    лавандой...  

0 коментарів

Татьяна Рыбкина «Дорожная карта»

Для  путешествия  готовлю  вечер  –

Тебе,  Любимый,  маленький  сюрприз.

Волнуюсь,  а  понравится  ли  встреча?

И  если  "ДА"  –  попробуем  "на  бис"...

2 коментарів

Прилуцкий Сергей «Сон слона»

Спит  в  Индии  могучий  слон

И  видит  очень  странный  сон:

Как  будто  бы  он  –  древний  мамонт

1 коментарів

Милющенко Юлия «Кактус вдруг расцвел на подоконнике »

Кактус  вдруг  расцвел  на  подоконнике  –

Нежный,  восхитительный  цветок.

И  разлился  фимиам  по  комнате,

Радости  прибавилось    чуток.

0 коментарів

С. Захаров «Любите женщину»

Любите женщину не только день в году.

Ей нездоровится без ласки и вниманья.  

Дорога к сердцу – через лес непониманья.

Любите женщину на радость и беду.

0 коментарів

Роман Курортный «Весеннее...»

Подите прочь, хандра с тоскою,

Витает в воздухе весна.

Она нахлынет, как волна,

Как хмель бургундского вина,

И нахлобучит, и накроет…

0 коментарів

Ирина Никифорова «Мы сегодня улыбаемся!»

«Мы сегодня улыбаемся, –

Так велела мне подруга,–

И с уныньем попрощаемся,

И уйдет из  сердца вьюга!»

0 коментарів

Инфинити Лао «Запах любви»

Из горечи моей осенней меланхолии,

из прядей разметавшихся волос

с цветком в них затерявшейся магнолии

ты хочешь сделать аромат

такой, чтоб в облака  унес...

0 коментарів

Игорь Дяченко «Я не приеду...»

Я не приеду, ты же знаешь, не приеду –

Пускай сейчас безумно одиноко,

От нашей встречи вновь не будет  прока –

Мы все сказали. Попрошу: “Помилосердствуй!”

0 коментарів

Любов Ігнатова «Нема запитань»

Ой,  немає  у  Дарини

Щастя  аж  ніякого!

Є  квартира  і  машина-

А  мужчин  відлякує.

1 коментарів

Василь Гончаренко, гумореска «Ілюзії».

Гукав Париж:

- Давай до нас,в нас Ейфелева вежа,

Найкращих в світі ресторанів і маркетів мережа.

0 коментарів

Віталій Назарук, гумореска «Дві дієти».

Зустрілися  дві  подружки  посеред  дороги,

Вже  літ  десять,  як  бачились,  бо  не  було  змоги…

Одна  в  Києві  навчалася,    а  інша  у  Львові,

Одна  вийшла  давно  заміж,  інша  без  любові…

0 коментарів

Любов Пікас, гумореска «Конкурс краси».

У  фінальному  відборі

В  конкурсі  краси

Залишились  Стелла,  Дора,

Й  Галя  із  Лози.

0 коментарів

Наталія Мрака «Прокинувся у душах березіль…»

Дозволь  мені 

ввірватися  без  стуку  –

шаленим  вітром, 

повінню, 

дощем…

0 коментарів

Валентина Ярошевська «На ніч»

Я  погляду  очікую,  як  хвилі  –

Щоразу  в  нім  по-новому  живу:

То  небом,  що  захмарене  ваніллю,

Tо  вітром,  що  розгойдує  строфу.

1 коментарів

Тетяна Радько «Художниця»

Твої  вуста  моїми  не  ціловані,

А  хочеться,  так  хочеться–  аж  страшно!

На  жодній  із  картин  не  намальовані,

Я  стану  їх  художником,  будь  ласка!

0 коментарів

Олена Бірець «Пристрасне…»

Смакуючи  ніжність,

Ти  пестиш  несміло...

У  відповідь  –  сніжність

І  лагідне  тіло...

1 коментарів

Володимир Хлопан «На добраніч, зима…»

Надобраніч,  зима,  я  вже  поруч  –

теплим  вітром  шуміла  весна...

Білу  шубу  скидала  власноруч

0 коментарів

Марина Мархотко «Знаєш, я…»

Знаєш,  я...

Я  постійно  живу  монологами,

Захлинаюся  спраглими  мріями.

Спорідніли  від  Бога  ми  – 

Вірю  я.

2 коментарів

Софія Стасюк «Ніч як міні-спідниця»

Ніч як міні-спідниця

Завжди голі коліна

Й ранок на босу ногу

0 коментарів

Роман Бойчук «Купити таткову любов…»

Увечері  прийшов  з  роботи  тато.

Не  встиг  як  слід  переступити  ще  й  поріг,

В  чеканнях  син  маленький  кинувся  до  ніг

З  питанням  про  його  у  день  зарплату.

7 коментарів

Максим Вайда «Ти позавчора подружилась із вітром…»

Ти позавчора подружилась із вітром,

Зі снігопадом, дощем і всіма стихіями.

Ти напивалась росою і наїдалась світлом,

Твої будні ставали твоїми мріями.

4 коментарів

Олена Журавель «Коли зацвітуть абрикоси»

Коли  зацвітуть  абрикоси,

Ти  знову  до  неї  прийдеш,

І  цілуватимуть  роси

Ноги  твої.

1 коментарів

Ірина Дубейко «Мамі»

Твоя усмішка – наче промінь сонця,

В очах твоїх – безмежний світ блакиті.

0 коментарів

Ірина Дубейко «Весна»

Вже пудрять джмелики весні

Пилком з кульбабок ніжні щічки.

На посиденьки біля річки

Спішать струмочки голосні.

0 коментарів

Наталія Самчук «Сукня»

Ти  була  колись  платтям  вечірнім,

Дорогим,  діамантом  оздобленим.

Зараз  стала  ти  просто  ганчір’ям–

І  розтріпаним,  і  потоптаним.

7 коментарів

Ксенія Завальнюк «Абортам»

Ти так квапливо повертаєшся додому,

Затиснувши в руці мобільний телефон,

В думках гортаєш сторінки свого дитячого альбому

Й нервово атакуєш новий домофон.

0 коментарів

Ольга Биндас «Напруга»

Замало повітря,

Забракнуло часу.

Забруднений колір

Заповнює масу.

0 коментарів

Наталія Данилюк «Прислухайся…»

Прислухайся:  ти  чуєш? –То  ж  весна...

Дзвінкі  струмочки  вирвались  назовні,

І  їхні  співи  срібно-молитовні

Бринять,  немов  натягнута  струна.

3 коментарів

Тетяна Пасічник «Спогади»

Відшуміли грози повноводні,

Віддзвеніли росами дощі.

В сад приходить вчора і сьогодні

Літня жінка в чорному плащі.

0 коментарів

Обережно, двері відчиняються

Тед Лещак

Обережно, двері відчиняються

рефлексія

Чи знаєте ви, що жіночими іменами називають не тільки урагани, а й залізничні станції? Проте не будь-які й не будь-де. До них курсує спеціальний потяг. Ех, скільки років я чекав, щобипокататися на такому потязі! Пам’ятаю, коли ще був маленький і ми ходили на вокзал, мама казала мені:

– От виповниться тобі 18 років, ти станеш дорослим, купиш собі квиток і поїдеш. Дорогою пізнаєш багато гарних і цікавих міст. Дивися тільки – добре обирай, на якій зупинці будеш виходити! Щоб не зарано, ні запізно...

– Добре, мамо! – сказала моя недорозвинута самовпевненість.

Сповнився мій вік,і ось я на пероні, до якого прибуває веселковий потяг.

– Шановні пасажири! Будьте обережні – двері зачиняються. Просимо зайняти свої місця у вагоні.

Їдемо... Десь удалині видніються мальовничі краєвиди. Так захотілося тоді виглянути й подихати чистим повітрям, але провідник сказав, що вікна можна відчиняти тільки на зупинці – інакше мене зсадять із потяга. Я скривився, але змирився і став чекати зупинки.

Перша зупинка називалася Ольга. Як виявилося, клімат у цих широтах вологий, тож парасольку варто було прихопити. Після довгих годин торохкотіння залізницею простенька містобудова здавалася справжніми чудесами архітектурного мистецтва. Цілий Божий день лив дощ,і я змок як хлющ, але холоду чомусь не відчував. Усі гроші витратив на сувеніри й милостиню жебракам, а про потяг згадав,коли вже настала ніч і зуби таки почали цокати.

0 коментарів

Торнадо в пісочному годиннику

Богдан Матеха

Торнадо в пісочному годиннику

перехрестя

– Ого, ціла делегація, – сюди рідко заходять купкою, усе по одному, здивовано дивлячись на присутніх, а тут компанія…

– Хто крайній? – Антон підвів голову, відриваючись від книжки, розглядаючи новоприбулих.

Бабця – мабуть, засновниця комуністичного строю, попереду. За нею, як за маршалом, з написаною на обличчях утомою,  рота підтримки: сутулий дідок на двох костурах, жіночка у фартушку, який ледь прикривав собою її обважнілі тілеса й сухуватий чоловічок, котрий злякано виглядав із-за її плеча. Стара, озирнувшись поважно, упевнено рушила до молодички, яка вже котру годину, рятуючись від нудьги, роздивлялася своє лице, обрамлене білявими пасмами, у маленьке люстерко косметички. Підопічні слухняним підтюпцем за нею.

Антон усміхнувся про себе й повернувся до читання.

– Ох, не того зараз учать у школі! – бабуся дивилася на дівчину з докором, домішуючи до нього немалу дозу презирства, але блондинка, ніби не помічаючи цього маневру, не відводила погляду від свого відображення.

0 коментарів

Франс Еміль Сілланп’я: біологія в літературі

Єва Хамат

Франс Еміль Сілланп’я: біологія в літературі

Нобелівську премію з літератури в 1939 році Шведська академія присудила фіну – уперше й досі востаннє в історії фінської літератури. Франс Еміль Сілланп’я отримав нагороду за «глибоке проникнення в життя фінських селян і чудовий опис їхніх звичаїв і зв’язку з природою».

Український читач може переконатись у правильності формулювання академіків, якщо вміє читати російською: в Інтернеті можна відшукати роман «Праведная бедность» и «Рождественское послание к вождям», ще є паперове видання 1964 року роману «Люди в літню ніч». В англійському перекладі у вільному доступі є найвідоміший роман Сілланп’я «Померла в молодості» («FallenasleepWhileYoung»  («TheMaidSilja»)), роман «Шлях чоловіка»  («AMan’sWay») і низка повістей та оповідань фінського письменника.  Літературознавці пишуть, що твори Франса Сілланп’я можна читати «майже всіма європейськими мовами», а також деякими східними – японською, турецькою, на івриті.

1 коментарів

Читати далі...

4 коментарів

Читати далі...

0 коментарів

Читати далі...

0 коментарів

Надія Мартинюк, фарс «1 Квітня або хто пошив мене в дурні».

Березнева відпустка добігала свого приємного завершення.Продовження, звісно, хотілося, але дозволити собі такого дорогого задоволення не міг, адже бізнес залишився без нагляду.

0 коментарів