58 / 100
ДНІПРО 1-6’2019
58
абрикосів і персиків, двадцять п’ять сор
тів винограду, п’ятдесят сортів вишні
і черешні, більш ніж чотириста сортів
яблук і груш. Такого різноманіття фрук-
тів, не знайти, мабуть, по всій імперії. На
баштані росли великі, вагою у вісімдесят
кілограмів, кормові гарбузи. Корови,
з’їдаючи їх, давали молоко підвищеної
жирності. У хазяйстві було стадо високо-
продуктивних корів.
А окремі екземпляри кавунів, яких
вирощували без хімікатів, мали гігант-
ські розміри. Насіння хазяїн розповсю
джував поштою. Розповідали, що для
працівників і відвідувачів хазяйства зрілі
кавуни й запашні дині стояли башточка-
ми у спеціально відведених місцях. Мож-
на було безкоштовно з’їсти ці ароматні
й соковиті ягоди, але з однією умовою:
насіння обов’язково кидати в окремі ба-
рильця.
Садівництво Крістера до 70-х років
19 століття в Київській губернії володіло
монополією на продаж винограду та ви-
робництво власного вина. Ранньої осені
починався збір врожаю, і на самих план-
таціях можна було придбати важкі грона
різних сортів.
Крістер був першим, хто почав засто-
совувати бджіл для перехресного запи-
лення фруктових дерев. І він першим
почав сіяти медоносні трави – бджоли
збирали там нектар.
Коли
хазяйство
збільшилось
у
розмірах, підприємливий садівник узяв
в оренду землі по Житомирській дорозі.
У найближчих лісах був організований
збір яблук і груш: їхнє насіння викори-
стовувалося при посадках. Деякі пере-
саджували по декілька разів, домагаю-
чись бажаного результату.
Вільгельму допомагали вести хазяй-
ство його сини – Юліус та Едмунд. Уже
через 9 років фірма Крістера повністю
забезпечувала сади та городи міста
насінням. Продукцію можна було при
дбати в чотирьох магазинах Києва, вона
стала відомою в імперії. Садівникам-лю-
бителям не треба було купувати насіння
за кордоном.
З 1859 року видавалися каталоги, в
яких була інформація про продукцію,
що пропонується людям, про нові сорти
рослин, ціни та багато відомостей, що
мали зацікавити садівників.
У Києві за розмахом садової справи
ніхто не міг порівнятися з Вільгельмом
Крістером. Він багато зробив і для озеле-
нення міста, пропонуючи саджанці для
парків і скверів. Пріорка стала центром
зразкового садового і сільського госпо-
дарства. Сам Крістер мав звання почес-
ного громадянина Києва.
Місцеві жителі намагалися перейняти
вміння відомого садівника, приходили
до нього за порадою, консультувалися.
Двері хазяйства були завжди відчине-
ними. Кияни тут отримували робочі міс-
ця. Вступити до ремісничої школи при
хазяйстві було непросто: високі мораль-
ні вимоги висувалися до всіх. У школі на-