6 / 100
ДНІПРО 1-6’2019
6
Ось більш позитивний приклад віршотворення із побаченого демонструє
Євген
Юхниця
в замальовці
«Екскаватором вітер кидає повітря»
:
Мов кидáє ковш повітря екскаватор –
Такий вітрище по провулоньках столиці.
Не причинив балкон – й зриваються злітати
Стільці, й канапки, і планшети-вислівн´иці.
…Одна проблема: теж злетіти, поки тяга?
Чи заземляти речі, їх утримувати м’яко?
(ID: 840345)
Здавалося б, усі ці рядки такі зрозуміліі, що не можна не розуміти їх. І все-таки, оче-
видно, позавчорашній буревій справив сильне враження... І не лише на поета. Відомо,
природний прояв так чи інакше пояснює зростання творчої наснаги митця й читача...
Добре! Шалено-приємне враження справляє вірш від
Wiggily «Компот»
:
Кісточки черешень на тарілці
височіють купкою останків,
через соломинку відпиваю літо,
свіжовичавлений сік світанків.
Розрізаю кавун червоного сонця
і обличчям падаю в рихлу м'якоть,
цукрові сльози стікають лицем
– солоним негоже улітку плакать.
Закочую в банки тілесні соки
– кров і слиз, а найбільше – поту,
вкладаюся тім'ячком у пісок
і очікую... очікую компоту.
(ID: 840743)
Я навів текст твору цілком. У такий спосіб не стану на хибний шлях шматування й не
завдам серйозної шкоди всьому тілу цього живого, абсолютно живого дванадцятиряд-
ковика високого класу поетичної гри. Хай і буду я, може, першим, хто поставив 5 балів
і, звісно, констатую: мені подобається!!! А от поет Infantis ініціював розмову про Шарля
Бодлера... Я дуже радий. Нічого особливо нового або оригінального у такому дискурсі
не виявиться… Більш-менш відомі основні фанти та факти його життєтворчості всім,
хто віршує. Без цього й не можна називатися поетом... Немає жодного твору ЖОДНО-
ГО Бодлера, який би я не прочитав... Навіть прозу й нариси. А поезію, приміром «Аль-
батрос», можу цитувати напам’ять... І все-таки його твори просякнуті сумом і мороком
гашишу... (У Бодлера є книга «Поема гашиша». Це слід зазначити, особливо тим, хто не
верзе... У тій книзі Бодлер розглядав, як він вважав, із науково-історичного і культурно-
го боку вплив гашишу...)
Цікаво, як одного разу німецький критик на мої захвати поетикою Ш.Б. заявив: «Фу,
яким він був Bode-ler...» По-німецьки, із викрутасом, це зазвучало як той, що не має дна...
А тим часом це питання має теоретичну вагу, і доволі велику... Хоч бищо я складав у ряд-
ки, а прагматична Європа, підвищена попереднім історичним розвитком, уже поглинає
Україну... І поети стають теж якщо не зовсім прагматиками, то лаконістами. От хоч би й
захований хтось під п’ятибуквицю
Witer
зі своїми (нашими) мріями:
А мрії мої все дотебе повертають.
(ID: 840565)