8 / 100
ДНІПРО 1-6’2019
8
Текст навожу скорочено. Хто бажає – прочитає самостійно на сторінці авторів.
Я не заглиблюватимусь у коментар художнього його ґатунку. Мені вже приємно те,
що люди пишуть про хлібороба... Без праці якого не жив буде ніхто. Уже саме звер-
нення до сільського господарства в той час, як з усіх екранів ТВ, і-нетних-різновидів
ресурсів віртуального болота та фейсбучних моніторів на нас суне сила-силенна од-
номанітних політиків, лискучих міністрів, хамуватих телеведучих та гламурних нероб
усяких напрямів та папівгендерних унісексуалів... А онде – у полі, хоча вже твердою
залізячно-хімічною ногою став сучасний спосіб виробництва злаків, утвоюють хліб
ТРУДАРІ. За це щире спасибі їм. Спасибі й аторському тандему за тему!!! Не існує нічого
великого в житті без любові. Який же урок подає нам відповідна тематика КП? Історія
розвитку ліричних рим і не рим (принаймні яку я тут спостерігаю) привела до того, що
найбільш насущним завданням цього напряму стала боротьба... Ось візмемо новий
вірш авторки, яка йменує себе
ЯСЯ
:
«Хочеш жити – вчись боротись»
.
Кохання наше не приспати І не заговорити.
Воно є і буде. Розчинене в повітрі,
І несе його вітер,
І торкається воно небес,
Щоб світ із темряви воскрес.
О! А кохання оте Завжди у борні.
І немає спочинку йому На землі.
І ми одержимо Перемоги вінця,
Якщо тому коханню Не буде кінця.
(ID: 840745)
Ненароком випливає те завдання, яке покликана здійснити фата морґана поетич-
на: вкоренити ідеї боротьби за любов у свідомість – понад усе. Мені подобається такий
підхід – зрозумілий від Ясі. Браво! Прагнення скинути обмеження тяжіння-важкості
всякого роду втілено у вірші
В’ячеслава Кондратюка «Сонцем розпечена земле»
.
Сонцем розпечена земле,
Дай доторкнутись до тебе,
Щоб у траві зеленій
Злитись з палаючим небом.
Розум, пусти мої мрії,
Дай їм могутні крила,
Щоб пригорнутись до хмари,
Сонця відчути силу.
Вітер сухий і гарячий,
Висуши сльози на щоках,
Дай хоч на мить заховатись
В твоїх невидимих потоках.
(ID: 840781)
Навіть певна агітаційна наявність приводів до художнього переосмислення суті
цих дванадцяти рядків уже варта того, аби перечитувати цей твір декілька разів. У цьо-
му й полягає завдання поета. Таке, на жаль, не часто доводиться «почути» (прочитати)
від представників форуму КП... Тим приємніше. І ще хочу додати, звертаючись до всіх
без винятку авторів ресурсу КП: організовуйтеся не тільки в спільноту віртуального
ЗМІ, а й у товариство, що бажає публікації в паперових виданнях вищого рангу. Адже
у «товстих» журналах працюють редактори. Тому є якісний відбір текстів. Є зворотній