Дніпро № 1

ДНІПРО 1-6’2019

просувати далі у виданнях книжок... А от про практичні поради з авторського права,

просування продукту, спілкування з медіа, залучення коштів – для письменників, ви-

давців, культурних менеджерів погоговоримо в окремому нарисі... Наразі посмакуємо

лаконізмом і влучністю хоку від автора

Юхай

Я руки к солнцу И все сухие ветки Тянуттополя.

(ID: 840904)

Мала азіатська форма, якою і понині користуються поети, привід вдалого випаду

проти усякого гніту формалізму та поштовх для заохочення всіляких проявів трену-

вання вміння сприймати себе у Всесвіті. Такі твори дбають не про те, щоб одержати

похвали, а про те, щоб уладнати суперечки між самотністю та всеосяжністю... Дякую

поетові. Про кохання та про щастя мріють усі. Тут ніхто нікому не суддя. І в робочу

(трудову) книжку не зробить ніхто запис про велич цього діяння. А шкода... Насампе-

ред слід завжди ставити питання, прочитавши вірш: чим він мене змінює на краще???

Здається, спробу відповіді чи фрагмент відповіді знаходимо у рядках поезії, написаної

зовсім недавно

I.Teрен «Головна подія»

І ти, і я у сазі житія ще ідемо одною колією.

Яких поезій не писав би я, аби і досі ти була моєю!?

Ані твоє, ані моє ім’я не ореол цієї «одіссеї».

Я ще нічий, і ти ще нічия у цій юдолі долі однієї.

Але які невидимі путі або яка нечувана дорога від отчого до

Отчого порога і різні цілі при одній меті!?

Та є іще надія у житті – це ти і я, а зайвого – нікого.

(ID: 840905)

Яке ж значення мають такі твори? Всеохопне. Адже навчає розуміти, у чому сила

любові, учить ненав’язливо і не багатослівно думати про головне. Браво! Філософ-

ський підтекст додає цікавості будь-якому твору. Особливо вдалий такий прийом у

текстах невеликого за обсягом слів і формату, як-от у автора

Sukhovilova

«Задиви-

лась…»

задивилась під дощем на ліхтарі,

що горять, немов чиїсь самотні душі,

їх мільйони на твердій земній корі,

у задумі золотять брудні калюжі.

пахне свіжістю і квітами земля,

теплу шкіру огорнув вологий одяг,

місто солодко сопе, мов немовля,

і по вулицях летить холодний протяг.

розсікає простір в світлі ліхтаря

сильна злива срібно-сірими нитками,

і здається, що з небес течуть моря

і стають невдовзі чистими струмками.

я дізналась, чом зігнулись ліхтарі,

мов поглянула в самотні їхні душі,

це вони шукають світло від зорі

у маленькій дощовій брудній калюжі...

(ID: 840891)