Дніпро № 1

ДНІПРО 1-6’2019

сподобався. Дякую авторці. І знову про кохання та про щастя пишуть і повчають ав-

тори, здебільшого один одного... Так уже ведеться. От і вірш

Наташі Бруснікіної «Так

жаль»

провадить наріжну тему суму й мудрування:

Я думаю про тебе в тишині І в спогади щоразу поринаю.

Я згадуютебе і наші дні, Я думаю... але тебе немає...

Я згадуютебе, як не крути, Й від цього в серці мальви проростають,

Ти в ньому був й зал´ишився цвіст´и. Так жаль, що поряд лиштебе немає.

(ID: 841531)

Не сумуйте, пані Наталко. Усе йде, усе минає... Вчив ще Тарас Шевченко... Настануть

інші часи, кращі... А з ними прибудуть і позитивно-творчі помисли. Адже усіляка му-

дрість відносна, а вічної правди немає... Ан, є і правда вічна... Бо в цьому ЧУДОВО пере-

конує настільки бадьорий вірш, наскільки вистачає широти небес, що літо розпустило

над нами, всіма... Вірш, який вправно втілила авторка на псевдонім

majra,

«Посеред

літа!»

А я собі сиджу посеред літа,

Метелики літають в голові.

Кругом цвітуть такі барвисті квіти,

І коники стрибають у траві!

Гойдає липень небо, мов колиску,

А серпень зорі висипить з ковша.

Я серцем відчуваю – щастя близько!

І спокій випромінює душа!

Тому й сиджу собі посеред літа,

Плету петрів блакитний батіжок.

Планета квітів мною вже відкрита

Поміж найкращих в Всесвіті зірок!

Із спілих вишень дорогі коралі

Сьогодні, мов на свято, одягну.

...Сміється літо і прямує далі,

І я його ніяк не здожену.

(ID: 841530)

Колись у школах Ірландії обдаровані вчительки молодших класів писали черво-

ною крейдою на дошці вдалий вірш. Він був один. Нескладний і невеликий за форма-

том. Але такий, який дітлахи вивчали залюбки, читаючи його у перервах цілий тиж-

день... Допоки навіть найнетямущі завчали його напам’ять... Я сам читав у книжках

знаних тамтешніх письменників про такі речі... Корисні. (Наприклад, John McGahern

«The Leavetaking»). Адже навіть у віці, що схиляє поволі наші плечі додолу, ми згаду-

ємо вірші, вивчені в дитинстві... Перевірте себе, хто захоче, 99 процентів поетичних

рядків ми зберігаємо у пам’яті зі школи... Браво авторці! Моє шанування. А поки збіго-

виська політичних посіпак злодіюють на вулицях: сумуючи у наметах різних партій та

мажоритарників, виловив на КП людський віршик

Анатолія Розумного «А я гуляю

під дощем»