Дніпро № 1–6

13 / 100

13 Критика
А я гуляю під дощем…
Сміється сонце крізь хмаринки…
На серці в мене ніжний щем,
Немов малий, ловлю краплинки…
Мов той хлопчак, собі біжу,
Серед калюж шукаю глибшу…
І не вві сні, а наяву Я мокрий весь…
Промок до нитки…
Біжу босоніж по траві,
Здіймаю свої руки вгору…
І легко…Легко так мені,
Немов вернувсь в дитинство знову…
(ID: 841655)
Мушу зізнатися, шукав щось путнє нині довго, гортаючи марно різних патріотично
нашпигованих дієслівними римами нетям... І раптом: «... босоніж по траві...» Живе сло-
во – не якась заскорубла апофема... «І в серці в мене ніжний щем...» От так слід скла-
дати слова, що приходять самі в душу – у душу поета, у душу читача... Браво! Дякую
за приємно проведений пошук доброго ВІРША... Та ба! Добро не ходить на самотині.
Вчепився за лаконізм тексту «Вечір» від Гната Меренкова:
Медузи небесні, прозорі хмаринки!
Злітайтеся всі до моєї хатинки!
Вікно відчиню вам, і двері, і комин –
Надвечір хай стане усе загадковим.
Крім вас, мені нікого більш запросити –
У гості не йде до голодного ситий.
(ID: 841641)
Попри меланхолійність відчувається правило таланту – пиши по-своєму. Із любов’ю
до споглядання життя, навіть у самотній вечір, із любов’ю до слова рідного. Адже де
немає любові, там немає й душі... Дякую авторові щиро... На моє запитання (з якого по-
чалася ділова частина цього нарису) вдало відповідає Наталка Долинська в новому
вірші «На мапі країни маленька краплина»:
На мапі країни маленька краплина,
Для мене ж у ній помістився весь світ,
Де золото нив, рідний дім і родина,
Земля, на якій народився мій дід.
Масний чорнозем, мій народ працьовитий,
Садки у дворах, і пташок переспів.
Солодкий баштан: запашний, соковитий.
А ще найчарівніший шепіт степів.
Тут сонячне зернятко впало із неба,
І тисячі сонць проросло із землі.
Міцніють? і пнуться до сонечка стебла,
І тягнуть до нього голівки свої.
Перлина в степах, поміж жита колиска,
Де небо високе і зорі ясні.
Моя батьківщина маленька – Долинська?
В ній щастя і радість, і болі мої.
(ID: 841734)