14 / 100
ДНІПРО 1-6’2019
14
Чому часом мало хто хоче оспівати рідний край??? Свій. Отой малий, де «поміж
жита» гойдалася колиска його дитинства??? Авторка відповіла на це питання. Вда-
ло, з повною рішучістю. Тут немає високопарних закидонів сального патріота, зате
є НАЙГОЛОВНІШЕ: талант висловлення. Висловлення із психологічною вірністю і на-
строю, і римі, і небу із сонцем... Дякую, пані Долинська. Зачепивши зараз питання
про повчання, наводжу прекрасну ілюстрацію віршем
Ганни Верес
«Коли замов-
кає»
:
Коли замовкає слово,
Гармати тоді стріляють,
Й синів матері ховають,
Бо смерть бенкетує знову.
Коли ж замовкає пісня,
Народу душа міліє,
А згодом вона німіє,
Й народ той зника опісля.
(ID: 841716)
Як представник громадянства поет – перший трибун громадської думки. Це
не суд присяжних і не суд скорених (продажних) суддів... Це концентрат думки.
Лаконічної. Животворної. Тому актуальної повсякчас. Поглянь, читачу, якої без-
лічі тем сягають наведені вище вісім рядків... Шкода, що українські можновладці
не трудаються навіть з’ясувати, чим живуть поети... Без пошуку шляхів розвитку
тьмяніє наше буття. Екзистенційна складова будь-якої творчої душі. Отаким чином
напруженість духовних пошуків виявляє себе в новому творі
«Дивлюся в осінь»
від авторки, що підписується як
Світла(Світлана Імашева)
. Наводжу вірш нижче
цілком:
Стигле літо моє, наспівай ту мелодіющастя,
Стрепени почуття, що поснули в криниці душі...
Десь там осінь-сновида у чашу гіркого причастя
Вже назбирує роси й пронизливо-довгі дощі...
Ще тріпоче на вітрі смагляво-червона калина,
Пахне сонце медами і папороть в лісі цвіте,
Ще кохається літо в копицях ромашкових сіна,
Та здалека стернею рудава мольфарка іде.
Я ще вся у тобі – у теплі, моє лагідне літо,
У щедротах твоїх – на цвітіння, на біль, на любов...
Осіяннямтвоїм я пронизана наскрізь, зігріта,
Та дивлюся ув осінь – вона мене кличе ізнов...
Задивляюся в осінь: вона пригощає плодами...
Ці плоди пізнання – ви буваєте часом гіркі.
Літо долі згасає – ніхто вже не стане між нами:
Я і осінь гортаєм альбому життя сторінки...
(ID: 841847)
Відповідна до поетичної сповіді, позатаємничена в рядках есхатологія спону-
кає читача замислитися про закінчення літа (простої пори року) як про кінець
світу... За яким настає нове царство. На відміну від мурмотіння церковників, не
царство небесне, а царство пізнання... що вже започатковане своєрідним гортан-