Дніпро № 1–6

15 / 100

15 Критика
ням альбому сторінок життя. Браво! Продовжуючи філософствування, зроблю не-
величкий акцент на новому творі, що подала Lana P ., «Як зберегти відносини
хороші?»:
Як зберегти відносини хороші,
Яких не купиш ні за які гроші?
Свою присутність правильно додати
У простір іншої людини, й знати
Тонку межу, невидиму нікому,
І не спіткнутись на шляху слизькому?..
(ID: 841827)
Шестирядка в’язанки простеньких, на перший погляд, римоутворень запро-
шує до спільних із авторкою роздумів. Роздумів про найголовніше в житті су-
спільства людей – про те, як зберегти хороші відносини... Погодьтеся, скільки
разів кожен із нас у житті втрачав друзів, знайомих, навіть рідних людей через
прості, здавалося, непорозуміння. А між тим із таких реальних фактів (суперечок,
образ, випадкового невігластва, нетерплячки тощо – «шляху слизького») люд-
ського життя саме життя й складається... То чи відповідають «хороші відносини»
кожного з нас подобі Божій??? Вірш вартий уваги... Дякую. Цій самій невичерпній
темі взаємовідносин присвятив твір «Верни Своє, і віднайди Себе!» автор за
схованим підписом VISKAS:
Будинки із красивою ліпниною,
Горгулій видно, а дверей – нема.
Ось так і ти з наукоюта вірою
Забула, що хотіла від життя.
Ти між теорій розміняла душу.
З дискусій пилу загубила меч.
Без них життя, як непосильну ношу,
В зусиллях знайти «істину» несеш...
І ось життя летить без парашута!
Страховки нуль, і виходу нема!
А ти, сліпець, у пошуках маршруту
Вчиш карту та інструкцію керма.
Відкинь усе, цей сон не має вигоди,
Там правда своє щастя не знайде.
Вернись за тим, що втратила дорогами!
Верни Своє, і віднайди Себе!
(ID: 842100)
Доволі сумбурна суміш словосполучень та утворених ними дій неначе вводить
читача у сон. Сон, що наснився колись кожному з нас. Коли наше сумління спере-
чалося з усім світом через непорозуміння з коханою... А тому ігнорування інте-
ресів нашої душі, серця та тіла (попри перестороги розуму) виривається римами
й ритмами назовні... І запитів цієї передової верстви «робітників» кохання не зу-
пинити й не опустити до рівня розуміння свідомості холодносердних... Тож хай
неминуче мусить цей твір справити глибоке враження й на ту, кому адресований
конкретно, і на ту, яка ще з’явиться... Життя ж бо не вщуха... І ми запитуємо тепер,
коли все в житті стає минулим: що ж внесло нового кохання? Першим воно було