Дніпро № 1

ДНІПРО 1-6’2019

Велосипедник, який, втім, поспішав схо

ватися одним з останніх, готуючись при

крити спершу дрібних духів. Повз мене

промчали так швидко, як могли, наймен

ші – Ринвар, Полтвяниця й Фонтаниця. За

ними – Газетяр і Бруківниця. Я теж було

наготувався пошкандибати на своїх не

гнучких лапах до виходу з кімнати, а тоді –

до вікна, тим паче, що вже майже нікого

не лишилося тут, але раптом… майнула

темно-коричнева постать з маленьки

ми крилами, стрибаючи з кутової шафи

на землю, і дорогою скинула на Тінь, що

відчайдушно прагнула виплутатися з-під

ковдри, важку книжку. Та впала й, видно,

вцілила змію по голові, бо той рвонувся

й, коли вже Шоколадниця приземлилась

саме за крок від мене, голова з розкри

тою зубатою пащею та червоними очима

рвонула за нею, виборсавшись нарешті з

покривала.

Я стрибнув.

Не так швидко, як хотілось би, бо лапи

геть не хотіли слухатися.

Але ми були близько.

Шоколадниця зойкнула, коли я врі

зався в неї, збиваючи з ніг, але я не встиг

усвідомити, чи все з нею гаразд, бо про

релетів через ящики й опинився просто

біля Тіні.

Зайшовши в піке, швидким і сильним

рухом свого роздвоєного хвоста з ки

тичками на кінцях Дахівниця вдарила

по подушці під мордою Тіні й, трохи ви

бивши її, вхопила лапами за край та рво

нула вбік. Цієї ж миті Тінь розплющила

яскраво-червоні очі з вертикальними зі

ницями і клацнула зубами, але не змогла

схопити ними крилатого духа, бо просто

в писок до Тюремника втрапила одна з

дощок, вправно кинутих Дерев'яником.

Страшенне виття й дзенькіт тіла, спо

витого іржавими кільцями, сповнили пив

ницю, коли Тінь розкусила й відкинула від

себе дошку, а тоді звилася, мотаючи на всі

боки важкою вишкіреною головою і верт

ким хвостом. Дахівниця шаснула десь під

стелю, але я не помітив куди – бо разом

із рештою духів стрімко помчав вперед,

штовхаючи й кидаючи на Тінь ящики,

книги, тарілки та інші речі, намагаючись

завалити ворога й збити з пантелику. Зчи

нився шарварок: найбільші з-поміж нас –

Дерев'яник та Каменяр – влупили кілька

разів тварюку важкими свічниками, а чет

веро менших духів шугонули з ближньої

шафи, вчепившись у краї великої ковдри,

і вона враз накрила Тінь.

– На вихід! Усі на вихід! – загорлав