35 / 100
35
Проза
www.dnipro-ukr.com.uaМАРІЯ ЄЩЕНКО
– Я все одно не розумію, хто ви і як я можу вам допомогти. – Мої схрещені
руки красномовно виказували недовіру. До нас долинав гамір аеропорту...
Цього сніжного грудневого вечора зала очікування повністю виправдовувала
свою назву — дві третини рейсів були скасовані або затримувалися через по-
годні умови, і пасажири слухняно чекали. Мій співрозмовник був не свіжого
вигляду й підозріло всміхався. Та й ще цей фетровий капелюх. І шалик. Вика-
паний англійський джентльмен, у якого вкрали гаманець і годинник на вулиці,
а він сам готовий вибачитися перед грабіжниками. Спочатку я подумала, що
він, як і всі ми, сподівався вилетіти звідси ще вчора...
– Як я вже пояснив, допомагати будете не ви мені, а я вам, – утрутився у хід
моїх думок дідок. – Просто скажіть, чи є у вас бодай одна різдвяна мрія, гідна
того, щоб попросити про її здійснення будь-якого порядного чарівника?
– Це, бува, не вас? – мугикнула я.
РА М Е Н